В Оболонському суді Києва тривають бої – зійшлися бійці батальйону Торнадо і прокурори, які звинувачують їх у військових злочинах.
Зброя в обох сторін не смертельна, але б'є боляче – у хід ідуть моторошні фотографії побитих жертв, відеозізнання, викривальне інтимне листування обвинувачених, пише Маргарита Чимирис у №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Ті у відповідь "відстрілюються" компроматом на колишніх високопосадових осіб – екс-нардепа Олександра Єфремова, колишнього начальника міліції Луганської області Анатолія Науменка.
І поки прокурори переконують громадськість, що робити процес публічним не можна, щоб не розкривати особисті дані жертв, "торнадівці" перетворюють засідання на шоу: погрожують потерпілим розправою, лаються матом, кидаються фекаліями. Чи дискредитує цей процес увесь добровольчий рух? І чому відкритий суд потрібен всім сторонам конфлікту – і прокурорам, і бійцям? Відповіді шукав Корреспондент.
У прозорій клітці для обвинувачених бійці роти Торнадо, у тому числі колишні командир Руслан Онищенко та його заступник Микола Цукур, зовсім не схожі на жертв прокурорського свавілля – у всіх накачані фігури, зухвалі погляди, обличчя обрамлені густими бородами.
Обвинувачених 12. Перших вісім на чолі з Онищенком затримали в червні 2015 року. Тоді ж військовий прокурор Анатолій Матіос розповів подробиці про звірства бійців над мирним населенням. Протягом року за ґратами опинилося ще четверо, у тому числі і заступник командира роти Микола Цукур, який під час затримання проходив стажування в Луганській військово-цивільній адміністрації.
Зараз колишнім міліціонерам закидають цілий букет звинувачень – створення злочинного угруповання, незаконне позбавлення волі, перевищення службових повноважень, тортури, доведення до самогубства, викрадення, вимагання. Є у справі і злочини сексуального характеру. Втім, їх не так багато, як стверджував Матіос. І скоювали їх не всі обвинувачені, а тільки двоє з 12.
Але штампи поставлені. Одна частина суспільства впевнена, що Торнадо – це рота кримінальників. Друга – з піною у рота і кулаками біля суду доводить, що влада намагається запроторити за ґрати чергових ні в чому не винних патріотів. І, зважаючи на все, мають рацію і ті й інші.
"Ще у 2014 році, коли я служив в Айдарі, до нас приєдналося кілька бійців розформованого Шахтарська, які пішли з батальйону саме через невиправдану жорстокість командира, – каже глава Товариства ветеранів АТО Кирило Сергєєв. – Тоді мені їхні розповіді здалися байками. Але пізніше я зіткнувся з іншими історіями. Наприклад, піти з батальйону за власним бажанням було неможливо. Охочих відразу відправляли в підвал, де нещадно били. Вихід був один – залишити зброю і втекти".
За словами Сергєєва, більшість бійців не були оформлені офіційно. І не завжди з вини міліцейського начальства в Луганській області. В їхньому працевлаштуванні не був зацікавлений і сам Онищенко. Бійці розповідають, що комбат нібито замовляв у друкарні фальшиві посвідчення і роздавав їх підлеглим. Зарплату вони отримували зі спонсорських грошей (за чутками, батальйону допомагав Олег Ляшко), будучи впевненими, що це гроші з бюджету. Інші, за їхніми ж словами, перебували на "самоокупності". Тобто цілком могли практикувати віджимання і рейдерські захоплення.
"Правда з'ясувалася, коли одному з бійців відірвало ногу, а в міліцейському госпіталі йому не надали допомогу, оскільки в лавах МВС він не перебував, – каже Сергєєв. – Однак з різкими висновками про всіх "торнадівців" я б не поспішав. Справа в тому, що частина з них скаржилася на жорстокість командира вищому міліцейському начальству. Але реакції, на жаль, не було. Тобто там, нагорі, про поведінку Онищенка знали, але чомусь нічого не робили".
Інформацію про надмірно жорстоку дисципліну підтверджує і нардеп Ігор Мосійчук, який зараз активно захищає "торнадівців".
"Так, вони не святі, – зазначає Мосійчук. – І я не виключаю навіть, що частину злочинів вони скоїли і повинні в цьому зізнатися. Але той потік бруду, який раптом полився на бійців, інакше як злагодженою інформаційною кампанією не назвеш. І пов'язана вона, в першу чергу, з кримінальною справою проти регіонала Олександра Єфремова [його підозрюють у зраді і замаху на територіальну цілісність країни].
Тут варто зазначити, що більшість бійців батальйону, в тому числі заступник командира Микола Цукур, родом з Луганської області. І події весни 2014 року розгорталася на їхніх очах. Цукур, який на той час займався юридичною практикою і був знайомий з багатьма важливими людьми в регіоні, був свідком захоплення СБУ в Луганській області. Він бачив, яку роль зіграв у цьому Єфремов. Тоді ж він вивіз на підконтрольну владі територію генерала СБУ Олександра Петрулевича.
"Крім Цукура, важливі свідчення проти Єфремова дали ще четверо "торнадівців", які зараз за ѓратами, – каже Мосійчук. – Зробили вони це ще у 2014 році. Але військова прокуратура чомусь не дала хід цій справі тоді. Замість цього переслідування зазнали самі "торнадівці".
Цукура, до речі, затримали пізніше за інших бійців – у березні 2016 року. На думку Мосійчука, за ґрати він потрапив тільки тому, що військова прокуратура звинувачує "торнадівців" у створенні ОЗУ, а він був заступником командира.
Мовляв, у Торнадо на те є всі ознаки – і чітка ієрархія, і прізвиська (вони ж позивні), і розподіл ролей, і фінансування з общака.
Що стосується Цукура, то у справі мало епізодів проти нього. Є ситуація, де він перегнав чужу машину під управління міліції, і вилучення комп'ютерів, які потім повернув. Тому я вважаю, що затримання й арешт Цукура – це тиск на нього як на свідка у справі Єфремова
"Але це ж просто смішно! Позивні є у всіх добровольців. Не світити реальні дані – наказ міністра внутрішніх справ, – пояснює Мосійчук. – Що стосується Цукура, то у справі мало епізодів проти нього. Є ситуація, де він перегнав чужу машину під управління міліції, і вилучення комп'ютерів, які потім повернув. Тому я вважаю, що затримання й арешт Цукура – це тиск на нього як на свідка у справі Єфремова".
Важливий і той факт, що півроку після затримання Онищенка з товаришами Цукур, не боячись, роздавав інтерв'ю, у яких говорив про контрабанду в Луганській області. Зокрема, про участь в ній вищого керівництва регіону. Наприклад, колишнього глави обласного УВС Анатолія Науменка. Але реакції не було. Навпаки, проти батальйону різко висловилися обидва колишні голови Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль і Георгій Тука.
Зараз батальйон Торнадо розформований. Частина бійців пішла в інші підрозділи. Решта організувала Громадську організацію Торнадо, яка не бере участі в бойових операціях на сході. Однак батальйон продовжує втрачати бійців на мирній території. За словами адвоката "торнадівців" Володимира Якимова, за кілька місяців за різних обставин загинули п'ять осіб, які повинні були стати свідками з боку захисту.
"Один з них, позивний Пумба, кілька тижнів тому вибухнув в автомобілі у Львівській області, – розповідає Ігор Мосійчук. – Обставини його смерті дуже дивні. Але поки що у мене, як члена правоохоронного комітету Верховної Ради, немає доказів того, що всі смерті – це ланки одного ланцюга".
Наступний розгляд справи проти "торнадівців" призначено на 16 серпня. Засідання, як і раніше, буде закритим. Але "торнадівці" і ті, хто їх підтримує, мають намір домагатися відкритого процесу. У тому числі і за допомогою громадськості і тиску вулиці.
"Думаю, що людей обурили не стільки звинувачення проти "торнадівців", скільки несправедливість, з якою проходить процес, – вважає Дмитро Корчинський, який два роки тому воював пліч-о-пліч з Русланом Онищенком. – Люди не довіряють цивільним суддям, адже вони не володіють повною мірою інформацією про обставини, в яких перебували бійці. До того ж процес закритий.
Вважаю, його варто відкрити хоча б для волонтерів та народних депутатів, які доносили б громадськості важливу інформацію. Що стосується Онищенка, то він, можливо, робив під Іловайськом тактичні помилки, але бився мужньо. Чи варто було при цьому призначати його командиром роти, з огляду на кримінальне минуле? Суперечливе питання. Адже ніхто не знав, як він себе проявить у майбутньому. А на момент призначення він проявив себе як хороший командир".
Чим обернеться для країни і всього добровольчого руху справа Торнадо, спрогнозувати складно.
"Щоб уникнути сутичок і конфліктів, суд повинен відкрити засідання, а слідство зобов'язане представити суспільству докази провини обвинувачених, – каже Сергєєв. – Тоді всім стане ясно, що за ѓратами не політичні жертви, а дійсно злочинці. Або навпаки".
"Такий підхід зніме всі підозри з інших добровольців, які можуть потрапити під одну гребінку з мародерами, – вважає політолог Вадим Карасьов. – Тоді стане зрозуміло, хто герой, хто мародер, а хто жертва. До того ж відкриті суди – це можливість визнати, що на війні несе втрати і мирне населення, перед яким теж потрібно вибачитися. З другого боку, мені також зрозуміло, чому влада не поспішає відкривати процес. Адже в такому разі на засідання будуть приходити натовпи людей, які можуть чинити тиск на суддів і зривати засідання. Не можна також виключати і те, що цей суд – спроба дискредитувати і приструнити добровольців".
***
Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.