На виборах у французькі муніципалітети здобули перемогу праві й ультраправі. Радикали вже налаштувалися взяти Європарламент, пише Наталія Мечетна у №14 журналу Корреспондент від 11 квітня 2014 року.
Французькі ультраправі тріумфують. Праворадикальна партія Національний фронт, очолювана 45-річною білявкою, матір'ю трьох дітей Марін Ле Пен, насолоджується історичною перемогою на муніципальних виборах у країні.
За підсумками виборів у Франції Соціалістична партія, яка керує країною, втратила мерські посади у 150 містах і заручилася підтримкою близько 41% голосів. А на перше місце вийшли помірковано праві – за Союз за народний рух виступило 46% виборців. Національний фронт отримав цілих 7%, що дало йому можливість провести майже 1.500 депутатів у 200 муніципалітетах і завоювати 12 мерських посад по всій Франції. Ле Пен вже охрестила останні місцеві вибори найкращим результатом, якого домагався Національний фронт за всю історію свого існування.
Повернення до страти, депортація іммігрантів, а іноді й расистські висловлювання, – Жан-Ів Камю з паризького Інституту міжнародних і стратегічних відносин у коментарі Корреспонденту каже про те, що французькі ультраправі нерідко у своїх ініціативах грають на межі фолу. Проте тепер саме вони підуть на вибори до Європарламенту, які відбудуться наприкінці травня у всіх державах-членах ЄС.
Радикали піднімають голову не тільки у Франції, а й в Австрії, Нідерландах, Угорщині.
«Незважаючи на різноманітність і неоднорідний склад європейських ультраправих, вони спробують створити набагато більшу політичну групу в Європарламенті, ніж у 2009 році», – зазначає Брюно Котре, аналітик паризького Центру політичних досліджень.
Справа у грошах
«Французи думають, що їхнє життя мають покращити політики», – каже у коментарі Корреспонденту парижанин Фаб'єн Дюр'є.
Екс-президента Франції Ніколя Саркозі критикували за те, що він урізав соціальні витрати. А проблема нинішнього глави держави, соціаліста Франсуа Олланда, полягала в тому, що його обіцянки втілити в життя було нереально.
Адже не можна з одного боку економити й урізати витрати держапарату, а з іншого – виплачувати великий спектр соціальних допомог та страховок населенню. Також Дюр'є вважає, що його співвітчизникам слід більше їздити по світу і порівнювати свою країну з побратимами по ЄС. Він каже, що французам складно пояснити, як крах великого банку в Іспанії позначиться на їхньому житті.
«Люди зациклилися на Франції, втомилися через складну ситуацію в економіці і звинувачують у всьому мігрантів», – пояснює Дюр'є причину популярності партії Ле Пен.
Водночас турок на ім'я Кан, який навчається у Франції, каже виданню, що особисто на собі неприязні з боку французів не відчував. Але він розуміє, чому громадяни обирають ультраправих: мовляв, через злочини, скоєні вихідцями з Північної Африки, деякі місцеві жителі побоюються ходити по вулицях вночі.
Також радикали відбирають місця в соціалістів на тлі неприємної економічної ситуації, констатують французи. Дефіцит бюджету країни у 2013 році склав 4,3% ВВП замість обіцяних урядом 3%, державний борг – 93,5% ВВП, безробіття – майже 10%. При цьому в останньому кварталі минулого року економіка Франції зросла на 0,3% порівняно з трьома попередніми місяцями.
До слова, Національний фронт був заснований у 1972 році батьком Марін Ле Пен, відомим політиком-націоналістом Жаном-Марі Ле Пеном. Його дочка очолила партію в січні 2011 року і змогла домогтися більшого успіху на виборах, ніж її батько за 40 років керівництва.
Лідер ультраправих виступає за депортацію іммігрантів і не приховує свого негативного ставлення до мусульман. Навіть більше, у квітні 2012-го вона взяла участь в президентських виборах, заручившись підтримкою 18% співвітчизників. Аналітики вважають соціально-економічні проблеми країни головною причиною зростання підтримки радикальних сил.
Ще один француз, Ніколя Гассан з Марселя, згадує про скандальну історію з від'їздом французького актора Жерара Депардьє в Росію як показовий приклад неприйняття політики Олланда, з подання якого в країні був встановлений 75%-й податок з доходу понад 1 млн євро.
«Депардьє відома людина, і це нормально, що в актора зі світовим ім'ям більше грошей. Я не розумію, чому він повинен віддавати левову частку своїх доходів на виплату допомог», – розводить руками Гассан.
За словами француза, його думка збігається з позицією багатьох його співвітчизників.
Також не на руку соцпартії зіграла інтрижка Олланда з актрисою Жюлі Гайє. Французи, які відрізняються ліберальністю поглядів, цього разу поведінку президента засудили: мовляв, краще б він вирішував проблему з безробіттям, ніж розбирався зі своїм особистим життям.
Пікантності ситуації додає й повернення в політику колишньої супутниці Олланда – Сеголен Руайаль. В оновленому після муніципальних виборів уряді Франції вона зайняла посаду міністра екології, сталого розвитку та енергетики.
У свою чергу Котре вбачає у поверненні Руайаль хороший знак, оскільки вона є досвідченим політиком, тоді як раніше багато міністерських портфелів було віддано новачкам. Щоправда, експерт визнає: перебування колишньої пари Олланд – Руайаль у вищих ешелонах влади дасть зайвий привід для пересудів серед соціалістів.
Хто в домі господар
Щоб зрозуміти, кого саме тепер обирають французи, варто звернутися до недавніх ініціатив Ле Пен. Лідер Національного фронту вже заявила, що принаймні в тих містах, де перемогла її партія, школам заборонять пропонувати халяльне меню для учнів-мусульман. На її думку, надання спецменю учням суперечить цінностям світської держави.
У країні періодично спалахують скандали, коли навчальні заклади, бажаючи уніфікувати меню, замість свинини пропонують курку, щоб задовольнити смаки мусульман. Ле Пен називає такі ініціативи не інакше як потуранням релігійним фундаменталістам.
«Де ми перебуваємо? Це не Саудівська Аравія і не Катар. Фундаменталізм не повинен зростати на полях Бретані», – заявила одного разу лідер радикалів.
Тепер новообрані мери з її партії обіцяють не тільки покінчити із засиллям халяльних магазинів у містах, а й влаштувати так звані фестивалі свинини.
Ле Пен також пропонує заборонити носити в громадських місцях кіпу – традиційний єврейський чоловічий головний убір. У минулому у Франції така заборона була накладена на хіджаби, бурки і нікаби, які носять мусульманки.
На запитання, чи не обмежить така заборона свободу громадян, Ле Пен відповіла: на вулиці заборонено показуватися оголеним, і це теж є обмеженням свободи. При цьому політик вважає, що не можна забороняти журналістам розміщувати карикатури на пророка Мухаммеда. За її словами, хоча це й провокація, але свобода слова дорожча.
За свої провокаційні висловлювання Ле Пен нерідко опинялася в центрі скандалів. Торік Європарламент позбавив її депутатської недоторканності за расистські висловлювання. Лідера ультраправих визнали винною в розпалюванні расової ненависті, коли вона порівняла французьких мусульман, що моляться, з нацистськими окупантами.
Різкої критики зазнають й опоненти Ле Пен з табору лівих. Нещодавно її оштрафували на 10 тис. євро у справі про звинувачення в підробці листівок у ході агітаційної кампанії перед парламентськими виборами 2012 року.
Тоді її основним конкурентом був відомий політик Жан-Люк Меланшон, який очолює Ліву партію. З метою підриву репутації опонента прихильники ультраправих виготовили підроблені листівки, що містили цитати Меланшона арабською мовою і закликали голосувати за лівих.
«Не може бути майбутнього Франції без арабів і берберів Магрибу», – ця фраза Меланшона, мабуть, найбільше роздратувала Ле Пен, оскільки була розтиражована.
До того ж лідер ультраправих – євроскептик, вона неодноразово закликала до виходу Франції з ЄС. На її думку, Європа набридла французам своєю бюрократією. Крім того, країни, які перебувають у складі ЄС, втрачають свою ідентичність.
У зовнішній політиці вона орієнтується на співпрацю з Росією. У своїх інтерв'ю представники Національного фронту вихваляють російського президента Володимира Путіна за захист стратегічних інтересів його держави та зміцнення впливу церкви, яка, на їхню думку, є важливою сполучною ланкою для народу. Ле Пен визнала й підсумки референдуму в Криму.
За словами лідера французьких ультраправих, у Європи є два варіанти поведінки. Або ЄС повинен виступати за єдність України, і тоді Віктор Янукович, як і раніше, залишається президентом і необхідно організувати нові вибори. Або констатувати, що в Україні більше немає ні Конституції, ні Конституційного суду, а чинний уряд є революційним, і тоді Крим може діяти так само, як частина України діяла на Майдані.
На гребені революції в Україні також підняли голову ультраправі партії та угруповання. Однак вони серйозно відрізняються від своїх колег з ЄС. Якщо французькі радикали виступають за звільнення економіки від впливу держави, то та сама Свобода пропонувала повернути активи у держвласність і ввести заборону на приватизацію стратегічних підприємств країни. На відміну від правих країн ЄС, Свобода виступає за прогресивне оподаткування і введення податку на розкіш, що дозволяє називати її не інакше як націонал-соціалістичною партією.
Ідеї націоналізму в Європі тепер використовуються як прикриття для протекціонізму, дискримінації щодо меншин і придушення інакодумства, каже Корреспонденту Луїс Фаріа, президент португальського дослідного центру Contradictorio.
Тим часом Камю пророкує Національному фронту близько 20 місць в Європарламенті, тоді як зараз ця партія представлена там лише трьома депутатами.
«Якщо ми захищаємо свободу слова, балотуватися до Європейського парламенту можуть і націоналісти, і соціалісти, й інші партії. Проте якщо демократія далека від досконалості, то ми можемо продемонструвати, що є кращі альтернативи, ніж повернення до минулого і тоталітарних ідеологій», – застерігає Фаріа.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 11 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.