Фото: Корреспондент.net
Політизація історичних подій Україною та Польщею приводить до погіршення відносин
Що спільного між українськими законами про декомунізацію та рішенням польського Сейму визнати трагедію на Волині геноцидом.
Василь Расевич, публіцист, історик, старший науковий співробітник Інституту українознавства НАН України, прокоментував погіршення україно-польських відносин на тлі політизації історичних подій. Матеріал розміщено у №29 журналу Корреспондент від 29 липня 2016 року.
Причина актуалізації теми волинської трагедії в першу чергу полягає в тому, що обидві країни – й Україна, і Польща – вирішили увічнити ті події через законодавство. Поки ця трагедія не виходила на державний рівень, а вирувала в низовомусуспільному середовищі, вона не була настільки болючою.
Але у 2015 році Верховна Рада прийняла декомунізаційні закони, що прославляють ОУН і УПА. Це означає, що наша держава бере на себе всю відповідальність за діяльність цих формувань і те, що вони робили протягом усієї своєї історії. Аце не тільки боротьба з СРСР, але й те, що пов'язано з подіями на Волині. З огляду на те, що ОУН і УПА вважаються злочинними в Польщі, вже тоді можна було спрогнозувати, що нічим хорошим це не закінчиться й обидві країни зайдуть у безвихідь.
В українському суспільстві так і не відбулося внутрішньої дискусії навколо цих моментів минулого. Цим повинен займатися Інститут національної пам'яті – примиренням, а не антагонізацією
Потрібно визнати, що в українському суспільстві так і не відбулося внутрішньої дискусії навколо цих моментів минулого. Не проаналізована до кінця реальна, а не надумана діяльність ОУН і Степана Бандери. Немає повного аналізу всіх фаз в історії УПА. Цим повинен займатися Інститут національної пам'яті – примиренням, а не антагонізацією. Інакше ми не тільки посваримося із сусідами, а й отримаємо остаточний розкол в українському суспільстві.
Як у цій ситуації повинен вчинити Київ? Думаю, що поки в Україні є декомунізаційні закони, які прославляють неоднозначні формування і персонажів, діалогу з поляками на цю тему бути не може. Навіть більше, наскільки мені відомо, нас чекає важка розмова з євреями, які вже звернулися до українського уряду з проханням не перейменовувати вулиці іменами людей, які в їхньому розумінні причетні до Голокосту.
***
Цей матеріал опубліковано в №29 журналу Корреспондент від 29 липня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.