Головне слово, яким можна охарактеризувати київську виборчу кампанію, – анахронізм.
Через вимогливість київський виборець як ніколи розчарувався в нинішніх мерських виборах, пише Сергій Дідковський, PR-стратег компанії Ольшанський та партнери, головний редактор xxl.ua, у колонці, опублікованій у №42 журналу Корреспондент від 23 жовтня 2015 року.
Соціальні мережі переповнені гнівними постами про популізм кандидатів і горять сарказмом на адресу їхніх політтехнологів.
Кияни роздратовані надлишком зовнішньої реклами і дорікають кандидатам на посаду мера через «вчорашні» (популістські, корупційні) методи ведення виборчої кампанії. Народний гнів, як відомо, праведний, проте давайте розберемося, в чому дійсно схибили і що зробили правильно головні претенденти на мерське крісло.
Віталій Кличко
На правах господаря становища чинний мер впевненою ходою крокує на голови киян з мотивувальних бордів. Кличко показує свою впевненість у перемозі і хвалиться міськими досягненнями (Поштова площа, кінотеатр Жовтень).
Ключове повідомлення мера звучить одночасно абстрактно та символічно. Кличко каже, що люди важливіші за політику. Абстрактно, бо схожі слова до нього говорили тисячі інших політичних діячів, перетворивши цей меседж на кліше. Символічно – тому що Кличко як би повідомляє нам про те, що він займається міськими питаннями, а не підвищенням політичного рейтингу і боротьбою за владу.
Плюс кампанії – відсутність негативних меседжів. Мінус – непереконливо.
Борислав Береза
Найближчий конкурент Кличка, який розраховує на вихід з ним у другий тур виборів, працює як противага для чинного мера. Виборче завдання Берези полягає в акумуляції розчарованого електорату – людей, які розраховували на швидкі і рішучі зміни в місті, але виявилися наодинці зі своєю фрустрацією від роботи нинішнього голови Києва.
Береза в тому числі збирає «рішучий» електорат – людей, які стояли на Майдані і чекають радикальних дій від мера. Однак у меседжі кандидата не вистачило ясності і зрозумілості.
Плюс кампанії – точне влучення у свого виборця. Мінус – за точних меседжів їхнє невірне формулювання.
Сергій Думчев
Головний подразник столичних виборців, який насправді провів блискучу виборчу кампанію в стилі бліцкриг. Абсолютно непублічна людина за короткий проміжок часу (кілька місяців) змусила говорити про себе всіх.
Надлишок зовнішньої реклами зіграв Думчеву в плюс, а використання як символу партійної структури носорога мемизувало виборчу кампанію. Тобто дало ще одну точку для впізнавання кандидата.
Однак відчувається певна хаотичність у діях. Початок кампанії про «еру Думчева» зіграв скоріше в мінус кандидату, а за зайве використання прапорів на балконах виборці звинуватили його в політичному марнотратстві.
Плюси кампанії – за короткий час про кандидата дізналися всі. Мінуси – зайве використання вчорашніх методів агітації.
Олександр Омельченко
Сама ідея про повернення «господаря міста» Омельченка звучить і виглядає непереконливо. Незважаючи на минулі очевидні заслуги Сан Санича, апеляція до ностальгії в місті, яке пережило два Майдани, виглядає абсолютним анахронізмом. Рекламні повідомлення Омельченка про те, що при ньому хліб коштував 2 грн, а проїзд був 50 коп., викликає сміх.
Кандидат розраховує на голоси старшого покоління виборців, яким «за Омельченка» жилося краще. Одночасно з цим він викликає роздратування у молодих людей, які хоч трохи розуміються на таких словах, як інфляція, урбаністика й орієнтація на майбутнє.
Плюси кампанії – точна орієнтація на свого виборця. Мінуси – справжній господарник Омельченко зараз виглядає як абсолютний пострадянський комуніст.
Геннадій Корбан
Близький соратник і партнер Ігоря Коломойського показав себе з хорошого боку в часи початку АТО. Не применшуючи його заслуг перед Україною, слід визнати, що передвиборна кампанія Корбана в Києві вийшла вкрай невдалою. Виборці відзначили в цілому депресивну форму реклами – від чорно-білого портрета Корбана до бінарних слоганів (або ви з нами і молодці, або проти нас).
Користуючись спочатку чималим рівнем довіри з боку українців, Корбан привніс у свою кампанію в рамках Києва багато державних меседжів. Тим самим боротьба за крісло мера в рекламі Корбана перетворилася на президентську виборчу кампанію.
Плюси кампанії – важливі державні меседжі. Мінуси – в рамках Києва державні меседжі є неактуальними.
Загальне враження
Анахронізм – головне слово, що дає характеристику передвиборчої кампанії в Києві у 2015 році. Саме з цієї причини виборці сприйняли рекламу кандидатів негативно. Також претендентам на посаду мера не вистачило конкретики в тому, що саме вони збираються робити в місті в разі перемоги на виборах.
Відсутність співмірних обіцянок дає підставу виборцям звинувачувати кандидатів у популізмі.
На цьому тлі найкращою стала кампанія Гаріка Корогодського. Як реакція на ретроградство і хвастощі решти кандидатів.
***
Цей матеріал опублікований в № 42 журналу Корреспондент від 23 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.