Фото: Корреспондент.net
Яценюк розгубив кредит довіри через повільні темпи реформ
Арсеній Яценюк може зберегти прем'єрський пост, а от повернути довіру українців – ні.
Рейтинг Арсенія Яценюка за минулий рік впав у 2,5 разу, його партія Народний фронт – переможець позачергових виборів до Верховної Ради – з великою часткою ймовірності може залишитися за бортом наступного парламенту. Падіння стрімке і цілком очікуване, пише Євген Копатько, соціолог, засновник компанії Research & Branding Group, у колонці, опублікованій у №21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року.
Осінню виборчу кампанію «фронтовики» провели досить грамотно й отримали пристойний результат. Тільки повноцінним політичним гравцем їх назвати складно. Цю партію використовували як певну стартову структуру для введення в парламент прихильників Яценюка. Саме тому Народний фронт некристалізований, неструктурований. На політичній арені України залишилося мало довготривалих проектів після відходу Партії регіонів і комуністів – хіба що Батьківщина. І вже точно в їхньому числі не опиниться Народний фронт. Проект спочатку був тимчасовим – з його допомогою Яценюк просто вирішував свої завдання.
Сам прем'єр почав втрачати позиції після Нового року. Свого часу його рейтинг і рейтинг Петра Порошенка були безпрецедентно високими – їх підтримували 55-56% українців. Але кілька місяців тому їхній рейтинг пішов на спад: у Президента вдвічі – до 30%, у прем'єра у 2,5 – до 20%.
Українці занадто багато чого очікували від Порошенка і Яценюка. З цими людьми пов'язували всі ті зміни, які мали відбутися в країні, але так і не відбулися. Держава скочується в соціально-політичну яму, проблеми наростають з кожним днем. Наша реальність – це безробіття, міграція, деіндустріалізація. І нинішня влада так чи інакше несе за це відповідальність.
Можна скільки завгодно посилатися на попередників, на Росію, але, бачачи, що відбувається всередині країни, люди починають задавати питання. Зміна вектора з російського на внутрішній вже відбувається. Якщо ще три-чотири місяці тому українці найбільше непокоїлися з приводу військових дій на сході, то тепер їх сильнішими турбує економічна ситуація і розуміння, що це ще не дно, не межа.
Зараз багато говорять про відхід з уряду розрекламованих іноземців. Я думаю, вони просто не захотіли брати участь у цих заходах. Ситуація виявилася набагато гіршою, ніж вони передбачали. Менш райдужна і більше ризикована. До того ж це не лауреати Нобелівської премії, не видатні економісти, які домоглися неймовірних результатів у своїх країнах. Я не хочу давати оцінку їхнім професійним якостям, але результат очевидний. Ситуацію виправити не вдалося, вона погіршується з кожним днем.
І, звичайно ж, люди пов'язують невдачі влади з ім'ям прем'єр-міністра.
Плюс не минулося без особистих амбіцій прем'єра і Президента, без змагання, взаємних, нехай навіть непрямих, звинувачень. І позиції Яценюка похитнулися. У нього був безпрецедентний ресурс, яким прем'єр грамотно скористався, але зараз, в тому числі і завдяки медійного ресурсу Порошенка, Яценюк опинився у більш складній ситуації, ніж Президент.
Тепер про перспективи. Нові парламентські вибори? Я вважаю, що за нинішніх економічних і соціально-політичних умов провести чесне і прозоре голосування неможливо. Світ і так заплющив очі на дві попередні виборчі кампанії і на те, що люди їх фактично проігнорували (у президентських виборах узяли участь близько 50% виборців, а в парламентських – менше 45%).
Крім того, охочих прийти на зміну Яценюку немає. Ніхто не хоче йти на заклання. Хто б не прийшов зараз, ця людина зіткнеться з колосальними труднощами. Тому я думаю, що зберегти прем'єрські позиції Яценюку вдасться, а от позиції в рейтингу, принаймні поки що, ні. Для цього є і внутрішні, і зовнішні причини.
Єдиний шанс – стабілізувати ситуацію в державі. Що для цього потрібно? Нормалізувати відносини з Росією, відновити з РФ економічні зв'язки. Друге – тверезо оцінити відносини із Заходом. Нам час уже зрозуміти, що не буде безвізового режиму і не буде вступу до ЄС. І третє – консолідація суспільства всередині країни, якщо це можливо.
Якщо ж ситуація розвиватиметься за тим сценарієм, який ми спостерігаємо зараз, то це, звичайно, дасть владі певний ресурс. Але тимчасовий. Так, опозиція буде зачищена, будь-який виразний опір – придушений. Але нескінченно цим ресурсом користуватися не можна. Країна перестає отримувати доходи, люди перестають заробляти гроші. І з цим доведеться зіткнутися. А людський фактор вирахувати не можна.
***
Цей матеріал опубліковано в № 21 журналу Корреспондент від 29 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.