«Російську весну» мешканцям Запоріжжя вдалося зупинити без зброї – у квітні 2014-го в сепаратистів полетіли яйця і борошно.
У нинішньому році один з найскладніших регіонів країни готується до не менш важливого протистояння – місцевих виборів, пише Юліана Скібіцька у №33-34 журналу Корреспондент від 27 серпня 2015 року.
Поїзд Київ – Запоріжжя на вокзалі Запоріжжя-1 зустрічає беззмінний марш Прощання слов'янки. У його вагонах майже ніколи немає вільних місць, а запорожці жартують, що їхня діаспора у столиці найчисленніша.
Запоріжжя, яке колись подавало надії на статус міста-мільйонника, зараз налічує 760 тис. жителів: з 1992 року населення скоротилося на 158 тис. осіб. Причин для такого падіння дві – це висока смертність населення і масовий відтік з міста молодих людей.
Запоріжжя вважається індустріальним центром Південної України, тут зосереджені зубри української промисловості: заводи Запоріжсталь, Дніпроспецсталь, Феросплав, найбільший в Україні завод авіаційних двигунів – Мотор Січ. Правда, у світлі кризи ситуація на заводах залишає бажати кращого. А лідер українського автопрому, запорізький ЗАЗ, вже кілька років балансує на межі закриття.
Заводи завжди були головним джерелом не тільки грошей, а й проблем. Через те що вони розташовані в межах міста, жителі задихаються від шкідливих викидів. Саме тому екологічна ситуація в Запоріжжі стає улюбленою темою місцевих політиків перед виборами – на ній будуються і піар, й антипіар.
Тепер до проблем запорожців додався ще й статус прифронтового міста. Запоріжжя входило в сферу інтересів сепаратистів для створення так званої Новоросії, але місцеві надали рішучу відсіч. Анонсованої «Запорізької народної республіки» не вийшло.
При цьому тема сепаратизму стала топовою для місцевих політиків. А боротьба перед місцевими виборами тут розгорнулася неабияка.
Буде цікаво
Революція серйозно змінила політичний розклад у місті. До перемоги Євромайдану Запоріжжя було абсолютною вотчиною Партії регіонів, а місцева опозиція існувала в маргінальному полі. Главою області був нині покійний Олександр Пеклушенко, людина тодішнього президента – Віктора Януковича. 12 березня він був знайдений застреленим у власному будинку, попередня версія слідства – самогубство.
Мер міста Олександр Сін, обраний у 2011 році від Батьківщини, уже через півроку на посаді перефарбувався в регіонала. А заправляв справами тіньовий господар області, бізнесмен Євген Анісімов, якого називали «наглядачем».
Протистояння Анісімова та іншого відомого запорізького бізнесмена, Євгена Черняка, було топ-темою запорізьких новин у 2013 році. Черняк, власник місцевого лікеро-горілчаного заводу (ТМ Хортиця), має давній зуб на Анісімова. За чутками, останній «витиснув» Черняка з міста, позбавивши його впливу. Враховуючи, що в той період майже всі міські ЗМІ належали або Черняку, або Анісімову, інформаційна війна розгорілася неабияка.
Анісімов, за даними місцевих журналістів, – людина Юрія Іванющенка. Останній вважався близьким соратником Олександра Януковича. Завданням Анісімова нібито було збирати данину із запорізьких підприємств. Мер і губернатор свою дружбу з Анісімовим не приховували, називаючи його «меценатом» і «благодійником». Все різко змінилося в жовтні 2013-го, коли «наглядача» затримали силовики в аеропорту під час спроби вилетіти до Греції.
Буквально через місяць після цього в Україні почався Євромайдан, а потім майдани прокотилися по всій країні. У Запоріжжі він був одним з найчисленніших. Неостанню роль у цьому відіграла інформаційна кампанія в ЗМІ Черняка проти Сіна і, частково, проти Пеклушенка. І хоча, коли місцеві активісти вирішили взяти ОДА штурмом, вони були жорстоко розігнані міліцією, стало зрозуміло: Партія регіонів почала втрачати контроль над Запоріжжям.
«На тлі інформаційної війни в місті дуже добре почали себе показувати громадські організації, – підтверджує запорізький громадський діяч і політолог Роман П'ятигорець. – Дуже сильно виросла група людей, які мислять, у соціальних мережах. Запорізький сегмент Facebook став настільки монолітним, що будь-який заклик міг у лічені години мобілізувати тисячі людей на площі».
Після перемоги Євромайдану главою області замість Пеклушенка став екс-мер Бердянська Валерій Баранов. Навесні на Донбасі почалася «російська весна», яка, за планом, повинна була прийти і в Запоріжжя. 13 квітня крапку в цих побоюваннях поставила «яєчна неділя» – прихильників сепаратизму в місті закидали борошном і яйцями місцеві активісти Євромайдану.
Тоді Запоріжжя назвали «містом з яйцями», і сепаратизм був придушений. Хоча погрози про створення «Запорізької народної республіки» досі звучать від лідерів місцевого сепаратистського руху, які ховаються на окупованих територіях, ідея «ЗНР» провалилася.
«ЗНР» була остаточно похована 13 квітня 2014 року, коли люди самі, без агітації вийшли на вулицю, – розповідає Корреспонденту Валерій Баранов. – Влада, правоохоронці та громадські діячі об'єдналися і разом дали відсіч провокаторам і бандитам».
Мабуть, такий крутий норов запорожців заспокоїв Київ, тому область чотири місяці була обезголовлена. Баранов 27 жовтня подав у відставку, після того, як програв на виборах до Ради кандидату від президентського блоку Петру Сабашуку. До речі, тоді в Раду пройшов і активіст місцевого майдану Ігор Артюшенко – теж від БПП.
Нового губернатора, Резніченка, представили тільки в кінці лютого 2015 року. Але він затримався на посаді лише місяць, вирушивши у сусідню Дніпропетровську область. Через два тижні головою Запорізької ОДА став нинішній губернатор – Григорій Самардак.
Тепер у місті настала друга політична лихоманка. Місцеві вибори, на яких запорожці призначать нового мера і міськраду, – головна місцева тема.
«Судячи з останньої соціології, кандидатур вимальовується кілька: [Олександр] Сін, [Володимир] Буряк, [Микола] Фролов, [Володимир] Кальцев, – розкладає політичний пасьянс місцевий політтехнолог Павло Мясоєдов. – У Сіна найвищий рейтинг, але водночас і антирейтинг у нього найвищий. Відразу за ним іде Буряк».
Буряк – особистість на запорізькій політичній арені нова. Головний інженер Запоріжсталі балотується від Опозиційного блоку і вважається людиною Ріната Ахметова, власника цього комбінату. У місті ходили чутки, що балотуватиметься на пост мера буде директор заводу, молодий і амбітний Ростислав Шурма. Але в підсумку вибір припав на Буряка, який, на думку Мясоєдова, відверто слабкий – господарнику важко бути політиком.
Два інших кандидати – Фролов і Кальцев – запорожцям добре відомі. Екс-регіонал Кальцев крісло мера намагається зайняти давно, але вічно залишається на другому місці. У 2001 році він програв вибори Олександру Полякову. Після смерті останнього у 2003-му Кальцев знову посів друге місце, поступившись першістю тодішньому губернатору, Євгену Карташову. У 2011-му у Кальцева, здавалося б, були всі шанси на успіх. Але він знову залишився другим – вибори виграв висуванець від Батьківщини Сін. І багато в чому тому, що городяни голосували саме проти Кальцева.
Ректор Запорізького національного університету Фролов в минулому році пройшов до Ради за мажоритаркою від БПП і в мери балотується від президентської партії. Але шансів на перемогу, на думку експертів, у нього небагато. Більш впевнено виглядав би ще один нардеп від БПП, Сабашук, у якого непоганий рейтинг. До речі, за словами джерела Корреспондента, Самардак теж хотів балотуватися в мери. Але Президент цю ідею відкинув.
«Сін ітиме самовисуванцем, але в нього домовленість з людьми Ахметова, – каже Мясоєдов. – Вони хочуть висунути у другий тур пару Сін – Буряк. Хто б не виграв, Ахметова це влаштує. Він ще й фінансує місцеву Самопоміч. Якщо проти неї буде проведена грамотна піар-кампанія, Рінат Леонідович змушений буде відмовитися від цього ресурсу».
За даними Корреспондента, раніше фінансуванням Самопомочі займався Євген Черняк, а БПП в області фінансує екс-регіонал, власник заводу Мотор Січ В'ячеслав Богуслаєв. На думку Богдана Василенка, головного редактора найбільшої місцевої газети – Субота +, Черняк спонсорує ще одного кандидата в мери – екс-даішника Валерія Пожидаєва, а також місцевих радикалів Олега Ляшка.
Сам Черняк уже давно живе в США і постійно наголошує, що не має ніякого інтересу в Запоріжжі, а всі чутки про спонсорування заперечує. Та й повертатися він нібито не планує.
Місцеві вибори в Запоріжжі, як і по всій країні, будуть брудними і жорсткими, упевнені експерти. У хід підуть технічні кандидати, підкуп і потужний антипіар. При цьому робити ставки, хто ж все-таки займе мерський трон і отримає більшість у міськраді, експерти не ризикують.
Притому що Опозиційний блок намагається закріпитися в місті, в області його позиції сильно просіли. У Бердянську лідирує самовисуванець Олександр Пономарьов, в Мелітополі активно набирає вагу кандидат від БПП Сергій Мінько.
Експерт: Завдання Ахметова – сформувати більшість у міськраді, щоб підготувати плацдарм для парламентських виборів. Він сильно втратив фінансово, і ці вибори для нього останній рубіж
«Завдання Ахметова – сформувати більшість у міськраді, щоб підготувати плацдарм для парламентських виборів. Він сильно втратив фінансово, і ці вибори для нього останній рубіж. Тому скуповують усіх, кого тільки можна скупити. Так що буде дуже цікаво», – підсумовує Мясоєдов.
Ленін і АТО
У перервах між політикою запорожці обговорюють три теми – будівництво мостів, декомунізацію і мобілізацію.
Перша займає беззмінне лідерство за обговорюваністю з 2001 року, коли вперше було піднято питання про будівництво нових мостових переходів. Для запорожців це дуже важливо: правий і лівий береги Дніпра з'єднують лише два мости - Преображенського і гребля ДніпроГЕС. Обидва в критичному стані і потребують ремонту.
Будівництво заморожувалося і розморожувалося до 2013 року, коли фінансування стало надходити більш-менш стабільно, а роботи активно просувалися. Але зараз в гру вступила економічна криза: грошей на мости знову немає, а місцева влада чесно зізнається, що не знає, коли вони з'являться.
Декомунізація в місті поки що не стартувала, але її майбутні масштаби вражають: у Запоріжжі майже кожна друга вулиця має комуністичну назву. Найбільше тут представлений «вождь народів» Володимир Ленін
Декомунізація в місті поки що не стартувала, але її майбутні масштаби вражають: у Запоріжжі майже кожна друга вулиця має комуністичну назву. Найбільше тут представлений «вождь народів» Володимир Ленін – його ім'ям названі вулиця, площа, проспект, порт і ДніпроГЕС. Але головним каменем спотикання став величезний пам'ятник Леніну. Про те, зносити його чи ні, досі йдуть запеклі суперечки.
Коли торік по країні прокотився «ленінопад», в Запоріжжі пам'ятник теж хотіли знести місцеві радикали. На захист Леніна встали пенсіонери та ліві. У місті чітко відчувалася напруга. Але провокацій вдалося уникнути.
«Пам'ятаю, приїжджали хлопці зі Львова, хотіли Леніна знести, – розповідає Корреспонденту Самардак. – Я з ними говорив, що, мовляв, хлопці, ми ж хочемо в Європу, так не робиться».
У порту ім. Леніна, під пам'ятником, певний час збирався місцевий Антимайдан – для цілодобової охорони. Потім Ілліча у вишиванку нарядив місцевий журналіст Юрій Гудименко – як він сам пояснив, для компромісу. Влада поки так і не вирішила, що ж робити зі скандальним монументом. А думки городян розділилися.
Противники пам'ятника апелюють до того, що в умовах прощання з радянським минулим Ленін теж повинен піти з постаменту.
«У нас і так в місті занадто багато Леніна – хоча хто він такий для запорожців? – обурюється місцевий житель Андрій. – Краще зробити на цьому місці сквер або пам'ятник нашим героям, загиблим в АТО».
Прихильники Ілліча парирують: саме за Леніна була побудована ДніпроГЕС, яка має його ім’я, та й взагалі знесення монумента зараз неактуальне.
«Я не вважаю, що Ленін у Запоріжжі – це головна проблема, – впевнена Тамара Балаєва. – Ленін теж частина історії, нехай зараз і немодна. Він – символ міста, і не думаю, що буде правильно просто так зняти його з постаменту і поставити туди умовного Тараса Шевченка. Ну і, чесно кажучи, страшно подумати, що почнеться, якщо Леніна все-таки знесуть. Ми і так живемо в прифронтовому місті».
Те, що Запоріжжя все-таки прифронтове місто, відчувається винятково за вказівниками до найближчих бомбосховищ. Проте мобілізація і війна постійно на слуху. Багато запорізьких бійців загинуло в Іловайському котлі в серпні минулого року. Більшість з них вважалися зниклими безвісти і були поховані як невідомі солдати. Тільки недавно воїнів впізнали і поховали з почестями.
Шоста хвиля мобілізації закінчилася в Запоріжжі з непоганим результатом – область виконала план на 75%. Для цього доводилося йти на крайні заходи. Повістки вручали на блокпостах на виїзді з міста. Співробітники військкомату навіть зупиняли автобуси з робітниками заводів, намагаючись вручити повістки. Все це розпалює і без того гарячу обстановку.
«Запоріжжя завжди було складним регіоном, – підбиває підсумок політолог Вадим Карасьов. – Зараз є зовнішня загроза сепаратизму, і вона залишиться до того часу, поки конфлікт на Донбасі залишається у стані тління. Але набагато важливіше загроза внутрішня – це проблемиі з заводами і, відповідно, скорочення робочих місць. Центральна влада сприймає Запоріжжя як периферію, але їй потрібно посилювати свої позиції».
***
Цей матеріал опублікований в № 33-34 журналу Корреспондент від 27 серпня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.