Атака інфекцій. Україні потерпає від браку вакцин

Корреспондент спробував з'ясувати, чому Україну накрила хвиля середньовічних хвороб.

Нещодавно в одну з дніпровських лікарень доправили п'ятирічну Надю з діагнозом правець, пишуть Владислав Абрамов та Євгенія Супричова у №30 видання від 12 серпня 2016 року. Необхідної для порятунку дівчинки сироватки не виявилося у жодній з клінік країни. Зрештою, волонтерам довелося купити її за кордоном і нелегально привезти лікарям.

Коли ця історія потрапила в ЗМІ, в Україні вибухнув справжній скандал. Лікарі зізналися: останні два роки в країні жахливий дефіцит вакцин і сироваток. Наслідки цього можуть бути незворотними. Люди стануть вмирати від хвороб, з якими навчилися боротися ще в минулому столітті.

- Наприклад, уже цієї зими можна чекати спалаху епідемії кору і дитячих смертей, – заявили в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України.

Водночас у МОЗ кажуть, що причин для паніки немає. Мовляв, міжнародні організації вже завозять вакцини і незабаром усі проблеми будуть вирішені.

Щоб розібратися в тому, що відбувається, ми вирішили подивитися на ситуацію зсередини. Для цього побували в тубдиспансері, травмпункті й одній з районних поліклінік столиці. А також поспілкувалися з експертами.

Історія перша

Хвороба бідних на порозі

- Ми іноді вечорами влаштовуємо перегони на візках по коридору лікарні, –розповідає мені один з пацієнтів столичного тубдиспансеру. –Деякі медсестри суворі і не дозволяють нам кататися. А інші, добрі, роблять вигляд, що нічого не помічають. На прогулянки виходимо двічі на день. Решту часу сидимо в палаті. Але це нічого ... Тут є діти з відкритою формою хвороби. Вони постійно лежать у боксах і ніколи звідти не виходять. І до них нікого не пускають.

У 2015 році кількість дітей, хворих на туберкульоз, збільшилася на 16%. Якщо ситуацію не виправити, через 5-6 років нашу країну накриє хвиля захворювання.

Перше кохання

- А ну назад! Ти куди побіг!? –кричить навздогін своєму десятирічному синові молода жінка у дворі тубдиспансеру.

- Так ти ж мене по сонцю везеш! –невдоволено відповідає їй рухливий хлопчик. –Мені спекотно!

Насупивши брови, він знову сідає в старенький інвалідний візок: через туберкульоз кістки йому необхідно більшу частину часу проводити нерухомо, навіть на прогулянці. Але як це пояснити дитині?

На перший погляд лікарня може здатися в'язницею, однак лікарі запевняють, що це не так. Навіть тут діти швидко знаходять нових друзів і подруг і перший час сприймають лікування як нову пригоду.

- Підлітки тут навіть закохуються одне в одного, –посміхаються медсестри. –Ми стежимо за такими парочками в усі очі. Виховання у дітей різне. А раптом далі поцілунків підуть? Що з ними потім робити?

Втім, все сказане вище не стосується дітей з важкою формою туберкульозу. У цих пацієнтів просто ні на що немає сил.

- Особливо страшно дивитися на малюків до трьох років з туберкульозним менінгітом, –скаржаться медсестри. –Головка у дитини закинута, шкіра стала мармуровою, худющий такий, лежить в одній позі... Сил не вистачає навіть для того, щоб плакати. Тільки попискує...

Багаті теж плачуть

В одному з коридорів тубдиспансеру я помічаю цілком респектабельного киянина в дорогому спортивному костюмі з айфоном останньої моделі в правій руці.

- Я сподіваюся, що це не туберкульоз, – каже він комусь у трубку.

Поруч з чоловіком переминається з ноги на ногу хлопчисько років восьми. Зважаючи на все, онук. Я розумію: всупереч поширеній думці про те, що туберкульоз – хвороба бідних, захворювання охоплює всі верстви населення.

- Лікарі зробили рентген, і щось їм не сподобався знімок, – пояснює мені чоловік. – Прислали нас сюди.

- А щеплення ви онукові робили?

- Якісь робили, якісь ні... Його мама всі форуми вивчила, від чогось категорично відмовлялася. А тепер... Тепер ми всі сподіваємося, що діагноз не підтвердиться...

За словами завідувача відділення дитячої фтизіатрії Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Яновського Ольги Белогорцевої, діти з благополучних сімей потрапляють у тубдиспансери не так уже й рідко.

- У нас були діти політиків і чиновників з вищих ешелонів влади, –уточнює вона. –Для їхніх батьків це, звичайно, було шоком. Адже в масовій свідомості туберкульоз ледь не прирівнюється до ВІЛ-інфекції. У школах дітей з таким захворюванням дражнять. Тому сім'ям хворих дітей навіть доводиться змінювати місце проживання. Втім, не менш важко родичі пацієнтів сприймають і той факт, що лікування хвороби вимагає часу. Від півроку до двох років. І весь цей час потрібно перебувати поруч з дитиною...

Відмовилися від манту

Причин зростання захворюваності, на думку лікарів, існує дві:

- По-перше, в Україні була зруйнована система ранньої діагностики туберкульозу. У просторіччі її називали проба Манту. Справа в тому, що вже кілька років у нас дефіцит туберкуліну (препарат, який вводять у разі проби Манту). І дітей, яким зробили ін'єкцію, стало у 2-2,5 рази менше. Але саме такі заходи дозволяють виявити дітей з ранньою стадією хвороби, які ще легко піддаються лікуванню.

Як наслідок, зараз приблизно у третини хворих дітей – важка форма. При цьому в МОЗ України пропонують взагалі скасувати масову туберкулінодіагностику. Це при тому, що у нас захворюваність у багато разів вище, ніж у Європі. Про що вони там, у міністерстві, думають, я не знаю. Адже абсолютно очевидно, що після цього зростання захворюваності буде ще вище. По-друге, в наших пологових будинках немає вакцини проти туберкульозу. І деякі батьки від неї відмовляються. Інші самостійно шукають у приватних клініках. Хоча далеко не завжди знаходять.

Фтизіатри вважають, що наслідок дефіциту вакцин ми відчуємо через 5-7 років. Нещеплені діти виростуть, підуть у школу, у них з'явиться більше можливостей заразитися від своїх однолітків.

Крім того, негативним чинником стануть непідконтрольні території, які дуже неблагополучні в плані поширення туберкульозу. Звідти фронт хвороби піде на всю Україну. Дорослі почнуть заражати дітей.

Історія друга

Сироватка від сказу в дефіциті

Щоб перевірити, чи є в столиці сироватка від сказу, ми вирушили в травмпункт одного зі спальних районів Києва.

- Собака! Вкусила! Є вакцина? – вриваються я в кабінет лікаря.

Там сидить за столом лише медсестра. Лікаря немає.

- А навіщо вам вакцина? – знехотя запитує вона мене.

- Собака виглядала дивно! – я остаточно вживаюся в роль.

- Знаєте, у нас пацієнти теж дивні! – парирує вона.

- Та плювати, які у вас пацієнти! Вакцина є?!

- Зараз лікар прийде ...

Для більшої правдоподібності перед походом у травмпункт я розмалював ногу зеленкою. Але обманути лікаря мені не вдалося.

- Що ж ви абияк наляпали? – з явним знущанням у голосі запитав він у мене. – Треба було щось художнє, красиве зобразити ...

А потім вже спокійніше додав:

- Епідемії сказу в Київській області немає. А отже, немає шансів заразитися. Йдіть додому!

- А раптом?! Я боюсь! – продовжував наполягати я.

- Та немає у вас укусів! – вибухнув лікар.

Нарешті, втрутилася медсестра. Мабуть, їй просто набридло слухати наші сперечання.

- У нас півроку не було вакцини, але тиждень тому її завезли, – сказала вона. – Все буде добре. Не хвилюйтесь…

Сироватка від сказу з'явилася лише в столиці та ще кількох обласних центрах. А в багатьох регіонах країни її досі чекають. Така сама картина з сироватками, які рятують від ботулізму

Вже пізніше я з'ясував, що сироватка від сказу з'явилася лише в столиці та ще кількох обласних центрах. А в багатьох регіонах країни її досі чекають. Така сама картина з сироватками, які рятують від ботулізму (отруєнь консервацією, м'ясом, рибою, грибами), правця, укусу змій і павуків.

 - У нас в Енергодарі в минулому році від ботулізму померла сімейна пара, наші приятелі, – каже Євген Данильченко, керівник Енергодарської осередку організації Бізнес-союз Порада, до якої входять великі підприємці Запорізької області. – Ще один знайомий просто дивом врятувався. Отруївся рибою, потрапив до лікарні. Пощастило, що поруч лежала жінка з ботулізмом і їй рідні контрабандою дістали препарат. Вона з ним поділилася.

- І ось коли знайомий повернувся, каже, це жах. Давайте купимо. Ми купили російську сироватку – вона коштує лише 7 тис. грн, – продовжує Данильченко. – Зробили оголошення на сайті: якщо кому потрібно терміново, звертайтеся, але з умовою, що сироватку з часом треба буде докупити. Протягом року було два звернення з Київської області та з Нікополя приїжджав хлопець – врятували його матір.

Історія третя

Робити щеплення не будемо!

Коридори однієї з київських поліклінік переповнені. Гул голосів дорослих змішується з дитячим плачем. Хтось намагається всіх перекричати і навести порядок у черзі:

- Ви у 14-й кабінет? Ідіть у 12-й!

З усіх боків тільки й чути:

 - АКДС, БЦЖ, гепатит, поліомієліт ...

- Щеплення для нас болюча тема, – зітхає одна з мам. – Гепатит зробили в пологовому будинку, БЦЖ у приватній клініці, АКДС сьогодні повинні зробити. Що ж це таке? Чому звичайні щеплення перетворилися на таку проблему?!

- Так, треба встигнути! – підключається до розмови ще одна жінка. – Кажуть, що вакцин мало, до вересня не вистачить. Уже не у всіх приватників є.

- У нас ще народ спокійний. У Сумах, наприклад, вломилися в кабінет до педіатра, витрусили все з його шафи. Думали, він там ампули ховає. Не знайшли.

- А БЦЖ [вакцина від туберкульозу] є?

- Ні. Коли з'явиться, не говорять.

- Ну, отже, почекаю, коли з'явиться. Звичайно, мені на дитину грошей не шкода, але хочеться зробити все безкоштовно.

Як ми говорили вище, МОЗ обіцяє вирішити проблему з доставкою вакцин найближчим часом. Але навіть після вирішення питання, гарантій, що в країні всі діти будуть щеплені, – немає. Справа в тому, що багато мам бояться побічних ефектів після введення медпрепаратів. Та й лікарів слухати не бажають. Сумніваються в їхньому професіоналізмі.

- А я взагалі відмовилася від вакцин, – каже молода брюнетка. – Не вірю ні лікарям нашим, ні медпрепаратам.

- Ми теж вирішили не робити щеплення, – підтримує її рудоволоса жінка постарше. – Чоловік каже, від них розумові здібності у дитини погіршуються, та й інші наслідки є.

- Мені навіть лікар сказав: «Якщо судилося захворіти – захворієте». Так навіщо тоді ці уколи? – вигукує ще одна темноволоса мама. – Тепер я на роздоріжжі. Може, зроблю, а може, й ні.

За словами лікарів, лави відмовників поповнюються з кожним днем.

У радянські часи нас страшно лаяли, якщо кількість нещеплених дітей перевищувала 6%. А зараз у деяких регіонах прищеплюється 15% з 100%

- У радянські часи нас страшно лаяли, якщо кількість нещеплених дітей перевищувала 6%, – розповідає неонатолог Наталія Муравйова. – А зараз у деяких регіонах прищеплюється 15% з 100%. Зазначу, що ускладнення після щеплень були завжди. Але хвороба набагато страшніше. Через те, що відбувається, Україна скочується в Середньовіччя. У нас діти помирають від коклюшу!

Примітно, що оцінити масштаби катастрофи ніхто не може.

- Списують ці смерті на пневмонію, навіть якщо була кір! – вигукує Муравйова. – Чому? Напевно, щоб не вирішувати проблему. Так простіше ... А винні всі: і медики, і чиновники, і батьки. Чому ніхто не говорить про те, що якби мама п'ятирічної Наді, яка опинилася в лікарні через правець, вчасно зробила їй щеплення, то дівчинка була б здорова?

Ситуація з вакцинами

1. Що зараз відбувається з вакцинами?

 У 2015 році закупівлю вакцин передали в руки міжнародних організацій, таких як ЮНІСЕФ. Це було зроблено в рамках боротьби з корупцією.

«Наші тендери важко назвати прозорими. За даними СБУ, на державній закупівлі ліків відмивають до 40% бюджету. Тому Міністерство охорони здоров'я, в принципі, вирішили усунути від процесу закупівель. Міжнародні організації купуватимуть препарати від імені української влади безпосередньо у виробників», - коментував ще на стадії прийняття рішення екс-міністр охорони здоров'я, а нині заступник голови парламентського комітету з питань охорони здоров'я Олег Мусій.

Таке рішення важко назвати оригінальним. Такий досвід застосовується в Молдові, Грузії, а також у країнах Африки. І всі задоволені: дешево, доступно, безпечно. І лише в Україні трапився повний колапс. За останні два роки спалах захворюваності туберкульозу змінює спалах поліомієліту. Причина одна – немає профілактики. Вакцини рік не закуповувалися, перші партії прийшли тільки на днях.

2. Чому міжнародні компанії тягнули із закупівлею?

Запевняють: поспішали, як могли. Але проблема в тому, що гроші на закупівлю 2015 року прийшли... із запізненням на рік. Хоча з бюджету були виділені, процес гальмував МОЗ. Громадські працівники вбачають у цьому підступи «лікарської мафії».

У МОЗ всі необхідні папери чекали підпису по три місяці, а постанови від початку писалися з помилками. Напевно, думали максимально затягнути процес і в підсумку все повернути на круги своя

«Відомо, що існує фарммафія, і у неї є лобісти. Може, тому в МОЗ всі необхідні папери чекали підпису по три місяці, а постанови від початку писалися з помилками, – каже виконавчий директор БФ Пацієнти України Ольга Стефанишина. – Напевно, думали максимально затягнути процес і в підсумку все повернути на круги своя».

Не вийшло, піднявся галас у пресі. У підсумку документи підписали – гроші переказали.

«При цьому треба розуміти, що вакцинний світовий ринок влаштований досить складно. Там конкуренція відбувається не серед виробників, а серед покупців», – пояснює експерт ЮНІСЕФ з питань вакцинації Катерина Булавінова.

Процес виготовлення вакцин непростий, термін придатності – невеликий. Простіше кажучи, іноземні виробники працюють за попереднім замовленням. І бажано за кілька років – стільки дозріває препарат. Ті, хто «раптом» вирішив отоваритися, як це сталося з Україною, отримують залишки і з перебоями. Так, частина вакцин уже проплачена, але перебуває на стадії виготовлення – основні надходження очікуються «до кінця осені».

3. Восени все буде добре?

Не буде. Навіть коли вакцини прийдуть, на всіх не вистачить. З низки причин. Перша – від початку було виділено недостатньо грошей на закупівлю (за даними Рахункової палати України, сума покривала 65% від річної норми). Але поки гроші лежали на рахунках Міністерства охорони здоров'я, вони знецінилися.

«Вакцини, які ми закуповуємо, виробляються в європейських країнах, відповідно, їхня ціна визначається в доларах і євро. А з урахуванням девальвації гривні ми вже не можемо закупити той обсяг, на який розраховували спочатку», – каже експерт з імунопрофілактики Сергій Платов.

На коливаннях курсу валют ми втратили 25% від суми. Тобто покриття щепленнями – лише 40% від річної норми

На коливаннях курсу валют ми втратили 25% від суми. Тобто покриття щепленнями – лише 40% від річної норми. Частково прищеплять тих, хто народжується сьогодні. Але що робити з тими, хто народився вчора?

«Необхідно проводити додаткові тури вакцинації для тих, хто пропустив її у попередніх роках. А таких уже мільйони. Починаючи з 2009 року вакцинація фінансується на 60-70%. Число нещеплених людей зростає, як снігова куля. Але щодо цього не існує стратегії МОЗ, хоча вона необхідна. І немає додаткового фінансування», – каже завідувач лабораторією імунології та вакцинопрофілактики Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського АМН України Ігор Маричев.

4. Нові вакцини – точно хороші?

ЮНІСЕФ купує лише у тих виробників, які мають міжнародний сертифікат якості. Тому, до речі, з поліклінік зникла російська вакцина – на неї немає сертифікату, і харківський завод Фармстандарт-Біолік згортає виробництво. Для отримання сертифікату необхідно провести модернізацію виробництва, а завод не готовий. Водночас купити хорошу вакцину – це ще не означає отримати хорошу вакцину. Величезне значення мають умови зберігання і транспортування.

«Мікрорефріжератори, холодильник та термосумки, на придбання яких Загальнодержавна програма з вакцинації населення у 2009-2015 роках передбачала суму в розмірі 6 млн 705 тис. грн, МОЗ не були закуплені, – сказано в червневому звіті Рахункової палати України. – МОЗ і Укрвакциною не організована дієва система створення «холодного ланцюжка» під час транспортування, зберігання і використання імунобіологічних препаратів. Без контролю над температурним режимом решта заходів втрачають сенс».

Таким чином, гарантій того, що вам дістанеться «правильна» вакцина, на сьогоднішній день немає.

5. А сироватки є: від сказу, правця?

Вакцини та сироватки начебто одного поля ягоди, але не зовсім. Вакцини – це профілактика, а сироватка, по суті, протиотрута. Вони бувають кількох видів: від сказу, ботулізму (простіше кажучи, від отруєння консервацією, м'ясом, рибою, грибами, яке часто загрожує летальним результатом), правця, укусу змій і павуків. Людина надійшла – їй вкололи. Вважай, здорова. Але в останні кілька років в Україні немає цих сироваток. Ні в лікарнях, ні в аптеках. І не виробляються.

У підсумку пішла страшна статистика. Люди вмирають від таких середньовічних хвороб, як сказ і дифтерія. Хоча МОЗ рапортує: всіх забезпечили – спасибі західним друзям. Ми вирішили перевірити. Вибрали область навмання, набравши код Житомира.

«Так, МОЗ розподілив нам донорську допомогу. Від ботулізму у нас одна сироватка, хоча ми просили 25 доз. Від укусів змій, паліативна – 1 доза, хоча в області реєструється до 10 укусів на рік. Від дифтерії – нуль, від правця – нуль, від сказу – нуль, – каже начальник відділу спеціальних питань Управління здоров'я Житомирської ОДА Сергій Березовський. – На практиці люди самі шукають препарат у приватних осіб, дістають якось нелегально. Якщо у них ще виходить швидко це зробити. Припустимо, укус змії – там час іде на години. Плюс питання транспортування – не можна порушувати температурний режим».

***

Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 12 серпня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.