Яка доля чекає на активи українських бізнесменів на території "ДНР" та "ЛНР"? DW зібрала можливі сценарії розвитку ситуації.
Запроваджене керівництвом самопроголошених республік Донбасу "зовнішнє управління" на низці підприємств, розташованих на непідконтрольній Києву території Донеччини та Луганщини, викликало дискусії про можливі сценарії розвитку ситуації.
Сценарій 1. Перерозподіл між олігархами
Найбільші підприємства, які підпали під "зовнішнє управління" сепаратистів, пов'язані з бізнесменами Рінатом Ахметовим та Сергієм Тарутою та належать до паливно-енергетичного та металургійного секторів. Серед них на території "ДНР" та "ЛНР" розташовані низка вугільних шахт, Донецький, Єнакієвський та Алчевський метзаводи, Харцизький трубний завод та інші.
Одну з версій їхньої подальшої долі в середу, 1 березня, оприлюднила Служба безпеки України (СБУ). Її співробітники виклали в Мережу фрагмент телефонної розмови, одним із учасників якої, як стверджують у спецслужбі, є лідер донецьких сепаратистів Олександр Захарченко.
У розмові з чоловіком, якого СБУ представляє як "громадянина Росії на прізвисько Сєрий", він розповідає про те, що найпривабливіші з економічної точки зору підприємства, за планом, буцімто мають бути передані під управління впливовому українському олігархові часів президентства Віктора Януковича Сергієві Курченку. З цього в СБУ роблять висновок, що прибутки від їхньої роботи зрештою "опиняться у "гаманці" самого Януковича.
Сценарій 2. "Націоналізація"
Перевірити автентичність розмови, оприлюдненої українською спецслужбою, та голосів її дійових осіб, DW не може. Та якщо припустити її справжність, то виглядає так, що сепаратисти в особі Захарченка зі сценарієм передачі контролю над підприємствами від одних олігархів до інших не погоджуються. Тобто їхнє керівництво, очевидно, було б не проти того, аби ці підприємства потрапили під їхній власний контроль, тобто щоб відбулася справжня "націоналізація".
Це питання порушувалося владою самопроголошених "республік" чи не з самого початку їхнього існування. А державні й комунальні українські підприємства регіону, так само як і низка приватних, перейшли під контроль сепаратистів майже одразу. Це стосується, зокрема, місцевих ринків, державних шахт, енерго- та теплопостачальних організацій, а також паливного бізнесу та банківських установ бізнесмена Ігора Коломойського.
Сценарій 3. Трофеї для Росії
Утім, реальна "націоналізація" може мати на меті не лише власне збагачення сепаратистів, але й збільшення впливу на ці підприємства з боку Росії. Співрозмовник DW в одній з компаній холдингу "Метінвест", яка входить до групи СКМ Ріната Ахметова, днями розповів, що на непідконтрольних територіях "вже кілька тижнів (…) обговорюють план щодо створення на базі підприємств ДТЕК, "Метінвесту", ІСД та Шахти імені Засядька єдиного холдингу "Метенерго", яким опікуватимуться люди з російського уряду".
Цей перелік в цілому збігається з озвученим в оприлюдненому записі СБУ. Той, кого там називають Захарченком, говорить і про металургійні підприємства, і про шахту імені Засядька як про такі, з якими сепаратисти "самі не справляються".
Те, що дії сепаратистів щодо українських підприємств у непідконтрольній Києву частині Донбасу щонайменше толеруються Москвою, підтверджують, зокрема, слова речника Кремля Дмитра Пєскова. Коментуючи ситуацію, він заявив, що кроки керівництва "ДНР" та "ЛНР", "звісно, якоюсь мірою можна зрозуміти" й що там "ухвалюють такі рішення, які вважають доцільними, для забезпечення життя в цих регіонах після того, як вони були поставлені в таке становище".
Під цим становищем він очевидно має на увазі блокаду залізничних шляхів із непідконтрольними Києву територіями Донбасу окремими українськими добровольчими батальйонами, якою сепаратисти, власне, й аргументували запровадження "зовнішнього управління". Тож не виключено, що за визнанням у Росії документів, виданих "ДНР" та "ЛНР", може піти й офіційне визнання юрисдикції підприємств Донбасу та зміцнення російської присутності в регіоні.
Сценарій 4. Шантаж Ахметова
Те, що під приціл заходів сепаратистів потрапили переважно саме підприємства Ріната Ахметова, може вказувати й на те, що керівництво "ДНР" і "ЛНР" просто веде торги з українським олігархом, підприємства якого розміщені по обидва боки лінії розмежування на Донбасі.
У цьому разі запровадження "зовнішнього управління" може означати не стільки намагання відібрати активи в бізнесмена, скільки спробу визначити ціну того, аби вони могли безперебійно працювати й надалі. Зрештою, сепаратисти й не приховують того, що хочуть передусім реєстрації підприємств у власних "податкових органах" та сплати ними податків саме в каси "ДНР" та "ЛНР".
У групі СКМ, яка керує активами Ахметова, в четвер уже заявили, що "жодний тиск не змусить нас змінити юрисдикцію своїх активів", а вимогу сплати податків самопроголошеним "ДНР" та "ЛНР" назвали "неприйнятними". Із тим, що Ахметов буде боротися за те, аби активи у непідконтрольній Києву частині Донбасу лишалися в його власності, погоджується і низка українських експертів.
"Я думаю, що він платив (сепаратистам. - ред.) і раніше, але тепер, напевно, доведеться платити більше", - заявив у середу в ефірі "Радіо Свобода" київський політолог Володимир Фесенко.
Джерело: Українська служба DW