ГоловнаУкраїнаПолітика
 

Відхід за планом. Трагедія у Дебальцевому залишається нерозслідуваною

Корреспондент.net, 18 лютого 2016, 07:22
0
2386
Відхід за планом. Трагедія у Дебальцевому залишається нерозслідуваною
Фото: АР
Українські військові виходили з оточеного Дебальцевого під потужним вогнем противника

Минув рік з часу відходу українських військових з Дебальцевого.

Одна з найбільших трагедій АТО офіційно залишається «спланованим виходом з району оперативного оточення». Самі ж бійці вважають здачу міста політичним рішенням, яке коштувало сотень людських життів, пише Ольга Замірчук у №5 журналу Корреспондент від 12 лютого 2016 року.

«З Дебальцевого ми виходили по трупах. Йшли по українській землі, на сантиметри вглиб просоченій кров'ю своїх синів. На шляху нам зустрічалися колони розбитої техніки, багато загиблих і поранених. Ті, хто міг іти сам, приєднувалися до нас. Ті, кому відірвало руки і ноги, перебували в коматозі, і ми не могли їх забрати. Якби стали навантажувати на себе важких – самі б не вийшли. У цьому і жорстокість війни: ти бачиш пацана без ноги, робиш позначку на карті, щоб потім повідомити розвідці, де він лежить, і рухаєшся далі, тому що теж хочеш жити», – розповідає Корреспонденту старший сержант 25-го окремого мотопіхотного батальйону Київська Русь.

Рік тому, у лютому 2015 року, він був серед тих, хто під шквальним вогнем сепаратистів пішки і буквально навпомацки виходив з обложеного міста в Донецькій області. У трагедії, якій, здається, можна було запобігти, за різними даними, загинуло від 66 до кількох сотень людей.

Незважаючи на масштаб того, що сталося, котел в Дебальцевому Міністерство оборони досі коротко називає «спланованим виходом з району оперативного оточення».

18 лютого оголошене днем ​​жалоби за загиблими солдатами, проте цю трагедію особливо не розслідують. «Ми проаналізували цю операцію з точки зору стратегії і тактики, є відповідні висновки експертів», – сухо кажуть про котел у Генштабі ЗСУ.

За компасом

Військові, які дивилися в Дебальцевому в обличчя смерті, чорний лютий 2015-го все життя згадуватимуть з їдким внутрішнім тремтінням. Сержант 25-го батальйону Київська Русь разом з бойовими товаришами залишав важливий транспортний вузол Донбасу одним з останніх. Те, що вище військове командування називає словами «сплановано» й «організовано», для нього стало на війні одним з найбільших потрясінь.

«Наша рота стояла в селищі Комуна, яке прилягає до Дебальцевого. Ми жили під землею у спеціальному укріпленні. Добре пам'ятаю, як одного разу до нас прийшов один з командирів 128-ї гірсько-піхотної бригади і повідомив: «О 00:00 буде вихід з цієї території, ми дамо вам провідника», – розповідає старший сержант.

Розмова з військовим з мукачівської бригади відбулася в розпал боїв за важливий транспортний вузол. Тоді сепаратисти вже зайняли населений пункт Логвинове і відрізали сили АТО на трасі Артемівськ – Дебальцеве. Ті, хто був усередині кільця, замкнутого противником, могли тільки здогадуватися про те, що в цей час всі провідні ЗМІ країни тиражували новину від командира батальйону Донбас Семена Семенченка про те, що його люди вже зачистили Логвинове і тепер оборона Дебальцевого під повним контролем.

«Ми чекали провідника від 128-ї бригади, але він до нас так і не прийшов. І вже пізно вночі в населений пункт Луганське, де на нас чекав порятунок, ми вирушили самі. Є у нас хлопець з позивним Сонечко. Пам'ятаю, тоді у нього був із собою компас, за яким ми й орієнтувалися», –продовжує сержант.

Стрілка компаса для військових тоді дійсно була останньою надією: по раціях і мобільних телефонах, навіть якщо вони не були розряджені, говорити було смертельно небезпечно. Сержант і його бойові товариші точно знали, що йдуть правильним шляхом: по них прицільно працювала артилерія противника, а ще по дорозі вони зустрічали розбиті колони техніки 128-ї бригади, яка почала виходити з оточення кількома годинами раніше.

«До нас приєдналися хлопці з 17-го батальйону [територіальної оборони], до Луганського ми йшли разом. Загалом нас було до 37-38 осіб – їх десь 17 і нас 19. Йшли тоді і бачили, як сильно дісталося 128-й бригаді – у них були поранені і загиблі», – ділиться сержант.

Говорити про кількість втрат в армії, м'яко кажучи, не прийнято. Військові, які вибиралися з Дебальцевського котла, відмовляються навіть припускати, скільки в чорному лютому 2015-го загинуло їхніх бойових товаришів.

За словами Президента України Петра Порошенка, в обороні важливого транспортного вузла поклали голови 66 осіб. За даними ж його радника, відомого волонтера Юрія Бірюкова, цифра втрат у тій різанині сягає 200 осіб.

Під час виходу з Дебальцевого група, у якій був співрозмовник Корреспондента з 25-го батальйону Київська Русь, втратила одного бійця. Військовий з 17-го батальйону з позивним Хоттабич підірвався на міні і загинув ще до того, як група вийшла до своїх.

За словами ще одного сержанта з цього батальйону, вже під час облави в Дебальцевому, але ще до відступу з містечка, втрати української армії йшли на десятки.

«Ми не рахуємо загиблих, всі вони були і є нашими братами, вони віддали життя за Україну, так що нікому не раджу озвучувати якісь сухі цифри. Знаю тільки, що, коли оборону Дебальцевого ще тримали, на позиції Хрест, де був розташований медпункт, одне з приміщень було наповнене «двохсотими». Наскільки мені відомо, їх звідти так ніхто і не забрав», –розповів військовий.

Німе штабне

Другий сержант, на відміну від бойових товаришів, виїхав з Дебальцевого ще до початку облави. Але він теж брав участь у захисті містечка і знає, як насправді розвивалися події з оточенням населеного пункту.

«Я поїхав з Дебальцевого в кінці грудня 2014 року. Потім приїжджав туди, але безпосередньо в селищі Комуна не був. Чесно зізнаюся, думав, що командування почне виводити військових десь у жовтні 2014 року. Тому що тоді тотальні укріпспоруди будувалися не на передовій, а в районі Луганського, де зараз, власне, і проходить лінія оборони. На околиці Дебальцевого ми майстрували свої бліндажі мало не з підручних засобів, все знаходили госпспособом. А в цей час Міноборони сплановано звозило в тиловий район бетонні блоки і протитанкові їжаки», –згадує сержант.

Ще більш незрозумілими, за словами військового, були дії керівництва під час обстрілів Дебальцевого. Згідно з першими мінським домовленостями, сторони повинні були припинити вогонь. І начальство сектора, як запевняє армієць, дотримувалося угод навіть у моменти, коли сепаратисти щільно «крили» сили АТО з артилерії.

«У нас не було озброєння, яке могло б дістати до бойовиків. Ми могли бачити техніку противника, а дістати її було нічим. Максимум стріляли на 4 км з мінометів і РПГ [ручний протитанковий гранатомет]. Щоб отримати вогневу підтримку, ми зв'язувалися зі штабом батальйону, звідти інформацію передавали в штаб сектора, потім у зворотному порядку нам поверталися накази. Зазвичай штаб сектора думав 15-30 хвилин. Іноді відповіді не надходило взагалі», – наголошуєсержант.

Щоб мати хоч якусь упевненість у підтримці, як каже військовий, бійці Київської Русі безпосередньо обмінялися телефонами. І коли був обстріл, хлопці з 25-го бату передавали координати 11-му, у якого були САУшки, самохідні артилерійські установки. І вони, у свою чергу, давали противнику блискавичну відповідь.

Політичне рішення

Військові з 128-ї гірсько-піхотної бригади зазнали під час відходу з Дебальцевого одні з найбільших втрат серед підрозділів сил АТО. Солдати, чий командир першим прийняв рішення виводити особовий склад з оточення і за це був удостоєний звання Героя України, зараз в один голос стверджують: жертв у лютому 2015 року можна було б уникнути.

«Оголошене тоді перемир'я дозволило людям з того боку підходити ближче до наших позицій і дізнаватися потрібну для них інформацію. Це були не тільки ДРГ [диверсійно-розвідувальні групи], але й просто розвідка. Я переконаний, що трагедії можна було б запобігти. Розмови про те, що противник готує наступ на Дебальцеве, йшли ще з осені. Але особисто для мене показово було, коли здали Вуглегірськ [12 км від Дебальцевого]. Наказу для контрдій не надходило, і це, самі розумієте, теж багато про що говорить», – ділиться військовий.

За словами армійця, в ситуації з Дебальцевим було важко зробити що-небудь на «місцевому рівні» –всередині роти або батальйону. Коли йде боротьба за місто, навколо якого один за іншим починають окупувати населені пункти, нормальної взаємодії між підрозділами не виходить.

«Впливати на всю лінію оборони фізично неможливо. Це організований процес. У Дебальцевому було дуже багато людей, які хотіли і були готові співпрацювати. Тоді потрібні були якісь відповідні дії, а рішення про здачу міста, на мій погляд, ухвалювалося не на військовому, а на політичному рівні. Нам потрібні були своєчасні контрдії, зробити які не дозволяли так звані мінські угоди. По нас палять з усіх видів озброєння, а ми адекватну відповідь не даємо – як це називається? Наші командири це теж розуміли, тому я вважаю, що Дебальцеве – це політична домовленість. І тут не треба нічого нового вигадувати, проводити аналітику і реформи. Потрібно більше адекватних командирів і щоб СБУ працювала нормально – обчислювала гадюк, які здають інформацію. Тоді і всі проблеми зникнуть», –підсумовує військовий.

Військовий аналіз

Незважаючи на масштаб Дебальцевської трагедії і невдоволення серед армійців, самі солдати до військової прокуратури з проханням розслідувати операцію не зверталися. Кажуть, мовляв, сенсу в цьому немає – загиблих бойових товаришів усе одно вже не повернути. Оскільки у військової прокуратури наглядові функції забрали законодавчо, то і вона не може без звернень від військових розгорнути повномасштабне розслідування.

Тим часом у Міністерстві оборони представили днями звіт про котел у Дебальцевому. Зокрема, в ньому військове відомство опублікувало оновлені дані про кількість загиблих бійців сил АТО. Розслідуванням звіт назвати не можна, та й самі військові говорять про нього як про «аналіз Дебальцевської операції».

«За весь час оборони Дебальцевського виступу загинуло 136 і було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ», –сказано у звіті. Крім того, за документами міністерства, семеро бійців були взяті в полон, ще 18 – зникли безвісти. Близько 30% техніки українських військових було знищено сепаратистами.

«Аналіз, який ми розмістили, – це той пласт, яким ми володіли. Аналіз зроблений докладно для того, щоб люди, які детально не знають особливості військових функцій, могли прочитати і зрозуміти, що відбувалося під час операції в Дебальцевому», –прокоментував спікер Генштабу Владислав Селезньов.

***

Цей матеріал опублікований в №4 журналу Корреспондент від 5 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

СПЕЦТЕМА: ПРОТЕСТИ І ВІЙНА НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ
ТЕГИ: Росія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах