У 2015 році Окуєва була нагороджена орденом "Народний Герой України".
Аміну Окуєву, ветерана АТО і чеченську активістку, вбили увечері 30 жовтня в с. Глеваха під Києвом.
Автомобіль, у якому вона була зі своїм чоловіком - чеченським військовим Адамом Осмаєвим, обстріляли, за попередніми даними, двоє осіб з автоматів.
Окуєва отримала поранення в голову, від якого померла. У Осмаєва серйозне поранення в ногу, його життю, за твердженням медиків, нічого не загрожує.
Поліція кваліфікувала замах на Окуєву і Осмаєва як замовне вбивство.
Правоохоронці розглядають дві головні версії вбивства: дії російських спецслужб для дестабілізації ситуації в Україні і помста Осмаєву за протистояння главі Чечні Рамзану Кадирову і його оточенню.
Біографія Аміни Окуєвої
Народилася 5 червня 1983 року в Одесі в родині чеченця і польки. При народженні отримала ім'я Наталя Никифорова. Деякий час разом із сім'єю жила в Москві і Грозному.
"Батько - чеченець, але він помер давно, і я його не знала. Мати - радянська полька, з Північного Кавказу. Братів і сестер у мене немає", - розповідала Окуєва.
З 1999 року брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія.
В Україну повернулася 2003 року, вступила до Одеського медичного університету, який закінчила за спеціалізацією "Загальна хірургія". Після закінчення меду працювала лікарем-інтерном в 11-й міській лікарні Одеси.
Аміна Окуєва вчилася на хірурга // facebook.com/Amina.Okueva
"З 1999 року, з Другої чеченської війни, я брала участь у допомозі Опору. Подробиць обговорювати не буду. Опір і скерував мене вчитися на хірурга. Навчалася шість років, потім вступила в інтернатуру за спеціалізацією "Загальна хірургія". Але після інтернатури вже не практикувала лікарем. Революція розпочалася", - згадувала Окуєва.
Прийняла іслам при першому заміжжі. Тоді ж змінила ім'я на Аміну Мустафінову. Прізвище Окуєва - від другого чоловіка. Від першого шлюбу в неї залишився неповнолітній син, про якого вона згадувала вкрай рідко.
Зі своїм останнім чоловіком, чеченським військовим Адамом Осмаєвим вона познайомилася у 2008 році по інтернету.
"Це був форум антиросійського підпілля для тих, хто бореться за свободу Кавказу, а не форум знайомств", - уточнила вона в одному з інтерв'ю.
Аміна Окуєва із чоловіком Адамом Осмаєвим у зоні АТО // facebook.com/adamosmayev
Побралися вони ісламським шлюбом, у мечеті, у 2009 році без реєстрації в паспорті, оскільки Осмаєв не є громадянином України і на той час був у країні нелегально.
За словами Окуєвої, вони не планували дітей, оскільки своє життя вирішили пов'язати з боротьбою за свободу.
Вона планувала пов'язати своє подальше життя з військовою справою як військовий медик чи учасник миротворчої місії.
У 2015 році Окуєва була нагороджена орденом "Народний Герой України", а також вогнепальною зброю МВС - пістолетом Glock 43.
Майдан і АТО
З початком Євромайдану вступила в Самооборону, де була лікарем 8-ї афганської сотні.
Аміна Окуєва на Майдані у 2013 році // facebook.com/Amina.Okueva
З початком збройного конфлікту на сході України, у липні 2014 року, вступила в лави батальйону Київ-2, куди була записана фельдшером, однак, за словами самої Аміни Окуєвої, медициною займалася мало.
Мотивом для участі в АТО на сході України стало переконання того, що Росія є спільним ворогом українців і чеченців. Часто виступала з гострою критикою президента РФ Володимира Путіна і глави Чечні Рамзана Кадирова.
Брала участь в обороні Дебальцевого, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухіного в Луганській області. Пізніше служила в батальйоні "Золоті ворота".
Також брала участь у створенні батальйону чеченців-добровольців ім. Джохара Дудаєва. Служила прес-офіцером батальйону і домагалася надання йому офіційного статусу від МВС. Командиром батальйону був її чоловік.
В одному з інтерв'ю вона розповіла, що на Донбасі була снайпером, отримала спеціальність гранатометчика і оператора ПТКР.
"В АТО я пройшла навчання і здобула військово-облікову спеціальність. Я дуже люблю стріляти з АГС - навіть більше, ніж зі снайперської гвинтівки. Але передовсім я діяла як снайпер", - говорила Окуєва.
Брала участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись по одномандатному виборчому округу №136 у Суворовському районі Одеси (самовисування), однак до Верховної Ради не потрапила, отримавши 3,72% голосів виборців (дев'яте місце в окрузі).
Після загибелі Окуєвої нардеп Ігор Мосійчук, на якого нещодавно також було скоєно замах, заявив, що в момент вбивства вона прямувала на зустріч до нього. З'ясувалося, що Окуєва працювала його помічником.
Окуєва і Мосійчук // facebook.com/igor.mosijcuk
Перший замах
Замах на Аміну Окуєву і Адама Осмаєва 30 жовтня був не першим. У червні цього року в Києві сталася перестрілка, у якій постраждав Осмаєв.
Окуєва встигла поранити нападника з нагородної зброї, завдяки цьому його затримали. В Осмаєва діагностували безліч серйозних поранень, у тому числі легенів і печінки.
У МВС заявили, що затриманий стрілок може бути пов'язаний з Кадировим.
У лютому 2012 року Осмаєв був затриманий в Одесі українськими силовиками за підозрою в скоєнні вибуху в одеській квартирі. Проти нього порушено кримінальну справу за статтями "створення терористичної організації" і "підготовка теракту".
Російські правоохоронні органи звинуватили Осмаєва в тому, що той разом з подільником Іллею П'янзіним збирався скоїти замах на Путіна.
Осмаєв стверджував, що після затримання йому погрожували тортурами в разі, якщо він не зізнається в спробі влаштувати замах на Путіна і Кадирова.
У 2012 році Лефортовський суд заочно заарештував Осмаєва. Російська влада вимагала його екстрадиції. Одеський суд погодився на це, однак процедуру заблокував Європейський суд з прав людини, який визнав, що в Росії Осмаєву загрожують тортури.
У листопаді 2014 року суд в Одесі визнав Осмаєва винним за трьома статтями Кримінального кодексу України - незаконне поводження з вибуховими речовинами, необережне знищення чужого майна і підробка документів. Невдовзі після цього він вийшов на свободу.
За іронією долі, за два дні до своєї загибелі Окуєва опублікувала у Facebook пост з дописом: "Ми готові до зустрічі із наступними кілерами".