Рада ЄС дала доручення Єврокомісії підготувати спільну відповідь ЄС на лист російського президента стосовно ситуацією із постачанням газу до Європи через Україну. Представники Росії вже скритикували таку спільну відповідь, хоча самої відповіді ще немає.
Рада ЄС дала доручення Єврокомісії підготувати спільну відповідь ЄС на лист російського президента стосовно ситуацією із постачанням газу до Європи через Україну. Представники Росії вже скритикували таку спільну відповідь, хоча самої відповіді ще немає.
Посол Росії у ЄС Володимир Чижов заявив, що президент Путін писав цього листа до лідерів окремих країн ЄС, які є споживачами російського газу, а не до Європейського Союзу як об'єднання. А відтак, мовляв, і спільна відповідь на цей лист є нелогічною - каже представник Росії.
"У висновках Ради ЄС наголос зроблено на потребі фінансової на економічної допомоги Україні, але нема якоїсь змістовної відповіді на тези, викладені у листі нашого президента до лідерів 18 європейських країн, крім того, що Єврокомісія має підготувати спільну відповідь. Це виглядає досить дивно, тому що Європейський Союз не був отримувачем цього листа. Крім того, із 18 країн-адресатів цього листа лише 13 є членами Євросоюзу. Але ці 13 країн воліють, аби відповідь за них давав Європейський Союз. Давайте зачекаємо, і подивимося на цю відповідь", - цитують російського посла "РИА Новости".
Росія вже критикувала реакцію на лист російського президента з боку США, твердячи, що адресатами послання російського президента перебувають у європейських столицях, а не у Вашингтоні.
10 квітня російський президент написав листа керівникам країн ЄС, які є споживачами російського газу. У цьому листі він "висловив крайню стурбованість, у зв'язку із критичною ситуацією, що складається довкола української заборгованості та поставок російського газу" та поінформував європейських лідерів про розміри українського газового боргу, як їх рахує Росія.
Зокрема, у листі російського президента йдеться про те, що "Росія за останні чотири роки субсидувала економіку України за рахунок цін на газ в обсязі 35,4 млрд дол.". Володимир Путін також дещо деталізує звідки взялася така багатомільярдна сума знижок.
"Починаючи з 2009 року сумарно ці знижки склали 17 млрд До цього слід додати ще 18,4 млрд дол. - неоплачені українською стороною штрафні санкції за недобір мінімального річного обсягу газу (за умовою "бери або плати")," - йдеться у листі російського президента до європейських лідерів.
Якби відповідь писав Київ
Колишній речник "Нафтогазу" Валентин Землянський, який був свідком підготовки та підписання газових угод між Україною та Росією у січні 2009 року, каже, що з суто формальної точки зору, якщо спиратися лише на текст контрактів і трактувати їх з точки зору Росії, розрахунки російського президента є правильними.
Водночас експерт подає низку заперечень, які Україна могла б висловити у відповідь на те, що викладено у листі російського президента до європейських лідерів.
"Ясно, що вони рахують "харківську знижку" і недобір газу порівняно із законтрактованими обсягами. При чому вони відштовхуються від мінімальних обсягів поставок на рівні 41-42 млрд кубометрів на рік. Формально, вони знижували ціну у порівнянні із тією, що вираховувалася б згідно з формулою, записаною у чинних контрактах", - каже експерт, і наголошує, що за бажання Україна може оскаржувати кожну частину заявлених "знижок" від Росії.
"По-перше, недобір газу з боку України ми вираховуватися не із 42 млрд кубів, а з 33 млрд кубів, оскільки вже був прецедент за позовом RWE до "Газпрому" у Віденському арбітражі, коли обсяги поставок визначаються як сумарний обсяг газу, який надходить до окремої країни від "Газпрому". Якщо ми візьмемо обсяги, які закуповувалися у "Газпрому" "Нафтогазом" та приватними трейдерами, зокрема, групою Дмитра Фірташа, ми якраз вийдемо на обсяг 33 млрд кубів. Тобто за три роки, про які йдеться у цьому листі, Україна завжди отримувала мінімальний обсяг, передбачений контрактом. Відповідно, можна сказати "до побачення" цифрі у 18,4 млрд дол. штрафних санкцій", - каже Валентин Землянський.
Оскаржити повернення "заднім числом" знижки, отриманої Україною завдяки "харківським домовленостям" буде важче, але, за бажання також можливо, - вважає експерт.
"Від самого початку експерти завжди говорили: це не є знижкою. Це є зобов'язання України, відтерміновані до 2017 року, коли за попередніми домовленостями російський флот мав піти з Криму. І тому тепер ми можемо лише подавати зустрічні позови, пов'язані із тим, що нині відбувається в Криму. Якщо Росія після анексії Криму зазіхає на Чорноморнафтогаз та поклади шельфу, то ще невідомо, хто, що і кому буде винен. Хоча це складно з політичної точки зору, бо у такому разі Україна начебто визнає анексію. І я розумію, чому зараз українська сторона не виходить із такими пропозиціями. Але у подальшому цей аргумент цілком можна використовувати", - вважає експерт.
Водночас експерт висловлює сумніви в успішності висунення Росії зустрічних штрафних санкцій за невиконання умови угоди "транспортуй або плати", адже і Росія суттєво зменшила обсяги транспортування газу територією України, так само, як Україна зменшила споживання російського газу.
"Цей принцип не було прописано в контракті повністю. Там є умова, що "Газпром" має транспортувати територією України не менше 110 млрд кубометрів газу на рік. Але жодної штрафної санкції за невиконання цієї умови там немає", - каже Валентин Землянський.
Замість цього експерт радить українському урядові, якщо він таки вирішить оскаржувати газові контракти в суді, зосередитися на тому, що умови роботи на світовому газовому ринку впродовж останніх років суттєво змінилися, а відтак нинішня ціна є дискримінаційною у порівнянні із іншими споживачами російського газу.
Крім того, як наголошує Валентин Землянський, більшою проблемою, ніж листи Путіна та обговорення можливості припинення поставок російського газу до України, є те, що Україна завжди лише реагує на чиїсь кроки та ініціативи, не створюючи жодних власних інформаційних приводів і не пояснюючи своєї позиції та планів.
Коротка історія скасування знижок
Згідно із домовленостями, досягнутими у грудні минулого року президентами Росії та України Володимиром Путіним та Віктором Януковичем, ціна російського газу для України була знижена до 268,5 дол. за тис. кубометрів, тоді як середня ціна російського газу для України за 2013 рік була на рівні 400 дол.
1 квітня 2014 року "Газпром" підвищив ціну газу для України до 385,5 дол. за тис. кубів, пояснюючи це тим, що Україна не тільки не повертає 1,7 млрд дол. боргу, що утворився ще у 2013 році, але й не платить за поточні поставки. Загальний обсяг українського газового боргу у "Газпромі" оцінили у 2,2 млрд дол.
Проте вже 3 квітня було оголошено про скасування ще однієї - так званої "харківської"- знижки у ціні на російський газ, яку Україна отримала у квітні 2010 року згідно із україно-російськими міждержавними угодами, в обмін на подовження базування у Криму російського Чорноморського флоту до 2042 року.
Оскільки на той час Росія в односторонньому порядку денонсувала "харківські" угоди про базування в Криму російського флоту після анексії Криму, російський газ для України став коштувати 485 доларів за тисячу кубів.