Світ нерідко порівнює Крим з Республікою Косово, що відкололася від Сербії. Корреспондент спробував розібратися у відносинах сербів з жителями Косова через шість років після розлучення, пише Наталія Мечетна у №15 видання від 18 квітня 2014 року.
У лютому 2008 року самопроголошеній державі Косово аплодував практично весь світ. Тепер, через шість років після відділення краю від Сербії, Російська Федерація визнала Крим своєю територією.
Косовський прецедент став козирем для російських дипломатів у кримському питанні. Росіяни відкидали всі доводи західних колег про те, що Косово являє собою унікальний випадок, оскільки проголошенню ним незалежності передував затяжний конфлікт на етнічному та релігійному ґрунті: близько 92% населення краю – етнічні албанці, а основною релігією є іслам. Але позиція росіян так і залишилася непохитною.
«Те, що в Криму всіма відзначається відсутність будь-яких серйозних правопорушень, обумовлюється саме тим, що були вжиті додаткові заходи, що народні дружини самооборони були сповнені рішучості не допустити повторення того, що трапилося на Майдані, де, до речі, продовжує залишатися наметовий табір», – заявив глава МЗС РФ Сергій Лавров.
Росія дорікає низці країн у подвійних стандартах, заявляючи, що Захід визнає право Косова на самовизначення, а Криму – ні.
«Москва стверджує, що російськомовне населення в Криму стикається із загрозою переслідування з боку українців, але цьому досі немає ніяких доказів», – зазначає журналіст Радіо Свобода Гленн Кейтс.
Такої точки зору дотримується й адміністрація Білого дому.
Враховуючи те, що відбувається, Корреспондент спробував розібратися, як живеться громадянам нової країни після відділення від Сербії і з якими проблемами зіткнулася молода держава.
Косово проголосило незалежність 17 лютого 2008 року. Відтоді цю республіку визнали понад 100 країн, вона стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, підписала угоду з Європейським інвестиційним банком. Водночас такі європейські держави, як Греція, Іспанія і Румунія, відмовилися визнати незалежність Косова, побоюючись посилення сепаратистських настроїв у себе вдома.
Навіть незважаючи на широку підтримку з боку Заходу, Косово продовжує залишатися частково визнаною державою, а його жителі позбавлені можливості в'їзду до Шенгенської зони без візи
Показово, що навіть незважаючи на широку підтримку з боку Заходу, Косово продовжує залишатися частково визнаною державою, а його жителі позбавлені можливості в'їзду до Шенгенської зони без візи. Водночас громадяни Албанії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Чорногорії та Сербії можуть безперешкодно в'їжджати в країни Шенгену. Це, на думку жителів Косова, є несправедливістю й однією з головних проблем їхньої батьківщини.
«Ми дійсно обмежені в цьому питанні, оскільки для поїздок майже в будь-яку країну потрібна віза», – зазначає в коментарі Корреспонденту житель косовської столиці Пріштіни Шпетім Шуджяку.
Він вважає, це перешкоджає молоді в пошуках роботи на території ЄС, тоді як громадяни інших балканських держав можуть це робити.
Коса на камінь
У світових ЗМІ нерідко проводяться паралелі між відділенням Криму і проголошенням незалежності Косова, проте нерідко замовчується, через що довелося пройти албанцям до відділення від Сербії.
Шуджяку ділиться з Корреспондентом посиланням на відеосервісі YouTube, де наочно видно, як сильно було зруйноване і спалене в 1999 році його рідне місто Джяковіца. За його словами, рани жителів Косова ще не загоїлися. До того ж доля деяких зниклих під час війни людей досі невідома, а Сербія навіть офіційно не вибачилася за це, журиться він.
Відділенню краю передував затяжний військовий конфлікт на Балканах, а також війна в самому Косові, що тривала з 1996 по 1999 рік між албанцями, які прагнули бути незалежними, і Союзною Республікою Югославією, що включала в себе Сербію і Чорногорію. У цьому конфлікті загинуло мінімум 1.500 косовських повстанців і понад 300 солдатів югославської армії.
Безпосереднім приводом для втручання НАТО у конфлікт став інцидент в селі Рачак, коли югославські сили, за твердженнями західних спостерігачів, стратили 45 албанців. А югославська влада натомість стверджувала, що в Рачаку була операція проти групи албанських бойовиків.
Крім того, головнокомандувачем з боку Союзної Республіки Югославії в цій війні був Слободан Мілошевич – один з головних «клієнтів» Гаазького трибуналу. У 1999 році, під час косовської війни, з боку ООН і НАТО йому були висунуті офіційні звинувачення в геноциді, порушенні Женевської конвенції та військових злочинах.
Само собою, серби не визнають Косова, вважаючи, що Захід допоміг сепаратистам відокремитися, маючи свої інтереси. Серб Мілош Пович з Белграда нагадує Корреспонденту про те, що раніше Сербія виступала категорично проти розгортання військової бази США Кемп-Бондстіл на території краю. Вона була споруджена в 1999-му біля міста Урошевац після косовської війни і є однією з найбільших військових баз, розміщених в ЄС. А тепер, після відділення краю, ніщо не заважає США залишити Кемп-Бондстіл.
Також серб зазначає, що до війни Kosova Liberation Army (Армія визволення Косова) проходила в списках ЦРУ як терористична організація, однак тепер про це ніхто не згадує. Дійсно, навіть впливове американське видання The Washington Times свого часу з посиланням на західні розвідслужби писало про зв'язки армії з найвідомішою терористичною організацією у світі – Аль- Каїдою. Тепер політичним крилом Kosova Liberation Army є заснована в 1999-му Демократична партія Косова, що займає 34 з 120 місць в парламенті.
«Відносини між Сербією і Косовом дуже напружені. І такими вони будуть, поки ми не отримаємо його назад. Край є колискою сербської держави – тим місцем, де вона сформувалася», – вважає Пович.
Питання про визнання держави Сербією, а також про її членство в ООН і зараз залишаються відкритими й актуальними
Питання про визнання держави Сербією, а також про її членство в ООН і зараз залишаються відкритими й актуальними. Про це й казав прем'єр частково визнаної республіки Хашим Тачі, коли Республіка Косово відзначала шосту річницю свого існування.
Визнання з боку Сербії, одного з кандидатів на вступ до ЄС, Косову необхідно для того, щоб не залишитися законсервованою державою. Вже сьогодні іноземець, який отримав під час в'їзду штамп Косова, згідно із сербським законодавством вважається таким, що нелегально перетнув кордон Сербії. З таким штампом в'їжджати з краю до Сербії заборонено. До того ж у майбутньому в разі подальшого розширення ЄС обом країнам без встановлення дипвідносин буде неможливо перебувати в Шенгенській зоні.
Несолодка свобода
Економічна ситуація в молодій державі залишає бажати кращого. Обсяг ВВП республіки становить $ 14,11 млрд. За цим показником Косово розмістилося на 146-му місці у світі – між Киргизстаном ($ 14,3 млрд ) і Нігером ($ 13,98). ВВП на душу населення тут більш ніж скромне – $ 7.600, у той час як у Сербії – $ 11.100.
Основні статті експорту становлять вироби з металу, шкіряні вироби, побутова техніка, готові харчові продукти, напої та вироби з тютюну. Держава отримує міжнародну допомогу, а також живе за рахунок переказів албанців, які проживають за кордоном. Водночас рівень безробіття тут становить 30,9 % – це один з найвищих показників у світі.
Крім того, жителі Косова нерідко опиняються в центрі міжнародних скандалів. Величезний резонанс у світі викликала справа клініки Medicus у Пріштіні, співробітники якої проводили десятки незаконних операцій з трансплантації органів.
Слідство встановило, що лікарі – учасники злочинного угруповання знаходили бідних вихідців із Середньої Азії та Східної Європи, готових, наприклад, продати свою нирку за 15 тис. євро. Потім вони шукали багатих клієнтів, які сплачували за орган майже в десять разів більше, і робили пересадку. Деякі донори взагалі не отримали ніяких грошей після вилучення органу. У цій справі п'ять лікарів вже отримали по кілька років в'язниці.
Причому це далеко не перший скандал, пов'язаний з торгівлею людськими органами. У 2010 році комітет Ради Європи з прав людини оприлюднив доповідь, у якій йшлося про те, що члени Армії звільнення Косова займалися торгівлею людськими органами (підозрюється, що вони були вилучені переважно у полонених сербів) і наркотиками в кінці 1990-х років, під час війни.
Тоді тінь підозри в причетності до злочинів впала навіть на Тачі, однак косовська влада відкинула всі звинувачення. У цій справі досі триває слідство, розпочате спеціальною міжнародної комісією на чолі з американським прокурором Клінтом Вільямсоном. У списку зниклих безвісти у справі фігурують 527 осіб. Слідство схиляється до того, що люди є мертвими, проте де перебувають їхні тіла, невідомо.
В останні роки Косово стали звинувачувати в тому, що воно стало перевантажною базою для транзиту до Європи афганських наркотиків – переважно кокаїну і героїну
Також в останні роки Косово стали звинувачувати в тому, що воно стало перевантажною базою для транзиту до Європи афганських наркотиків – переважно кокаїну і героїну. Про тенденції посилення ролі косовсько-албанських злочинних угруповань у Західній Європі свідчать доповіді Управління ООН з наркотиків і злочинності.
Справедливості заради Пович зазначає, що проблема з обігом наркотиків існувала в Косові і тоді, коли держава ще була у складі Сербії. А тепер вона тільки посилилася.
Економіка країни, на думку Шуджяку, загальмувала через те, що багато фабрик було спалено під час збройних зіткнень. Албанські внески в сербських банках так і залишилися неповернутими. До того ж, на його думку, чимало проблем державі створює і північна частина косовського міста Мітровіци, населена переважно сербами.
Це місце стало лазівкою для чорного ринку, звідки до Косова потрапляють сербські товари без сплати митних зборів, що також призводить до погіршення економіки. Також бідами Косова Шуджяку називає чиновницьку корупцію, кумівство, непрофесіоналізм посадовців, відсутність допомоги сільському господарству.
«Все це і складає головоломку поточної економічної ситуації», – упевнений місцевий житель.
За словами Повича, деякі жителі Косова шукають нелегальні шляхи для отримання сербських паспортів та вільного пересування Шенгенською зоною в пошуках кращого життя.
Житель Белграда: Так, вони бідують, але ніколи не визнають це. Іноземцю вони скажуть, що раді відділенню
«Так, вони бідують, але ніколи не визнають це. Іноземцю вони скажуть, що раді відділенню», – зазначає Пович.
Ще один житель Косова, Флорім Брахімі з Пріштіни, у коментарі Корреспонденту відзначає той факт, що головною проблемою краю є питання про його участь в ООН, що включає надання країні персонального коду, міжнародного номера банківського рахунку (IBAN), участь у міжнародних спортивних та культурних заходах.
На думку Брахімі, Сербії також слід як мінімум вибачитися, а ще допомогти знайти албанські могили на її території.
«Так, економіка Косова не приводить у захват, але в цілому можна сказати, що це [економічні проблеми] – ціна незалежності», – підсумовує Брахімі.
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 18 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.