Фото: Reuters
На боці сепаратистів воює близько сотні німців
На боці сепаратистів "ДНР" та "ЛНР" воює близько сотні німецьких громадян.
Журналіст газети Die Welt Уве Мюллер розповів DW, хто ці люди і які санкції чекають на бойовиків після повернення до Німеччини
- За інформацією Вашого видання, спільно з сепаратистами на Сході України воюють близько ста громадян Німеччини. Хто ці люди?
- Із цих ста - стільки їх, за даними моїх джерел у спецслужбах - ми змогли ідентифікувати добрий десяток і можемо сказати, що усі вони є німцями, котрі мають специфічний "бекграунд": народились у СРСР, у країнах-наступницях СРСР і тоді приїхали до Німеччини і вирішили воювати на боці сепаратистів у Східній Україні. Серед тих, кого ми змогли ідентифікувати, українців мало. Їх, судячи з усього, лише двоє. Найбільша група - це так звані "пізні переселенці" з Казахстану. Їх приблизно третина. Ще є люди, які походять з Росії та інших частин колишнього Радянського Союзу. Більшість цих бійців вже багато років мешкали в Німеччині. Подекуди понад 20 років.
- Чи є серед цих "добровольців" бійці без міграційного підґрунтя?
- Ми змогли ідентифікувати лише одну жінку - Пеггі Зайтлер, східну німкеню з міста Віттенберг, яка приєдналася до сепаратистів ще на самому початку.
- Що змушує цих людей відмовитись від відносно привілейованого життя на Заході та піти на війну на Донбасі?
- Є, на мій погляд, ціла низка мотивів. Вони дуже різні. До певної міри ми маємо справу там з дуже молодими бійцями. Наймолодшому - 21 рік, ще двом - 22 та 23 роки, відповідно. Отож, можливо, тут відіграє певну роль жага до пригод. Ми маємо інших, чиє цивільне життя в Німеччині склалося невдало. І це, можливо, було мотивом долучитися. Наприклад, для одного мешканця федеральної землі Гессен, чиє підприємство зазнало банкрутства і який після цього в 2014 році вирушив до Східної України.
- Тобто не політична мотивація?
- На мою думку, політичні мотиви також мають значення. Вони (німецькі бійці на Донбасі - Ред.) описують сепаратистів як рух за свободу, який бореться із фашистським режимом у Києві. Такі стереотипи можна постійно спостерігати.
- Як уряд Німеччини реагує на ці факти? Чи ведеться проти цих людей кримінальне переслідування?
- Досі їх не переслідували. І до нашої публікації німецькі правоохоронні органи не сприймали цей феномен. Після публікації це змінилося. Федеральному відомству з охорони конституції доручено вивчити це явище, отримати цілісну картину. Генеральний прокурор у Карлсруе - найвища структура кримінального переслідування - вже ініціював перевірку. Але цей процес ще тільки на початку. Питання в тому, чому ФРН так довго не звертала уваги на цю тему. Я вважаю, це пов'язано з тим, що вона не була по-справжньому у фокусі. І, можливо,тому що це політично незручно. Якби цих бійців переслідували за законом і притягали до відповідальності, то довелося б називати армії сепаратистів терористичними організаціями за кордоном. Це створює передумову для кримінального переслідування та можливого засудження. Але в той момент, коли це буде зроблено, буде важко, як у випадку з Мінськом-2, вести переговори з цими сепаратистами. Навіть якщо вони відігравали на них лише другорядну роль. Це принаймні одна причина, чому німецький уряд досі не хотів про це знати.
- Чи існує небезпека зростання кількості добровольців? Тоді уряд буде уважнішим до цього явища?
- Я не думаю, що найближчим часом кількість суттєво зросте. Завдяки Мінську-2 ми, щоправда, не досягнули миру, але маємо угоду про перемир'я. Навіть якщо воно постійно порушується, принаймні вже не точаться такі бої, як до Мінська-2. Таким чином для німецьких громадян з міграційним корінням бракує стимулу їхати на Донбас.
- Чи становлять ці люди небезпеку для Німеччини, як-от бойовики Ісламської держави?
- Я в цьому, чесно кажучи, сумніваюсь. І це, напевно, є причиною того, чому німецьким правоохоронним органам так важко з цією проблемою. У випадку з Ісламською державою існує побоювання, що люди, які воювали в Сирії та Іраку, повернуться до Німеччини і скоюватимуть теракти у Німеччині, в ЄС. Цей військовий туризм відстежують інакше, ніж військовий туризм в Україну.
Джерело: Українська служба DW