Створення приватних армій може як відкрити для українців міжнародний ринок охоронних послуг, так і створити проблеми у країні.
Новина про можливість створення законодавчої бази під діяльність приватних військових компаній (ПВК) швидко трансформувалася в чутки про готовність держави легалізувати приватні армії. Але поки так і залишилася на рівні розмов, пише Дмитро Москаленко у №16 журналу Корреспондент від 24 квітня 2015 року.
Порушником спокою виявився лідер Правого сектора Дмитро Ярош. В одному з інтерв'ю він заявив, що планує подати до Верховної Ради законопроект про ПВК.
«Люди, які не повернуться з війни у себе в голові, зможуть бути задіяні в дуже різноманітних площинах і в супроводі вантажів. Власне, в тому, чим приватні військові компанії займаються», – пояснив Ярош.
Готового документа поки що немає, але над ним працюють, у тому числі і за допомогою групи Приват.
«Ми зараз вже розглядаємо варіант, і я просив і хлопців з Привату, щоб вони допомогли мені в цьому – підготувати законопроект про приватні військові компанії», – сказав Ярош.
Участь юристів бізнесмена Ігоря Коломойського саме і викликала підозру у спробі пролобіювати дозвіл на діяльність приватних армій. Адже на самому початку конфлікту на сході України саме тодішній губернатор Дніпропетровської області сприяв батальйону Донбас. Створене у квітні 2014 року добровольче об'єднання довгий час іменували приватною армією олігарха, хоча його комбат Семен Семенченко стверджував, що грошей від Коломойського батальйон не отримував.
Але прийняття такого закону в умовах внутрішньої нестабільності несе значні ризики.
У період, коли держава ослаблена, існує ризик, що ці компанії перетворяться на звичайні злочинні угруповання. У країні немає сили, яка змогла б утримати їх у рамках правового поля
«У період, коли держава ослаблена, існує ризик, що ці компанії перетворяться на звичайні злочинні угруповання. У країні немає сили, яка змогла б утримати їх у рамках правового поля. У США ці компанії існують тому, що у держави є інтереси і завдання за межами країни, і ці організації працюють в інтересах США. Ось що потрібно зрозуміти», – вважає військовий експерт Олександр Таран.
Більшість українських політиків виявилися не готовими коментувати проблему, незважаючи на те що ідея, в принципі, не нова і вже обговорювалася. Просто вперше вона прозвучала на такому високому рівні. Частина коментаторів послалися на необхідність вивчити питання, частина – на очікування роз'яснення керівництва.
«Поки не буде хоча б законопроекту, із заявами не поспішатимуть. Адже ще незрозуміло, яку позицію займе керівництво держави, уряду, фракцій», – сказав близький до Правого сектору співрозмовник Корреспондента, пояснюючи загальне небажання спілкуватися на цю тему.
Службовці добровольчих батальйонів не бачать особливої різниці між ПВК і тими структурами, в яких вони служать зараз.
«Так само, як ішли із самого початку в самооборону, чому так само не піти в офіційну структуру з чітким контрактом, чіткими правами й обов'язками, визначеними завданнями, єдиними цілями, а не так, як було у нас?» – каже Андрій, службовець в одному з батальйонів на передовій.
Ключовим для них є питання забезпечення служби.
«Ми всі чули, звичайно, про ідею перетворення батальйонів у приватні армії. Але поки я особисто від Яроша цього не почую – не повірю. Хоча я тільки за, якщо це правда. Власник дбатиме про нас. Не потрібно буде особисто вибивати копійки у держави», – пояснює доброволець батальйону Донбас, який побажав залишитися неназваним.
Однак велика пропозиція робочих рук необов'язково є позитивним явищем, вважає Таран.
«Зараз можна набрати будь-яку кількість безробітних. Коли в країні не створюються робочі місця, всі, хто не знайшов себе в мирному житті, будуть готові йти і найматися в ці компанії. А інші країни зможуть використовувати ресурси ПВК для вирішення своїх питань. Не думаю, що нам це потрібно», – каже він.
У прес-службі Правого сектора не змогли відповісти на запитання, на якому етапі перебуває робота і чи залучили додаткових фахівців. Але, як стало відомо Корреспонденту з неофіційних джерел, в організації ходить думка, що законопроект цілком можна подати в Раду і своїми силами, а подальша доля вже не така й важлива. Мовляв, ті ж сили самооборони і добровольчі батальйони теж виникли «знизу» – до того як були оформлені законодавчо.
Ринок під рушницею
Першим зростання світового попиту на приватні військові послуги вловив Девід Стірлінг, засновник британського спецназу – Особливої повітряної служби (SAS). Відійшовши від служби, в 1967 році він організував Watchguard International (WI), що задала стандарти роботи всіх наступних ПВК. Основною роботою компанії стало надання послуг уряду і союзним Лондону державам або міжнародним організаціям. Зокрема, службовці компанії брали участь в операціях в Омані.
На цей час світовий ринок ПВК оцінюють в обсязі від $ 25 млрд до $ 100 млрд в залежності від критеріїв
На цей час світовий ринок ПВК оцінюють в обсязі від $ 25 млрд до $ 100 млрд в залежності від критеріїв (суто військові послуги або включаючи охорону комерційних об'єктів). Адже статус ПВК досі розмитий: у більшості законодавств їхнє визначення відсутнє, а в тих державах, які взялися врегулювати діяльність компаній, вони відрізняються.
Немає його і в міжнародному праві. У 1979 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію про необхідність розробити конвенцію про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. У спецкомітет увійшли представники 35 країн, відбулося шість засідань, але ніяких документів в підсумку не було прийнято.
Перші ПВК відбулися завдяки війнам в Африці в 1960-1970-х роках, що вибухнув незабаром після деколонізації континенту. Потім їхня кількість зросла після закінчення холодної війни. А остаточно свій вплив ПВК зміцнили участю в операціях в Афганістані та Іраку у 2000-х. Велику роль в цьому зіграло, зокрема, небажання західних урядів зазнавати критики з боку громадської думки за загибель військовослужбовців.
Найбільші ПВК у світі
Blackwater / Academi
Заснована в 1997 колишнім морським десантником Еріком Прінсом. До 11 вересня 2001 року в компанії працювало шість осіб. Після терактів отримала великі контракти ЦРУ на охорону співробітників в Афганістані та субконтракт в Іраку. Після серії скандалів в Іраку змінила назву на Xe Services LLC, у 2011-му знову змінила назву на Academi.
DynCorp
Створена в 1946 році як держпідприємство авіаперевезень. У 1987-му була приватизована.Працює з ЦРУ, ФБР, міноборони США, держдепартаментом. Є однією з восьми ПВК, спеціально відібраних з метою залишення в Іраку після виведення з нього американських збройних сил. Активно працює по всій Африці, Східній Європі та Латинській Америці, маючи в штаті понад 10 тис. співробітників.
Triple Canopy
Утворена у 2003 році колишніми солдатами американського спецназу. Ще один з восьми підрядників, залучених до заміщення офіційних сил США в Іраку. Має в країні армію приблизною чисельністю 1.800 осіб. Працює на Гаїті і в Ізраїлі, де надавала послуги посольствам США і держдепу. У червні 2014 року злилася з Blackwater.
G4S
Створена у 2004 році. Має у своєму складі понад 620 тис. співробітників, що робить її другим за розміром приватним роботодавцем у світі (після Wal-Mart).
У 2008 році G4S поглинула компанію Armorgroup, чия дев'ятитисячна армія охороняла майже третину всіх невійськових конвоїв постачання в Іраку. Діяльність об'єднаної групи із забезпечення безпеки поширюється більш ніж на 125 країн, у тому числі в найнебезпечніших частинах Африки та Латинської Америки.
Military Professional Resources Incorporated
Заснована в 1987 році. До складу MPRI входять близько 340 колишніх американських генералів.
Співробітники брали участь у підготовці армії Хорватії і п'ятого корпусу армії Боснії і Герцеговини перед операцією Буря, яка закінчилася знищенням Республіки Сербська Країна та Республіки Західна Боснія.
Сім'я – це сила
Показовим є приклад Афганістану, де за 13 років США так і не змогли забезпечити належний рівень безпеки, як не виходить це й у місцевих силовиків.
На виникнення попиту на послуги охорони відгукнулося чимало приватних компаній. Багато з яких, за даними афганських ЗМІ, виявилися пов'язаними із сім'ями колишнього президента Хаміда Карзая (2004-2014), його оточення, а також провінційних чиновників рангом нижче.
Компанія Asia Security Group належала двоюрідному братові президента Хашмату Карзаю. Причетність до однієї з найбільших охоронних організацій у країні не вберегла його самого від рук смертника – він загинув унаслідок теракту у 2014 році.
Компанії Watan Risk Management і Kadahar Security Group працювали переважно на півдні країни. Частки в обох організаціях належали зведеному брату президента, Ахмаду Валі Карзаю. У 2011 році його у власному будинку вбив особистий охоронець. На цей час основний контроль над Watan Risk Management належить братам Попал, а в Kandahar Security – такому собі Рухуллі. Всі вони – далекі родичі президента Карзая.
Брат першого віце-президента Касима Фахима (2009-2014) Хаджі Хассін володів Strategic Security Solutions International. Син міністра оборони Абдулли Вардака, Хамед, розпоряджався найманцями з NCL, а син голови сенату Афганістану Себгатулли Можадіді, Садік, – компанією Elite.
На ринку також виникла низка так званих логістичних компаній, які надавали послуги іноземним та міжнародним організаціям і компаніям переважно з охорони вантажів і конвоїв. Саме вони виступають посередниками між європейцями і північноамериканцями та місцевими найманцями.
Афганське видання Killid оцінює загальну кількість залучених в приватні військові та охоронні компанії в 50 тис. осіб.
Рівень зарплат коливається в середньому в межах $ 200-400. Співробітники, які охороняють транспорт на дорогах, тобто на найбільш небезпечних ділянках, можуть заробляти до $ 800.
***
Цей матеріал опубліковано в № 16 журналу Корреспондент від 24 квітня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.