У великодньому кошику нардепів – законопроект, що дозволяє припинити діяльність Української православної церкви.
Ідея виняткова у своєму роді: після війни в Європі не було спроб переслідування такої великої релігійної організації, пише Андрій Хрустальов у №16-17 журналу Корреспондент від 29 квітня 2016 року.
Законопроект № 4511 можна було б не помітити – мало що реєструють у Раді. Іноді здається, роблять це заради жарту. Але занадто представницький склад авторів: Дмитро Тимчук, Сергій Висоцький, Олександр Бригинець і ще десять авторів, усі – учасники нинішньої коаліції.
Митрополитів призначить Кабмін?
Правильна назва документа – Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких перебувають у державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Незважаючи на уявну універсальність, за всіма описаними критеріями законопроект відповідає лише одній значній релігійній організації – Українській православній церкві (Московський патріархат – на території країни-агресора). Так само вважають політологи:
«У нас багато, я б навіть сказав 90% релігійних організацій мають зовнішнє управління. Візьміть тих самих протестантів, греко-католиків. Але видно, що законопроект написаний під УПЦ (МП)», – каже Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики.
Причому в самій УПЦ тезу про те, що ця церква управляється ззовні, заперечують: «Українська православна церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої, а її релігійний центр перебуває в Києві. Ніхто не може чинити на нас ніякого впливу ззовні», – каже Корреспонденту митрополит Антоній, керуючий справами УПЦ.
«Україна стала жертвою гібридної війни, у якій ворог використовував усі важелі, у тому числі релігійні організації, – заперечує Дмитро Тимчук, нардеп, один з авторів законопроекту. – Ми бачили, як священиків використовували як інструмент пропаганди. Я не можу уявити, щоб у соборі Василя Блаженного продавали літературу, де написано, що росіяни – неповноцінний народ. А в [Києво-Печерській] лаврі антиукраїнська література продається! У нас релігійні організації мають особливий статус і використовують його як прикриття. Україна надто демократична держава, і наша слабкість обертається проти нас.
Ми готуємо універсальний закон, він не спрямований проти якоїсь однієї організації або країни. Це комплексний захист держави. Йдеться про відповідальність релігійних організацій за антидержавну діяльність, чого в нинішньому законодавстві немає.
Ми пропонуємо, щоб церкви, які управляються ззовні, підписали меморандум про те, що вони не будуть вести антиукраїнську пропаганду і надалі несли відповідальність за свою діяльність. У разі систематичних порушень закону їхня діяльність буде припинена. Але якщо вони патріоти, то чого їм боятися?».
Ну як, чого боятися? Текст законопроекту, коли цей номер готувався до друку, на сайті ВР відсутній. Однак він потрапив в розпорядження Корреспондента. З нього випливає, що призначати митрополитів і єпископів УПЦ зможе тільки за погодженням з органами влади (ст. 5). Таке було за часів Російської імперії, зараз звучить дивно – церква у нас відокремлена від держави. Є цікавіший момент: якщо представники УПЦ співпрацюватимуть з терористами і сепаратистами, держава отримає право її заборонити (ст. 7). І тут ось який нюанс.
Припустимо, якийсь батюшка з УПЦ – через переконання або за гроші – став проповідувати «русский мир». Навіть більше, зберігає зброю прямо за вівтарем. Мало того, сам по ночах влаштовує диверсії і теракти. За чинними зараз законами цього батюшку потрібно заарештувати, розслідувати його дії, а потім судити. «Занадто демократично»?
Автори законопроекту пропонують не морочити голову з розслідуванням кожного такого інциденту, а взяти – і закрити УПЦ одним махом.
«Якщо народний депутат налаштований проросійськи, то що, Верховну Раду закривати? – дивується релігієзнавець Руслан Халіков. – Закрити велику релігійну організацію можуть, наприклад, у Китаї. В Європі це викличе великий скандал, так само різко негативно це буде сприйнято у будь-якій цивілізованій країні. У випадку із забороною УПЦ можна прогнозувати обурення Всесвітньої ради церков та інших міжнародних організацій. У Москві суд заборонив діяльність лише громади саєнтологів – не всієї організації, а однієї громади. І то вони оскандалилися на весь світ. Ніхто не зрозуміє логіку заборони, адже не можуть 15 млн осіб [прихожан УПЦ] одночасно закликати до «розпалювання».
Гібридні закони
Незважаючи на представницький склад авторів, як в експертних колах, так і в самій УПЦ, не вірять, що закон буде прийнятий. До того ж, слідом за цим законопроектом і Конституцію доведеться міняти. Наприклад, статтю 22 Конституції – вона забороняє вносити в законодавство норми, що звужують наявні на даний момент права і свободи.
«З огляду на велику кількість «нестиковок» законопроекту з Конституцією України, а також грубе порушення в ньому принципу рівності релігійних організацій, не думаю, що він буде успішно проголосований», – каже митрополит Антоній.
Правда, ще питання: Тимчук, та й інші автори законопроекту – в політиці не новачки. Невже не розуміли, що заради цього закону доведеться міняти і Конституцію? А якщо розуміли, навіщо подавали законопроект?
«Це спроба піару, – припускає політолог Бортник. – Законопроект не має шансу пройти, занадто він різкий. Все, чого можуть домогтися його автори, так це зіпсувати імідж України – законопроект однозначно будуть використовувати для демонізації української влади й уряду. Президент це чудово розуміє, допускає, що закон буде фактором соціальної дестабілізації, горезвісною «останньою краплею» – як розмови в Раді про російську мову».
Митрополит Антоній називає ще одну причину: «Законопроект можуть використовувати як інструмент тиску. Напевно, хтось вважає, що за допомогою шантажу буде простіше вирішити питання об'єднання українського православ'я. Але це не так. Найміцніші і найбільш довговічні ініціативи будуються на основі діалогу, взаємоповаги та загальноприйнятих норм врегулювання відповідних проблем. Решта підходів – це шлях у нікуди».
Народ під статтею
Визнання Росією Меджлісу кримських татар екстремістською організацією може спричинити за собою серйозні наслідки, вважає Павло Чиков, керівник міжнародної правозахисної групи Агора.
Якщо члени цього національного органу продовжуватимуть свою діяльність у Криму, вони можуть бути притягнуті за ст. 282.2 КК Організація діяльності екстремістської організації, за якою в Росії велика судова практика, у тому числі з реальними термінами позбавлення волі.
«Це перше рішення про визнання екстремістським представницького органу цілого народу, – зазначає експерт. – По суті, воно створює ризики кримінальної відповідальності щодо будь-якого кримського татарина».
У Криму очікується посилення репресій, розповів Корреспонденту лідер кримсько-татарського національного руху Мустафа Джемілєв.
«Обшуки йдуть практично щодня, вони вже стали буденним явищем, – каже Джемілєв. – Шукають заборонену літературу, зброю, причому не тільки у членів Меджлісу, а й у пересічних кримських татар».
Джемілєв противник будь-яких позовів з російським правосуддям, вважаючи їх марними. Якщо згори прийнято рішення, то від судів РФ уже нічого не залежить, вважає він. Єдине рішення цієї проблеми – звільнення Криму.
***
Цей матеріал опубліковано в №16-17 журналу Корреспондент від 29 квітня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.