Точка зору. Чим схожі аварія на ЧАЕС та АТО

У переддень чергової річниці аварії на ЧАЕС незайвим буде згадати про те, як держава усувається від вирішення важливих проблем.

Особливо це корисно зробити на тлі продовження АТО, пише Артем Горячкін, редактор рубрики Країна журналу Корреспондент, у колонці, опублікованій у №16 видання від 24 квітня 2015 року.

Кожного разу у квітні згадують про аварію на Чорнобильській АЕС. Практично так само, як про ветеранів до 9 Травня. У проміжку між датами про ЧАЕС можуть згадати хіба що у зв'язку з якою-небудь НП або чутками про обвал даху реактора, поширенням яких займаються любителі чорного гумору із соцмереж. Втім, і цих новин небагато.

Найпізніше – в жовтні повідомили, що голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Володимир Холоша опинився в числі перших чиновників, які підпали під люстрацію. Чесно кажучи, досить несподіване місце пошуку прислужників попереднього режиму. Які антинародні дії міг вчинити звільнений чиновник у радіусі 30 км від зруйнованої атомної станції, уявити складно. Інших подробиць про його проступки, крім факту призначення на посаду за «злочинної влади», не повідомили. Одного цього вже виявилося достатньо. Такий закон.

Також ЧАЕС потрапляє в новини завдяки будівництву захисного саркофага, який вже поглинув понад € 1 млрд і вимагає ще. Наприкінці минулого року виявилося, що бюджетний дефіцит проекту Укриття – € 615 млн. Покривати його зобов'язалися Європейський банк реконструкції та розвитку, Велика сімка та інші держави-донори. Власне, через постійну нестачу коштів завершення будівництва вже відклали на два роки. Саркофаг з'явиться не раніше 2017-го.

Ну і, звичайно, протести чорнобильців, які давно перетворилися із соціальної проблеми на політтехнологічний інструмент. Держава, яке виявилася нездатною забезпечити дані нею ж обіцянки, досі не набралася сміливості їх скасувати, щоб хоч якось упорядкувати ситуацію, і просто ігнорує ліквідаторів та постраждалих. Зате партії – від правих до лівих – не втомлюються на них піаритися. Останні такі мітинги були саме перед Майданом.

Новини зі світу ЧАЕС мають чисто адміністративний і фінансовий характер. Станція з її проблемами сприймається винятково як проект, як місце докладання кадрових інтриг й обігу величезних коштів. Однак саме до цього у нас приходить в підсумку будь-яка справа, за яку береться чиновник.

Складається враження, ніби всім займаються за спеціальною методичкою, яка рекомендує кожне більш-менш серйозне питання забалакати, затерти, надавати обіцянок, наплодити адміністрацій, оголосити збір коштів і при цьому не вирішити нічого по суті

Складається враження, ніби всім займаються за спеціальною методичкою, яка рекомендує кожне більш-менш серйозне питання забалакати, затерти, надавати обіцянок, наплодити адміністрацій, оголосити збір коштів і при цьому не вирішити нічого по суті.

Так було з Чорнобилем, так зараз відбувається і з АТО. Ті самі постійні розбірки на тему того, хто більший патріот у керівництві операцією і Генштабі, який батальйон якому відомству повинен підкорятися, хто може мати доступ до коштів. У соцмережах тим часом поширюються історії про те, як демобілізовані воїни оббивають пороги дозвільних органів у надії отримати довідку про статус учасника бойових дій. Не кажучи вже про те, що держава так і не зайнялася переселенцями.

За масштабом людської трагедії АТО означає не менше, ніж аварія на ЧАЕС та її наслідки. Величезні маси людей, вимушені прийти в рух, шкода навколишньому середовищу, наслідки якої відчуватимуться ще довгі роки, розміри економічних збитків – все це ставить їх на один щабель. Тільки через певний час ми зможемо зрозуміти, яка з катастроф виявиться більш руйнівною для країни, народу і, не будемо скромничати, всього світу.

Різниця між ними – у три десятки років. Чорнобильське питання дісталося нам від радянської епохи. Можна було б сказати, що це наслідок неспроможності системи, яка перебувала на стадії розлому і розпаду і була нездатна відповісти на виклик. Мовляв, вантаж обіцянок виявився непідйомним для нової держави.

Спосіб вирішення таких проблем лише підтверджує: якщо в спадок щось і передалося, то це згадана вище «методичка». Держава з дивовижною точністю відтворює помилки і корупційні схеми

Але спосіб вирішення таких проблем лише підтверджує: якщо в спадок щось і передалося, то це згадана вище «методичка». Держава з дивовижною точністю відтворює помилки і корупційні схеми.

Проблеми накопичуються, нахлібники множаться. Уникнути повторення тієї ж ситуації, але вже з АТО, можна тільки зараз, на самому початку. Поки бездарні чиновники не придумали, у що краще виокремити управління – у форму міністерства у справах ветеранів або агентства з відновлення післявоєнної країни. Поки список тих, хто може отримати статус ветерана, не перевищить кількість жителів країни, а обсяг обіцяних пільг – можливості бюджету.

***

Цей матеріал опубліковано в № 16 журналу Корреспондент від 24 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.