27 червня 2014 року три пострадянські країни підписали угоди про асоціацію з Євросоюзом.
27 червня виповнюється рік відтоді, як Грузія, Молдова й Україна на саміті Євросоюзу у Брюсселі підписали угоди про асоціацію з Євросоюзом. DW поговорила з експертами про те, яким став початок шляху до європейської інтеграції для трьох пострадянських країн. На думку політологів, серйозною перешкодою для реалізації угод із ЄС виявилися внутрішні політичні та економічні проблеми Грузії, Молдови та України.
Грузія: безповоротний курс на євроінтеграцію
"Грузія націлена на членство в ЄС та на повну трансформацію у країну з європейськими цінностями, відступу від цих орієнтирів не буде", - заявив директор Європейських програм Грузинського фонду стратегічних і міжнародних досліджень (GFSIS) Каха Гоголашвілі.
За словами експерта, поки що набрала чинності лише частина угоди - та, яка стосується торговельних відносин між Грузією та Євросоюзом. Однак грузинський бізнес вже працює на європейський ринок, а обсяг експорту до ЄС зріс як у товарному, так і у грошовому еквіваленті. Гоголашвілі наголошує, що завдяки чітким позиціям угоди з ЄС Тбілісі має певну програму реформ, які почали втілювати в життя.
Водночас протягом минулого року Грузія зіткнулася із серйозними викликами, зазначає керівник GFSIS. Економічний спад, високий рівень безробіття, загрози безпеки в країні та регіоні позбавляють республіку можливості швидко розвиватися. "Населення бачить, що очікування, пов'язані з європейським вибором, поки не виправдовуються", - каже Гоголашвілі. На тлі російсько-української кризи і внаслідок пропагандистської війни Кремля збільшилася підтримка проросійського курсу розвитку країни - його підтримують 15 відсотків населення Грузії. Хоча частка грузинів, які висловлюються за євроінтеграцію, залишається дуже високою - понад 70 відсотків.
"Проблеми Грузії на європейському шляху мають радше внутрішній характер, адже країна отримує велику допомогу від ЄС на проведення реформ і різні проекти", - зазначає Каха Гоголашвілі. Притокові інвестицій сприятиме стійке економічне середовище і політична стабільність, тож успіх Грузії на євроінтеграційному шляху, на думку експерта, буде залежати лише від результативності дій самого уряду у Тбілісі.
Миттєвих змін очікувати не можна, поки Грузія перебуває на початковому етапі європейської інтеграції, розрахованому на багато років, зазначає політолог. Водночас він прогнозує, що вже у найближчі два-три роки країна побачить результати від підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. "А запровадження безвізового режиму (з боку ЄС для грузинських громадян. - Ред.) стане переломним моментом для громадян, які відчують реальні результати зближення в Європейським Союзом", - переконаний Каха Гоголашвілі.
Молдова: між східним і західним векторами
На відміну від Грузії, яка обрала безповоротний курс на євроінтеграцію, Молдова знову опинилася на роздоріжжі, каже директор молдовського Центру стратегічних досліджень і консалтингу Politikon Анатол Церану.
Підписання угоди про асоціацію з ЄС і запровадження Брюсселем безвізового режиму для молдовських громадян стали вирішальними подіями, які вплинули на результат парламентських виборів у країні в листопаді 2014 року. Незважаючи на складну економічну ситуацію, молдовські виборці проголосували за проєвропейські партії. Однак, за словами Церану, зараз Кишинів переживає гостру урядову кризу. У країні розглядається питання про зміну зовнішньополітичного вектора попри те, що уряд очолюють проєвропейські сили.
"Становище хитке, на події сильний вплив мають олігархічні кола, не виключено, що країну може очікувати фінансовий дефолт", - коментує ситуацію директор Politikon. У зв'язку з тим, що Молдова уповільнила хід реформ, ЄС, діючи за принципом "більше за більше", послабив економічну допомогу Кишиневу. За словами Церану, тепер все залежить від того, наскільки швидко буде створено нову парламентську більшість, чи буде вона проєвропейською і чи сформує уряд, здатний втілювати радикальні реформи.
Експерт наголошує також на тому, що в Молдові немає суспільного консенсусу щодо зовнішньополітичного курсу країни. Хоча більшість громадян і висловлюються на підтримку євроінтеграції, існують також серйозні політичні сили і виборці, які віддають перевагу проросійському векторові. Тож суспільно-політична полеміка між двома концепціями розвитку якраз у розпалі.
Україна: надії на європейську перспективу
Серед трійки країн, які підписали угоди про асоціацію з ЄС, Україна стоїть окремо, адже збройний конфлікт на Донбасі забирає багато сил і коштів, зазначає аналітик українського Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. "Події на Сході країні знизили активність держави у питаннях імплементації угоди з ЄС, до того ж частина угоди про зону вільної торгівлі поки що так і не набрала чинності через те, що ЄС пішов на поступки РФ, відтермінувавши початок дії угоди до 1 січня 2016 року", - каже Горбач.
Головний зиск від європейської інтеграції для України мав полягати в тому, що повноцінне набрання чинності угоди про асоціацію мало спричинити збільшення потоку іноземних інвестицій до країни, а також створення нових виробничих потужностей, зокрема таких, що продають продукцію на Захід. ЄС в односторонньому порядку вже надав Україні можливість без сплати мита експортувати свої товари до країн європейської спільноти. За словами експерта, український уряд працює над переходом на європейські технічні регламенти та стандарти якості. "Проте в ЄС повинні зрозуміти, що за умов загрози зовнішньої агресії питання безпеки і оборони, життя і смерті важливіші за приведення у відповідність технічних регламентів", - вважає політолог.
На його думку, за нинішньої ситуації в української влади не вистачає мотивації, часу та фінансування для реалізації відразу кількох системних реформ. Це внутрішні причини, але продиктовані вони зовнішніми чинниками. До того ж, за словами експерта, громадськість в Україні поступово розчаровується у позиції ЄС, який, на думку населення, демонструє нерозуміння ситуації у країні.
"Для України дуже важливо отримати європейську перспективу - членство в ЄС", - каже Володимир Горбач. Він упевнений, що без цього українському суспільству буде важко мобілізуватися з прицілом на реформи і вірити в те, що люди на Майдані стояли не дарма.
Джерело: Українська служба DW