Європа й Україна стали жити в зоні вільної торгівлі. Але перших результатів чекають тільки через півроку.
З початку січня 2016 року між Україною та Європейським союзом стало діяти угода про зону вільної торгівлі, пише Павло Сивокінь у №1-2 журналу Корреспондент від 22 січня 2016 року. Значна частина торговельних бар'єрів між країнами ЄС та Україною були обнулені. Водночас за 2015-й обсяг експорту в Євросоюз поступово знижувався, тому навіть рішення про зниження або обнулення мита може не дати нового поштовху розвитку українській промисловості.
Треба сказати, що зона вільної торгівлі була передбачена частиною Угоди про асоціацію, яку Україна та ЄС підписали 21 березня 2014 року. Тоді набули чинності відразу тільки політичні статті угоди: для імплементації зони вільної торгівлі вирішили виділити більше часу.
Експерти вважають, що це зробили, щоб узгодити можливі наслідки для України та ЄС з боку Росії. Але ситуація змінилася, і в січні 2016-го зона таки була запущена. Тепер представники Європарламенту заявили Корреспонденту, що буде потрібно приблизно півроку, щоб українська економіка відчула віддачу від цього кроку.
«Але без реформ це буде тільки половинчастий захід. Вільна торгівля потрібна для стимулювання промисловості, вона не може замінити прозоре управління державою», – каже Міхаела Сойдрова, євродепутат від Чехії.
На її думку, Європа зацікавлена розвивати загальну торгівлю, але при цьому поки не бачить серйозних вигод для своїх підприємств.
Крім того, багато країн ЄС, особливо у Східній Європі, значну частину свого експорту направляли в Росію. Коли Москва ввела санкції на постачання їхніх товарів, вони намагалися направляти їх через Україну та Білорусь. Тепер же можливість безмитної торгівлі Києва і Москви закрита, і тому для Польщі та країн Балтії, щоб потрапити на ринок Росії, залишається тільки транзит через Мінськ.
Цікаво, що цього року в дію мають вступити відразу кілька великих зон вільної торгівлі. Одна з них може виникнути між ЄС і США. Інша вже формується на Тихому океані. За словами Меган Браун з Roubini Global Economics, країни починають відмовлятися від протекціонізму і більше думають про кооперацію. Хоча у питанні України це, можливо, було скоріше політичним рішенням.
Європейський сигнал
Зона вільної торгівлі була головною частиною документа про асоціацію. Її статті становили майже 80% тексту угоди. Там точно зазначалося, які товари і наскільки будуть звільнені від прикордонних зборів. У березні 2014-го, майже відразу після Євромайдану, це був дуже важливий документ – в основному із символічної точки зору.
По-перше, там ще раз гарантувалася територіальна цілісність України і визнавався чинний уряд. Після втрати Криму для Києва було дуже важливо отримати гарантії, що Європа підтримує його європейські прагнення і готова до діалогу.
По-друге, Києву обіцяли відразу обнулити частину зборів на деякі групи товарів. Щоправда, Європарламент не встиг обнулити тарифи для української продукції в травні і зробив це тільки влітку, але й тоді Україна отримала преференції восени в розмірі приблизно 250 млн євро.
За словами Стівена Пайфера, колишнього після США в Україні, підписання політичних статей і початок їхньої імплементації в Україні показали, що Київ готовий рухатися далі в бік ЄС.
Але ось значну частину торгових параграфів не стали вводити в дію відразу, а трохи відклали. Експерти вважають: в ЄС розраховували, що Росія нормально сприйме зміну влади в Києві і задовольниться захопленням Криму, а потім можна буде виробити спільний план дій у цьому напрямку і вирішити, як ввести зону вільної торгівлі з Україною і не втратити ринок збуту європейських товарів у Росії. Ще у 2013-му Володимир Путін заявляв, що РФ відразу ж закриє свої кордони з Україною і це принесе країнам втрати в розмірі $ 3 млрд на рік.
Але після початку війни на Донбасі, введення ЄС санкцій проти Росії і зниження товарообігу між країнами на 40% це питання загалом стало неактуальним, оскільки більшість експортерів до РФ з Європи перепрофілювали свої торгові потоки. Тому комісар ЄС з політики добросусідства Йоханес Хан заявив восени минулого року, що строки введення зони вільної торгівлі з Україною зрушуватися не будуть.
Тим більше що в ЄС побачили: українська влада поки що не може показати свою ефективність і почати економічні реформи. Там вважають, що їх потрібно трохи підштовхнути, і сподіваються, що зона вільної торгівлі стане таким поштовхом.
Хоча Надя Дьюк з National Endowment for Democracy вважає, що однієї зони вільної торгівлі може бути недостатньо, оскільки багато країн вже підписали схожий договір, але не можуть вийти зі своїми товарами на європейські ринки внаслідок неконкурентоспроможності. Без реформ те саме загрожує статися і з Україною.
Поки європейські дипломати заявляють: потрібно мінімум півроку, щоб економіка відчула новий поштовх до розвитку від цього кроку. Але договір – це тільки інструмент, і його використання залежатиме від Києва
Поки європейські дипломати заявляють: потрібно мінімум півроку, щоб економіка відчула новий поштовх до розвитку від цього кроку. Але договір – це тільки інструмент, і його використання залежатиме від Києва.
До того ж Європа буде більше зайнята в цьому році, формуючи зону вільної торгівлі зі США. Цей договір уже перебуває на стадії узгодження, і американський лідер Барак Обама заявив, що хоче підписати його до завершення свого президентського терміну.
Якщо це станеться, Брюссель буде занадто зайнятий формуванням величезного загального ринку, щоб відволікатися на українські перспективи. Тим більше що в останні роки український експорт до Європи неухильно знижувався незалежно від очікувань від зони вільної торгівлі.
***
Цей матеріал опублікований в № 1-2 журналу Корреспондент від 22 січня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.