Лех Александер Качиньський народився 18 червня 1949 року у Варшаві.
Закінчив
юридичний факультет Варшавського і Гданського університетів.
У 1971-1997 рр..
- Науковий співробітник Гданського університету.
У 1977 р. почав
політичну кар'єру в Комітеті захисту робітників (попередник профспілки Солідарність),
соратник Леха Валенси.
У 1980 р. -
делегат 1-го з'їзду Солідарності.
У серпні 1980 р.
брав активну участь у страйковому русі в Гданську.
У 1983-1984 рр.
керував однією з комісій Солідарності, потім був представником цієї профспілки
в Гданську.
У 1988 р. став
секретарем польської комісії Солідарності, в 1989 р. - членом президії цієї
комісії, в 1990 році - першим заступником голови.
У 1989 р. Лех
Качиньський був обраний в сенат, а в 1991 р. до сейму.
У 1991 р. очолив
Бюро національної безпеки в канцелярії президента Польщі.
У 1992 р. очолив
Центральну аудиторську комісію (до 1995г).
У 1990-х рр.. -
Один з лідерів партії Угода центристських сил.
У 2000-2001 рр..
обіймав посаду міністра юстиції в уряді Єжи Бузека.
Навесні 2001 р.
разом з братом Ярославом створив політичну партію Закон і справедливість (ЗіС),
яка в тому ж році отримала на парламентських виборах 9,5% голосів виборців.
У 2001 р. обраний
головою цієї партії, проте в 2003 р. на цій посаді його змінив Ярослав
Качиньський.
З 2002 р. є
президентом (мером) Варшави.
У березні 2005 р.
Лех Качиньський офіційно оголосив про свій намір балотуватися на пост
президента Польщі. Передбачалося, що в разі перемоги ЗІС на парламентських
виборах Ярослав стане прем'єр-міністром. Пізніше Ярослав заявив про те, що
займе пост глави уряду Польщі тільки в тому разі, якщо Лех не буде обраний
президентом.
Після
президентських виборів 2005 року критики відзначали, що Польща фактично
опинилася під керівництвом близнюків Качинських: Лех очолив державу, а Ярослав
як лідер партії домінуючою в сеймі міг контролювати законодавчу владу і уряд.
Пізніше, 14 липня 2006, президент призначив Ярослава Качиньського
прем'єр-міністром. До цього часу спостерігачі відзначили значну напруженість у
відносинах Польщі з західними партнерами по ЄС. У той же час Польща виступала
як відданий союзник США і вважалася найбільш імовірним місцем розміщення
американської бази протиракетної оборони. Виявилися виправданими і прогнози про
погіршення польсько-російських відносин. 15 листопада 2006 Качинський
запропонував ЄС запровадити санкції проти Росії в тому разі, якщо Москва
відмовиться зняти заборону на ввезення польського м'яса і сільськогосподарської
продукції. Крім того, Польща наклала вето на початок переговорів про співпрацю
між Європейським Союзом і Росією, які мали початися на саміті Росія-ЄС 24
листопада. У результаті переговори так і не були запущені.
У липні 2007 року
Польща зіткнулася з політичною кризою. За наполяганням брата Ярослава Лех
Качинський відправив у відставку віце-прем'єра і міністра сільського
господарства Анджея Леппера, який нібито був причетний до корупційного
скандалу. Леппер свою вину категорично заперечував. Хоча він пообіцяв залишити
очолювану ним партію Самооборона в складі урядової коаліції, скандал отримав
подальший розвиток, коли ЗМІ опублікували повідомлення про те, що відставка
віце-прем'єра стала результатом провокації з боку Ярослава Качиньського.
У жовтні 2007
року в Польщі відбулися дострокові парламентські вибори, на яких PiS набрала
32,11 відсотка голосів виборців і поступилася перемогою Громадянській платформі
Туска. На думку експертів, Туск мав змінити Ярослава Качинського на посаді
голови уряду. 5 листопада 2007 Ярослав пішов у відставку, і Леху належало
залишатися три роки президентського терміну керувати країною без підтримки
брата-прем'єра.
У лютому 2008
року рейтинг Качиньського опустився до рекордних із обрання 29 відсотків. У
червні того ж року тільки 35 відсотків поляків заявили про свою підтримку
внутрішнього і зовнішньополітичного курсу президента.
10 квітня 2010
надійшло повідомлення, що літак, на якому знаходився Качиньський, розбився. За
попередніми даними, літак, що належав польським ВПС, розбився при заході на
посадку під Смоленськом.
Як повідомляє МНС
Росії, при НП загинули всі люди, які були на борту.
Крім керівника
Польщі, в літаку летіли дружина Качиньського, останній президент Польщі у
вигнанні Ришард Качоровський, президент Інституту національної пам'яті Польщі
Януш Куртика, єпископ дивізії Війська Польського генерал Тадеуш Плоскі,
православний єпископ польської армії і бригадний генерал Мирон Чодаковскі і
голова Національного банку Польщі Славомір Скшипек.
Катастрофа
сталася в 10:56 за московським (в 9:56 за київським) часом. Імовірно, літак
зачепив дерево, виконуючи посадку.