Глава Ради суддів України Валентина Симоненко дала інтерв’ю журналу Корреспондент.
Довгий час суддівський корпус вважався чимось на зразок елітної касти, закритим клубом за інтересами, пише Євгенія Супричева у №14 журналу Корреспондент від 15 квітня 2016 року.
Після Майдану ситуація різко змінилася. Церемонії відкинуті і плюнути в суддю тепер може кожен. Багато хто вважає суддів мало не «ворогами народу». Та й вони самі від ситуації, що склалася, не в захваті – звільняються, залишаючи місця вакантними. Як наслідок деякі районні суди на межі закриття або вже закрилися - не залишилося жодного служителя Феміди, судити нікому. Про це в інтерв'ю Корреспонденту розповіла Валентина Симоненко.
Кар'єра судді залежить від депутатів
- Ви знаєте, що до суддівського корпусу накопичилася маса претензій. Наприклад, виносите рішення по дзвінку – так було з активістами Автомайдану.
- Питання Автомайдану, звичайно, пов'язане з політичним впливом, який мав місце в той період. Але при цьому воно ще обумовлене тим, що судді не змогли підняти себе над ситуацією, не змогли залишитися неупередженими.
Мені здається, у більшості суддів автомайданівців спрацювало почуття страху перед системою, яка призначала їх на посади і яка у своїх руках тримала важелі впливу. Їм необов'язково було отримувати дзвінки звідкись згори. Судді за замовчуванням розуміли, що в ситуації, що склалася, винесення рішення проти влади могло спричинити за собою, щонайменше, дисциплінарну відповідальність або взагалі звільнення.
- Реформа захищає суддів від політичного тиску?
- Вона захистить, коли будуть прийняті зміни до Конституції і коли суддя призначатиметься безстроково. Що ми маємо зараз: суддю на 5 років призначає Президент України, а після цього безстроково обирає парламент. Тобто 5 років суддя перебуває в «підвішеному» стані, тому що не знає, проголосують за нього депутати чи ні. Наочні приклади такого стану ми спостерігаємо вже два роки. Протягом двох років парламент не обирає суддів-«п'ятиліток», у яких закінчилися повноваження. Таких у системі понад 40%. Пропоновані зміни до Конституції прибирають ці протиріччя і забирають у Верховної Ради повноваження щодо призначення та звільнення суддів, що унеможливить втручання домінантної політсили або партії на прийняття судових рішень. Але на сьогоднішній день ці зміни в Конституції не прийняті і коли це трапиться, поки невідомо.
Атестація затягнеться на сім років
- Серед народних депутатів обговорюють ідею – звільнити всіх суддів, набрати нових. Так зробили поліцію з міліції ...
- Це абсолютний популізм. Справа в тому, що міліція – це орган, який може собі дозволити не працювати місяць, а суд не може.
Тому що є матеріали, які необхідно розглянути в перебігу 72 годин або двох місяців, адже у кримінальних справах існують дуже жорсткі терміни. І якщо суд цього не зробить, то підозрюваний просто вийде на свободу.
Другий варіант: припустимо, робота судів не буде зупинена. Але до набору інших суддів нинішніх виведуть за штат, як це було зроблено з поліцією. Однак жодна країна світу, жодні європейські норми не передбачають розгляд справи суддею в статусі «виконувача обов'язки». Так давайте чинити розумно і йти шляхом очищення судової системи.
- А є очищення? Почався процес переатестації?
- Так. Але це довгий, затяжний процес. Так написаний закон.
- Кажуть, судді спеціально внесли таку норму, щоб максимально затягнути процес ...
- У законі, який розробляли судді і я особисто (ми були членами Ради судових реформ при Президентові і цей закон Президент потім вніс на розгляд до Верховної Ради), ніякого оцінювання не було, там йшлося про підтвердження кваліфікації. Але депутатами було внесено альтернативний закон. В одну ніч з'єднали непоєднуване – і так з'явилося оцінювання. При цьому депутати забули прописати, що це таке. Які критерії оцінювання?
У підсумку розроблені нами правила підтвердження кваліфікації вирішили вважати «оцінюванням». Там три етапи: іспит, перевірка досьє, співбесіда. У досьє вносяться результати перевірки СБУ, НАБУ, податкової.
Але одна справа все це здійснювати в плановому режимі, а інша – в авральному. У підсумку Вища кваліфікаційна комісія оцінює групу з 20 осіб протягом тижня, множимо на 7 тис. суддів і рахуємо. Виходить переатестація затягнеться на 5-7 років.
- А хто входить до комісії?
- Там є представники Мін'юсту, уповноваженого з прав людини, адвокати та науковці.
- Співбесіди проводяться за прикладом тієї ж поліції?
- Ні. Це законом не передбачено. Але громадські організації та громадяни можуть надсилати матеріали на суддю – вони потраплять у досьє.
- А де гарантія? Чи не вийде, що старі кадри автоматично стануть новими?
- На кожному засіданні комісія виносить рішення щодо звільнення суддів.
У Верховній Раді вже зібралася велика кількість таких матеріалів. І що цікаво: питання про звільнення депутати розглядають, а про призначення нового корпусу – ні. Ну не можна звільнити і не призначити – це ж не оновлення, це, вибачте, саботування роботи системи правосуддя. Вже зараз у нас понад 1 тис. вакансій. Дійшло до того, що, припустимо, Брусилівський суд в принципі припинив свою роботу – там не залишилося суддів, а Рада не призначає. А що робити далі?
У Раді суддів ми знаємо, що близько 3 тис. суддів збираються звільнитися «за власним бажанням». Вони психологічно не витримують. Припустимо, діти бояться говорити в школі, ким працюють їхні батьки, а батьки бояться за своїх дітей-суддів. Це ненормальна ситуація.
У мантіях і під ковпаком
- Але чи не самі судді себе скомпрометували? Достатньо згадати суддю Малиновського суду Одеси Олексія Бурана, який відкрив стрілянину під час обшуку.
- Суддя Малиновського суду скомпрометував увесь судовий корпус. Але давайте розберемося з кримінальними справами проти суддів. На сьогоднішній день їх число величезне – понад 200 проваджень. Але викликає занепокоєння те, що основна маса кримінальних справ до суду не доводиться.
Наша позиція така: якщо потрібно висувати звинувачення – висувайте, але швидко виводьте такого суддю із системи. Згідно із законом усунути суддю від роботи можна на такий час, а далі він або вирушає до в'язниці, або одягає мантію і повертається на роботу. У нас є слідчі судді, які з одного боку дають санкції на обшук і арешт, а з іншого боку самі перебувають під кримінальною справою. І у мене питання: наскільки об'єктивні їхні рішення?
Ясно ж, що МВС і Генпрокуратура таким чином не борються за очищення судової влади, а просто, за аналогією з політиками, тримають суддів на гачку.
- У МВС інша думка – немає сенсу відправляти кримінальні справи проти суддів в нереформовані суди. Судді все одно своїх прикриють.
- За останній час засуджено 10 суддів і за хабарі, і за статтею про перевищенні службових повноважень.
- А що реформа говорить з приводу боротьби з корупцією?
- Нічого нового. Я думаю, що не треба ніякий велосипед винаходити з боротьби з корупцією. По-перше, потрібно дати людям нормальний дохід.
- Нормальний дохід для судді – це скільки? Зараз зарплати починаються від 12 тис. грн.
- 12 тис. грн у райцентрі Закарпатської області і в районному суді Києва – дві великі різниці. Я б сказала, що зарплата судді повинна бути на європейському рівні, тому що у нас європейські ціни. Думаю, це має бути не менш ніж $ 2 тис., тобто десь 50 тис. грн – це старт для райцентру. Але при цьому жорсткий контроль і жорстке покарання. Звичайно, покарання можливо лише в разі, якщо МВС працює професійно. Й особливо щодо суддів. Головними там повинні бути не політичні гасла, а факти. Судді ж самі юристи. І будь-який прорахунок правоохоронних органів буде використаний на користь цього недобросовісного і злочинного судді. Він знає, як це зробити. І це треба розуміти.
- Що в сухому залишку: епізодичні показові посадки суддів, але в цілому бардак. Це провал реформи?
- Це проблеми зростання. По-перше, повинні подорослішати самі судді. Для того щоб виносити рішення під тиском, необхідна мужність. І ось ця мужність називається незалежністю. Судова гілка влади не залежить від законодавчої і виконавчої – це необхідно зрозуміти і депутатам, і міністрам. Це теж етап дорослішання. Що стосується реформи, мені здається, зону турбулентності ми ще не пройшли. Головне – почати реформу ще за життя судової системи.
Досьє Корреспондента
Валентина Симоненко – голова Ради суддів України
1982 рік – кур'єр Ленінського народного суду Севастополя
1983 – 1990 роки – секретар судових засідань народного суду Севастополя
1993 – 2001 роки – суддя Гагарінського суду Севастополя
2001 – 2010 роки – заступник голови Апеляційного суду Севастополя
2010 – 2014 роки – суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
З 2014 року – суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 15 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.