ГоловнаУкраїнаПолітика
 

Регіонали: Чи можливий реванш

Корреспондент.net, 25 травня 2016, 11:30
0
1099
Регіонали: Чи можливий реванш
Колишні регіонали чіпко намагаються втриматися при владі, використовуючи для цього будь-які можливості

Противники мимоволі допомагають колишнім регіоналам нарощувати вплив і готуватися до реваншу.

Партія регіонів нікуди не дінеться. Через два роки після Майдану в політичного утворення, поспіхом зібраного з її уламків, – Опозиційного блоку – найбільший серед усіх політичних сил рейтинг, пишуть Світлана Голландс та Андрій Хрустальов у №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року.

А дострокові вибори до Верховної Ради, незважаючи на глибоку кризу коаліції (вона не подолана, просто заморожена), вирішили не проводити, просто тому що побоюються реваншу регіоналів. Тим часом вплив Партії регіонів – як би вона не називалася – пояснюється зовсім не підступами сусідів і не "змовою верхів". Корреспондент розбирався, чому частина України вперто голосує за "злочинну банду".

За даними соцопитування, проведеного днями Центром імені Разумкова, Опоблок в "особистому заліку" набирає майже 10%, обходячи будь-яку партію з демократичного табору – Самопоміч, Солідарність, Батьківщину і радикалів. Тобто вибори в Раду – чергові або позачергові – рано чи пізно відбудуться і реванш буде?

Спочатку трохи теорії. Україна завжди була розділена на дві частини – захід і схід. Про історію і культуру жодного слова, тільки економіка. Захід – буковинський ліс, рівненський бурштин – те, що зараз на слуху. А ще легка і харчова промисловість, сфера обслуговування, імпорт товарів й експорт робочої сили. Звідси регіональні економічні переваги: ​​високі зарплати, невелика інфляція – все, що стимулює купівлю товарів на внутрішньому ринку, ліберальна економіка.

Схід – промислові гіганти, що дісталися у спадок від СРСР. Величезні підприємства, управляти якими самотужки не під силу. Зате ці підприємства за правильної організації роботи всю країну можуть нагодувати.

Тому зі сходу завжди чути риторику про робочі місця, міцну валюту (курс якої бажано опустити нижче – щоб продукцію гігантів легше було продавати за кордоном). Тут, до речі, і характерна для сходу концентрація капіталу – лише в кількох руках зосереджуються основні багатства, всі олігархи свої статки збили на сході – і прагнення до концентрації влади. Коли країною керують "західники", як зараз, – вічно розкол. Вони постійно сперечаються, опозиції один одному влаштовують.

А "східняки" завжди монолітні, якщо і є чвари, то глибоко під килимом. Це тому, що "східнякам" потрібно політичними методами розподіляти свої багатства. Адже коли всі кошти в одних руках, а народ зубожів, легко отримати Майдан. Піднімуть тебе піддані на вила. Тому функції "ідеальної" східної влади саме в тому, щоб змусити своїх товстосумів ділитися і не дати революції повстати.

Скільки б не було хвиль декомунізації, в Україні завжди знайдеться народ, який віддасть свої голоси за це радянське лекало. Навіть зараз. Навіть коли йде війна, а політична сила, створена одного разу колишніми – ще радянськими – номенклатурниками, безповоротно дискредитована, розколота і деморалізована.

Ці два підходи до управління країною – і є по суті двопартійна демократія, як, наприклад, у США. Причому в США двопартійна система також спочатку була географічно детермінована. Був аграрний рабовласницький південь і Демократична партія, яка обслуговувала інтереси плантаторів. І була промислова ліберальна північ і заснована Авраамом Лінкольном, борцем з рабством, Республіканська партія.

Ні наша західна, ні наша східна модель управління економіки не ідеальні. Наприклад, ліберали-"західники", які готові "годувати народ", підвищувати зарплати і соцвиплати, стимулюючи таким чином внутрішній ринок, легко можуть довести економіку до перегріву – за Віктора Ющенка ("західника") це і сталося.

Консерватори-"східняки" можуть наростити до межі експорт і забезпечити країну припливом валюти, але за них народ бідніє, а економіка потрапляє в залежність від кон'юнктури світових ринків.

Приблизно десять останніх років кон'юнктура ця – жахливо погана. Наші олігархи виробництво не модернізували, просто вичавлювали з нього соки. А тепер українська промислова продукція не може конкурувати з японською, китайською – вона апріорі дорожче.

Тобто чергування східного і західного дозволило б країні не доходити до крайності. Воно забезпечило б державі стійкість – це нормальна демократична практика.

Тільки ось демократія у нас молода, а в цих умовах політичних конкурентів прийнято сприймати як особистих ворогів. Що ми і спостерігаємо. Віктор Янукович ("східняк") посадив Юлію Тимошенко (з натяжкою – "західницю") в тюрму, тобто звів з нею особисті порахунки. Зараз сам Янукович втік, а його соратників нинішні демократи намагаються виставити ворогами нації. Та тільки вороги ці можуть виграти чергові вибори. Заважають їм зовсім не нападки з боку демократичної більшості, заважає внутрішній розбрат й ідейна криза.

Мертвонароджена гідра

Звідки криза – все прозоро. Після Революції гідності і війни на сході Україна втратила великі шматки території з електоратом Партії регіонів (до 5 млн осіб).

Поглинула безодня і частину активів східних фінансово-промислових груп. Знову ж таки, моральний прес – Янукович закінчив правління якось негарно. Плюс світова кон'юнктура – прибутки східних промисловців, спонсорів ПР, прагнуть до нуля. Все це, особливо втрата електорату, дає політологам привід стверджувати – реванш регіоналів неможливий.

"Електорат регіоналів розпорошений: голоси решти виборців відтягують новоявлені політсили, типу Наш край. Зараз Опоблок набирає не більше 12-13% – проти 35% і вище, які були свого часу в Партії регіонів. І як би Опоблок не мріяв про реванш, у союзі з ним ніхто йти не хоче. А поодинці вони не зможуть сформувати уряд, коаліція будуватиметься без них", – вважає політолог Володимир Фесенко.

На думку директора соціологічної служби Український барометр Віктора Небоженка, у колишніх регіоналів і їхніх послідовників немає шансів на "завоювання нових територій": вони не зможуть сформувати стійкі позиції по всій країні. Їхній електорат тепер обмежений кількома регіонами – Харківською, Дніпропетровською, Запорізькою, Кіровоградською областями. "Їх загнали в гетто і виходу в зовнішній світ звідти у них немає", – каже експерт. Він прогнозує підтримку колишніх регіоналів на виборах у рамках 5-10%.

Народ України отримав дуже сильну ін'єкцію, щоб можна було говорити про повернення в політичне поле регіоналів у масштабах країни

Політолог Олексій Гарань

"Народ України отримав дуже сильну ін'єкцію, щоб можна було говорити про повернення в політичне поле регіоналів у масштабах країни, – згоден науковий директор фонду Демократичні ініціативи, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. – Відновлення партії-монстра, яка домінувала б, виключено. Це видно навіть по Донбасу, де Опоблок не має монополії на владу".

На думку Гараня, крах Партії регіонів був історично неминучий: "Це політичне утворення існувало для влади. Воно не мало ідеології, програмного стрижня (це, до речі, проблема в Україні – у нас майже немає програмних, ідеологічно витриманих політичних сил). Всі юрмилися навколо угруповань олігархів, що роблять і зараз, намагаючись відвоювати вплив на Опозиційний блок".

Відсутню ідеологію замінювали популістськими штампами про захист інтересів трудящих, які прийшли з СРСР, нагадує Небоженко. "Але дуже важко, надівши костюм за п'ять тисяч доларів, говорити про захист трудящих – про те, що тобі абсолютно чуже і незрозуміло". Фальш, яка була постійно на озброєнні регіоналів, зіграла з ними свій злий жарт, вважає Гарань: "Ключовий маяк "свої", що забезпечував регіоналам абсолютну електоральну підтримку в "їхніх" регіонах, дискредитований лідером самої політсили. Втеча Януковича вирішила багато чого. Навіть у Донецьку його сприймають як зрадника, він уже не "свій".

"Регіоналів погубили їхня дурість і жадібність! – не скупиться на вирази адвокат, громадський активіст Тетяна Монтян. – Вони творили таке, що навіть "за поняттями" робити не можна. Вони гнобили і гробили навіть тих, хто їх щиро підтримував. Вони плювати хотіли на громадську думку, на електоральні симпатії. Вони не проводили жодних реформ. Своєю дикою жадібністю і неповороткістю вони знецінили всі свої активи".

Один з експертів називає Партію регіонів "мертвонароджена гідра". Прогнози про те, що у цієї політсили немає майбутнього, чуються з усіх таборів, включаючи і власне регіональний

Один з експертів називає Партію регіонів "мертвонароджена гідра". Прогнози про те, що у цієї політсили немає майбутнього, чуються з усіх таборів, включаючи і власне регіональний.

Однак є підстави вважати, що всі ці прогнози – лише під впливом поточного моменту. А ситуація така: Опоблок – нікчемне політичне утворення, без лідера, програми та ідеології – набирає за результатами соцопитування найвищий відсоток серед усіх партій. Тобто лідирує "автоматично", не роблячи для своєї перемоги взагалі нічого. При цьому поява в Опоблоку нового лідера, а потім і оновленої ідеології – всього лише питання часу.

Тривожна спадщина

"Ті з регіоналів, хто виявився найбільш міцним, гнучким і спритним, не пішов з політики – це, як правило, все ті самі багаті номенклатурники. Вони готові перефарбуватися, хитрі й підступні: вміють красти так, що їм не висунути звинувачень, – каже політолог, колишній народний депутат Тарас Чорновіл. – Вони вплітаються в нинішню владу. Вони напевно будуть і надалі знаходити способи впиватися в економіку країни, щоб "відсмоктувати собі порцію свіжих мільйонів".

На його думку, ця частина регіоналів відроджувати партію не збиралася. Була ідея домовитися з нинішньою владою, може, навіть злитися з нею. Для цього був чудовий потенціал. "Серед колишніх регіоналів добре збереглися великі корупціонери, криміналізовані типи, які спритно утримуються за будь-якої політичної погоди, – зазначає Чорновіл. – І це найбільш тривожна спадщина Партії регіонів.

Вони вміють пропонувати свої послуги владі, якщо їм це потрібно, домовлятися. А зробивши послугу, вимагають за це дуже високу ціну. З ними потрібно бути дуже обережними

Політолог Тарас Чорновіл

Вони вміють пропонувати свої послуги владі, якщо їм це потрібно, домовлятися. А зробивши послугу, вимагають за це дуже високу ціну. З ними потрібно бути дуже обережними. Зараз вони збилися в групи з таємною думкою, що будуть корисними владі. Вони досвідчені – майже в повному складі були в минулому парламенті. І дружно голосували і за відставку Януковича, і за підтримку української армії, і за обрання [Олександра] Турчинова і [Арсенія] Яценюка. Вони вміють красти грамотно, віртуозно, без шуму – так, що при цьому нікого з них до відповідальності притягнути не можна"...

На думку Чорновола, саме з цієї причини сьогодні замість Партії регіонів ми спостерігаємо на політичному полі цілий парад проектів, які розраховують працювати з електоратом регіоналів. Їх не менше десятка, у низки з них (Наш край, Відродження, Воля народу) на найближчих виборах дуже непогані шанси повернути втрачені раніше позиції.

А ось Опозиційний блок налаштований набагато агресивніше. Якщо він доможеться успіху на виборах, "квазірегіональні" партії і партійки негайно долучаться.

Успіху Опоблоку заважає, зокрема, внутрішній конфлікт: за вплив над структурою б'ються щонайменше дві групи – "стародонецькі" і близький до них Рінат Ахметов і група Льовочкіна – Фірташа. Причому не має значення, хто переможе.

"Вони набиратимуть силу в будь-якому випадку, – прогнозує Чорновіл. – Вони виступлять кількома фронтами. "Донецькі" з орбіти Ахметова можуть навіть ризикнути відтворити Партію регіонів як бренд. Або можуть "приручити" якусь нову політсилу, а народ все одно піде голосувати за них.

Електорат регіоналів – не важливо, "донецьких" чи інших – орієнтується на особистості в принципі. Дивіться, в Харкові пішли за [Геннадієм] Кернесом – і той факт, що він перейшов у Відродження, нікого не збентежив. Голосували за Відродження. А у звільненому від окупації Слов'янську голосували за того, на кого вказала "народний мер" Неля Штепа, що сидить у в'язниці за сепаратизм".

Беззаперечна підтримка

Електорат регіоналів і їхніх спадкоємців неоднорідний, зазначають експерти. Серед нинішніх симпатиків є ті, кому від початку ця політсила була огидною.

"Але все пізнається в порівнянні ... На тлі того, що відбувається в країні, навіть найзапекліші регіонали здаються часом українцям геніями державного менеджменту і суворими альтруїстами", – іронізує Монтян. На її думку, колишні представники Партії регіонів набирають бали там, де їм на противагу виступають непереконливі новоявлені політики, відразливі для виборців або які їх шокують. 

Стомившись від соціального напруження, злиднів, невизначеності, українці голосують за тих, хто обіцяє їм стабільність. Водночас згадати про те, що ця обіцянка виявилася міфом й обернулася національною трагедією, не у кожного вистачає сил

Стомившись від високого соціального напруження, невлаштованості, злиднів, невизначеності, українці голосують за тих, хто (як й у 2010-му) обіцяє їм якусь стабільність. Водночас згадати про те, що ця обіцянка, вже одного разу дана, виявилася міфом й обернулася національною трагедією, не у кожного вистачає сил.

Друга причина нев'янучого народного інтересу до "політичного монстра", як вважає Гарань, – метод "підгодовування" виборців, який добре працює і яким роками користувалися регіонали. "Кістяк цього політичного утворення – це бізнес, зрощений з владою. Гримуча суміш: дикий капіталізм і номенклатура, – каже Гарань. – Це напівмафіозні структури, які живуть за формулою: "Ви нас підтримуєте – ми вам даємо шматочок від свого столу", "Ви за нас голосуєте – ми вас забезпечуємо якимись благами".

Нарешті, стрижень електорату регіоналів – це ментально "їхні" люди. Ті, хто продовжує вважати цю політичну силу своєю, а інших чужими, незважаючи ні на що, навіть на втечу Януковича.

"Цей електорат не "візьмуть" ні Тука з Москалем у Луганську, ні Жебрівський у Донецьку, – каже Чорновіл. – Гасло регіоналів Голосуй за своїх – вони тебе захистять! – продовжує працювати і в нових умовах. І вони віддають голоси за своїх. З цим доведеться рахуватися і політикам, і владі, щоб остаточно не втратити цю частину населення. На сході і на півдні, як і раніше, голосують за Партію регіонів – і будуть голосувати. Що не намагається зробити [Михайло] Саакашвілі, Одеса віддає свої голоси екс-регіоналу [Геннадію] Труханову, як не зловживає Юрій Вілкул на посаді мера, за нього – переважна більшість. Ми вже "програли" Маріуполь, який цілком відданий Ахметову. Ми програємо Черкаську область і так далі".

На думку Чорновола, Партія регіонів для України – неминуче зло. Нинішній владі і демократичним силам в опозиції потрібно грамотно будувати політику, щоб не дозволити їм посилитися

На думку Чорновола, Партія регіонів для України – свого роду неминуче зло. Нинішній владі і демократичним силам в опозиції потрібно грамотно будувати політику, щоб не дозволити регіоналам посилитися.

Випущені зі стійла

"Представникам колишньої Партії регіонів (всім огульно) демонструють, що вони вигнанці, їх немає, вони не існують, – зазначає Чорновіл. – За такого розкладу нові політсили, які утворюються на базі регіоналів, але мають конструктивну позицію, будуть об'єднуватися не з демократами (скажімо, із Солідарністю), а з Опоблоком. Це буде загрозливе об'єднання".

Інші експерти також вважають, що найкращий сценарій, який заважав би регіоналам піднятися, – це такий, за якого колишня Партія регіонів стане донором кадрів для інших політичних сил. Тим більше що "особовий склад" колишньої партії влади дуже строкатий і навіть малосумісний один з одним, зазначає Фесенко.

Діапазон: від шалених махрових проросійськи налаштованих регіоналів-сепаратистів і затятих корупціонерів – до середньостатистичного представника малого і середнього бізнесу і керівників підприємств, які вступали до складу Партії регіонів для того, щоб легше вести бізнес або тому, що всіх єдиним адміністративним "батогом" з центру заганяли "у стійло", як називали самі регіонали своє політутворення.

"Щойно змінилася ситуація, багато хто залишив лави регіоналів, бо це була чужа для них політсила, – каже Фесенко. – Наприклад, мери міст, які тоді повинні були бути "у стійлі", зараз консолідуються в політичному утворенні Наш край. Хтось пішов у Відродження. Хтось шукає себе в інших політсилах. Вони готові до співпраці і конструктиву. І це потрібно використовувати. Не можна всіх мазати однією чорною фарбою".

Однак зробити це непросто. Нинішню коаліцію в Раді звинувачують в тому, що для просування своїх законопроектів вона голоси, яких бракує, отримує від партії Відродження – депутатської групи, збитої зі спадкоємців Партії регіонів. У тому, що Президент домовляється з Опозиційним блоком, його звинувачували ще кілька місяців тому, коли гостро постало питання про необхідність міняти Конституцію заради виконання Мінських угод. Одним словом, всіх підряд колишніх регіоналів продовжують маргіналізувати. А це лише зміцнює їхні лави.

***

Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах