Легалізація одностатевих шлюбів у країнах світу. Довідка

Прихильники одностатевих шлюбів заявляють, що реєстрація є юридичною дією, незалежною від релігійної норми і що закон повинен слідувати за суспільними змінами. Противники, у свою чергу, вважають, що визнання державою та реєстрація одностатевого шлюбу змінює принципи цивільного законодавства, в якому замінюються слова "чоловік" і "дружина", "батько" і "мати" на безстатеві і загальні терміни ("чоловік 1" і "чоловік 2", "батько 1" і "батько 2").

Так, першою у світі країною, що легалізувала одностатеві шлюби, стали Нідерланди. Закон, що дозволяє одностатеві шлюби і усиновлення дітей такими сім'ями, діє з квітня 2001 року.

Для здійснення цього права введені деякі обмеження. Гомосексуалісти можуть укладати цивільний шлюб шляхом звичайної церемонії у мерії, як і різностатеві пари. При укладенні подібних шлюбів між людьми, які не є нідерландськими підданими, один із них повинен обов'язково постійно і на законних підставах проживати в Нідерландах. Мери мають також право відмовляти в реєстрації такого роду шлюбів.

Обмежено і право усиновлення гомосексуальними подружніми парами. Всиновлювати можна дітей, які є нідерландськими підданими. Кандидатам на усиновлення пред'являються численні вимоги, в тому числі спільне проживання не менше трьох років.

Другою після Нідерландів країною, де були дозволені одностатеві шлюби, стала Бельгія. 31 січня 2003 року палата представників бельгійського парламенту прийняла закон, відповідно до якого одностатеві пари можуть реєструвати шлюб на тих-таки правах, що й різностатеві.

Головним доказом на користь легалізації співжиття гомосексуалістів послужили їхні вимоги рівних прав у частині спадщини і власності, а також оподаткування та соціального страхування.

У 2006 році Верхня палата федерального парламенту Бельгії (Сенат) схвалила проект закону, який дозволяє усиновлення дітей гомосексуальним парам.

Парламент Іспанії затвердив закон про одностатеві шлюби 30 червня 2005 року.

Іспанські одностатеві пари отримали можливість не лише укладати шлюби, а й усиновляти дітей.

Закон про одностатеві пари отримав різкий опір з боку Ватикану, а також іспанської католицької церкви і консервативної партії.

Канада стала четвертою державою, у якій були легалізовані одностатеві шлюби. Верхня палата парламенту Канади узаконила одностатеві шлюби 20 липня 2005 року.

Законопроект про легалізацію одностатевих шлюбів став одним із найбільш суперечних питань за всю історію канадського парламенту. Голосування стало кульмінацією декількох років судових баталій, які розділили країну на прихильників і противників одностатевих шлюбів.

З прийняттям загальнонаціонального закону, що містить нове визначення шлюбу, як союзу двох осіб, одностатеві пари можуть одружуватися повсюдно. До прийняття загальнонаціонального закону, одностатеві шлюби були дозволені у 10 провінціях і однією з трьох територій Канади.

Канадський закон передбачає можливість усиновлення (удочеріння) дітей одностатевими сім'ями.

У Південно-Африканській Республіці (ПАР) закон, що дозволяє одностатеві шлюби, був прийнятий у листопаді 2006 року. Законопроект був внесений на розгляд законодавців після того, як Конституційний суд ПАР у грудні 2005 року визнав заборону на одностатеві шлюби неконституційною і звернувся до парламенту з проханням змінити законодавство протягом року.

Конституція ПАР, прийнята у 1996 році, гарантує сексуальним меншинам захист від дискримінації. Конституційний суд дійшов висновку, що визначення шлюбу в законі як "союз чоловіка і жінки" йде врозріз із конституцією і позбавляє одностатеві пари статусу і переваг, якими володіють різностатеві пари. Закон передбачає "добровільний союз двох людей, урочисто зареєстрований у вигляді шлюбу чи громадянського союзу".

У червні 2008 року парламент Норвегії прийняв закон, що дозволяє одностатеві шлюби. Парламент країни не просто узаконив шлюби секс-меншин, а й надав таким парам великі права. Вони можуть усиновити дитину або провести церемонію одруження в церкві.

У квітні 2009 року риксдаг (парламент) Швеції ухвалив закон, що дозволяє одностатеві сімейні союзи. Закон набув чинності 1 травня 2009 року.

Відповідно до цього закону гомосексуалісти можуть одружуватися загальноприйнятим офіційним шляхом, а також вінчатися, проте у церковних парафій залишається право відмовити їм у цій церемонії.

17 травня 2010 року президент Португалії Анібал Каваку Сільва прийняв рішення про ратифікацію законопроекту, що дозволяє у країні укладення одностатевих шлюбів. Документ, розроблений правлячою Соціалістичною партією, отримав підтримку всіх політичних сил лівоцентристського спектру і був схвалений у парламенті на початку січня 2010 року. Проти законопроекту виступали праві політики, які наполягали, що це питання має бути винесено на національний референдум.

11 червня 2010 року парламент Ісландії ухвалив закон, що дозволяє одностатеві шлюби. Парламент прийняв документ одноголосно. Ісландія, де до гомосексуальних стосунків ставляться вельми терпляче, стала першою країною у світі, чиїм лідером є людина, яка відкрито заявляє про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. У 2009 році прем'єр-міністром країни була обрана Йохана Сігурдардоттір, яка не приховує своєї гомосексуальності.

У травні 2004 року Массачусетс першим зі штатів країни узаконив одностатеві шлюби, дозволивши своїм муніципальним органам їх реєстрацію.

Нетрадиційні шлюби мають довгу передісторію у Каліфорнії і, зокрема, періодично полягали в Сан-Франциско. Верховний суд 15 травня 2008 року постановив, що гендерні обмеження при визнанні шлюбів не відповідає Конституції США і дозволив одностатеві шлюби. Реєстрація одностатевих шлюбів у Каліфорнії розпочалася 16 червня 2008 р. - свої узи змогли легалізувати понад 18 тисяч пар представників сексуальних меншин. Проте через кілька місяців у результаті референдуму одностатеві шлюби були знову поставлені поза законом. На користь їхньої заборони висловилися 52,1% жителів Каліфорнії, за легалізацію - 47,9%. Референдум був ініційований прихильниками традиційних і релігійних цінностей, які наполягають на тому, що сім'я - це союз виключно між чоловіком і жінкою. На початку серпня 2010 року суд виніс постанову, згідно з яким заборона на підставі плебісциту булп визнана незаконною, проте колегія, що складається із трьох суддів апеляційного суду, заблокувала це рішення і ввела мораторій на укладення одностатевих шлюбів у штаті до того часу, поки не буде прийнято рішення про їхню відповідність конституції. У лютому 2012 року Апеляційний суд у Сан-Франциско скасував чинний у Каліфорнії заборону на одностатеві шлюби, визнавши, що єдиною метою введення відповідної заборони була дискримінація представників сексуальних меншин.

Це рішення суду було оскаржено. Остаточне рішення у цій справі очікується у червні 2013 року.

У жовтні 2008 року заборона на одностатеві шлюби була знята у Коннектикуті.

У квітні 2009 року штат Айова став третім за рахунком у США, що визнає одностатеві шлюби.

У травні 2009 року до них приєдналися американські штати Мен і Нью-Гемпшир.

3 березня 2010 дозвіл на шлюби між гомосексуалістами набув чинності у столичному окрузі Колумбія.

25 червня 2011 Сенат штату Нью-Йорк схвалив закон, що легалізував одностатеві шлюби.

У березні 2012 року губернатор штату Меріленд Мартін О'Меллі підписав закон про легалізацію гомосексуальних шлюбів.

6 грудня 2012 набув чинності закон про визнання одностатевих шлюбів у штаті Вашингтон.

3 травня 2013 губернатор штату Род Айленд Лінкольн Чафі підписав схвалений сенатом штату закон про легалізацію одностатевих шлюбів. На практиці цей закон наділяє гомосексуалістів, що живуть з постійними партнерами, усіма правами членів різностатевих цивільних шлюбів. Крім цього, закон залишає релігійним інститутам свободу вибору в питанні проведення церемоній одруження для гомосексуалістів. Перше одностатеве весілля у Род Айленді заплановане на 1 серпня у день набуття законом чинності.

8 травня Сенат штату Делавер на східному узбережжі США прийняв 12 голосами проти 9 закон, що дозволяє одностатеві шлюби. Одностатеві пари зможуть укладати шлюб на території штату з 1 липня 2013 року.

21 грудня 2009 законодавчі збори мексиканської столиці Мехіко прийняли закон, який дозволяє одностатеві шлюби.

Мехіко стало першим містом у Латинській Америці, де можна офіційно зареєструвати шлюб.

21 липня 2010 президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер підписала закон про легалізацію одностатевих шлюбів, схвалений Національним конгресом.

У 2002 році Аргентина стала першою латиноамериканською країною, що офіційно дозволила особам однієї статі жити у цивільному шлюбі. Але при цьому у них не було всіх прав, якими володіє гетеросексуальная подружня пара. Зокрема, вони не могли всиновлювати дітей.

У травні 2011 року Верховний суд Бразилії вперше дозволив цивільні союзи між представниками однієї статі, потім у жовтні 2011 року Верховний суд прийняв постанову, що робить можливим укладення у країні одностатевих шлюбів. При цьому в країні не існує федерального закону, що дозволяє одностатеві шлюби.

Одностатеві шлюби узаконені в декількох штатах Бразилії (Алагоас, Баїя, Піауї, Сан-Паулу і інших).

15 червня 2012 року набув чинності закон про одностатеві шлюби у Данії. У 1989 році ця країна стала першою державою у світі, яка визнала одностатеві союзи. Відповідно до нового закону, шлюб може бути укладений як у РАГСі, так і в церкві. При цьому священики мають право відмовляти в укладенні шлюбу одностатевим парам.

5 лютого 2013 британська Палата громад проголосувала на підтримку одностатевих шлюбів.

16 липня законопроект в остаточному вигляді був прийнятий палатою громад британського парламенту, за день до цього його схвалила палата лордів. 17 липня 2013 закон про легалізацію одностатевих шлюбів у Великобританії отримав королівську санкцію і набув чинності.

Прийняття закону про шлюб одностатевих пар дозволить гомосексуальним парам укладати шлюби як у цивільних, так і в церковних церемоніях. При цьому останні не можуть відбуватися у рамках церкви Англії.

11 квітня 2013 року Нижня палата парламенту Уругваю схвалила законопроект, що легалізує у країні одностатеві шлюби. Раніше документ схвалила верхня палата парламенту. Новий закон набуде чинності після того, як його підпише президент країни Хосе Мухіка, який завжди виступав на підтримку прав сексуальних меншин.

10 квітня 2013 року французький Сенат схвалив норму про легалізацію у країні одностатевих шлюбів.

12 квітня Французький Сенат прийняв закон, що дозволяє одностатевим парам реєструвати шлюб і всиновлювати дітей. 

Очікується, що закон набуде чинності на початку літа, проте раніше він повинен бути підписаний президентом країни Франсуа Олландом та опублікований офіційним друкованим органом країни Journal officiel.

17 травня 2013 Конституційна рада Франції остаточно схвалила закон про легалізацію одностатевих шлюбів і про легалізацію усиновлення дітей гомосексуальними парами, прийнятий раніше парламентом країни. Закон був прийнятий повністю, без поправок. Однак у заключному комюніке Ради йдеться, що усиновлення дитини одностатевої парою не може бути здійснено у разі, якщо це якимось чином загрожує дитині або суперечить Цивільному кодексу, або Конституції країни. 18 травня 2013 закон був підписаний президентом країни Франсуа Олландом і набув чинності на території Франції.

29 травня 2013 року у місті Монпельє, розташованому на півдні Франції, відбулося перше одностатеве одруження.

19 серпня 2013 року Нова Зеландія стала14 країною у світі і першою країною в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, де одностатеві пари офіційно можуть укласти шлюб.

До середини квітня 2013 р. новозеландські парламентарії проголосували за прийняття законопроекту, що дозволяє укладення одностатевих шлюбів. Очікується, що в перший день набуття законом чинності, новим правом скористаються кілька десятків пар. До 1986 року законодавство Нової Зеландії передбачало кримінальну відповідальність за гомосексуальні стосунки, з 2005 року у країні діяв цивільний інститут одностатевих союзів.

Юридично більш обмежені реєстровані одностатеві союзи (цивільні партнерства або цивільні союзи) узаконені в багатьох країнах Європи (Великобританія, Ірландія, Франція, Андорра, Німеччина, Гренландія, Фінляндія, Люксембург, Чехія, Словенія, Угорщина, Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн). У Хорватіі, Ізраїлі, Колумбії та Еквадорі визнаються одностатеві союзи де-факто. Крім того, різні форми одностатевих союзів визнаються регіонально повсюдно в Австралії і в деяких регіонах США, Бразилії, Мексики та Венесуели.

Найпершою у світі одностатевої парою, яка узаконила свої стосунки, стали данці Аксель і Ейгіл Аксгіли. Це трапилося 1 жовтня 1989 у день набуття чинності закону Данії про одностатеві союзи.