Народний депутат від БПП та екс-глава Комітету виборців України Олександр Черненко дав інтерв’ю Корреспонденту.
До дати місцевих виборів залишилося менше п'яти місяців, але якими будуть правила гри, не наважуються сказати навіть найдосвідченіші експерти, пише Євгенія Вецько у №23 видання від 12 червня 2015 року.
«Немає політичної волі змінювати систему», – нарікає колишній глава правління Комітету виборців України, а сьогодні народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко.
Як спостерігач та експерт він працював у всіх виборчих кампаніях України починаючи з 1996 року. Сідаючи в депутатське крісло, обіцяв сприяти реформі виборчого законодавства і навіть став співавтором одного з профільних законопроектів.
«Радикального і революційного», – характеризує документ Черненко.
В інтерв'ю Корреспонденту він розповів про те, як депутати змінюватимуть виборчу систему і чому осіння кампанія напевно буде спекотною. Кампанія, яка фактично вже почалася.
- Київ, Харків, Львів ... Сьогодні можна передбачити, які округи стануть «гарячими точками» майбутніх місцевих виборів?
- Це Київ і 10-15 обласних центрів. Черкаси, Івано-Франківськ, Львів – міста, де великі бюджети. Вибори мера у великих містах – завжди серйозна конкуренція і серйозна сутичка. Багато що залежить від кандидатів, але виборча кампанія в окремих регіонах точно буде проблемною. На жаль, така у нас політична культура.
До того ж багато хто сприймає ці вибори як останній вирішальний бій. Так, буде непросто. Але головне бажання парламенту і самих кандидатів зробити кампанію максимально прозорою.
- Останній бій? Раніше українські політики такої уваги місцевим виборам не приділяли.
- До 2010 року місцеві вибори проходили одночасно з парламентськими, тому були в тіні. Це раз. По-друге, сьогодні багато хто сприймає місцеві вибори як репетицію перед парламентськими. Це демонстрація народної підтримки, зріз громадської думки.
І третє – в умовах децентралізації влади місцеві ради та їхні виконкоми отримують величезні повноваження, бюджети і т. д. Зараз навіть деякі народні депутати кажуть, що крісло депутата Київради дасть їм більше можливостей. Правда, вони забувають про те, що разом з повноваженнями їм доведеться відповідати за погані дороги, комунальні проблеми ... І на Київ вже не киватимеш.
- Але процес децентралізації ще далекий від завершення. А вибори вже восени.
- Дата чергових місцевих виборів регулюється Конституцією. Тут питань бути не може – останню неділя жовтня, тобто 25 жовтня 2015 року. І пройти вибори повинні по всій Україні незалежно від того, були десь позачергові чи ні. Єдиний нюанс – це введення воєнного стану. Тільки в цьому випадку вибори не проводяться.
Але я схиляюся до думки, що ці вибори є проміжними. Ми закінчимо процес децентралізації, внесемо зміни до Конституції і законів і через два роки оберемо місцеву владу під нові повноваження, під нові територіальні громади. Думаю, великих проблем з цим не буде. А зараз потрібно просто виконати вимогу Основного закону.
- Ви сказали, по всій Україні. Як буде вирішено питання з Донбасом?
- Є закон про окуповані території, в якому чітко сказано, що там вибори не проводяться. Організувати повноцінний виборчий процес неможливо. Тому вибори там будуть проведені, коли закінчиться АТО й Україна відновить контроль над захопленою частиною Донбасу. Я думаю, що під це буде прийнятий спеціальний закон.
Що стосується територій Донецької та Луганської областей, які контролюються Україною, то там ніхто не заважає провести вибори до міських рад. А ось проблема з виборами облрад є. За нинішнім законодавством вони проводяться за змішаною системою. Якщо за партійними списками сформувати обласну раду можна, то як бути з мажоритаркою?
І проблеми є в тих населених пунктах, які формально підконтрольні України, але де-факто там ведуться бойові дії. Я вважаю, що Центрвиборчком напередодні виборів повинен сказати, в яких містах і селищах голосування не відбудеться, тому що неможливо забезпечити безпеку людей.
- А переселенці?
- Людям потрібно дозволити голосувати за заявочним принципом. За деякий час до виборів переселенці повинні звернутися до органів держреєстру з довідкою тимчасово переміщених осіб і внести себе у списки там, де вони планують голосувати. Автоматично зробити це неможливо.
І дуже важливо, щоб до списків вони себе внесли ще до того, як стануть відомі кандидати в округах. Щоб не вийшло, що переселенці будуть реєструватися під конкретного кандидата. У Києві їх багато, вони розосереджені, тому навряд чи зможуть вплинути на хід виборів. А якщо це невелике містечко в Луганській області? Там концентрація переселенців висока, і вони можуть повністю змінити результати голосування.
Тому тут потрібно знайти баланс – з одного боку, забезпечити їм конституційне право голосу, а з іншого, щоб вони голосували на виборах тільки в тому випадку, якщо вони дійсно хочуть стати або вже є членами тієї чи іншої територіальної громади.
- Але процедура голосування переселенців ще не закріплена законодавчо?
- У чинному законі про місцеві вибори – ні.
- Вибори проводитимуться за цим законом?
- Цього не знає ніхто. У нас є три можливих варіанти. Перший – прийняття нового закону про місцеві вибори. Сьогодні таких у Верховній Раді зареєстровано чотири. В одному я співавтор. Там є норма про переселенців. Але головне, що він передбачає серйозну зміну виборчої системи і способу голосування.
Ще є законопроект, внесений Ігорем Поповим і Вадимом Денисенком. Він не так радикальний для виборця. Там залишається елемент мажоритарної системи. І, хоча голоси прораховуються за результатом партії, це не зовсім відкриті списки, про які ми давно говоримо і що прописано в коаліційній угоді.
Другий варіант – якщо жоден з нових законопроектів не набере потрібної кількості голосів, провести вибори за старим законом. У ньому є проблеми, але ми можемо внести в нього зміни. В основному процедурні.
І третій варіант найсумніший – старий закон залишається без змін. Це буде повний провал виборчої реформи і коаліційної угоди. Не хотілося б, щоб так сталося.
- Чим нинішній закон такий небезпечний?
- Він показав свою повну неспроможність. Змішана система – це, з одного боку, закриті списки, а з іншого – мажоритарні одномандатні округи. Тобто одні кандидати купують місця у списках, інші купують голоси виборців. Згадайте місцеві вибори 2010 року. Я як експерт можу вам сказати, що це найбрудніші вибори за всю історію незалежної України.
У процедурній частині цей закон вже поліпшили рік тому перед виборами в Києві, головні недоліки були ліквідовані. Але залишилася виборча система, яка абсолютно себе дискредитувала. І від неї однозначно потрібно відмовлятися.
- Що пропонується натомість?
- Якщо говорити про наш законопроект, то це скорочення депутатів місцевих рад. Від 30% до 50% залежно від ради. Наприклад, у Києві їх буде максимум 80 [людей], а то й 60. Зараз – 120.
На рівні обласних і міських рад великих міст ввести пропорційну систему та відкриті списки. Тобто виборець голосує і за партію, і за якогось члена списку цієї партії. І тоді в партії не буде диктатури лідера, не він, а виборець зможе вирішувати, кому бути в раді, а кому ні. Така система буде працювати в містах, де більше 90 тис. виборців. Тому впроваджувати її, наприклад, у Моршині, де голосують лише 4 тис. осіб, нерозумно і незручно.
А на рівні районів, малих міст, сільських та селищних рад ми пропонуємо багатомандатному мажоритарку. Виборці голосують за одного кандидата, але депутатами стають два, а то й три або чотири кандидати в залежності від розміру округу. Ця система страхує від фальсифікацій, підкупу та затягування підрахунку. Як у нас часто буває? Переможець випередив конкурента на десять голосів, і той, хто зайняв друге місце, намагається переламати ситуацію. Чого вартує зіпсувати десять бюлетенів? Нічого. А якщо проходять кілька людей, то зникає сам мотив для порушення закону.
Другий плюс. Такі багатомандатні округи отримають більше представництво виборців. Як зараз? Наприклад, кандидат набрав 15%, але він проходить в раду, бо решта набрала ще менше. Тобто 85% виборців він не представляє. А якщо є перший, другий і третій, то представництво громади збільшується.
І ще нововведення (правда, воно є не тільки у нас, але й у двох інших законопроектах) – це вибори мера в два тури. Якщо в першому турі жоден з кандидатів не набрав 50% голосів і немає явного фаворита, то проводиться другий тур. Але це знову ж стосується тільки великих міст.
- Чи є серед депутатів готовність змінювати систему в корені?
- Сьогодні не можна сказати, що якийсь із нових законів може бути підтриманий.
Головна проблема нашого законопроекту в тому, що він хоч і покращує якість обраних рад, якість партій, але за півроку до виборів виборцям і членам комісій потрібно з нуля пояснити, як голосувати. Їм точно буде незвично.
Противники законопроекту часто прикриваються саме цим мотивом – складна система призведе до хаосу на дільницях. А насправді лідери партій не хочуть відкривати списки, бо тоді вони втратять контроль над ними, не зможуть торгувати місцями.
Багато хто хоче залишити і мажоритарку. Особливо ті депутати, які пройшли до парламенту не за списками. Вони знають, як працювати з виборцями, вони хочуть провести своїх людей у місцеві ради, у них, що називається, підгодовані округи. А зміна виборчої системи ламає таку схему.
Але зміна виборчої системи прописана в коаліційній угоді, цього від нас вимагає Європа. І тепер питання, що переможе – меркантильні інтереси окремих політиків і лідерів партій або необхідність проводити реформи. Це ми побачимо вже наступного тижня.
- Тобто жити по-новому і працювати прозоро депутати не хочуть?
- Я б не казав про прозорість. Є побоювання, що ми радикальним законом можемо ускладнити вибори. Так, так може статися. Але реформа – це завжди важко. І я прихильник того, що якщо боятися реформ, то не потрібно про них і говорити. Буде складно, виникнуть непорозуміння, з'явиться деяка кількість зіпсованих бюлетенів. Але на наступних виборах уже стане простіше. Колись цей крок потрібно зробити.
- Якщо прийняти новий закон не вдасться, як слід змінити наявний?
- По-перше, потрібно передбачити можливість голосування переселенців. Друге – якщо ми не можемо виконати умову коаліційної угоди в плані зміни виборчої системи, то що нам може завадити скоротити кількість депутатів місцевих рад?
Далі можна передбачити вибори мерів великих міст у два тури. Це нескладно зробити. І попрацювати над процедурними моментами – підрахунок голосів, агітація.
Тобто закон можна зробити дуже непоганим, але концептуально чинна виборча система, яка критикувалася усіма, залишиться без змін. І від реформи це далеко.
***
Цей матеріал опубліковано в №23 журналу Корреспондент від 12 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.