Тука: Чіткої політики щодо окупованих територій немає

Сьогодні ніхто не може чітко сформулювати державну політику щодо окупованих територій, вважає Георгій Тука.

Корреспондент поговорив з Георгієм Тукою, головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, про нове Міністерство з питань окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб.

Матеріал розміщений у №16 видання від 22 квітня 2016 року.

- Як ви сприйняли інформацію про створення нового відомства?

- Я цьому радий. Адже Агентство з відновлення Донбасу, на базі якого з'явилося міністерство, з незрозумілих мені причин так і не запрацювало. Навіть приміщення для нього знайшлося лише через кілька місяців після його створення. Хоча з главою агентства і главою нового міністерства Вадимом Чернишем ми працювали тісно. Зокрема, я передав йому всю інформацію про проблеми регіону.

- Якими, на вашу думку, повинні бути перші кроки відомства?

- Зараз головне завдання – пролобіювати повноваження і ресурси для вирішення поставлених завдань. Тому що поки у цього міністерства немає ні фінансових, ні адміністративних ресурсів. Що стосується основних цілей, то одна з них: відновлення зруйнованих під час обстрілу будівель. Особливо житлових будинків. Зараз ця проблема залишена напризволяще. Я дев'ять місяців бився, щоб мешканці знищеної в Лисичанську дев'ятиповерхівки отримали компенсації за втрачене житло. І тільки минулого тижня зміг вирішити це питання за рахунок ресурсів області. Для цих цілей повинна бути розроблена державна програма і виділені кошти.

- Відомі волонтери дуже негативно відгукувалися про свою першу зустріч з представниками міністерства. Вони кажуть, що у відомства немає планів роботи і не виключено, що воно збирається співпрацювати лише зі "своїми" громадськими діячами.

- Думаю, що моїх друзів-волонтерів просто дезінформували. Міністерству лише два дні, у нього ще й стільця немає. Який може бути план у такі терміни? А йому вже висувають безглузді претензії!

- Можливо, така реакція волонтерів викликана бажанням отримати чиновницькі портфелі?

- 
Все може бути. Волонтерське середовище неоднозначне. Є люди, які дійсно здатні на самопожертву в інтересах держави. А є ті, хто робить на цьому кар'єру. Конфлікт, до того ж, вбиває клин між волонтерами, які спеціалізуються на допомозі атошникам, і громадськими працівниками, які підтримують цивільне населення на окупованих територіях. Хоча обидва напрями необхідні, і їх не можна протиставляти один одному. Проблема в тому, що це не міністерство "у справах АТО" – як дехто уявляє. Воно буде займатися проблемами жителів лінії зіткнення. І, сподіваюся, допоможе налагодити побут громадянам окупованих територій. Втім, сьогодні ніхто не може чітко сформулювати державну політику щодо окупованих територій. То ми з ними торгуємо, то не торгуємо. То платимо пенсії, то ні.

- Повертаючись з передової, наші бійці стикаються з бюрократичними проблемами – не можуть отримати статус учасника АТО, землю, пільги. При цьому багато хто з них страждає від посттравматичного синдрому і потребує психологічної реабілітації. Як ви думаєте, можливо, варто спочатку допомогти тим, хто воював? Наприклад, у США є міністерство для ветеранів війни. Це відомство вирішує всі їхні проблеми – від надання роботи та пільг до медичної допомоги.

- Я не впевнений, що потрібно створювати ще один чиновницький апарат для допомоги учасникам АТО. Просто потрібно налагодити роботу тих органів, які відповідають за вирішення питань демобілізованих і поранених. А це і Мінсоцполітики, і Міноборони, і Мінохоронздоров'я, і ​​Мін'юст.

***

Цей матеріал опубліковано в №16 журналу Корреспондент від 22 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.