Фото: SXC
Містечко Хамельн приваблює туристів легендою про Щуролова
Одна-єдина легенда допомогла маленькому містечку Хамельн стати туристичним і культурним центром Німеччини, пише Христина Абрамовська, головний редактор журналу Unique, у №15 видання Корреспондент від 18 квітня 2014 року.
Старовинні німецькі міста схожі одне на одне і зачаровують з першого погляду – їх доглянуті фахверкові будиночки навіюють думки про казки братів Грімм. Багато з них було знищено бомбардуваннями під час Другої світової, але нижньосаксонський Хамельн повністю зберіг свою чарівність: його історичний центр практично не постраждав, хоча сусідній Ганновер був буквально стертий з лиця землі.
Втім, місто відоме не тільки архітектурою. Кожен з нас у дитинстві чув історію про Щуролова, який за допомогою дудочки вивів усіх дітей. Варіанти цієї легенди існують у фольклорі багатьох народів. Але тільки для одного міста це не легенда, а історичний факт з точно відомою датою.
Передісторія така. Хамельн стоїть на порогах річки Везер, що дозволило ще багато століть тому побудувати тут перші водяні млини. Вони й стали основою добробуту, починаючи з XIII століття: селяни із сусідніх маєтків приносили зерно на молоття. За легендою, величезні запаси зерна атакували полчища щурів. Влада не знала, як з ними боротися – агресивних гризунів боялися навіть кішки. Але якось сюди прийшла людина, яка представилася Щуроловом і запропонувала позбутися щурів – щоправда, за солідну плату.
Бургомістру нічого не залишалося, окрім як погодитися. Прибулець заграв на сопілці, повів усіх шкідників за межі міста і втопив у річці. Але хитра місцева влада вирішила йому не платити – рятівник пішов, піймавши облизня. А 26 червня 1284 року він повернувся, причому в іншому одязі – яскравому і незвичайному. Гість знову заграв на сопілці, але цього разу вивів усіх дітей, залишивши лише двох калік – німого і кульгавого. Дорослі застигли і не могли поворухнутися, поки Щуролов не перейшов через міст на інший бік річки і не зник з дітьми на горі Клют. Ця гора і зараз височить поблизу міста, пропонуючи туристам чудові види на околиці.
Дивно, але інша легенда свідчить, що приблизно в той самий час у Трансільванії (зараз – територія Румунії) з'явилася група дітей, які розмовляли німецькою і не пам'ятали, хто вони і звідки.
Вчені знайшли пояснення цій дивній історії в традиції дитячих хрестових походів, популярних саме в XIII столітті. Ці стихійні збори дітей виникли спочатку у Франції, а потім перекинулися на Німеччину. Дитячі хрестові походи церква не схвалювала: під час подорожі більшість дітей гинула, та й самі заходи, як правило, ініціювалися шахраями, які потім продавали малюків у рабство. Зокрема, маленьких хрестоносців робили сажотрусами – тільки діти могли легко пролізти в димар. Мабуть, відгомони цих подій і вилилися в легенду.
Як би там не було, сьогодні в Хамельні все нагадує про цю історію. На центральній вулиці міста стоїть гарний бронзовий пам'ятник Щуролову. Механічні фігурки на фасаді Hochzeitshaus (будівлі на центральній площі, зведеній 1671 року) кілька разів на день розігрують драматичну сцену, що супроводжується мелодією, від якої по шкірі біжать мурашки. Усі ключові будівлі названі на честь Щуролова: сучасний мюзик-хол Rattenfаngerhalle, або середньовічний Rattenfаngerhaus, де під час ремонту знайшли балку з написом про легенду з точним зазначенням числа зниклих – 130 дітей.
Бруківку прикрашають зображення щурів, відлиті в бронзі, а на мосту через річку стоїть красива золота скульптура гризуна. Щорічно в червні проводиться велике свято з виставою: місцеві школярі вважають за честь взяти у ній участь, зігравши спочатку дітей, а потім щурів. Навіть сам населений пункт офіційно називається Rattenfаngerstadt Hameln – Місто щуролова Хамельн.
Герой історії не тільки відвів щурів, але й надав неоціненну послугу на століття вперед. Як раніше підводи з навколишніх сіл, сьогодні сюди справно з'їжджаються автобуси з туристами, які прагнуть доторкнутися до легенди. Навіть Майкл Джексон свого часу дав концерт не у великих сусідніх містах, а саме тут. Виявляється, мама розповідала йому в дитинстві історію про Щуролова.
Втім, Хамельн цікавий і сам по собі. Досі тут збереглися будинки з написами старонімецькою про рік побудови – деякі датуються XIV-XV століттями. Сьогодні їхні перші поверхи часто займають фастфуди і магазини одягу. Є й інший цікавий факт: виявляється, саме в Хамельні була аптека, яка до 1841 року належала винахіднику морфіну Фрідріху Вільгельму Сертюрнеру. Аптекар збожеволів і помер у 58 років, швидше за все, від зловживання власним зіллям.
Аптека розташовувалася у Hochzeitshaus – саме в тій будівлі, де зараз відбувається чарівна лялькова вистава. Невблаганний потяг, який випромінювала сопілка Щуролова, перегукується із силою залежності від першого алкалоїду, виділеного хімічним шляхом.
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 18 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.