Екс-генпрокурор Святослав Піскун дав інтерв’ю журналу Корреспондент.
Журналістів він зазвичай приймає в окремому кабінеті. Маленька кімнатка, ідеально чистий стіл, вимкнений комп'ютер, жалюзі, дуже схожі на віконниці, пише Євгенія Вецько у №19 видання від 15 травня 2015 року.
«Правда, як у камері?» – сміється Святослав Піскун.
Він любить називати себе тричі генеральним прокурором України і ще кілька місяців тому стверджував, що готовий зайняти цей пост вчетверте. Він встиг попрацювати і за президента Леоніда Кучми, і за Віктора Ющенка, і, будучи членом фракції Партії регіонів, нажити собі ворога в особі Віктора Януковича.
Після тривалої відсутності в Україні Піскун через суд вибив собі право брати участь у парламентських виборах у 2014 році, але депутатом так і не став. Сьогодні екс-генпрокурор – заступник голови Спілки юристів України. Не бозна яка посада для людини, яка ще кілька місяців тому у спілкуванні з журналістами заявляла, що не піде навіть на посаду заступника глави ГПУ. Але в політику він повертатися поки що не збирається.
«Української політики немає, – стверджує він. – І прокуратури немає».
Зате є зв'язки, вміння залишатися на політичній арені за будь-якої влади і робити гучні заяви та прогнози.
«Розвал України дуже вірогідний. Щоб його уникнути, потрібно вибори проводити кожні два місяці, поки не виберемо тих, хто нам дійсно потрібен», – каже Піскун.
- У вас є компромат на чинну і попередню владу?
- Компромат на владу є завжди. Політика – справа брудна. Нова влада вела зі мною переговори про співпрацю на рівні консультанта або радника керівників силових структур. Але оскільки конкретних пропозицій не було, то і переговори закінчилися нічим.
- Хочете звести рахунки з колишніми соратниками?
- По-перше, мене так і не притягнули до цього процесу [переслідування представників колишньої влади]. Правда, і процесу немає. По-друге, не хочу я зводити ні з ким порахунки. Я хочу, щоб все було справедливо і за законом. І найголовніше розібратися й ефективно покарати.
А слово «соратники» я б не вживав. Я не був членом Партії регіонів. Регіонали для мене – тільки колеги по фракції. Я увійшов туди, бо був проти Ющенка. І, як показала історія, був правий. Я вважаю, що Ющенко привів «донецьких». Свідомо. Ми їх притягуємо, а він їх відмазує ... Через це наші шляхи розійшлися.
- І ви пішли до цих самих «донецьких».
- Ні, «донецькі» вже були в команді Ющенка, і він активно користувався їхніми послугами. Тому перейти до них великих труднощів не склало.
- Зараз спілкуєтеся з кимось із колишніх членів ПР?
- Ні. Вони знають, що я дуже ображений. Зі мною вчинили вкрай непорядно, коли вимагали від мене дати свідчення проти Юлії Тимошенко, а потім викреслили з передвиборчого списку. Були люди, які попереджали Януковича, що я ніколи не дам ці свідчення. Він відповів: «Тоді ми Піскуна посадимо разом з нею». Де тепер Янукович і де Піскун?
Я був упевнений, що справа щодо Тимошенко і її команди була замовною. І я брав участь у цьому замовленні. Я розслідував цю справу, заарештовував членів її команди, давав згоду на екстрадицію членів команди ЄЕСУ з Туреччини. Тому що повірив документам, які залишили мені Микола Обіход [заступник генпрокурора в 1998-2002-му] і Михайло Потебенько [генпрокурор України в ті самі роки]. Я не встиг їх перевірити ще раз, оскільки щойно був призначений на посаду.
Деякі посадові особи ЄЕСУ сиділи в камері. І коли ми почали розбиратися, у мене волосся стало дибки. Я зрозумів, що ми помилилися. І зрозумів я це не у 2005-му, а у 2003-му. Я почав «з'їжджати» з цієї теми, оскільки зрозумів, що це політичне замовлення. І мене зняли.
- Тепер ваших колег по фракції звинувачують у підтримці сепаратистів.
- Те, що мої колишні колеги по фракції звинувачуються у пособництві сепаратистам, я чую тільки від журналістів. Я як тричі генпрокурор багато разів попереджав: поки не буде відкритих судових процесів і народний суд не винесе вирок, люди цій владі не повірять.
Якщо не буде судових розглядів (наголошую: відкритих), ніхто не повірить, що Революція гідності була Революцією гідності, а не державним переворотом
Потрібно пройтися по шпигунах, зрадниках батьківщини, вбивцях наших солдатів. Пройтися по особах, які розстріляли Майдан. І по корупціонерах. Якщо не буде таких судових розглядів (наголошую: відкритих), ніхто не повірить, що Росія на нас напала. Ніхто не повірить, що країна бореться з корупцією, ніхто не повірить, що Революція гідності була Революцією гідності, а не державним переворотом.
- Чому це не відбувається?
- Це комплекс правової та політичної неповноцінності нашої влади.
- А гроші Януковича і так званої Сім'ї юридично повернути можливо?
- А що, хтось цим займається? Все можливо. За сьогоднішнього ставлення Європи до України не робити цього – злочинна халатність. Але це нікому не потрібно. Нинішня влада не може однією рукою забирати гроші Януковича, а іншою розміщувати свої відмиті гроші в європейських банках. Європа цього не зрозуміє.
- Смерть Михайла Чечетова, Олега Калашникова, Олеся Бузини ...
- Питань щодо Калашникова і Бузини у мене немає. Зрозуміло, що зводили рахунки. І можливо навіть, вкрай праві елементи. У мене є питання щодо двох людей. Щодо Валентини Семенюк і Чечетова – колишнім головам Фонду держмайна. Я б на місці генпрокурора дуже серйозно зайнявся цими двома вбивствами.
- Тобто все-таки вбивствами?
- Я вважаю, що там не все так просто. Записка? Це механізм. Якби хтось попросив мене організувати вбивство людини, я б так все зробив, що повірив би навіть вбивця і прийшов на похорон плакати. Причини не було у Чечетова – і приводу.
- А допит у ГПУ?
- Те, що він знав, він написав нам ще у 2005 році.
- Ви часто повторюєте фразу «я говорив», «я радив». З боку це легко робити. Ви самі були б готові зайняти пост президента України?
- Ні, я боюся. Це занадто велика відповідальність. Так не можна. Будь-хто не може бути президентом України.
- Серед наших політиків є той, хто може ним стати?
- Так, я знаю одну таку людину і відчуваю в ній величезний потенціал. Але поки що про неї говорити зарано.
- А зайняти посаду генерального прокурора ви готові?
- Прокуратури немає. Як можна бути генеральним прокурором того, чого немає?
- Чому немає? Є й навіть проходить стадію активних реформ.
- Закон про прокуратуру відкладений до 15 липня. У цей період потрібно звільнити 8 тис. прокурорів. Але на підставі чого? Адже закон відкладений. Це означає, що потрібно придумати якісь обставини і причини звільнення. Тобто на місцях зараз шукають, за що прибрати людей. Через суд вони відновляться вже через півроку. Термін позовної давності – три роки. Ця влада піде через кілька років, і 8 тис. прокурорів підуть до судів і відновляться. А де будуть ці грузини? У США?
Реорганізація районних прокуратур у місцеві – це мінімум рік. Вони збираються рік нікого не садити, нічого не робити і реформуватися. Та через рік по Києву ходитимуть зеки з автоматами. А ще суди, а ще поліція, а ще СБУ. Вони ж розвалили систему! Невже не можна було просто звести п'ять законів разом? Закони про прокуратуру, про суд, про міліцію, про виконавчу службу і СБУ?
- Тобто дій команди Петра Порошенка ви не підтримуєте?
- Дуже багато підкилимних домовленостей і зобов'язань. Наприклад, те, про що розповідав [на суді у Відні бізнесмен Дмитро] Фірташ. Ви уявляєте, якби він про це сказав у травні 2014-го? Історія України пішла б по-іншому.
Я не заздрю Порошенкові. Я розумію, що йому важко. Але з кадрами потрібно визначатися. У нього немає жодного правильного кадрового рішення
Я не заздрю Порошенкові. Я розумію, що йому важко. Але з кадрами потрібно визначатися. У нього немає жодного правильного кадрового рішення. Йому потрібно переглянути людей, з якими він працює. Вони його перші здадуть.
- Назвіть прізвища.
- Не буду я їх називати. Але якщо Порошенко обвалиться, то ніхто з ним в цю яму не полізе. Ніхто.
- А хтось може ще й підштовхнути. Наприклад, олігархи, з якими нібито розпочата велика війна.
- Найефективніша боротьба з олігархами – розстріляти олігархів. Тоді вже точно їх не буде. (Сміється.) Реприватизувати майно. Чи багато ви бачили судових процесів з реприватизації? Жодного! А хто такий олігарх? До них можна майже всіх депутатів зарахувати. Хіба що крім козака [Михайла] Гаврилюка.
Те, що зараз відбувається, – це не боротьба з олігархами. Це відносно чесне відбирання грошей. Читайте 12 стільців і Золоте теля – Остап Бендер відпочиває!
- То, може, не варто їх взагалі чіпати? Дружити з тим самим Ігорем Коломойським вигідніше, ніж воювати?
- Я був здивований, що він погодився на губернаторський пост. А зараз думаю, це було необхідно. Я спілкуюся з багатьма людьми і можу сказати, що якби Коломойський не став губернатором Дніпропетровської області, то Запорізька, Херсонська, Дніпропетровська та Одеська області опинилися б сьогодні в складі Російської Федерації або там би велися воєнні дії.
Команда Коломойського не просто захистила Україну, а довела, що нова влада може бути законною й ефективною
Команда Коломойського не просто захистила Україну, а довела, що нова влада може бути законною й ефективною. Знаєте, як вони ловили сепаратистів? Питали: «Будеш сепаратистом? Ні? Напиши». І сепаратисти відмовлялися воювати з Україною.
- А як щодо законності таких дій?
- Нічого страшного, профілактична бесіда. А було законно захоплювати адміністрації, підпалювати і вбивати?
- Тобто головне – сила, а не закон?
- Іноді іншого виходу, крім застосування сили, немає. Хоча я проти будь-яких протизаконних методів.
***
Цей матеріал опублікований в № 19 журналу Корреспондент від 15 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.