Міністерство юстиції відкрило доступ до реєстрів нерухомості та земельних ділянок, але знайти в них потрібну інформацію непросто.
Керівник відділу продажів ЖК Park Stone Дмитро Шостя, як і більшість інших експертів з нерухомості, з нетерпінням очікував 6 жовтня, пише Олег Алєксєєнко у №43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. Саме в цей день Міністерство юстиції відкрило вільний доступ відразу до двох баз даних – Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно та реєстру власників земельних ділянок. Іншими словами, всі охочі змогли подивитися, якою нерухомістю володіють народні депутати, міністри, родичі, друзі та клієнти.
«Я, як і багато українців, вирішив перевірити роботу реєстрів на практиці», – каже Шостя.
Пройшовши тривалу процедуру реєстрації на сайті Мін'юсту, фахівець постарався замовити виписку про наявність нерухомості на ім'я свого близького друга. Але отримати інформацію виявилося непросто: система постійно зависала, а зареєстровану на ім'я найближчого друга квартиру Шостя так і не знайшов. Виявилося, що до реєстру переважно потрапили ті об'єкти, право власності на які було оформлено лише протягом останніх кількох років.
Шостя каже, що вартість однієї виписки з реєстру майнових прав на нерухоме майно становить 20 грн, у той час як працювати з базою земельних ділянок можна безкоштовно. Але, його за словами, тут йому довелося підтверджувати свої особисті дані – ім'я та прізвище – через систему Приват24. Під час роботи з цією системою теж є нюанс: шукати ділянку можна тільки за кадастровим номером або просто подивитися інформацію про будь-яку ділянку на карті. Пошук за іменем і прізвищем власника ділянки неможливий.
«На мій погляд, відкриті реєстри – це хороший крок. Вони дозволяють скоротити до мінімуму кількість випадків підробки документів, а також посилити контроль над роботою керівництва країни, – вважає Шостя. – Але для ефективної роботи реєстри потрібно доопрацьовувати».
Від теорії до практики
Відкрити реєстри нерухомості і земельний кадастр з 6 жовтня погодився Кабінет Міністрів України – відповідну постанову було прийнято на засіданні уряду 30 вересня. Напередодні цього рішення Мін'юст зобов'язав усіх керівників обласних адміністрацій передати дані про власників нерухомості у реєстр. Тих, хто не поспішав це робити, обіцяли покарати.
«Громадяни зможуть дізнатися, яка нерухомість є у держслужбовців. Це хороший антикорупційний контроль. Водночас це ознака прозорості та відкритості нинішньої влади і того, що ми не боїмося спілкуватися з громадянським суспільством», – не без пафосу заявив міністр юстиції Павло Петренко.
Нагадаємо, ідея відкрити реєстри належала екс-раднику міністра юстиції Джабі Ебаноїдзе. Він займався реформуванням цієї системи в Грузії і планував використати свій досвід для лібералізації сфери реєстрації нерухомості в Україні.
Грузинський експерт розкритикував чинну систему, впроваджену 1 січня 2013 року. Тоді всі права на реєстрацію права власності забрали у БТІ і передали їх державним реєстраторам (їхньою діяльністю займалася Державна реєстраційна служба) і нотаріусам. Але, на думку Ебаноїдзе, це не дозволило уникнути корупції – фізичним та юридичним особам доводилося платити гроші «за швидке вирішення питань», займати місця в чергах з п'ятої ранку й ін.
Саме тому грузинський фахівець розробив нову модель – створення окремих офісів для прийому і оброблення документів, що дозволило б уникнути контактування заявника із особою, яка приймає рішення. Тоді ж він запропонував повністю відкрити всі державні реєстри, що допомогло б вирішити важливу проблему – підробку документів під час угод купівлі-продажу нерухомості.
«Всі охочі в будь-якій точці планети могли б перевірити власників нерухомості, що дозволило б уникнути шахрайства», – розповідав Ебаноїдзе.
За його словами, в Грузії саме таким способом і вдалося вирішити проблему підробки документів. Тим часом українські уряд погодився втілити в життя тільки частину ідей грузинського експерта, який незабаром пішов з Міністерства юстиції.
Заради інтересу
Великого практичного значення для ринку нерухомості відкриття реєстрів мати не буде, вважають експерти. Віце-президент Асоціації професійних управляючих нерухомістю Анатолій Топал розповідає, що знайти власників нерухомості в перший день роботи не зміг навіть Петренко.
«У нього не відкрилася база», – каже він.
«Шкода, що в кадастровій карті немає можливості шукати за іменем і прізвищем», – додає партнер юридичної фірми Ілляшев і партнери Максим Копейчиков.
За словами юриста, відкритість влади – крок, звичайно, хороший. Суспільство вже давно потребує такої інформації, про що свідчить, наприклад, поява проекту Гарна хата, в рамках якого на спеціалізованому сайті розміщується інформація про власників елітних квартир і будинків (протягом останнього півріччя деякі волонтери активно запускають дрони – вертушки з камерами, що дозволяють знімати будинки з повітря, а потім викладають інформацію в інтернет). Але мінімізувати кількість угод з підробкою документів бази даних не допоможуть.
«Вони й раніше були відкриті для професіоналів ринку, тому за необхідності опубліковану в них інформацію можна було перевірити», – зазначає Копейчиков.
Крім того, вважає Топал, відкрита база даних не завжди дасть можливість отримати правдиву інформацію про власників об'єктів нерухомості.
«Не виключено, що житло може бути переоформлено на іншу особу», – каже він.
Ще один варіант – переоформлення житла на офшорні компанії, дійсних власників яких пересічному українцеві складно встановити.
Головна проблема пов'язана з наповненням баз даних. Основна маса інформації щодо угод, укладених до 2012 року, не оцифрована і міститься в паперових реєстрах БТІ
Але головна проблема пов'язана з наповненням баз даних. Основна маса інформації щодо угод, укладених до 2012 року, не оцифрована і міститься в паперових реєстрах БТІ. Навіть більше, досі незрозуміло, хто займатиметься оцифровуванням цих даних і скільки часу на це буде потрібно. Саме тому, наприклад, у реєстрах відсутня інформація про об'єкти нерухомості деяких міністрів, депутатів й олігархів.
***
Цей матеріал опублікований в № 43 журналу Корреспондент від 30 жовтня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.