До кінця року в Україні буде введено обов'язкове медичне страхування, обіцяють у Кабміні.
Корреспондент розібрався, чи встигне система охорони здоров'я вчасно перелаштуватися і чим це загрожує пересічним українцям, пише Євгенія Вецько у №10 журналу від 18 березня 2016 року.
Три місяці і 12 тис. грн пішло у киянки Євгенії Коваленко на лікування звичайної ангіни у сина. Епопея почалася з візиту до педіатра в районну поліклініку. Лікар швидко оглянула дитину і, не зазирнувши в картку, призначила антибіотик, який прописувала вже не вперше.
«Потім знайомий лікар пояснював мені, що антибіотики обов'язково потрібно чергувати, бо в якийсь момент вони просто перестають працювати і тільки шкодять, –згадує дівчина. –Тому з інфекцією організм боровся сам. А потім ще й з наслідками прийому антибіотиків, які довелося пропити по другому колу».
Підсумок – підірваний імунітет, кілька місяців температури, яка періодично підвищувалася, і п'ять діагнозів зі знаком питання.
«Ми змушені були звертатися в різні лікарні, тому що в одній хороший лор, в іншій – педіатр, в третій – інфекціоніст, – розповідає Євгенія. – Кожен з них призначав нові аналізи і називав свій діагноз. Ми лікували дитину, а потім знову піднімалася температура і все по колу».
На щастя, зараз здоров'ю шестирічного хлопчика нічого не загрожує, але навіть звичайного ГРЗ мама боїться як вогню. «Я зовсім перестала довіряти лікарям. Платна клініка, знайомства, відгуки інших пацієнтів – ніщо не є гарантією того, що вам допоможуть. Нам, по суті, потрібно було довести лікування до розуму – хоча б тиждень постійно спостерігати дитину: особисто, в телефонному режимі – як завгодно. Але до цього готові були тільки двоє з півтора десятка лікарів, з якими нам довелося зіткнутися. Найчастіше просто відфутболювали до іншого фахівця або запрошували через кілька днів на прийом», – скаржиться вона.
Євгенія вважає, що питання могла б вирішити страховка. «Страхові компанії зацікавлені в якнайшвидшому і якісному вирішенні проблеми», –припускає вона. Але поліс добровільного медичного страхування коштує занадто дорого. А в тому, що безкоштовної і вже тим більше якісної медицини в Україні не існує, вона змогла переконатися на 100%.
Дилему в найближчому майбутньому обіцяють вирішити в Кабміні. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк анонсував введення державного обов'язкового медичного страхування. І почнеться цей процес уже у 2016 році.
По живому
Сьогодні реформа охорони здоров'я входить до десятки найактуальніших, які уряд має намір провести в нинішньому році.
«Згідно з Конституцією медицина в Україні безкоштовна. Але, на жаль, це тільки на папері. І тому наша система повинна бути такою: держава забезпечує мінімальний гарантований рівень медичних послуг. Все, що вище, – державна страхова медицина», – пояснив суть майбутніх змін глава Кабміну.
Стратегію реформи ще наприкінці 2015 року представив глава МОЗ Олександр Квіташвілі. У Верховній Раді зареєстровано кілька відповідних законопроектів: власне урядовий і низку – авторства народних депутатів.
«Якщо народні депутати України вважають, що їхні закони краще, то уряд їх підтримує. Для мене основне сьогодні – це проведення реальної реформи в системі охорони здоров'я», – наголошуєпрем'єр-міністр.
Перша мета змін – скорочення витрат до 2,5% ВВП України. Кошти більш ніж скромні, особливо якщо врахувати, що ВООЗ рекомендує державам направляти на охорону здоров'я не менш ніж 5% від ВВП
Перша мета змін – скорочення витрат. На державному рівні вони будуть скорочені на 1,4 млрд грн – до 56,5 млрд. Це лише 2,5% ВВП України. Кошти більш ніж скромні, особливо якщо врахувати, що Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує державам направляти на охорону здоров'я не менш ніж 5% від ВВП.
Економити будуть багато на чому. Наприклад, кількість ліжко-місць у лікарнях скоротять на 25%, закриють і частину державних цільових медичних програм (з 20 залишиться трохи більше десятка), зменшать фінансування закупівель ліків (на ці потреби піде 3,6 млрд грн замість необхідних 8 млрд).
За попередніми підрахунками, такі заходи дозволять заощадити близько 5 млрд бюджетних гривень.
Але головне нововведення – це фактичний перехід медичного обслуговування на платну основу. Держава визначить гарантований пакет безкоштовних медпослуг. До нього повинні ввійти послуги швидкої допомоги, первинні консультації профільних фахівців, ведення вагітності, лікування дітей до трьох років, лікування онкологічних захворювань, боротьба з туберкульозом, ВІЛ і гепатитом, основні щеплення, вакцини і кілька основних аналізів.
Розробляється і перелік послуг, які з бюджету будуть оплачуватися частково. Наприклад, УЗД і томографія. Скільки вдасться «збити» з держави, залежить від рівня добробуту пацієнта. На цьому етапі в гру вступить Мінсоцполітики, яке надасть усі необхідні дані.
Що стосується інших послуг, то людині доведеться платити самостійно або вдаватися до допомоги свого страхового поліса. Для цього буде створена нова державна структура – Національний фонд, у який надходитимуть гроші для оплати лікарням і поліклінікам.
У МОЗ стверджують, що тарифи в державних клініках будуть на 10-20% нижче, ніж у приватників. Наприклад, прийом терапевта – від 150 грн, цифровий рентген – 250-300 грн, кардіограма – 120-150 грн. А ось вартість річного державного полісу поки що не готові назвати ні чиновники, ні страховики.
«Підозрюю, що буде на рівні ціни за ОСАЦВ, – каже експерт зі страхування Сергій Старинчук. – Але не менш ніж 2000 грн».
Грузинський рецепт
Медреформу в Україні проводитимуть, спираючись на досвід Грузії. Більш ніж неоднозначний. Колишній президент країни Михайло Саакашвілі на своїй сторінці у Facebook не так давно розмістив фотографії нових грузинських лікарень, що відкрилися після проведення реформи. Але, як розповідають його колишні співгромадяни, внаслідок переходу з великих медкомплексів на 200-300 місць на невеликі стаціонари на 15-20 ліжок безліч медиків позбулися роботи.
Плюс зміни негативно позначилися на малобеспеченних людях, які не могли собі дозволити ні поліс, ні візит до лікаря.
Тому із впровадженням такого досвіду потрібно бути дуже обережним, упевнені експерти і депутати. «Те, що сьогодні можна спостерігати в Грузії, неприйнятно для України. В основі їхньої реформи лежала ідентифікація медичної послуги. Вони отримали короткочасне зростання якості послуги», –пояснює народний депутат від Блоку Петра Порошенка і співвласник фармацевтичної компанії Дарниця Гліб Загорій.
Члени парламентського комітету ще більш категоричні. Представниця Опозиційного блоку Тетяна Бахтєєва вважає такі ініціативи спробою приватизувати лікувальні установи.
Заступник голови комітету Олег Мусій в принципі не вірить в те, що реформу можна реалізувати найближчим часом. "Це неможливо. Не прийнятий головний документ – закон про страхування. У редакції уряду його просто не існує, –пояснює політик. –Крім того, для таких змін потрібно вносити зміни до податкового та бюджетного кодексів».
Нардеп наголошує, що обов'язкове медичне страхування – це від 7% до 9% навантаження на зарплату. «До наявних податків додати ще один? Це, як мінімум, профанація», – додає Мусій.
А поки депутати міркують про те, чи є шанси провести запропоновану Кабміном реформу через сесійний зал, експерти пишуть довгий список того, чим вона може обернутися для пересічних пацієнтів.
Люди можуть зіткнутися з великою кількістю відмови в компенсації з боку Національного фонду. «Буде створена структура-монополіст, яку ніхто не зможе контролювати. Фонд робитиме відмови, тому що це економія, – пояснює Старинчук. – Відповідно, з'являться юристи або посередники, які за певний відкат вирішуватимуть питання».
Ще один неприємний момент у співпраці з монополістом – низький рівень сервісу. «Буде навіть гірше, ніж зараз. Зараз ти прийшов, переговорив з лікарем. Але що б не говорили, але є такі, які допомагають, навіть якщо у тебе немає грошей. А так – поставлять на потік. Просто щорічно доведеться платити певну суму. Не хворієш, але платиш. Хоча для держави це додатковий спосіб збору грошей», –додає він.
Така система не гарантує, що лікарі стануть краще лікувати. Навіть більше, експерти прогнозують сплеск фактів шахрайства з боку лікарів, які можуть проводити фіктивні операції для отримання додаткових компенсацій.
Кілька але
Втім, саму ідею переходу на страхову медицину експерти вважають вірною. Але з кількома застереженнями.
По-перше, державне страхування можуть запропонувати віддати не органу-монополісту, а приватним страховим компаніям, які повинні будуть отримати відповідну ліцензію.
«Нині страхування дороге, тому що йде прив'язка до курсу долара. І другий момент – страхові компанії не можуть впливати на вартість медичних послуг і ліків. Якщо це регулюватиме держава, а в ідеалі – самі страховики отримають можливість впливати на цей процес, то за рахунок конкуренції ціна на поліси буде прийнятною. Вони будуть зацікавлені не перегинати палицю і тримати вартість медикаментів, а також надавати кращу якість послуг», –упевнений Старинчук.
Генеральний директор SOS-Service Україна Олександр Мандриченко, у свою чергу, вважає, що є сенс створити орган контролю, куди ввійдуть акредитовані страховики. І саме він повинен відслідковувати рух грошей і виплати нестраховим пацієнтам. «А не вибирати одного монополіста, яким буде державна компанія», – наголошує він.
Рівняння на Захід
Система охорони здоров'я у країнах, які входять до списку найкращих за показниками здоров'я населення
США
Більшості американців медичну страховку оплачують на своїй роботі або роботі чоловіка чи дружини. Такий вид страхування називається колективним і є найдешевшим. У багатьох випадках роботодавець оплачує тільки частину витрат. Незастраховані з обов'язкового медичного страхування категорії населення мають можливість купити поліси добровільного медичного страхування.
Основні позитивні моменти охорони здоров'я США – висока якість медобслуговування і широкий вибір лікарів і лікарень.
Але проблема медичної допомоги одна з найгостріших: витрати на медицину астрономічні, тому багато громадян США не можуть дозволити собі навіть візит до терапевта, який коштує в середньому $ 120.
Великобританія, Данія, Ірландія, Швеція, Фінляндія
Система охорони здоров'я побудована за так званою бевериджською моделлю. Медобслуговування доступне всім громадянам і фінансується за рахунок цільового оподаткування. Медперсонал отримує зарплату в залежності від кількості пацієнтів, яких обслуговує.
Переваги – доступність медобслуговування, контроль з боку держави і справедливість розподілу коштів.
Мінус – схильність до монополізму, ігнорування прав пацієнтів, як правило, відсутність можливості вибору лікаря і лікувального закладу.
Німеччина, Швейцарія, Франція
За основу медичної системи було прийняте німецьке соціальне законодавство Отто Бісмарка. Охорона здоров'я фінансується за рахунок обов'язкових внесків підприємств до спеціальних фондів, які створюються за професійною або територіальною ознакою. Управління цими фондами здійснюють представники застрахованих.
Громадяни, які не підлягають такому медичному страхуванню, охоплені різними державними соціальними програмами або застраховані в приватних страхових компаніях.
Переваги – гарантований державою високий рівень медобслуговування, який не залежить від фінансових можливостей громадян, пропаганда профілактичних оглядів та превентивного лікування.
Мінус – постійне зростання відрахувань на страхування.
***
Цей матеріал опублікований в №10 журналу Корреспондент від 18 березня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.