7 червня виповнюється два роки з дня інавгурації Петра Порошенка.
Це була шоста церемонія вступу Президента на посаду в історії України, і друга за представництвом після інавгурації Віктора Ющенка, пише Світлана Голландс у №20 журналу Корреспондент від 27 травня 2016 року.
Сьогодні вже мало хто пам'ятає, що процедура інавгурації була позначена інцидентом. Перед новообраним главою держави, який упевнено крокував по червоній доріжці до дверей парламенту, знепритомнів вартовий почесної варти Президентського полку, впустивши при цьому з рук карабін. У хлопця трапився тепловий удар. Порошенко не зупинився і не сповільнив крок. Обізнані люди кажуть – хороший знак.
Фактор війни
Тоді, у 2014 році, українському Президенту вистачило лише трьох місяців кампанії, щоб у першому ж турі набрати безумовну більшість голосів на свою підтримку. За нього проголосувало майже 55% українців. До цього настільки стрімко – в один тур – перемагав одного разу лише Леонід Кравчук – у 1991-му, коли тільки формувалася українська незалежна держава.
Характерно, що Порошенко вийшов у лідери у всіх регіонах країни – у 187 округах з 188, де проводилося голосування. Відрив від найближчих суперників був значним – Юлія Тимошенко набрала менш ніж 13%, Олег Ляшко – 8,3%. За переможця віддали свої голоси навіть у Луганській області, де саме починалася війна – там Порошенка підтримали 33,2% виборців.
Ривок Порошенка виглядає тим більш переконливим, якщо згадати, що незадовго до президентської кампанії його фігура як кандидата на посаду глави держави навіть не розглядалася – незважаючи на те, що Петро Олексійович обертається у вищій політичній обоймі з кінця 90-х. «Хто міг би ще напередодні, у 2013-му, припустити, що через рік він стане президентом країни? – задається риторичним питанням політолог Володимир Фесенко. – Він тоді навіть не фігурував у першому ешелоні потенційних претендентів на пост, йому швидше пророкували посаду мера Києва».
Політологи і політтехнологи пояснюють феномен цієї перемоги фактором війни. Навесні 2014-го народ голосував не за Порошенка – «шоколадного» бізнесмена і політика за сумісництвом – і навіть не за одну з найяскравіших постатей недавнього Майдану, якою Порошенко безумовно був, а за припинення збройного конфлікту, що розгорівся на Сході. І за точку в цьому конфлікті, яку кандидат у президенти Порошенко обіцяв поставити вже в найближчі тижні після свого обрання.
Перебір оптимізму
Обіцяв Порошенко дійсно щедро і часто – і до виборів, і вже після того, як обійняв посаду глави держави.
«Петро Порошенко використовував технологію обіцянок, він прийшов до влади на надіях і сподіваннях великої частини народу. Він давав і дає найрізноманітніші обіцянки, які матимуть відгук у людей, – аналізує політолог Олесь Доній. – Як гіперсерйозні – за кілька годин провести АТО, продати бізнес, позбавити Україну енергетичної залежності від Росії, інтегруватися в ЄС, припинити незаконний видобуток бурштину; так і таких, які абсолютно не стосуються його повноважень, – стабілізувати курс долара або побудувати фонтан у Житомирі. Очевидно, що це походить від його гострого бажання подобатися всім».
На сьогоднішній день рахунок президентських обіцянок пішов на десятки. При цьому виконаних – менше половини.
Перший президент України Леонід Кравчук вважає, що цей факт девальвує слово Президента. Порошенкові варто було б ретельніше підходити до того, що він говорить. «Якщо Президент робить публічну заяву, кожна фраза повинна бути вивіреною, достовірною та обґрунтованою, – нагадує Леонід Кравчук. – Не треба надто багато оптимізму! Президент – не та фігура, що бризкає оптимізмом. Він повинен давати нації чіткі сигнали і говорити правду – якою б гіркою вона не була. Люди зрозуміють. А якщо він говорить те, що не може бути виконано, народ у розгубленості».
Жити по-новому
Що, крім обіцянок, отримала Україна від п'ятого президента після того, як настільки злагоджено віддала за нього свої голоси? Політолог Володимир Фесенко зазначає: розчарування нинішньою владою в українців очевидне. Рейтинг глави держави знизився в кілька разів. Втім, схожого розчарування не уникнув ще жоден президент.
Однак у цьому випадку слід враховувати той факт, що Порошенкові довелося вступати на посаду у країні, яка фактично воювала, у найскладніший період в історії держави. Не все залежало і залежить від нього. «Він зустрівся з такою кількістю викликів, яких не було у жодного з його попередників! Його цілком можна назвати успішним президентом», – наполягає політолог Олександр Палій. Тієї ж думки і Володимир Фесенко, який особливо виділяє дипломатичні та управлінські здібності п'ятого президента.
В цілому політологи й експерти називають три ключових досягнення Порошенка: приборкання військових дій з Росією, зміцнення обороноздатності й успіхи на міжнародній арені
В цілому політологи й експерти називають три ключових досягнення Порошенка. Перше – приборкання військових дій з Росією, а потім встановлення перемир'я – нехай навіть у такому хиткому і далеко не безперечному Мінському форматі. «У 2014-му найважливіший успіх Порошенка – призупинення агресії Росії проти України, – зазначає Леонід Кравчук. – Сьогодні ми знаємо, що вона була задумана як широкомасштабна і руйнівна – по всіх фронтах: дипломатичному, економічному і військовому. Але дипломатія перемогла, Путіна вдалося посадити за стіл переговорів у Мінську. Агресію зупинили».
Друге з незаперечних досягнень – зміцнення обороноздатності країни, створення в найкоротші терміни буквально з нуля досить боєздатних Збройних сил, чисельність яких зросла на 100 тис. осіб, а також – посилення розвідки і контррозвідки. Хоча обіцяні 1 тис. грн на день кожному бійцю на передовій і перехід на контрактну професійну армію все ще так і залишилися не втіленими в реальність.
Нарешті, ще одне особисте досягнення Президента – успіхи на міжнародній арені, де Україну помітили і навчилися зважати на її проблеми: західний світ пішов на встановлення санкцій проти Росії.
Фесенко додає до заслуг Порошенка його євроінтеграційні кроки – підписання економічної частини угоди про асоціацію з ЄС і фактично вирішене питання про безвізовий режим.
Останнє, щоправда, ось уже півтора року все ніяк не отримає свого втілення – Порошенко одного разу пообіцяв українцям безвізовий режим ще з 1 січня 2015-го, потім терміни перенесли на літо цього року. Зараз тема «зеленого коридору» для наших співвітчизників знову зависла в повітрі. Незважаючи на те, що Україна виконала свою частину зобов'язань, у Брюсселі заговорили про перенесення на пізніший термін. За словами посла України при ЄС Миколи Точицького, причина в тому, що Європа занадто налякана міграційною кризою.
Драма Порошенка
Олесь Доній переконаний: з вини Порошенка за минулих два роки країна опинилася на межі національної катастрофи і зникнення як суверенної держави.
«Правління Порошенка – це удар по державності. Він не зацікавлений у процвітанні держави. Його завдання – цинічне збагачення і з цією метою – максимально довге перебування при владі, – політолог жорстокий у своїх оцінках. – Зараз Україна ще більше збідніла, ніж була два роки тому. Вона у війні, втратила свою самодостатність і продовжує залежати від Росії. Водночас Президент відверто підіграє Путіну. Незабаром ми перетворимося на іграшку в руках сильніших гравців на міжнародній арені на Сході і Заході. У внутрішній політиці також спостерігаються тривожні процеси: повсюдне згортання демократії. В економіці – тотальна монополізація. У державному управлінні Порошенкові вдалося те, що не вдавалося жодному з його попередників – створення авторитарної моделі влади. У нього під контролем абсолютна більшість у парламенті, уряд, прокуратура».
Про негативну роль Порошенка в нинішній історії України сьогодні не сперечається тільки ледачий. Президенту згадують його непроданий «шоколадний» бізнес, який кидає пляму на всю українську політичну еліту, що прагне поєднати бізнеси з держслужбою, корупційні скандали з призначенням «смотрящих» в уряді і парламенті, офшоргейт.
До вже наявного «багажу» додаються недавнє гучне просування на посаду нового генпрокурора, обрання якого в парламенті сам Президент чомусь назвав «демократичним» і – новий виток скандалу навколо виведення коштів в офшори.
Шум знову підняли журналісти-розслідувачі. «Український фонд Прайм Ессет Капітал (власником якого є Петро Порошенко) перерахував за акції 3 млн 926 тис. євро кіпрській компанії CEE Confectionery Investments Ltd. (кінцевий бенефіціар Петро Порошенко). У графі "тип платежу" написано: "кеш". Тобто українська фірма Порошенка купила за майже 4 млн євро 18 тис. акцій його ж кіпрської компанії. Остання, нагадаю, на той час належала його віргінській фірмі, власником якої і був Порошенко (коло замкнулося)», – написав журналіст Дмитро Гнап у Facebook.
Офшорний скандал з моменту свого виникнення встиг підмочити репутацію не тільки Порошенка, а й України в цілому. Всі побачили, що у нас виведення коштів в офшори і мінімізація податків, – явище звичайне. Захід недовірливо напружився і серед інших вимог до України тепер спеціально виділяє ще одну – вимога ліквідувати офшорну практику.
«Ці скандали – елементи драми Порошенка, – міркує Володимир Фесенко. – Яка, зрештою, полягає в тому, що Президент усіх закликав жити по-новому, сам було теж спробував, але виявилося, що для цього йому зручніше використовувати старі звичні інструменти. Порошенко прагне уникнути ризиків, працюючи по-старому, але при цьому опиняється в центрі конфлікту. Одночасно він перебуває і в стані особистого внутрішнього конфлікту – між Порошенком-державним менеджером і Порошенком-бізнесменом. Звідси – труднощі з продажем Рошен, про що Президент поспішив пообіцяти співвітчизникам».
Вибухонебезпечний матеріал
Леонід Кравчук виділяє п'ять невдач п'ятого президента: відсутність результатів в обіцяної боротьби з корупцією, відсутність реформи в правоохоронних органах, помилки в кадровій політиці, зростання соціальної напруги і на міжнародному рівні.
«У словах Президента щодо міжнародних питань розмита позиція вступу України в НАТО, проведення всеукраїнського референдуму, який повинен заявити про волю українського народу зберегти свою державність, свою суверенність, небажання або неможливість перейти від Мінського формату до ширшого й більш авторитетного, наприклад, до Будапештського.
Порошенку не вдалося переламати ситуацію і зупинити падіння життєвого рівня, а це дуже вибухонебезпечний матеріал
Порошенку не вдалося переламати ситуацію і зупинити падіння життєвого рівня, а це дуже вибухонебезпечний матеріал! – попереджає перший президент. – Він у будь-який момент може бути використаний противниками. Очевидні й кадрові прорахунки. Тут дуже багато помилок. Практика масового переведення менеджерів з бізнесу в політику показала всю свою неефективність. Люди бізнесу, як виявилося, не завжди навчені думати про державу. Зате вони добре навчені думати про самих себе і свої інтереси. Це дуже впливає на ситуацію і така політика знижує авторитет Президента».
За два роки визріла вся основа «вибухонебезпечного матеріалу»: нацвалюта, знецінена втричі, сім десятків банків, які завалилися, схлопування ринку праці, сотні збанкрутілих підприємств, тарифи, що зросли в три-чотири рази.
Президент одного разу пообіцяв українцям, що не забуде про них. Ні про тих, хто опинився на окупованих територіях, ні про сім'ї загиблих воїнів АТО, ні про малозабезпечених, у розряд яких за час його каденції потрапило до 90% всього населення країни. І вони поки що чекають виконання обіцянок.
За даними соцопитування центру ім. Разумкова, Петро Порошенко – якби президентські вибори прямо зараз, – як і раніше, продовжує лідирувати серед інших можливих претендентів на цю посаду. Тільки масштаби вже інші: своє «так» нинішньому Президенту готові сказати лише 15% з тих, хто прийшов на дільниці.
«Два перших роки – найскладніші в історії будь-якого президента, – каже Володимир Фесенко. – Ми вже підходимо до екватора правління Порошенка – в кінці 2016-го. Це і буде вирішальний рубікон, за яким – або підйом, або провал. Якщо буде знайдено вихід з економічної кризи, якщо почне-таки діяти безвізовий режим, якщо стане очевидною боротьба з корупцією, знайдуться всі підстави говорити про успішне правління Президента Порошенка!»
***
Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 27 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.