Глава Закарпатської обладміністрації Геннадій Москаль дав інтерв’ю журналу Корреспондент.
Губернатор Закарпаття – важка посада, будь-хто скаже. Сепаратизм, контрабанда, місцеві клани – ось проблеми, які на слуху, пише Олена Марченко у №27 журналу Корреспондент від 15 липня 2016 року.
16 липня минає рік, як Геннадія Москаля призначили на цю посаду, звичайно, не найважчу в його послужному списку. Були, може, і менш звучні, але не менш відповідальні. Губернатор не виглядає втомленим і явно не збирається здаватися. Навпаки, енергійний, дуже іронічний– таким його звикли бачити і в Криму, і в Луганську, і тут ...
"У мене не завищена самооцінка, томуволію, щоб мою роботу йуспіхи оцінювали люди, а не я сам", – так Москаль коментує підсумки року і більше до цієї теми не повертається.
- Вирішуємо почати розмову з теми сепаратизму – і відразу натрапляємо на стіну знаменитої губернаторської іронії.
- Я не дивлюся російські канали, тому що їх у нас відключили, а українські не дивлюся, бо там показують маячню. Особливо мене смішать сюжети про те, що у нас тут своя республіка, процвітає сепаратизм. Цю маячнюнавіть не намагаються чимось аргументувати.
У нас гості недавно були з Євросоюзу. Питали, чи бачив я сюжет про закарпатський сепаратизм, чи буду я якось реагувати? Як же я можу реагувати? Немає тут ніякого сепаратизму, ніхто нам не загрожує.
Коли ми прийдемо до Євросоюзу, то нам доведеться приймати закон про реституцію – повернення майнових і трудових прав їхнім законним власникам, які були відібрані Радянським Союзом. Прийдуть чехи, словаки і скажуть – віддавайте наше майно, і ми змушені будемо віддавати. 80% поліцейських управлінь у Румунії повернули їхнім законним власникам, коли країна вступила в Євросоюз.
Як ви думаєте, як реагують закарпатці на таку перспективу? Всіх влаштовує нинішній стан речей. Наприклад, зараз закарпатці можуть вільно перетинати кордон. Звичайно, в межах 50 км, але фактично наших людей, які проходять за спеціальними картками, навіть у Ватикані бачили – були такі прецеденти. Тобто нинішня ситуація дозволяє закарпатцям почувати себе вільними людьми, і тому сепаратизм – це не для нас.
- Геннадію Геннадійовичу, чи можна з цієї точки зору сказати, що і Росія провела реституцію, забравши Крим? Чому кримчан це не злякало?
- Я ж працював у Криму, бачив, як Росія чітко вибудовує суспільні настрої. Там усередині 2000-х не було антиукраїнських ідей – ніхто не зривав прапори, всівставали, коли виконувався гімн. Так, кримчани любили Путіна, але спокійно жили в Україні.
А Росія почала розкол з кримських татар. Я вже тоді [у 2006-2007 роках Геннадій Москаль був представником Президента України в Автономній Республіці Крим] сигналізував уряду, що в Криму з'являються заборонені ісламістські угруповання, їхня мета – розколоти татар. Той же Тахрір [Хізб-ут-Тахрір, релігійно-політична організація, яка виступає за створення Світового арабського халіфату], заборонений в усьому світі, розколов Меджліс, війни в церквах, – було зроблено все, щоб розколоти, протиставити ... Я не знаю , чому Віктор Ющенко до всього цього так байдуже ставився. Його захоплювала лише війна з Тимошенко.
Надсилають бовдурів
- Не секрет, що Закарпаття у багатьох українців асоціюється насамперед з контрабандою. Який реальний стан речей?
- Реально про контрабанду можуть розповісти ті, хто нею займається, і ті, хто з цим бореться. Коли інші починають про це говорити, виходить "ля-ля-ля".
Наприклад, у нас зараз на митниці стоять вагони з деревиною. За документами – деревина для виготовлення палива, брикетів. Насправді ж це так звана "ділова" деревина, тобто, по суті, якісна йде за кордон під виглядом палива. Фірми-покупці виготовленням брикетів не займаються, зате роблять меблі. Це триває давно, Україна в цьому сенсі стала сировинним придатком для європейських країн – Чехії, Австрії, Угорщини.
Ми просили і Гройсмана, і глав митниць забрати у нас усе це і ретельно перевірити, підключити експертів з торгово-промислової палати. Нехай дивляться, що це за "паливна деревина" така, але...
Державне лісове агентство взагалі зайняло окрему позицію – вони замість того щоб розібратися, почали писати на нас в прокуратуру і СБУ. Так і виходить, що вивозять хороший ліс за зниженими ставками, а всі мовчать
Державне лісове агентство взагалі зайняло окрему позицію – вони замість того щоб розібратися, почали писати на нас в прокуратуру і СБУ. Так і виходить, що вивозять хороший ліс за зниженими ставками, а всі мовчать. Потім уЗМІ говорять, що уЗакарпатті контрабанда. Але це проблема не закарпатська, а загальна.
- Останні кадрові перестановки на Закарпатській митниці – це через вашу позицію щодо вагонів лісу?
- Ніяких перестановок не було – всі, як працювали, так і продовжують працювати. А керівника Закарпатської митниці у нас просто не було – я повинен був узгодити його кандидатуру. Але мені надсилали якихось бовдурів, і я нікого не погодив, поки не зустрів у складі делегації митників, яка приїжджала в Ужгород, свого знайомого – Володимира Колесникова.
У 2000-х він був заступником начальника УБОЗу Донецької області, й у 2005 році Колесніков взяв заяву у бізнесмена Бориса Пенчука про факти вимагання з боку Бориса Колеснікова [однофамілець, один з керівників Партії регіонів, на той момент – голова Донецької обласної ради] і замаху на вбивство.
Потрібно враховувати, що тоді Донецька область була повністю під контролем Партії регіонів і прийняти заяву на Бориса Колесникова міг далеко не кожен опер, але Володимир наважився. Після того як першим заступником генпрокурора став Ренат Кузьмін, Володю почали цькувати – відкрили кілька кримінальних справ і звільнили. А в Генпрокуратурі навіть створили спеціальну групу, яка займалася такими, як я і Володимир Колесников. Загалом, ми з ним проходили водній кримінальній справі. Але у Генпрокуратури нічого не вийшло, а потім в країні почалися революційні процеси, і стало не до нас.
І ось з Володею, якого я знав ще з тих часів, ми зустрілися в Ужгороді після мого призначення. Я не уявляв, що він працює не в МВС, а на митниці. Коли побачили, що ми з ним нормально спілкуємося, його кандидатуру запропонували Насирову[Роман Насиров, глава Держфіскальноїслужби України], а той вніс пропозицію про призначення, і я його підтримав.
Важка рука
- Як екс-міліціонер пробували оцінити реформи в міліції –зокрема, створення нової поліції?
- Ну це ж ви, журналісти, кричали на кожному кроці– нова поліція. А мені від початку було все ясно – ця реформа провалиться саме в той момент, коли країна буде дуже потребувати успішних реформ.
Тут два питання. По-перше, коли Україна вимагала реформ заЯнуковича, Портнов [Андрій Портнов, радник президента Віктора Януковича у2011-2014 роках] швидко придумав новий Кримінально-процесуальний кодекс. Тепер за цим кодексом усіх затримують, і всі відразу ж, на другий день, виходять. В'язниці порожні, у судах нічого не розглядають, крім крадіжок.
Я завжди казав, що якщо ви хочете з чимось боротися, ви повинні викинути стару зброю. Коли Гітлер напав на СРСР, у СРСР були шаблі і рушниці, що залишилися з Першої світової, – хіба такою зброєю можна перемогти? Була потрібна модернізація!
Так і зараз, поки діє кодекс Портнова, реформувати щось, домогтися результату буде неможливо. Можна створити купу організацій на кшталт НАБУ, але ефекту все одно не отримаєте. Адже Портнов не дурна людина, він розумів, що владудоведеться віддавати, за свої вчинки відповідати – ось і придумав такий кодекс, за яким нікогоне можна посадити і який подали нам як реформу. Реформу потрібно було починати зі скасування цього кодексу.
І друге, я 10 років навчався в школі, потім у вищій школі міліції, в академії, щоб стати міліціонером. В ті часи, навіть пройшовши таку школу, як у мене, неможливо було очолити групу з розкриття особливо тяжкого злочину, наприклад, з пошуку маніяка. Людей, здатних на це, було дві-три на область. А тепер скажіть, якого міліціонера або поліцейського можна вивчити за три місяці? І ось вам нинішня статистика – зростання злочинів...
Я добре пам'ятаю, яка у народу була ейфорія, коли до влади прийшов Ющенко. Я якось був на ринку в Косівському районі [Івано-Франківської області], де Ющенко в молодості працював головбухом.
Спостерігав ейфорію з приводу його обрання і дивувався – як же так, той Ющенко розвалив їм колгосп, а тепер вони радіють, що Віктор Андрійович став президентом! Така самаситуація зараз у народу з новою поліцією. Спочатку ейфорія, потім розчарування.
Ніде усвіті немає такого чуда, щоб за три місяці з людини зробити поліцейського. Скоро вибори в Грузії, наші грузинські реформатори поїдуть, а ми залишимося біля розбитого корита...
- Багатьом здається, що ми вже біля розбитого корита...
- Я бачу, що відбувається зараз з народом краще, тому що, напевно, до народу з усіх органів влади немає ближче нікого, ніж обласні та районні адміністрації.
Ось ви прийшли до мене, тут немає охорони, ніхто не питав, чому ви сюди прийшли... І я на день точно так само приймаю по 100-120 осіб. І можу сказати: так, ми у розбитого корита.
- Але ви ж людина Президента в області...
- Я вам приклад наведу: покажіть мені хоч один законний поліграф [детектор брехні] у нас в країні. Законний – це означає, що обладнання має бути ліцензоване, фахівець повинен показати дипломом визнаного усвіті вузу. Але у нас на поліграфі зараз сидить у кращому разі шаман, у гіршому – аферист. При цьому суспільство, щоб навести порядок з корупцією, відправляє чиновників на перевірку до цих шаманів і аферистів. Пройшов, добре, працюй далі. Не пройшов – будемо цькувати, люструвати...
А між іншим, тільки я знаю 15 способів, як можна обдурити поліграф. Можна, наприклад, заздалегідь води напитися, щоб усі думки були про те, як до туалету добігти ...
Так ось, у нас за допомогою поліграфа набирають зараз поліцію, прокурорів, інших чиновників.
Тобто за допомогою поліграфа суспільство просто водять за ніс! І це лише один приклад, чому ми біля розбитого корита. Адже такі викривлення – у кожній сфері. І я кажу це як людина Президента, з яким у нас, до речі, нормальні людські стосунки.
Набагато кращі, ніж були вони з Ющенком, коли я був губернатором Луганської області [листопад 2005 – квітень 2006 року]. У Ющенка була важка рука і при ньому процвітали підкилимні ігри. У Порошенка таких ігор немає або я в них участі не беру – і мене це повністю влаштовує.
- У Ющенка важка рука? Насилу віриться...
- Уявіть! Взяти історію його отруєння – хотіли це повісити на [Давида] Жванію. Я взявся Жванію захищати, щоправда, попередив, що повинен сам бути впевнений – це не він. Так і виявилося! Я пожартував тоді з приводу поїздки Ющенка в Чернігівську область, де все і сталося – вони там пили і їли як востаннє.
Хтось доніс про мій жарт Ющенкові, і що після цього почалося! Мене перевіряли всі, хто міг. Дочкумою вигнали з роботи – вона працювала в представництві Інтерполу в Україні. За нею стежили, рахували, скільки чашок кави вона випила. Виявилося, що вона намісяць випила кави на 2 тис. грн, та ще й незаконно. Я змушений був просто вивезти сім'ю за кордон, і осад у мене залишився до цього часу. За Порошенка такого пресингу і таких ігор немає, звичайно.
- А хіба не Ющенко запропонував вам уперше очолити Луганську обладміністрацію?
- Призначили мене, тому що й у2005 році, як зараз, їхати туди ніхто не хотів. А потім в Алчевську сталася трагедія [в січні 2006 року затемператури -35°С через аварію на теплотрасі місто залишилося без опалення], приїхав Ющенко і питає у свити: покажіть мені, хто тут губернатор? Він не знав, що я губернатор! І це не дивно, адже він жодного разу до цього не дзвонив, не цікавився ні моєю роботою, ні становищем в області ...
Якраз у той час Партія регіонів починала набирати обертів, і в один прекрасний день до Ющенка підійшли Тихонов і Єфремов [Віктор Тихонов, Олександр Єфремов – найбільш впливові члени Партії регіонів уЛуганській області, Олександра Єфремова підозрювали у фінансуванні незаконних збройних формувань у 2014 році] і попросили віддати їм Луганську область, мовляв, вони хочуть свого губернатора. Ющенко погодився, оскільки йому було все одно, і мене змінив регіонал Антипов [Олександр Антіпов, голова Луганської ОДА у 2006-2010 роках].
- І про вас згадали вдруге, коли стало гаряче?
- Так. Наші війська звільнили Рубіжне, Попасну, Лисичанськ. Адміністрації тоді не було – її залишки легко помістилися в один кабінет. І мене там вже знали і вважали "своїм". Навіть незважаючи на те що всі стали писати: я – католик. Взагалі-то я православний. Ходжу в будь-яку церкву – навіть умечеть або в синагогу. І знаю, що в синагогу заходять у кепці, а в мечеть без взуття ...
- Іноді ви не соромитеся увиразах, чимбагатьом подобаєтеся. Як народжуються ваші знамениті гострі фрази?
- Думаю, розум дають мама і тато. ВНЗ може його відшліфувати, але решта – від природи. Мені щось дісталося від природи, щось умені виховали. Адже до приходу в міліцію я не лаявся, не курив, до цього часу не п'ю горілку – можу дозволити собі келих сухого вина.
У міліції мене навчили: з вовками жити - по-вовчому вити, там нас спеціально навчали жаргону. У вищій школі був такий курс під грифом "секретно". Так що жаргон я знаю, за матюком у кишеню не полізу. А як людина родом із села, роблю це щиро і з усією душею.
Лихоліт – не з найгірших
- А які у вас стосунки із закарпатським Правим сектором?
- Ніякі. Тут немає Правого сектора...
- А хто стріляв у Мукачевому торік?
- Якісь представники криміналітету назвалися Правим сектором. Але назватися можна ким завгодно. З тих, хто стріляв, – одні втекли, других заарештували, третіх убили. У кожного своя доля...
- А пам'ятаю ваші заяви на посаді голови Луганської ОДА про те, що в батальйоні Айдар є мародери. Тоді це викликало бурю емоцій усуспільстві.
- А хіба тоді або зараз для когось є секретом, що є люди, які воюють чесно, а є мародери? Війна народжує героїв і негідників.
- Юрій Луценко заступився за Валентина Лихоліта – командира Айдару. З вашої точки зору, це правильно?
- Думаю, він зробив це, щоб ситуацію не роздмухували в політичному плані. Я знаю Лихоліта особисто – він не з найгірших. Але я сто разів казав хлопцям з Айдару – не беріть на себе функцію правоохоронних органів. Інакше ви перетворитеся на тих, хто ходить з циркулем і заміряє, хто єврей, а хто ні.
Як можна на око побачити – це сепаратист чи ні? Якщо є підозри – ось вам МВС, СБУ... Але ніхто не має права тримати людину в підвалі і кричати, що він сепаратист. Я не знаю, чому ніхто не вжив заходів. Конституція чітко вказує – створення незаконних військових формувань не передбачене законодавством.
- Вас викликали на допит у зв'язку з "чорною бухгалтерією" Януковича. Чому?
- Якщо ви пам'ятаєте, за часів Майдану підпалили офіс Партії регіонів – там загинули три людини [пожежа була 18 лютого 2014 року] – так ось, я був там. І мені відомо, що офіс на той момент правлячої партії підпалили співробітники СБУ. Один з них потім перейшов на наш бік і прямо показав, де в офісі давали гроші – на третьому поверсі.
Адже ніхто не задався питанням, навіщо потрібен був той підпал? А справа в тому, що туди напередодні привезли гроші для роздачі, і вони в момент пожежі зникли
Адже ніхто не задався питанням, навіщо потрібен був той підпал? А справа в тому, що туди напередодні привезли гроші для роздачі, і вони в момент пожежі зникли. Чомусь ця сума ніде не фігурує. "Чорна бухгалтерія" теж звідти. Думаю, саме через цю історію мене хоче допитувати НАБУ. І я відповів, що можу виїхати за межі Закарпатської області з особистого дозволу Президента. Якщо я їм потрібен – хай до нього звертаються.
- Ви були в комісії, яка займалася розслідуванням вбивств на Майдані. Чому справу не доведено до кінця?
- Тому що після втечі Януковича всі святкували перемогу, і до злочину нікому не було діла. А зараз 500 або 600 "беркутівців" з Майдану служать уРосії – втекли до Криму, зброю знайти неможливо – вкрадена...
Але якщо починати розслідування, то потрібно починати з відповідей на прості запитання. Наприклад, хто розпорядився зупинити метро у Києві під час Майдану, чому відключили 5 канал? Винні ж не знайдені. До річниці Майдану я знову буду порушувати це питання. Не знаю, що вийде.
Тут питання не тільки в бажанні, а й у компетентності відповідних людей. Я якось уже пропонував, а давайте будемо на конкурсах обирати хірурга в лікарні. Хто крикне гучніше за всіх Слава Україні, того і поставимо. Хіба так має бути? Так і тут – люди, набрані в правоохоронні органи за схожим принципом, просто не в змозі довести до кінця справу Небесної сотні.
***
Цей матеріал опубліковано в №27 журналу Корреспондент від 15 липня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.