Тоді як європейська економіка поступово виходить із рецесії, а США скорочують програму монетарного стимулювання, економічні проблеми перейшли до країн, що розвиваються. Серед них - Росія та Казахстан, які різко девальвували свої валюти.
Тоді як європейська економіка поступово виходить із рецесії, а у США через відновлення економіки скорочують програму монетарного стимулювання, економічні проблеми перейшли до країн, що розвиваються. Серед них - Росія та Казахстан.
Утім, оглядачі кажуть, що у нинішніх проблемах цих країн є і суто внутрішні причини для кризи.
Зачинені магазини побутової техніки, будівельних матеріалів, комп'ютерів, авто - тобто імпортних товарів тривалого вжитку, та зачинені валютні кіоски - так минув тиждень після того, як 11 лютого без попередження Національний банк Казахстану повідомив, що відмовляється від підтримки курсу національної валюти - тенге, та скорочує обсяги валютних інтервенцій.
Результат - девальвація казахської грошової одиниці одразу на 20%. Це удвічі більше, ніж наразі девальвувала гривня після так само несподіваного рішення українського Нацбанку.
Різка девальвація тенге змусила великі міжнародні компанії, що працюють в Казахстані, терміново переглядати зарплати своїх працівників, щоправда, поки що лише на 10%.
Втім, нинішні події у Казахстані виглядають поки що менш драматично, ніж у Білорусі, коли у травні 2011 білоруська грошова одиниця втратила одразу половину своєї вартості, а Національний банк країни був змушений надрукувати купюру у 200 тисяч рублів.
Олімпійські паралелі
Свою вартість, хоч і повільнішими темпами, втрачає і російський рубль.
У 2013 році російський рубль подешевшав відносно бі-валютного кошика (долар+євро) на 9,4%. Лише від початку 2014 - ще на 6%.
Через послаблення рубля за межі планових вийшли і показники інфляції, через що у російському центробанку навіть стали говорити про можливість запровадження суворішої грошово-кредитної політики.
"Один із факторів, який ми зараз не можемо повною мірою оцінити, - це те, як відбуватиметься послаблення курсу, та як майбутня динаміка курсу відбиватиметься на зростанні інфляційних очікувань та зростанні цін", - заявила голова російського центробанку Ельвіра Набіулліна.
Згідно із офіційною статистикою, у 2013 році російський ВВП зріс лише на 1,3% (при плані у 3,4%). Очікується, що так само млявою буде російська економіка і цього року.
Проблему може загострити і те, що на кінець 2014 року ціни на нафту можуть впасти до 95-100 доларів за барель при нинішній ціні у 110 доларів, адже російський бюджет на понад 50% залежить від надходжень від експорту нафти та газу.
За роки надзвичайно сприятливих цін на енергоносії Росія накопичила понад 500 млрд доларів резервів. Проте і вони вже почали скорочуватися.
Якщо у січні 2013 року вони становили 537 млрд доларів, то на кінець січня 2014 року - вже 499 млрд доларів.
Приводом провести цікаві аналогії стала і зимова Олімпіада у Сочі, яку автори британського Economist порівняли із літньою Олімпіадою у Москві у 1980.
"Тоді тривав рік піку економічної стабільності Радянського Союзу. Ціни на нафту були високими, і держава нарощувала експорт енергоносіїв через новий трубопровід на Захід. Прибутки від продажу енергоносіїв витрачалися на величезний керівний апарат та імпорт зерна і одягу. Проте через кілька років ціни на нафту впали - і режим посипався", - пише Economist, і нагадує, що ще у 2005 році Росії вдавалося мати бездефіцитний бюджет при цінах на нафту у 20 доларів за барель, а вже у 2013 для збалансованого російського бюджету ціна на нафту мала бути 103 долари за барель.
Зовнішній вплив чи власні вади?
Такі події у країнах-членах Митного союзу змусили відкласти плани початку процесу запровадження спільної валюти, які досить жваво обговорювалися ще наприкінці минулого року.
13 лютого радник російського президента Сергій Глазьєв заявив, що "у нас (країн Митного союзу - Ред.) немає планів перейти до єдиної валюти".
Але відтермінування втілення планів, пов'язаних із розбудовою Митного союзу - найменший негативний наслідок нинішньої економічної ситуації у Росії та Казахстані.
Більше того, експерти називають останні події із девальвацією рубля і тенге - першою валютною війною у Митному союзі, коли країни-члени наввипередки знецінювали свої національні валюти задля конкурентних переваг на зовнішніх ринках.
Негативні події у російській та казахській економіці є результатом того, що несприятливі для них зовнішні фактори наклалися на нереформовану, слабку і залежну від експорту енергоносіїв внутрішню структуру економіки, вважають оглядачі.
Головним зовнішнім фактором стало скорочення програми монетарного стимулювання США. Виходячи із кризи, Сполучені Штати припинили "накачувати" свою і решту економік світу дешевими грошима.
Це дало підстави багатьом економістам передрікати третю хвилю кризи - тепер вже у країнах, що розвиваються, адже саме вони були головними отримувачами "дешевих" американських доларів.
Першою ці проблеми відчула на собі Індія, де уповільнення почалося ще минулого року. Не виключено, що у другій половині року проблеми перекинуться і на такого велетня, як Китай, де за роки кризи на Заході - у США та Європі - сформувалася величезна кредитна "бульбашка".
"Очікування девальвації валют країн, що розвиваються, почалися ще із серпня минулого року через зміни у макроекономічній політиці США. Політика "дешевих" доларів почала змінюватися на політику "дорогих" доларів, щойно США почали виходити із кризи", - каже керівник економічних програм Інституту стратегічних досліджень "Нова Україна" Ірина Клименко.
Водночас експерт визнає, що і внутрішня економічна політика Росії та Казахстану посилила "ефект доміно", коли заради переваг для свого експорту на зовнішніх ринках країни, що розвиваються, почали знижувати курс власних валют.
"Коли країна залежить від однієї-двох ключових позицій у своєму експорті, і ці товарні позиції дають левову частку доходів цієї країни, левову частку бюджету, ця країна є дуже вразливою", - каже Ірина Клименко.
Водночас керівний партнер Capital Times Ерік Найман вважає, що у останніх подіях у російській та казахській економіці головну роль, все ж таки, відіграють внутрішні причини, які лише "оголилися" під впливом зовнішніх негараздів.
"Ті країни, які не встигли побудувати нормальну судову, податкову систему, загалом, нормальну ринкову економіку, вони і постраждають більше за інших. Щодо Росії, то за умов слабкої економіки, слабкого бюджету було зрозуміло, що бюджетні дірки закриватимуть зниженням курсу рубля. Але ніхто не очікував, що рубль слабшатиме так швидко", - каже Ерік Найман.
А Казахстан, вважає експерт, просто став наступною ланкою процесів, що почалися у Росії.
"Відбулася свого роду валютна війна у Митному союзі. Було цілком зрозуміло, що за умов зниження валютних резервів і послаблення рубля, Казахстану нічого іншого не залишилося, як йти за Росією. Але знову ж таки, темпи девальвації - одразу 20% - стали досить неочікуваними для експертів".
Уроки для України
Ерік Найман наголошує, що Київ, спостерігаючи за подіями у Росії та Казахстані, має розуміти, що їхні економіки, орієнтовані на експорт енергоресурсів, не можна порівнювати із українською економікою, яка більше імпортує, ніж експортує. А відтак, і "ліки" для неї мають бути іншими.
"Росія і Казахстан мають позитивне сальдо торговельного балансу. Для них зниження курсу національної валюти - це є благо для бюджету. Там від девальвації бюджет моментально отримує мільярди рублів і тенге", - каже Ерік Найман.
Для України, на його думку, девальвація не може стати вирішенням проблеми, хіба що вона буде дуже масштабна.
Але водночас, як каже експерт, Україна не може й бути осторонь цього, адже і Казахстан, і особливо Росія є її великими торговельними партнерами.
Тому, як вважає Ірина Клименко, Україні слід подумати про інших зовнішніх партнерів.
Для прикладу вона наводить Сполучені Штати: "США зараз виглядають дуже привабливо, там відкрилося друге дихання в індустрії, від 2005 року відбувається енергетична революція, США готується перетворитися із імпортера на експортера газу на світовий ринок, і саме тому пішов відтік капіталу із країн, що розвиваються".
Водночас, про Китай вона говорить як про країну, яка поступово перетворюється на великого імпортера із неефективною інвестиційною політикою та перефінансованим сектором нерухомості.
У Росії не розвивається нічого поза енергетичним сектором, схожі проблеми і у Казахстану.