Виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу і радник мера Львова Яніка Мерило дала інтерв’ю Корреспонденту.
Естонка Яніка Мерило відома в усьому світі як фахівець з венчурних інвестицій, також вона профі із впровадження електронного документообігу, пише Аліса Свєтлакова у №14 видання від 15 квітня 2016 року. Про те, чим вона займається в Україні, з якими труднощами стикається в процесі реформування і чому вважає себе українкою, Мерило розповіла в інтерв'ю Корреспонденту.
Не завдяки Раді, а всупереч
- Ви зараз працюєте над проектом введення електронного підрахунку голосів під час виборів. Чи не боїтеся, що ваше ноу-хау стануть використовувати для підтасовки результатів?
- Багато наших політиків спекулюють на тому, що Україна не готова до таких інновацій. Але така ж система існує в Бразилії, де живе 250 млн людей, а також в Індонезії, на Філіппінах. Чому б їй не з'явитися в Україні? Тут 100 тис. крутих айтішників, які легко зможуть розробити подібну систему, враховуючи технологічні нюанси й особливості українського підходу. Для запуску цього проекту не вистачає політичної волі. Тому, щоб не наштовхнутися на відмову, ми хочемо розробити систему, до якої неможливо буде причепитися і зламати.
- Чим погана наявна система підрахунку голосів?
- Вона далека від ідеалу, адже після виборів усі паперові бюлетені обробляються вручну, а дані збираються в паперові протоколи. У підсумку виходить багато помилок – 30-40% протоколів, що обробляються, мають похибки. По дорозі до ЦВК також можна змінити дані цих протоколів – ми ж бачили ролики, де люди, тримаючи протоколи на колінах, дописують у них цифри. Ми пропонуємо підраховувати голоси таким чином: дані будуть відразу вводитися в електронний протокол і результат буде видно миттєво – не потрібно чекати тиждень. Ми випробували цей метод під час проведення другого туру виборів мера Львова – через дві години був відомий результат виборів. У масштабі всієї країни цей час може збільшитися максимум до чотирьох годин.
- А хто конкретно заважає впроваджувати систему електронних підрахунків?
- Ми поки що не подали законопроект до Ради, і не знаємо, хто з депутатів проти. В Україні є така особливість – спочатку всі з розплющеними очима захоплено говорять про нововведення, а вже ввечері голосують проти, не пропускають подібні закони. Все, що ми змогли зі скрипом протягнути через Раду, пройшло швидше всупереч, а не завдяки.
Ніхто в обличчя не висловлюється проти реформ, усі на словах їх підтримують, а насправді провалюють голосування.
Деякі представники прогресивних партій уже зізналися, що звикли жити за старою системою – вона налагоджена, працює непогано, а до нової необхідно адаптуватися, зрозуміти її слабкі сторони. Поки називати цих людей не хочу, але якщо у Верховній Раді вони провалять голосування, тоді обов'язково назву.
- А на яких виборах можна буде випробувати систему електронного підрахунку голосів?
- Для початку потрібно прийняти відповідний закон.
Більшість законів у нас або не приймається, або на їхню підготовку й обговорення йде шість-дев’ятьмісяців. Потім рік потрібно для переходу до нової системи. Це якщо пощастить! Тобто в кращому разі до реалізації проекту залишилося два роки. Дай бог, якщо виборів протягом цих двох років не буде. Тому що перезавантаження влади знову відкладе запуск цієї системи на невизначений термін.
Електронна гречка для електронного голосування
- Українці зуміли обійти люстраційний закон – звільнені чиновники повертаються на свої колишні посади. Швидше за все, і закон про електронне голосування обійдуть. А що думаєте з цього приводу ви?
- Український бізнес і чиновники дійсно примудряються адаптуватися і знаходити лазівки в будь-яких нововведеннях і законах. Будуть електронні вибори – придумають і електронну гречку. Звичайно, все це стане випробуванням для системи, передбачити всі нюанси неможливо.
- Чи є спосіб побороти такі явища? Як взагалі подолати корупцію?
- Чиновники наживаються на простих українцях і є кістяком побутової корупції. Сьогодні, щоб отримати якусь дурну довідку, наприклад, про відсутність судимості, необхідно відстояти цілий день з п'ятої ранку в черзі, замовити її, а потім витратити ще один день, щоб забрати. Хоча з точки зору здорового глузду, якщо якимось держслужбам потрібно дізнатися, судили мене чи ні, нехай самі подивляться в базі, чи все в моїй біографії чисто. А у нас через абсурдну довідку, яка мені взагалі не потрібна, я витрачаю час і гроші.
Електронний уряд передбачає, що будь-який українець заходить у свій інтернет-банкінг і замовляє потрібний йому документ. Таким чином зникає бюрократія і корупція – не буде кому платити
Електронний уряд передбачає, що будь-який українець заходить у свій інтернет-банкінг і замовляє потрібну йому довідку або документ. Таким чином зникає бюрократія і корупція – не буде кому платити. А отже, буде багато протидії, це неминуче, адже ми ламаємо систему. Це і є справжнісінька боротьба з корупцією – саме те, про що зараз всі говорять.
Всі вважають, що потрібно починати з чогось глобального, зі знищення якихось монстрів, а насправді реформи і шлях до нового життя починаються з таких ось дрібниць. Ми виключаємо можливості для корупції – нікому буде платити хабарі.
Данина традиції
- А як же наші традиції? Особиста присутність людини має значення під час прийняття важливих рішень.
- В Естонії є лише три справи, які не можна зробити через інтернет, – одружитися, розлучитися і голосувати за президента. Вважається, що тут важлива присутність людини, але це питання традиції. А по суті все можна автоматизувати. Поки що українські чиновники чинять опір – електронний документообіг то не хочуть впроваджувати, то не вміють, то комп'ютера у них немає.
Але у нас є ще одна заковика: необхідні електронні бази. Наприклад, якщо база про наявність судимості має вигляд багатотонного паперового архіву, то все це ручками потрібно внести в комп'ютер, щоб створити електронну базу. Це неймовірно трудомісткий процес, який слід проводити паралельно із впровадженням реформ. Знову-таки, щоб одружитися в інтернеті, потрібна наявність демографічного реєстру, у якому видно, що ви перебуваєте в шлюбі або розлучені, що ви взагалі існуєте.
Цих баз в Україні немає, їх доведеться створювати з нуля. Тут виникає питання цифрового підпису та питання ідентифікації людини. Ми хочемо прийняти закон, який дозволить проходити ідентифікацію за допомогою інтернет-банкінгу, таким же чином можна буде замовляти й отримувати будь-які довідки. Сьогоднішнє законодавство не дає такої можливості.
В Естонії за ідеальних політичних і економічних умов остаточний перехід на електронний документообіг завершився через 15 років
В Естонії, до речі, за ідеальних політичних і економічних умов остаточний перехід на електронний документообіг завершився через 15 років. Поетапно впроваджувалися й автоматизувалися всілякі функції, але в підсумку все теж зайняло дуже багато часу. Цей час пішов на створення електронних баз, створення електронної медичної картотеки, перебудову всіх робочих процесів, навчання чиновників комп'ютерної грамотності і так далі.
- А як бути пенсіонерам, які в більшості своїй не користуються комп'ютерами, а поняття електронного підпису для них взагалі зі сфери фантастики?
- Синові мого чоловіка 23 роки, він взагалі не знає, що таке цифровий підпис – йому це не потрібно, оскільки, якщо він хоче отримати якусь довідку, він бере мобільний телефон, вводить унікальний код і отримує той документ, який йому необхідний. Ось і бабусь не варто лякати страшними термінами – їм необхідно дати інструмент, яким вони вже вміють користуватися. Наприклад, у більшості є мобільні телефони, і якщо їм дати картку і пояснити, що це їхній пароль, ввівши який, вони підпишуть документ або попросять рецепт у лікаря, вони почнуть цим користуватися.
- Коли в Україні все це буде можливо?
- У Львові вже близько 50 послуг можна оформити через інтернет. Можна замовити горезвісну довідку про несудимість або зовсім безглузду, але потрібну в багатьох держустановах довідку про склад сім'ї. Уявіть, вам не доведеться йти в ЖЕК, посміхатися непривітним паспортисткам – ви замовляєте довідку в інтернеті, і через півгодини вона приходить вам на електронну пошту! Це реально працює у Львові. Мало того, вже можна зареєструвати підприємство через інтернет. А ось ліквідувати не можна – це проблема в усьому світі, оскільки з ліквідацією підприємств пов'язано багато нюансів, вирішити які за допомогою автоматизації процесу поки що не вдається.
- Львову пощастило – там ви працюєте на правах радника мера міста Андрія Садового. А чому в Києві всього цього немає?
- У Києві з цим складніше. Все залежить від політичної волі – якщо у Львові, Харкові та Дніпропетровську нам дозволяють вводити нововведення, то в столиці, як не дивно, процеси гальмуються. Ми сподіваємося, що на певному майданчику, на кшталт Львова, ми продемонструємо роботу системи, а в підсумку вона масштабується по всій країні.
Айварас не образився
- Багато хто говорить, Україна в майбутньому – аграрна країна. Модернізувати промисловість, що дісталася як радянська спадщина, не під силу. А ви в яких сферах бачите переваги України?
- В останні роки в Україні стався справжній ривок в IT-секторі. Мої два провідні напрямки – це якраз IT і інвестиції. Тобто, в Україні вдало зійшлися воєдино дві моїх улюблених справи. Мені здається, що саме це і виведе Україну на новий рівень, створить їй позитивний імідж завдяки професійно розвиненому сектору.
До Естонії з населенням в 1,3 млн осіб заходить 3 млрд інвестицій, а в Україну з населенням у 42 млн – 2 млрд, і це з урахуванням грошей ЄБРР
Щотижня в сферу IT робиться одна інвестиція. Грошові суми дуже невеликі, нам потрібні набагато більші. До Естонії з населенням в 1,3 млн осіб заходить 3 млрд інвестицій, а в Україну з населенням у 42 млн – 2 млрд, і це з урахуванням грошей ЄБРР.
IT-сектор менш за всіх залежить від політики й економічного клімату. Причина в тому, що такий бізнес неможливо «віджати», команда в разі так званого наїзду без зусиль зареєструє його в іншій країні, офіс теж можна перевести в будь-яку точку земної кулі. Загалом, з цим питанням IT-бізнесу добре. А Україні погано, оскільки несприятливий бізнес-клімат виводить з країни найкращих фахівців. У країні сьогодні, на жаль, немає умов, які можуть їм запропонувати, наприклад, у Великій Британії. Ми тісно співпрацюємо з Мінекономіки, щоб створити для айтішників такі ж умови, як у Європі, і привчити їх до думки, що займатися улюбленою справою можна, залишаючись у своїй країні.
- До речі, про Мінекономіки ... Не образився міністр економіки України Айварас Абромавічус, коли ви пішли?
- Думаю, ні ... Він же розумів, що у сфері електронного уряду у нього небагато повноважень.
Ми зараз працюємо з 3-4 міністерствами в цьому напрямку. З приводу цифрового підпису, наприклад, ми працюємо з Мін'юстом.
Ви запитували, хто гальмує реформи сьогодні? Привіт пану Насирову [Роману Насирову, голові Державної фіскальної служби України] і Держфінслужбі.
- Проект з навчання 100 тис. IT-фахівців діє? Як можна до нього долучитися?
- Навчання безкоштовне. Цей проект називається Technology nation, в ньому є різні напрямки. Наприклад, навчання учасників АТО. Програму планується запустити у 22 містах України, на цьому етапі приєдналися 10.
«Працювати безкоштовно – це привілей»
- Чи виходить порозумітися з політиками? Що взагалі думаєте про український політикум?
- Намагаюся бути поза політикою, але мені все-таки доводиться в цьому варитися, адже реформи передбачають зміни законодавства. А отже, постійно доводиться спілкуватися з усіма, домовлятися, натрапляти на протидію або сприяння.
- Є політичні рухи, люди, які вам імпонують? Або навпаки, викликають антипатію?
- Я однозначно виключила для себе можливість роботи з Опозиційним блоком, це питання принципу. Що стосується інших політичних сил, я зважаю на те, як вони голосують у Верховній Раді за подані законопроекти. Парадоксально, але найбільше наші законопроекти підтримувала Радикальна партія – вони не провалили жодного. Якщо говорити про конкретних людей, то таких «промінчиків» багато. Наприклад, Антон Геращенко [депутат, позаштатний радник МВС], ми з ним чудово співпрацюємо і дружимо. Я раджуся з ним з багатьох питань. З Ігорем Петренком [міністром юстиції] працюємо, допомагають нам люди з БПП і, звичайно, Самопомочі.
- Вам пропонували лідери партій приєднатися до них і виступати на їхню підтримку?
- Постійно пропонують! Але я всім м'яко відмовляю, просто не бачу себе в ролі політика, міністра або депутата. Мене цікавлять реформи.
- Ви б очолили в Україні Міністерство з впровадження електронних технологій? Чи потрібно країні таке відомство?
- Є справжній професіонал – Олександр Данченко, керівник профільного комітету, який думає, що таке міністерство Україні вкрай необхідно. Я ж вважаю, що це може бути будь-який профільний орган, який матиме достатньо повноважень. Наприклад, наявному Агентству електронного уряду можна дати більше повноважень: дозволити їм контролювати процес, виділити їм бюджет, щоб досягти результату. За ідеєю, таке агентство повинна безпосередньо підпорядковуватися прем'єру і бути вище інших міністерств.
- А громадянство в Україні плануєте отримувати?
- Я готова! Тим більше, я ж наполовину українка, мій батько – з Кам'янця-Подільського. Тільки ось необхідності саме зараз немає. Навіть більше, моя родина живе в Естонії; змінювати громадянство й отримувати шенген, щоб потім їздити до сім'ї – це не мета. Але якщо буде посада, яка зажадає від мене прийняття громадянства, у мене не виникне і частки сумніву.
- А вам платять в Україні зарплату?
- Ні.
- А навіщо вам на добровільних засадах, мало того, за свій рахунок, все це потрібно?
- Для мене це великий привілей – зробити щось варте уваги, навіть історичне для України. У мене в крові, як і у багатьох айтішників, є незнищенне бажання хоча б трошки зробити життя краще і простіше. Те, що у мене є можливість проводити з нуля реформи в Україні, – це унікально. Таких можливостей у мене вже немає ні в Естонії, ні в Європі – там все давно зроблено, тому мотивації працювати на цьому терені мало. У мене є певні матеріальні запаси, які накопичилися з минулих робіт, як і в Айвараса [Абромавічуса] та інших волонтерів, тому ми із задоволенням інвестуємо їх в те, що реально круто і корисно – таке в житті нечасто буває.
- Порівнюючи Україну з Естонією та іншими країнами Європи, на якому періоді ми застрягли?
- Українці застрягли в періоді самовизначення, занадто замріялися. Час конвертувати мрії про краще життя в реальність, бути готовим пережити важкі часи, розуміючи, навіщо це потрібно. На жаль, вже складаються анекдоти і жарти про реформи. Тим часом, до сліз прикро, що цей потенціал не може реалізуватися.
- А що кажуть ваші друзі-іноземці про Україну? Втомилися від нас?
- Мені сподобався вислів міністра юстиції Естонії під час візиту в Україну. Він сказав, що Європа не має права втомлюватися від України, оскільки це наша спільна проблема. Але дивитися з боку на відсутність боротьби з корупцією, на втрачені шанси, на відсутність змін – сумно. Це навіть не розчарування, а саме смуток. Європа не втомилася від українців, вона швидше їм співчуває.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 15 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.