Корреспондент: Оксфордський акцент. Рейтинг найкращих вузів планети окупували британські та американські заклади освіти

Корреспондент представляє щорічний рейтинг найкращих вишів планети Times Higher Education, на який орієнтуються все більше українських студентів. У вітчизняних університетів поки що немає шансів навіть потрапити в нього, пише Павло Глумін у №13 видання від 4 квітня 2014 року.

Вікторія Люблінська, закінчивши з червоним дипломом бакалавра Київський технічний університет, подальшу освіту вирішила отримувати у США. Її тягнуло ближче до Бостона або Нью-Йорка з їхнім більш звичним для українців кліматом.

«Я подала документи в 14 американських університетів на різні програми з фінансової математики та статистики, – розповідає киянка. – Була дуже рада, коли отримала відповідь із запрошенням з Гарварду».

Люблінська потрапила в один з трьох найкращих на сьогоднішній день вузів планети – принаймні про це свідчить рейтинг університетів світу за 2013-2014 роки, складений авторитетним спеціалізованим британським виданням Times Higher Education, де Гарвард посів третє місце.

Фото з особистого архіву Вікторії Люблінської

Вікторії Люблінській пощастило потрапити на навчання до Гарварду 

 

У ході щорічного експертного дослідження, що проводиться за допомогою фахівців міжнародної аналітичної компанії Thomson Reuters, найбільш імениті вузи планети шикуються за ранжиром на основі підсумків статистичного аналізу діяльності університетів та інститутів, їхніх даних, що пройшли аудиторську перевірку, а також результатів опитування учасників міжнародної академічної спільноти.

«Понад 60 тис. авторитетних світових вчених, які беруть участь в опитуванні, виводять коректний експертний висновок про важливість у світовому науковому масштабі університетських брендів», – розповідає Корреспонденту Філ Бейті, редактор рейтингу і журналу Times Higher Education.

У новітньому дослідженні консолідоване перше місце зайняв американський Каліфорнійський технологічний інститут, друге – британський Оксфордський університет.

Причому першу двадцятку списку майже повністю займають американські та британські вузи. До рейтингу, що складається з 400 пунктів, не потрапив жоден український вуз, як, втім, й у всі попередні роки.

Фото з особистого архіву Філа Бейті 

Редактор рейтингу Times Higher Education Філ Бейті зазначає, що у його складанні беруть участь 60 тисяч учених

 

Фахівців цей факт анітрохи не дивує: вітчизняні університети вважаються аутсайдерами на глобальній академічній карті. Саме з цим пов'язане збільшення інтересу української молоді до отримання освіти на Заході. За оцінками експертів, сьогодні 30 тис. студентів з України проходять навчання за кордоном – переважно у США, Великобританії і країнах Східної Європи.

Щастя від розуму

Олександр Жураковський, 27-річний виходець з Дніпропетровська, у січні 2014 року успішно захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю Органічна хімія в Оксфордському університеті і вже розпочав роботу як науковий співробітник в іншому елітному вищому навчальному закладі – Гарварді.

Шлях на олімп світової освіти був непростим: закінчивши на батьківщині Дніпропетровський національний університет, Жураковський два роки відучився в магістратурі університету Арізони (США, 103-тє місце в рейтингу Times Higher Education) і лише після цього вступив до аспірантури Оксфорду.

Однак, курсуючи між Штатами і Британією, українець, за його словами, відчув, що це таке – працювати, коли немає жодних стримувальних факторів, крім особистих здібностей і бажання.

«Тоді-то й сформувалося бажання досягти чогось великого і важливого, «розгойдати себе» по повній», – ділиться Жураковський.

Будучи вихідцем з далеко не багатої родини, але талановитим юнаком, українець зміг звернути на себе увагу серйозних благодійників. Вартість навчання в університеті Арізони – близько $ 15 тис. на рік – Жураковському покривав міжнародний фонд Фулбрайта, що виділяє освітні гранти обдарованим студентам з різних країн.

Навчання в Оксфорді коштувало йому ще дорожче, щорічно 16 тис. фунтів стерлінгів, але тут українцю допоміг британський стипендіальний фонд Кларендона. Крім цього, молодому хіміку щорічно виділялося 13,5 тис. фунтів на проживання.

Киянка Марія Єлізарова, яка вивчає соціологію та німецьку мову на третьому курсі Коледжу мистецтв і наук Бостонського університету (50-та позиція у Times Higher Education), заявки на отримання стипендій від благодійників не подавала. Щорічну плату за навчання в цьому четвертому за розміром вузі США – $ 55 тис. на рік – за Єлізарову вносять її батьки. У вартість входить не тільки власне здобуття освіти, а й проживання та харчування.

«Я живу в одному гуртожитку зі студентами, які або приїхали з Німеччини, або, як і я, вивчають німецьку мову, – розповідає українка. – У мене кімната на одну людину. Я сама так захотіла: тиша – рідкісне задоволення в американських гуртожитках».

Жураковський з другого року в Оксфорді мав можливість знімати житло в екзотичному місці – гуртожитку, що належить старовинному жіночому чернечому ордену Товариство святого серця. Сьогодні, за його словами, тут немає суворої релігійної атмосфери і поряд з черницями дозволено мешкати студентам з усіх континентів.

«Життя в настільки мультикультурному суспільстві дуже розширює горизонти», – упевнений молодий чоловік.

Загалом стосунки не тільки між студентами, а й між викладачами та їхніми підопічними на Заході набагато менш формальні, ніж в українських вузах, діляться спостереженнями співвітчизники.

«Субординація [між ними], на перший погляд, досить розпливчаста, – розповідає Люблінська про Гарвард, – тому потрібен певний час, щоб усвідомити нові межі і почати вливатися в середовище».

При цьому максимальна демократичність не означає допущення фривольностей або послаблень у навчанні, стверджує Сергій Тридєд, випускник бізнес-школи ім. Росса Мічиганського університету. Вихідцю з Харкова відразу після початку навчання кинулося в очі, що тут ніхто не халтурить у навчанні.

«Ніколи, – наголошує він. – У підсумку в кінці програми ти маєш знання вищої якості». В авторитетному західному університеті у студента немає жодної можливості випросити трієчку у викладача, додає Жураковський. За його словами, спроба списування карається в кращому разі неатестацією, в гіршому – відрахуванням. Причому, акцентує українець, відмітка про це обов'язково буде включена в документ про успішність.

Університети з топ-100 рейтингу – це фабрики з виробництва кваліфікованих фахівців. Тут не знайдеш дідуся, який читає програму, що не оновлювалася з часів Радянського Союзу

«[Західні] університети з топ-100 рейтингу – це фабрики з виробництва кваліфікованих фахівців. Тут не знайдеш дідуся, який читає програму, що не оновлювалася з часів Радянського Союзу», – каже Жураковський, згадуючи власний не найприємніший досвід навчання в Дніпропетровському університеті.

Науковий матеріалізм

Експерти рейтингу Times Higher Education оцінюють діяльність ВНЗ за 13 індикаторами, серед яких – міжнародна студентська та викладацька мобільність, кількість міжнародних стипендіальних програм, рівень наукових досліджень, внесок в інновації, цитованість наукових статей та багато іншого. За словами Бейті, зараз його співробітники вивчають діяльність понад 1 тис. університетів по всьому світу.

За середнім числом цитувань власних публікацій Гарвард перебуває на третьому місці у світі (12,92), Каліфорнійський технологічний університет (11,66) – на шостому, а очолює цей список Массачусетський технологічний інститут (13,18), що замикає п'ятірку найкращих вузів планети.

Фахівець каже Корреспонденту, що найбільше його захоплює той прогрес, якого досягли в останні роки університети з Азії. У числі перших 50-ти позицій рейтингу Times Higher Education – два китайські і по одному південнокорейському, гонконзькому і сінгапурському університету.

«Ця частина світу в контексті вищої освіти здається мені найбільш приголомшливою, – запевняє Бейті. – Зростання економіки регіону стимулює збільшення кількості навчальних місць та інвестицій у розвиток ВНЗ як передових наукових структур».

При цьому Бейті тактовно уникає відповіді, чому в рейтингу його видання вдень з вогнем не знайти українських вузів, та й взагалі університетів з пострадянського простору. Зате його співвітчизниця Френсіс Кейрнкросс, ректор британського Ексетер-коледжу, готова говорити прямо. На її думку, в українських вузах ось уже котрий рік спостерігається академічний регрес.

«Найталановитіші викладачі виїжджають працювати за кордон, оскільки на батьківщині їм занадто мало платять, – констатує Кейрнкросс. – Ті ж, хто залишається, як правило, практично не зацікавлені у науково-дослідній роботі, просто пливуть за течією».

Жураковський також додає, що українські університети сьогодні практично повністю переорієнтувалися на лекційне навчання і примітивну лабораторну роботу замість серйозних наукових досліджень, фінансування яких в останні роки різко скоротилося.

«У всьому світі університети – це двигуни академічної науки. В Україні ж вони виродилися в якісь, вибачте, ПТУ», – шкодує він.

Тому в найближчі роки у вітчизняних вузів немає шансів бути включеними до рейтингу Times Higher Education і навіть у його додаток з окремим рейтингом ВНЗ економік, що розвиваються, куди, до речі, на десяте місце потрапив російський Московський державний університет, а також ВНЗ Марокко, Єгипту, Індії та Колумбії.

Бейті згоден з Кейрнкросс в тому, що українським вузам заважає дотягнутися до академічного мінімуму безперервний витік мізків на Захід і неналежне фінансування університетських програм.

«Якщо така ситуація залишиться незмінною, то успіху [місцевим вузам в порівнянні із західними] можна чекати ще дуже-дуже довго», – резюмує британський дослідник.

Академічний максимум 

***

Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 4 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.