Росія взяла курс на інновації. Тільки на фінансування дослідницьких і федеральних університетів заплановано щорічно виділяти близько $ 500 млн. А з 2020 року – удвічі більше, пише Ольга Свінціцька у №6 журналу Корреспондент від 14 лютого 2014 року.
Розробляти нові технології в Україні непросто: молоді винахідники повинні самостійно подбати про реалізацію своїх ідей.
«Для створення прототипу винаходу потрібні інвестиції. Шанси знайти їх вкрай малі. Хіба що звернутися в бізнес-інкубатор або стати в чергу за грантом , а допомоги від держави можна чекати до пенсії», – розповідає українець Ярослав Маслов.
Закінчивши в 1990-х факультет інформатики та обчислювальної техніки Київського політехнічного інституту, Маслов не зміг реалізуватися в Україні. Поїхав працювати до Німеччини, де працює і зараз в конструкторському бюро, яке розробляє інноваційні рішення для автомобілів BMW і Audi.
«Я працюю в Німеччині вже більше десяти років. Вже була можливість прийняти їх громадянство, але я з цим не поспішаю. Може, колись і в Україні почнуть підтримувати науку, і я зможу повернутися», – пояснює емігрант.
Приклад того, як припинити витік мізків з країни, далеко шукати не потрібно. Чому б не перейняти досвід у сусідній Росії, де у молодих вчених усе менше приводів змінювати місце проживання? Країна починає активно підтримувати талановиту молодь, узявши курс на інновації.
32-річний кандидат біологічних наук Олексій Полілов досліджує будову комах. Як з'ясував ентомолог, живий світ розміром у сотні разів менший за наш напрочуд схожий за своїм устроєм на той, в якому живемо ми. А отже, є загальна схема, за якою існують всі багатоклітинні організми на Землі.
«Одна з найцікавіших знахідок у тому, що мікроскопічні комахи, довжина яких лише частка міліметра, багато в чому зберігають складну будову, навіть план будови великих тварин. Це було одне з цікавих відкриттів, яке ми зробили», – пояснював Полілов своє відкриття журналістам у Кремлі, коли йому разом з трьома іншими вченими президент РФ Володимир Путін вручив щорічну премію за особливі досягнення в галузі науки та інновацій, приурочену до Дня російської науки. Цього року її розмір склав 2,5 млн руб. ($75 тис.).
«Ми і надалі будемо ростити нових лідерів науки, формувати умови для того, щоб сильні наукові колективи та молоді вчені отримали найкращі можливості для роботи, щоб займатися наукою в Росії було цікаво і престижно», – заявив Путін.
І Москва готова інвестувати в розвиток інновацій. Найдоцільніша для цього зараз грантова модель фінансування. За такою схемою підтримувати «проривні» технології зобов'язали, зокрема, Російський науковий фонд і Фонд перспективних досліджень. Бюджет першої організації на період з 2014 по 2016 рік складе близько $1,5 млрд, а щорічний «гаманець» другої – близько $100 млн.
Навіщо вливати мільярди в науку? Це не меценатство, а прагматичний розрахунок: інвестувавши рубль в нову розробку, можна заробити тисячі, продаючи інновації на світових ринках.
Заряд розвитку
Росія давно розставила для себе пріоритети, в які галузі науки вона готова щедро вкладати з власного бюджету.
«Військово-промисловий комплекс, космос й енергетика – це галузі, в які держава сьогодні готова серйозно інвестувати. І вони цілком конкурентоспроможні. Це підтверджується як визнанням на міжнародних виставках, так і результатами роботи підприємств цих галузей», – розповідає Корреспонденту директор аналітичного департаменту російської інвестиційної групи Норд-Капітал Володимир Рожанковський.
Безперечним фаворитом інновацій у сфері енергетики є атомна галузь. Росія зараз активно створює нові атомні електростанції – будівельники в тандемі з атомниками зводять Балтійську АЕС, Ленінградську АЕС-2 і Нововоронезьку АЕС-2. Паралельно уряд щедро інвестує в інноваційні розробки, які застосовуватимуться в тому числі і на нових об'єктах.
Наприклад, перша черга Ленінградської АЕС-2 включає в себе два енергоблоки нового проекту ВВЕР-1200. Для порівняння: на українських АЕС працюють реактори попереднього покоління – ВВЕР-1000.
Крім того, на Білоярській АЕС буде побудований додатковий четвертий енергоблок, на якому буде встановлено перший у світі реактор замкнутого циклу типу БН-800. Ця інноваційна модель енергоблоку дозволить переробляти використане ядерне паливо безпосередньо на АЕС. Вартість проекту, за приблизними оцінками, складе $ 1,2 млрд.
«Українці можуть тільки позаздрити тій істинно науковій підтримці, яка є у росіян. А у нас на цьому місці – руїна. Правда, у нас серйозної наукової діяльності і не було, але якісь зачатки її були присутні. Зараз вони остаточно зачахнули», – розповідає український експерт з ядерної енергетики, доктор фізико-математичних наук Людвіг Литвинський.
За словами вченого, росіяни успішно розвиваються в плані не тільки будівництва атомних станцій, а й виробництва палива для АЕС. А це теж галузь, що вимагає чималих інновацій.
«Вони вкладають великі гроші в розробку нових модифікацій палива для наявних реакторів. Також розглядають питання створення палива для західних проектів, вступаючи в конкуренцію з американською компанією Westinghouse», – констатує Литвинський.
Є чим пишатися росіянам й у військово-промисловому комплексі. Чого варті тільки розробки винищувача п'ятого покоління, відомого під назвою Т-50! Проект оцінюється в $5 млрд і в цей час перебуває на стадії випробування прототипів. Або розробка нової міжконтинентальної балістичної ракети Рубеж – є відомості про розробку в рамках проекту нової мобільної пускової установки і нового бойового оснащення для подолання протиракетної оборони. Зі зрозумілих причин детальна інформація засекречена.
«Деякі інновації у військово-промисловій сфері ніколи не стануть відомі, але я зовсім чітко можу заявити, що російська оборона інноваціями вкрай наповнена. Й інновації, які розробляються у військовому комплексі, підтримуються державою дуже серйозно. Зараз у цій галузі багато молодих блискучих умів», – заявляє Корреспонденту доктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту економіки Російської академії наук Микита Кричевський.
Що стосується космосу, то Росія не збирається здавати позиції лідерства в цьому питанні – бере участь у реалізації проекту дослідження Марса й активно будує в Амурській області космодром Восточный. У майбутньому він дозволить запускати ракети-носії сімейства Союз і в перспективі – Ангара, в тому числі в пілотованих варіантах. Вартість космодрому, за приблизними оцінками, складе більше $ 9 млрд.
Без ангелів
«Потрібно визнати, що сьогоднішня Росія прагне стати інноваційною державою. Водночас численні спроби, що робилися на державному рівні в останнє десятиліття, не принесли очікуваних результатів – країна так і не змогла відновити колишню могутність й увійти до числа світових технологічних лідерів, науково-технологічний потенціал продовжує знижуватися», – заявляє Корреспонденту екс-міністр економіки України Богдан Данилишин.
На думку експерта, основним стримувальним фактором бурхливого розвитку східного сусіда вважається низька сприйнятливість його бізнесу до інновацій технологічного характеру. Статистика свідчить, що в останні роки на розробку і впровадження таких винаходів витрачатися готове тільки кожне десяте російське підприємство. Водночас у Чехії відсоток інвесторів у такі проекти становить 36,6%, в Ірландії – 56,7%, а в Німеччині – усі 69,7%.
«Росія в сучасних умовах фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, як і раніше, орієнтована значною мірою на інститути, а не на наукові проекти або окремі творчі особистості, які дають високий результат», – уточнює Данилишин.
Такий стан справ російські економісти пояснюють просто: приватні інвестори з'являються, коли конкретний винахід уже створено. До того часу вчений повинен самостійно шукати можливість втілити в життя свою ідею. І найлегше це зробити під дахом наукового інституту. Таким чином, підтримуючи роботу різноманітних НДІ, держава дає можливість розвиватися інноваціям.
«У режимі «вийми та поклади» ні в Росії, ні на Заході ніхто з інвесторів грошей на винаходи не дає. Адже вчений не може гарантувати, що через місяць придумає модель, яку запустять у серійне виробництво, – пояснює Рожанковський. – А інвесторів, що підтримують людей, які приходять і кажуть їм: «Я тут хочу трохи поробити винаходи, дай грошей», просто не існує».
За словами експерта, у світі це питання віддано на відкуп так званим ангелам. Це заможні люди, які шукають талановитих винахідників і готові їм надавати «ангельські інвестиції», тобто пряме фінансування для фізичної реалізації їхніх ідей. «Ангели» ризикують своїми грошима, але якщо ідея вистрілить, вони отримають бонус – надприбуток від продажу винаходу, оскільки завжди виступають співзасновниками наукових патентів.
«У нас ця практика не поширена», – констатує Рожанковський.
Зате Росія пішла іншим шляхом, підтримуючи талановиту наукову молодь, – створює різні інноваційні та технологічні парки, а також особливі економічні зони по всій країні. Деякі з них мають грандіозні масштаби й отримують фантастичні інвестиції з держскарбниці. Наприклад, великий технопарк у Підмосков'ї – Сколково. Загальний обсяг коштів, які отримає цей проект до 2020 року з бюджету країни, перевищить $ 3,6 млрд.
Сколково – це російська Силіконова долина. Головна мета цього масштабного наукового міста, що споруджується з нуля, – допомога вченим у розробці та комерціалізації нових технологій. Проектом передбачено, що на території площею близько 400 га будуть проживати приблизно 21 тис. вчених, а ще 21 тис. будуть щодня приїжджати в інноваційний центр на роботу.
«Треба розуміти, що Сколково це не стільки територія, скільки механізм підтримки інноваторів. І я точно знаю, що багато проектів там вже реалізуються», – розповідає Кричевський.
Подібні до Сколкова технополіси з'являються по всій країні.
Наприклад, у Санкт-Петербурзі вже почав функціонувати технопарк Інграм, який допомагає розвиватися малим компаніям в галузі нанотехнологій, промислових матеріалів і IT. Державі цей проект коштуватиме $ 900 млн.
У місті Гусєві Калінінградської області на 230 га будується великий центр електроніки Технополіс GS із сумарними інвестиціями в проект понад $ 750 млн. Наступного року очікується заселення інноваційного міста-супутника Казані, аналога Сколкова. На його будівництво витратять $ 600 млн. Таких прикладів маса.
«Зараз все це більше будується за велінням батьківщини і партії, але в перспективі я не бачу альтернативи таким технопаркам. Чому? Вони цілком і повністю підтримуються державою. Вони визначаються, регулюються й управляються державою. За цим майбутнє», – упевнений Кричевський.
***
Цей матеріал опубліковано в № 6 журналу Корреспондент від 14 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.