Корреспондент продовжує цикл про найбільш відомі теорії змови. У цій статті мова піде про культи сови і Міккі-Мауса, а також про підступні плани світового уряду, «прописаного» у США, пише Дмитро Громов у №19 журналу від 16 травня 2014 року.
Тиха ніч у гаю тисячолітніх секвой. Під спів жаб біля лісової водойми під гігантською статуєю сови збираються люди – частина з них повністю оголена, а частина має довгі одяги на зразок церковних мантій. Біля 12-метрового совиного ідола вони розпалюють велике вогнище і спалюють у ньому опудало немовляти.
Це не фрагмент з фантасмагоричного роману і навіть не ритуал окультного ордену, а обряд «кремації співчуття», який нібито відкриває тритижневий відпочинок членів так званого Богемського клубу в однойменному гаю під Сан-Франциско (США).
Відео, зняте у 2000 році відомим американським кінодокументалістом Алексом Джонсом, давно крутиться в інтернеті як один з доказів існування змови мондіалізму (від фр. monde – «мир») – встановлення нового світового порядку з таємним урядом на чолі.
Цей глобальний кабмін, відповідно до теорії змови, складається з кількох приватних напівзакритих міжнародних організацій і визначає долі всього світу – політичних режимів, розвитку економік і культур.
Богемський клуб – лише одна зі структур цього пулу таємних відомств планетарного управління, куди входять більш відомі Більдерберзький і Римський клуби, а також Тристороння комісія.
За версією конспірологів, їхні учасники – кілька сотень впливових політиків, бізнесменів, членів королівських сімей – прагнуть до всесвітнього панування. Лялька, що спалюється ними на багатті, – символ негативних емоцій, які ритуально відкидають від себе члени таємного уряду, щоб не відчувати страждань населення планети.
Теорія мондіалістської змови – нова генерація старої конспірологічної ідеї про таємні товариства, зазначає російський філософ Олександр Дугін.
Новим тут є особлива геополітична роль США – цю країну як авангард постіндустріального світу мондіалісти вважають ідеалом облаштування суспільства.
«Відповідно до цієї версії, мондіалістський рух прагне нав'язати всім країнам світу один і той самий соціально-політичний зразок суспільного устрою, який буде копією американської моделі і в якому всі національні, територіальні та культурні особливості держав і націй будуть скасовані, як це історично і вийшло у випадку американських штатів», – резюмує Дугін.
Любителі яблучного пирога
Початок червня 2006 року. До готелю Brookstreet у столиці Канади Оттаві час від часу під'їжджають лімузини класу люкс з тонованими стеклами. Розгледіти людей, які виходять з них, можна хіба що за допомогою потужної оптики – ближче ніж за 200 м до готелю не підпускає охорона.
У ці дні тут проходила чергова нарада Більдерберзького клубу, заснованого в 1954-му в Голландії. Його члени зустрічаються щороку у різних місцях Європи та Америки.
Завсідники тут – видатні діячі політики, бізнесу і власники провідних західних ЗМІ. Для преси сюди вхід закритий, але репортери день і ніч чергують біля готелю.
Серед журналістів є й ті, хто собаку з'їв на темах всесвітньої змови. Канадець Деніел Естелін, який 15 років відслідковує зустрічі клубу, хвалиться своїм репортерським відео-та фотоархівом, де серед учасників Більдерберзьких самітів фігурує чимало віпів світового рівня.
Це, наприклад, Генрі Кіссінджер – держсекретар США в 1970-х, права рука мільярдера і негласного «лідера» таємного уряду Девіда Рокфеллера, Юрген Шремпп – гендиректор концерну Daimler Chrysler AG, Річард Холбрук – екс-посол США в ООН, який устиг попрацювати і в кабінеті Барака Обами, Дональд Грем – власник впливового видання The Washington Post, а нині глава ради директорів Facebook, Індра Нуйї – голова компанії PepsiCo, Беатрікс – королева Нідерландів, Пол Вулфовіц – екс-голова Світового банку, Ахмед Чалабі – міністр нафтової промисловості і віце-прем'єр Іраку.
«Рішення, які приймають ці люди, зачіпають не тільки бізнес і політику, а й взагалі весь спектр життя, – упевнений Естелін. – Важко відразу усвідомити, як така маленька група зі 125 чоловіків і кількох жінок контролює шестимільярдне населення. По суті це набагато простіше, ніж ви думаєте».
Ці люди працюють за системою яблучного пирога, пояснює публіцист, автор книги Таємниці Більдерберзького клубу. Пиріг, тобто світ, мондіалісти розрізають на велику кількість маленьких частин, довіряючи кожну з них людині, якій довіряють вони самі.
«Наприклад, якщо ви берете Вулфовіца, що керує Світовим банком, то через нього ви керуєте всією цією організацією, – наводить приклад журналіст. – І вам не потрібно контролювати, що думає, що робить або в що вірить кожна посудомийка в цій організації».
Незважаючи на те що засідання Більдербергу проводяться за сімома замками, репортери запевняють, що їм вдається добути як списки його учасників, так і порядку денного.
За інформацією Естеліна, у 2006-му таємні владики світу обговорювали напад США на Іран, який вони звинувачували у спонсоруванні терористів і розробці ядерної зброї, а також об'єднання США, Канади та Мексики в Північноамериканський союз.
Це об'єднання, на думку конспірологів, має стати черговим етапом глобалізації після створення Євросоюзу. Прихильники теорії змови мондіалістів вважають, що об'єднання країн у великі регіони зі стиранням кордонів між ними – частина таємного задуму з перетворення планети на єдину державу, керовану з одного центру.
До вже наявних європейських і африканських союзів приєднаються Північноамериканський та Азіатський, вважає Джонс.
«Країни – справа минулого. Будь-яка форма незалежності знищується повністю. Знищені 80% населення Землі. Колись вільне населення живе в закритих містах-в'язницях. Пересування обмежене: автомагістралі з'єднують великі міста й утримують жителів від виходу в заборонені зони, – малює Джонс світ недалекого майбутнього від мондіалістів, схожий на роман-антиутопію. – Суперкомп'ютери ведуть хроніку і категоризують кожну дію. Планета – тюрма у владі безжальної банди, влада якої не заперечується».
Казка про Чебурашку
Населення Землі має бути скорочене до так званого золотого мільярда обраних в інтересах збереження природних ресурсів на планеті – нібито таким є головне гасло мондіалістів.
Євгеніку, науку про селекцію людей, у США почали використовувати як інструмент на державному рівні ще в 1920-х у вигляді стерилізації неповноцінних громадян, а десятиліттям пізніше її запозичив для нацистської Німеччини Адольф Гітлер.
Зараз ідеї штучного скорочення чисельності населення не тільки не застаріли, а й знову набули актуальності у зв'язку з перенаселенням планети. Замість євгеніки і стерилізації з'явилися нові терміни – контроль народжуваності і планування сім'ї.
Такими механізмами «зайвих людей» зітруть з лиця планети, а тих, хто залишиться, контролюватимуть за допомогою новітніх технологій, роблять похмурі прогнози конспірологи.
Мовляв, знайому всім магнітну кредитку мондіалісти пропонують перетворити з фінансового документа на так званий Протез Я – своєрідний паспорт космополіта, який скасовує національну і державну приналежність аж до присвоєння людині порядкового номера.
Термін, за словами Дугіна, належить Жаку Атталі, члену Більдербергу, першому керівнику Європейського банку реконструкції та розвитку.
На думку Джонса, таємний уряд уже збирається робити перші кроки в цьому напрямку – вводити стандартизовану для Північноамериканського союзу ID-картку, а пізніше і вживлювати під шкіру чіп для контролю своїх «кріпаків» у пересуваннях між трьома регіонами союзу.
Майкл Коффман, відомий американський учений, який спеціалізується на вивченні екосистем, називає такий спосіб контролю населення новим феодалізмом.
«Концепція нового світового порядку мусувалася століттями, але у другій половині XX століття пішла серйозна гра, – каже Коффман. – Президент [США] Джордж Буш-старший використав це поняття багато разів у своїх промовах, чітко даючи зрозуміти, що він бажає бачити такий порядок у вигляді загального типу управління, за якого кожна людина на планеті Земля врешті-решт підкорятиметься законам, сформульованим на міжнародному рівні. Все повторюється. Згадайте історію: Римська імперія, Радянський Союз, Гітлер з нацизмом – завжди говорили про створення утопії для середньої людини. Насправді ж історія демонструвала протилежність».
Цього разу змовниками є проамериканські політики, які проповідують космополітизм і перевагу ліберальної економіки над усіма іншими формами влаштування суспільства.
Втім, антимондіалісти не ототожнюють американістів із самими американцями – це, на їхній погляд, універсальний тип міжнародного прагматика-футуриста. Він також і носій характерною культури – так званої мондіалістської ідеології Уолта Діснея. Зірку голлівудського кіно, творця класичної мультиплікації конспірологи давно занесли до лав масонів і «шиють» йому впровадження в масову свідомість особливого типу психології.
Штучна безтурботність, зацикленість на найбільш незначних деталях буденної поведінки – як у героїв його мультфільмів. Примат розваги над інтелектуалізмом, конформізм і аполітичність і в цілому, як висловлюється Дугін, «певна особлива мультиплікаційність життя, що відбувається за законами видовищної ілюзорності».
Зосередженням такої ментальності в очах конспірологів є діснеєвський Міккі-Маус. Втім, експерти нагадують, що така сама доля спіткала й аналогічного радянського мультяшного персонажа – Чебурашку, звинуваченого російськими конспірологами у відсутності в нього не тільки національних, а й фізичних ознак, що дозволяє віднести його до будь-якого виду звірів.
Гуд-бай, Америко
Велика політика завжди здійснювалася за зачиненими дверима, а дипломатам, згідно з відомим афоризмом, язик даний, щоб приховувати свої думки. Не дивно, що політика йде рука об руку з конспірологією.
Навіть у демократичних суспільствах можновладці надають перевагу конфіденційності. При цьому цілком зрозумілі процеси в очах сторонніх спостерігачів розростаються до неймовірних розмірів – так народжуються міфи про таємні зв'язки.
У політології та політичній журналістиці конспірологічний метод надто поширений. Спостерігач, не знаючи всього підґрунтя того, що відбувається, добудовує невідомі ланки чи факти, і теорія змови тут – незамінний помічник.
Якщо між політичними діячами або подіями немає явного зв'язку, а їх треба за логікою статті зв'язати між собою, напрошується конспірологічний метод: цей зв'язок є, але він прихований.
«Прямо зараз вони вирішують, чи збільшувати податки, чи повертати ціни на нафту. Звичайно, на порядку денному набагато більше питань, і ми з часом про них дізнаємося, але ці стоять першими у списку в нинішньому році, – впевнено каже про засідання Більдербергу в Оттаві Джим Такер, журналіст консервативної газети American Free Press, що висвітлює зустрічі групи вже понад 30 років. – 120 найбільш впливових людей світу: вищі чини держав Європи, вищі посадові особи уряду США, казначейство, Білий дім, міністерство оборони ... Зараз вони обговорюють глобальний порядок денний. Чому вони роблять це таємно? Тому що вони творять зло. Зло робиться в темряві – добрі справи висвітлюються».
Американський політолог Деніел Пайпс, що розвінчує теорії змови, називає одну з головних установок усіх конспірологів: важливі події відбуваються за лаштунками, куди потрапляють тільки задіяні.
Незважаючи на те що теорія мондіалістської змови була дуже популярною в СРСР і її досі полюбляють патріоти в пострадянському просторі, це чисто американський винахід, вважає український соціальний психолог Олег Покальчук, який деякий час жив у США.
«З точки зору американського обивателя, їхня країна дійсно є імперією, що керує безліччю процесів у світі. І хотіла б керувати всіма, але не виходить, бо є ще світовий уряд, який заважає, – пояснює експерт теорію змови як психологічний феномен. – Американці трошки комплексують, що у них не все виходить, що Америка як окрема держава втрачає свої позиції [на тлі загрози появи Північноамериканського союзу].
Крім того, таємні клуби як оплот світового уряду – це типово американська міфологія, вважає Покальчук, що йде корінням в історію США, коли групи британських колоністів, які висадилися в Новому Світі, об'єднувалися, щоб вижити. Уся місцева культура пронизана духом клубного корпоративізму.
«Повинні існувати організації, де провідні політики та бізнесмени могли б поміркувати над головними проблемами майбутнього, скоординувати свою політику і спробувати прийти до єдиної думки», – також не бачить нічого підступного у приватних елітарних клубах Кейс ван дер Пейл, професор Суссекського університету у Великобританії, який не заперечує, втім, що такі групи відіграють хоч і неформальну, але ключову роль у сучасному світі.
У зустрічах Більдербергу нерідко беруть участь майбутні політичні лідери ще до того, як їхні імена стають відомими. Так, у 1991 році там побував Білл Клінтон, будучи ще губернатором Арканзасу. Двома роками пізніше – Тоні Блер, тоді ще член парламенту від опозиційної британської лейбористської партії. Усі голови Єврокомісії, які займали цей пост останнім часом, брали участь у зустрічах Більдерберзької групи до свого призначення.
Це викликало звинувачення в тому, що група проштовхує своїх людей на важливі посади. Однак Етьєн Давіньйон, голова щорічної Більдерберзької конференції у 1998-2001 роках, стверджував, що члени її керівного комітету просто чудово вміють виявляти таланти.
Якщо ці люди домагаються чогось, то не завдяки Більдерберзькій групі, а завдяки собі самим, сказав Давіньйон.
«Я не вважаю нас глобальним правлячим класом, оскільки не думаю, що глобальний правлячий клас існує, – резюмував глава Більдербергу. – Я вважаю, це просто впливові люди, які хочуть поспілкуватися з іншими впливовими людьми».
***
Цей матеріал опублікований в № 19 журналу Корреспондент від 16 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.