Експерт Atlantic Council Андерс Аслунд в інтерв’ю Корреспонденту розповів про те, чого Захід чекає від уряду Гройсмана.
В Україні не перестають повторювати: країна потребує фінансової і політичної підтримки США і ЄС. Тим часом у Вашингтоні і Брюсселі зазначають, що Київ поки що не налаштований проводити реформи для очищення влади від корупції і хабарництва, пише Павло Сивокінь у №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року. Складається суперечлива ситуація, за якої політики й експерти в Європі все частіше говорять про розчарування з приводу «українського питання».
Перезавантаження виконавчої влади в цьому сенсі – на руку Україні. З новим урядом Захід пов'язує нові надії: закінчаться конфлікти між прем'єром і Президентом, країна, нарешті, візьме курс на реформи.
А це означає, що можна буде відновити економічну допомогу та інші програми співпраці. В тому числі, у військовій сфері. Америка, як і раніше, утримується від постачань зброї в Україну через позицію президента Барака Обами. У США існують дві майже однакові фракції, які виступають за і проти надання Києву летальної зброї. Незабаром у Сполучених Штатах зміниться лідер, і тоді ситуація може змінитися, особливо якщо до того часу не буде прогресу в подоланні конфлікту на Донбасі.
Про очікування Заходу і нові можливості співпраці Корреспондент говорив зі старшим аналітиком Atlantic Council і фахівцем щодо України Андерсом Аслундом.
- Як на Заході оцінюють новий уряд Володимира Гройсмана і чого від нього очікують?
- США, МВФ і ЄС дуже раді тому, що Україна нарешті обзавелася урядом. Вони готові дати Володимиру Гройсману час на те, щоб довести, що він може проводити важливі для країни реформи. У нього був чудовий досвід реформатора, коли він обіймав посаду мера Вінниці. Крім того, наполегливе протистояння між прем'єр-міністром і Президентом може закінчитися.
Але є в цьому процесі і негативні фактори. По-перше, на формування кабінету пішло надто багато часу, і значна частина його була втрачена в переговорах. По-друге, найбільш шановані на Заході українські міністри, які обіцяли провести радикальні реформи, відійшли від влади. Тому уряд Гройсмана має довести свою ефективність вчинками, а не обіцянками.
- Які успіхи США і ЄС бачать у боротьбі України з корупцією і важливих реформах?
- Це одна з головних вимог ЄС і США, і поки що вона не задоволена. А це викликає все більшу стурбованість з боку Брюсселя і Вашингтона. Головним досягненням у боротьбі з корупцією стала реформа енергетики з об'єднанням цін на енергоносії та ліквідацією посередників у торгівлі енергоносіями. Ще одним важливим кроком стало очищення банківської системи. І нарешті, третє – введення електронної системи закупівель ProZorro.
- Яку економічну допомогу можна чекати від Заходу?
- Захід серйозно стурбований небажанням українського керівництва очистити прокуратуру і судову систему від корупції і зробити їх незалежними. Будь-яка фінансова або економічна підтримка Заходу буде обумовлена тільки прогресом в антикорупційних реформах.
У Вашингтоні і Брюсселі стривожені тим, що українське керівництво взагалі не цікавиться боротьбою з корупцією
У Вашингтоні і Брюсселі стривожені тим, що українське керівництво взагалі не цікавиться боротьбою з корупцією. Що наочно продемонструвала історія з одіозним генеральним прокурором Віктором Шокіним, який продовжував працювати так довго.
Програма МВФ застопорилася на популістських пропозиціях глави комітету Верховної Ради з податкової і митної політики Ніни Южаніної. Це стримує податкову реформу і є ризик, що український бюджет не отримає значної частини фінансування. А якщо українське керівництво не може контролювати власні фінанси, то як воно хоче переконати Захід, що здатне правильно розпорядитися іноземними кредитами і фінансовою допомогою.
Це основна причина того, що Україна досі дуже вразлива перед подальшою російською агресією. І це визначає розміри будь-якої допомоги. Навіть коли віце-президент США Джо Байден приїжджав до Києва, то привозив не тільки обіцянки підтримки, а й економічну допомогу на суму у $ 190 млн.
Також все залежить від того, наскільки швидко можна буде перевести війну на Донбасі в мирне річище.
- Як можна оцінити новий договір у Мінську і який його вплив на Україну?
- Головна відмінність між попередніми вересневими і новими угодами в Мінську полягає в тому, що на Україну накладають більше умов щодо Донбасу. Головні поступки вписані в примітку до статті про конституційну реформу в Україні, а також про права бунтівних регіонів. Зокрема, примітка передає право призначати суддів, прокурорів і поліцейських місцевій владі. По суті, це може перетворити Донбас на нове Придністров'я. І створити на його місці непокірну квазіавтономію, яку буде підтримувати Росія.
Економічно Україна також повинна взяти на себе відповідальність за існування цих регіонів. Справа в тому, що в листопаді Україна вирішила зупинити фінансування пенсій та іншої соціальної підтримки на зайнятих повстанцями територіях, які український уряд не контролював, і з яких він був не в змозі збирати податки. Тепер передбачається, що Україна відновить ці виплати, що явно погіршить негативні економічні тенденції у вашій країні.
Загалом домовленості в Мінську стали тактичною перемогою Володимира Путіна
У минулому році ВВП України впав на 7%, причому 5 процентних пунктів цього падіння припали на Донбас, де затоплені вугільні шахти і не працюють металургійні заводи. Загалом домовленості в Мінську стали тактичною перемогою Володимира Путіна.
- У чому ж міжнародна перемога Путіна?
- Особливу роль для Путіна грає спільна тристороння декларація з Францією і Німеччиною. Результати переговорів можна було відстежити станом фінансових ринків. Російський фондовий ринок зріс, а український завалився. Інвестори побачили, що прагнення європейців обкласти Росію санкціями пом'якшується, а українська економічна криза не знайшла свого вирішення.
Зустріч тривала всю ніч, як ніби Кремль хотів би, щоб ополченці здобули вирішальну перемогу в битві за Дебальцеве, перш ніж угоди набудуть чинності.
Підсумкова декларація більше уваги приділяє не припиненню вогню, а необхідності співпраці між Росією, Україною і Євросоюзом в енергетичній сфері, а також про захист російських інтересів у зв'язку з угодою про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Мінськ-2 також багато в чому вбиває клин між Європейським Союзом і США, як і між Україною та Євросоюзом.
Порошенко підписав цей документ тільки тому, що у нього не було іншого вибору. Війна спустошила українську економіку, і країна конче потребує перемир'я і нового фінансування
Думаю, Президент Петро Порошенко підписав цей документ тільки тому, що у нього не було іншого вибору. Війна спустошила українську економіку, і країна конче потребує перемир'я і нового фінансування. Валютні резерви України завершуються, а гривня минулого тижня впала ще раз.
Без домовленостей з МВФ фінансовий обвал міг би статися вже незабаром, але МВФ до останнього зволікав з наданням Києву кредитної лінії. І оголосив про своє рішення тільки після переговорів у Білорусі.
- Тоді навіщо європейські країни зважилися підписати цей меморандум?
- Для Франції та Німеччини лютневі домовленості в Мінську цілком можуть виявитися новими Мюнхенськими угодами. У мене склалося враження, що президент Франції Франсуа Олланд – не сторона в цих переговорах, а лише бере участь у них. Але ситуація ще гірше для німецького канцлера Ангели Меркель, яка залишила стіл переговорів без будь-яких досягнень. Для неї Мінськ-2 – серйозна невдача.
Залишається головне питання – чи може Україна уникнути виконання цих невигідних для неї угод? Звісно так. По-перше, передбачається, що місцеві вибори повинні пройти за українськими законами, а українські закони формулюються в Києві. Багато поступок з українського боку повинні вступити в дію лише після проведення місцевих виборів.
Але цілком очевидно, що заколотники нездатні організувати демократичні вибори. Тим більше, вже після настання режиму припинення вогню сепаратисти і не думають припиняти бойові дії, тому під сумнівом залишається решта пунктів договору.
Донбас залишається територією кривавого хаосу, причому цей хаос ляже важким тягарем на Росію
Найгірше те, що, незважаючи на всі договори і меморандуми, Донбас залишається територією кривавого хаосу, причому цей хаос ляже важким тягарем на Росію: Донбас набагато більше за інші квазіавтономії, які користуються прихильністю Москви.
***
Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.