Сергій Лещенко оприлюднив "чорну касу" регіоналів за 2012 рік через півроку після отримання цієї інформації
Народний депутат Сергій Лещенко вирішив повторити «панамський скандал», але в місцевих масштабах.
Він презентував «комірну книгу» Партії регіонів – 22 рукописних листи, що вражають лаконічністю: сума, підпис одержувача і призначення платежу. Через пошарпаний зошит, заповнений різними почерками, пройшло $ 66 млн, пише Євгенія Супричова у №21 журналу Корреспондент від 3 червня 2016 року.
І це тільки за друге півріччя 2012 року (тоді в країні відбулися парламентські вибори). У списках 191 прізвище, у тому числі політики, політологи, соціологи, представники ЗМІ. При цьому, зважаючи на все, ніхто з фігурантів під суд не потрапить, та й захищати в суді своє чесне ім'я теж не стане.
«Зрозуміло, що всі фігуранти цих списків заявлять, що це фальшивка. Довести факт отримання коштів з «чорної каси» Партії регіонів, з точки зору кримінального процесу, вкрай складно. А факту підпису, швидше за все, буде недостатньо для судової перспективи справи», –прокоментував ситуацію нардеп Антон Геращенко.
Професійні юристи теж зійшлися на думці, що списки Януковича – це скоріше «інформаційний факт, ніж доказова база».
Виникає питання, чому саме зараз Лещенко вирішив оприлюднити цей факт? Особливо з урахуванням того, що папери він отримав ще в січні «від анонімного джерела в конверті»? Лещенко запевняє, що півроку вивчав, перевіряв ...
«Але коли Трепак [Віктор, колишній заступник голови СБУ] оприлюднив інформацію, я зрозумів, що конспірологія закінчується і публікувати потрібно максимально швидко», – заявив Лещенко під час недавньої прес-конференції.
Звідки у Трепака друга частина «амбарної книги», яку він кілька днів тому передав Національному антикорупційному бюро? Лещенко вважає, все від того ж «анонімного джерела». Виходить,«анонімне джерело» спланувало непогану спецоперацію: зайшло відразу з двох майданчиків і забезпечило гучний скандал. В альтруїстичні наміри «джерела» преса (за винятком, очевидно, Української правди) не повірила. Симптоматично в цьому сенсі, що на відміну від розслідувачів «панамського скандалу», які вивчали списки, українські журналісти намагаються знайти «кінцевого бенефіціарія» витоку, що стався.
Загалом на даний момент існує три версії.
Перша – інформаційний «злив» покликаний відвернути увагу від недавнього офшорного скандалу за участю Петра Порошенка.
Друга версія – шантаж неугодних політиків. Відомо, що в розпорядження Лещенка потрапило лише 22 сторінки «амбарної книги», а Трепак передав до НАБУ відразу 500 сторінок. Дані поки що не оприлюднені, але низка політиків уже відверто панікує.
Так, ще напередодні публікації лідер Радикальної партії Олег Ляшко зробив гучну заяву, мовляв, не вірте нічому – грошей Януковича він не брав. Яке ж було здивування преси та ще більше, очевидно, самого Ляшка, коли його прізвища не виявилося в «архівах Лещенка». З другого боку, це не означає, що прізвища Ляшко немає в більш об'ємних «архівах Трепака». А чи будуть вони оприлюднені і в якому обсязі, можливо, стане питанням політичних торгів.
Третя версія пов'язана з проміжними виборами до ВР. Вони призначені на 17 липня, пройдуть у чотирьох округах. Зараз ідуть суперечки навколо нового складу ЦВК. І списки Лещенка, де фігурує прізвище голови комісії Михайла Охендовського, виявилися вельми доречними.
Що цікаво, Охендовський – чи не єдиний чинний чиновник «зі списку». Прізвища інших фігурантів давно забуті.
Загалом користувачі соціальних мереж охрестили списки «нафталіновими». Втім, з урахуванням кількості вилучених у Межигір'ї нафталінових папок «попередники» мимоволі ще неодноразово зіграють на руку демократії або окремим політичним силам.
***
Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 3 червня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.