Чому заміна Яценюка на Гройсмана не виправить ситуацію в країні.
Верховна Рада на цьому тижні відправила у відставку старого прем'єра і вибирала нового. Мало кому в країні здавалося, що відбувається щось історично значиме. Напевно, уся справа в розчаруванні українців політичною елітою загалом, а не окремими її представниками, пишуть Андрій Хрустальов й Аліса Свєтлакова у №14 журналу Корреспондент від 15 квітня 2016 року.
Кандидати за алфавітом
Прем'єром можуть стати Степан Кубів, Юрій Луценко – їхні кандидатури розглядає фракція БПП. Новини, які надходили у вівторок, 12 квітня, з кулуарів Ради, віддавали абсурдом. Усі начебто змирилися з тим, що спікер ВР Володимир Гройсман стане прем'єром, але, виявляється, не все так просто ... Жарт того вечора: врешті-решт у БПП плюнули і стали висувати кандидатів за алфавітом.
Ще одна історія – посади міністрів. Торги тривали до ночі, одночасно і всередині президентської фракції БПП і між цією фракцією і прем'єрською, Народним фронтом. Списки міністрів, представлені БПП і НФ, при цьому дивним чином відрізнялися, хоча представники і тієї, й іншої фракції стверджували, що всі кандидатури узгоджені.
Пізно вночі Луценко пожартував у Фейсбуці про день космонавтики та пошуки позапланетного розуму, додавши, що нарешті питання зі складом уряду вирішене.
Але вранці в середу карусель погоджень закрутилася знову. У кремлівських політтехнологів або інших ворогів України, які бажають дискредитувати її владу як інститут, напевно, не вистачило б фантазії для такого театру абсурду, фоном якого є війна на сході, похмурі економічні прогнози і призупинена через політичну кризу програма західної допомоги.
У першу чергу іміджевої шкоди торги навколо складу уряду завдають фракції БПП – адже вона і "гальмує". Причому настільки, що депутати обговорюють дедлайн Президента – якщо до 18:00 13 квітня не вийде визначитися зі складом уряду, то Рада буде розпущена (ст. 90 Конституції України наділяє главу держави таким правом у разі, якщо парламентська коаліція не сформована протягом 30 днів). "Переговори щодо нового КМ перетворюються на фарс ... НФ чекає, але будь-якому терпінню є край", – "журиться" у соцмережі міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Депутати від БПП заперечують, проблема зовсім не у фракції. "Я не дуже розумію, хто кому ставить дедлайни. Всі переговори про створення уряду відбуваються в Адміністрації Президента, – обурюється Мустафа Найєм, журналіст і депутат від БПП в ефірі телеканалу 112. – Мали бути збори коаліції, де повинні були пропонуватися кандидатури ... Зараз ситуація, коли всі переговори ведуть п'ять-сім осіб... Якщо і можна комусь ставити дедлайни, то тим п'яти-семи людям, не парламенту. Парламент зробить все що завгодно. Парламент відчуває, що дедлайн пройшов давно, ще 16 лютого [в цей день Рада не змогла відправити у відставку прем'єр-міністра Яценюка]".
За "лісом" дискусій навколо персони прем'єра, кандидатів у міністри, легко втратити головне. Яценюка збиралися відправити у відставку через незадовільну роботу уряду – такий "вирок" ВР винесла йому в той самий день, 16 лютого. Друга підстава: низький рейтинг Народного фронту і самого Яценюка – прем'єра продовжує підтримувати 1% українців. З огляду на це, виглядає дивно, що коаліція тепер формується лише двома політичними силами: БПП, нездатною домовитися з приводу кандидатури прем'єра і міністрів сама із собою і збанкрутілою з точки зору довіри українців НФ. Питається, навіщо було взагалі розвалювати коаліцію? Рішення, до речі, непопулярне – коаліцію НФ і БПП підтримує лише 7,7% українців, про що свідчать дані соціологів. Більше половини українців – за розпуск Ради, при цьому значна кількість впевнена, що політиків з нинішнього складу парламенту не можна допускати до участі в нових виборах.
Майдан, мандати, фортеця ...
Виходить, українці хотіли б повного оновлення влади. Й ідея ця не нова, говорили про неї на Майдані. Біда тільки в тому, що влада не бажає оновлюватися, українська політична еліта залишається замкнутою, законсервованою кастою. Ілюстрацією може бути сам Президент Петро Порошенко – він обіймав посади у владі і при Вікторі Ющенку, і при Вікторі Януковичі, і навіть раніше. Те саме можна сказати про Яценюка, Олександра Турчинова, Юлію Тимошенко, фактично всіх, хто спробував стати "політичним представником Майдану".
Українська політична еліта законсервувалася за останні десять років. Про неї можна говорити як про сформовану систему, в якій заміна Яценюка на Гройсмана або іншого кандидата на ситуацію не вплине, – з'явиться нове обличчя, але колишніми залишаться принципи
При цьому роль самих учасників Майдану у владі – мінімальна. Володимир Парасюк, Андрій Парубій, Михайло Гаврилюк, пара десятків інших майданівців, які отримали депутатські мандати, на реальні рішення влади не впливають. Вони швидше грають роль ширми, яка уособлює владу народу, за якою ховаються всі ті самі фігури, як говорить англійська приказка, що народилися зі срібною ложкою в роті, тобто представники української політичної еліти, що законсервувалася за останні десять років. Про неї давно можна говорити як про сформовану систему, в якій заміна Яценюка на Гройсмана або будь-якого іншого кандидата на ситуацію не вплине, – з'явиться нове обличчя, але колишніми залишаться принципи.
Думку українців, які, зважаючи на соцопитування, хотіли б не "перезавантаження", а скоріше переходу на нову систему, як виглядає, поділяє "вашингтонський обком". Посол США Джефрі Пайетт, запрошений на інвестконференцію, що проводилася на початку березня Dragon Capital, несподівано для присутніх заявив: "Україна не розвивається як мала б, і необхідно міняти політичне керівництво, щоб домогтися належного рівня розвитку". При цьому посол припустив, що зміна еліт відбудеться у 2016 році. Можливо, це був прогноз, а не побажання.
"Створене коло політичних еліт нагадує фортецю, у якій вони самі забарикадувалися і не пускають всередину нікого, – каже Олександр Боровик, в.о. заступника одеського губернатора Михайла Саакашвілі. – Але водночас відбувається і бійка за лідерство в цій фортеці між собою. Очевидно, у підсумку вони всі умовно переб'ють один одного. Новим елітам дуже важко пробитися. Подивіться на нашу команду, на будь-яких нових політиків, які прийшли, грубо кажучи, з нізвідки. Адже всі наявні політичні еліти об'єднуються проти новачків, коли бачать якусь загрозу, якісь натяки на зміни і руйнування фортеці-системи.
Вхід у цю фортецю навмисно тримається на замку, маскується, тобто робиться непривабливим для простих смертних. Наприклад, страшно низькі зарплати
Вхід у цю фортецю навмисно тримається на замку, маскується, тобто робиться непривабливим для простих смертних. Наприклад, страшно низькі зарплати. Це такий натяк, якщо ти чесна людина, не йди в політику, ти ж не виживеш у цій сфері, не прогодуєш сім'ю, якщо не почнеш красти. Зрозуміло, це демотивує ... Вони заводять сфабриковані кримінальні справи, псують репутацію у ЗМІ брехливими заявами. Подивіться, як розправилися з Давидом Сакварелідзе, як завели кримінальну справу на Юлію Марушевську – це конкретні приклади того, як застарілі еліти не пускають нових у свої кола.
Цю теорію легко підтвердити, відстежуючи шлях кожного окремого представника еліти. Коли з посади генпрокурора Одеської області знімали Сакварелідзе, листи підписували Анатолій Урбанський з БПП, Сергій Ківалов з Опоблоку, Олександр Пресман з Батьківщини. Це доводить, що у цих людей немає ніякої політичної ідеології, а є лише бажання старої еліти, незалежно від партійної приналежності, прибрати чужу людину з Генпрокуратури, яка заводила на них справи ... В нормальному суспільстві ми б цих людей посадили, і на їхнє місце прийшов б хтось інший".
Мужня людина
Відставка Яценюка – це суперництво всередині українських політичних еліт. Вони, буває, об'єднуються проти "чужих", а коли "чужі" не докучають, конкурують один з одним. "До відставки прем'єра громадську думку готували заздалегідь, ще з 2014 року, – каже джерело Корреспондента у фракції НФ. – Висміювали його образ, всі ці "камікадзе", "куля в лоб", поширювали чутки про тотальні крадіжки і корупцію в команді прем'єра. Пізніше до цього додалися розмови про провал курсу реформ, хоча саме зусиллями наших представників в уряді було проведено найефективніші реформи. Взяти того ж Авакова і нашу нову поліцію. При цьому ніхто і слухати не хотів, що можливості прем'єра вельми обмежені – він ніяк не може впливати на міністрів, не може їх звільнити, тобто в умовах коаліційного уряду кожен робить що хоче, а Яценюк за всіх відповідає рейтингом".
"На Яценюка дійсно звалили всі біди, а його образ був штучно демонізований. Насправді ж, якщо копнути глибше, то в Кабміні, який так лають представники Блоку Порошенка, з 18 міністрів 11 – ставленики Президента", – підтверджує цю думку член фракції Народний фронт Антон Геращенко.
"Найголовніше, що Яценюк прекрасно розумів, як усе буде, – на нього звалять всю відповідальність і, можливо, взагалі знищать як політика. Саме тому він на початку 2014 року кілька разів відмовлявся очолити уряд. Адже відомо, що йому пропозиції надходили ще, коли Янукович був президентом. І чисто по-людськи Арсенія Петровича можна було зрозуміти, він чудово знав, у якому стані вже на той момент була економіка – вона котилася в прірву, в боргову яму. Як це зупинити, ніхто не знав. Але коли Янукович втік, почалася зовнішня агресія, Яценюк зважився очолити уряд – не заради себе, а заради порятунку країни. Тоді ж він сказав, що це буде уряд камікадзе, і хоча звучало це, як жарт, але жартом не було, це скоріше був вирок самому собі, винесений мужньою людиною", – продовжує наш співрозмовник.
"Варто віддати належне Яценюку за те, що він взяв на себе тягар відповідальності в настільки важкий час. Але, на жаль, він абсолютно не впорався з поставленими завданнями, оскільки його поглинула система і різні клани, які мають на нього великий вплив. Замість того щоб шукати баланс з народом, він почав шукати баланс між кланами", – тут-таки заперечує нардеп від БПП Дмитро Білоцерківець.
А чи був шанс?
А чи був шанс у "мужньої людини Арсенія Яценюка" зберегти рейтинг, навіть в умовах стрімкого росту зовнішнього боргу країни, зруйнованої гривні, війни і територіальних втрат
Шанс був, вважають експерти, він був навіть більшим, ніж у Порошенка і його соратників. Прем'єр, якого зараз висміюють, міг стати харизматичним лідером. Термін цей, до речі, належить німецькому політологу початку минулого століття Максу Веберу і прямо пов'язаний з його теорією демократії. Відповідно до цієї теорії в певний момент демократичні інститути в будь-якій державі костеніють через бюрократію, інертність системи або навіть закритість політичних еліт. Щось схоже ми спостерігаємо зараз в Україні. Головне, за Вебером, що закостенілі державні інститути не в змозі самі себе оновити і реформувати, мало того, це зазвичай неможливо і відповідно до законів, за якими існує занепала система. І тоді суспільство наділяє демократичного лідера, який має особливу харизму (чарівність), надзвичайними правами, необхідними для реформування системи.
Харизматичний лідер оновлює закостенілі державні інститути і сходить зі сцени, а демократія, переродившись, продовжує існувати далі. Шарль де Голль, Маргарет Тетчер, Франклін Рузвельт – приклади харизматичних лідерів, які здійснювали такі ось "хірургічні" реформи. У Яценюка були всі шанси стати харизматичним лідером і провести реформи, неможливі без руйнування замкнутих політичних еліт. Крім того, Народний фронт – політична сила, яка об'єднала найбільше число революціонерів Майдану, могла б стати йому в цьому чудовою опорою.
Яценюк не став харизматичним лідером, не зламав систему. Маючи стійку психіку і прекрасні ораторські здібності, Яценюк, на жаль, був без програми, без курсу, тому він робив лише те, що йому говорили
"Яценюк не став харизматичним лідером, не зламав систему, напевно, тому що йому не вистачило віри в себе, особистої суверенності – здатності робити те, що він особисто вважав правильним, – вважає директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. – Тобто він залишився в ролі дуже агресивної, яскравої людини, але при цьому виконавця чужої волі. Він так і не знайшов себе, не знайшов свого курсу. Свій курс був у Тетчер, Рузвельта, де Голля. Тобто, крім видатних ораторських і психологічних здібностей, потрібно ще мати програму і сміливість її реалізувати. Маючи стійку психіку і прекрасні ораторські здібності, Яценюк, на жаль, був без програми, без курсу, тому він робив лише те, що йому говорили, і фактично став веденим, а не лідером. Ми так і не побачили, чого хоче Яценюк".
"Одна з причин провалу Яценюка – чисто українська. Тобто, коли прем'єра призначають 300 голосами в Раді, а потім дві третини тих же депутатів блокують від нього законопроекти, – це нездорова ситуація, – підтверджує думку свого колеги директор Інституту соціально-політичного проектування Діалог Андрій Миселюк. – Працювати в таких умовах було складно. Навіть більше, уряд не змінював систему, а занурився в оперативну роботу, яка відбирала у них весь час і сили. Це все їх поглинуло, тому і часу на реформи не залишилося".
Свій кадр – чужий кадр
На відміну від Народного фронту, у Блоку Петра Порошенка, за яким у нинішній ситуації зберігається право призначати прем'єра, менше революційного запалу. Чесно кажучи, його немає зовсім.
Саме тому так багато чуток про можливі кандидатури на посади прем'єра та міністрів, фігуранти яких потім спростовують своє призначення. Не хочуть зв'язуватися, брати на себе занадто велику відповідальність. Коливання Гройсмана, який кілька разів погоджувався бути прем'єром, а потім, за чутками з кулуарів ВР, давав задній хід, – чудова ілюстрація. Не хочуть у БПП жертвувати рейтингом, як Яценюк.
Колишній член фракції БПП, а тепер позафракційний депутат Віктор Чумак пояснює причини. На його думку, команда Президента, в тому числі в ВР, від початку початку формувалася зовсім не за ідеологічними ознаками: "Коли вибирають людей на рівні "довіряю – не довіряю", "знаю – не знаю", "перевірений – неперевірений", "свій кадр – чужий кадр", то в державній політиці це не допомагає, це все одно призведе до кризи".
Ніяких чудес від нового уряду з прихильником Порошенка на чолі не варто чекати. У цих кандидатів можливостей набагато менше, ніж було у Яценюка
Серед політичних експертів поширене твердження про те, що ніяких чудес від нового уряду з прихильником Порошенка на чолі не варто чекати. У цих кандидатів можливостей набагато менше, ніж було у Яценюка. Те саме стосується довгожительства нової коаліції. "[У нової коаліції] буде повторення картинки, яку спостерігаємо зараз у парламенті, коли одна фракція підтримує, друга – не підтримує, через раз голосує і не несе відповідальності. Відповідно більшість не зможе протриматися довго", – прогнозує Бортник.
"Якщо ви хочете знати, наскільки затягнеться ця політична криза, я вам скажу: до нових виборів, можливо, до нових виборів президента. А ось коли будуть нові вибори парламенту і президента, це питання цікаве", – вважає Чумак.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 15 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.