Газова угода між Росією та Китаєм, яку вже називають "контрактом сторіччя", залишає багато запитань, головне із яких - наскільки ціна російського газу для Китаю відрізнятиметься від ціни на газ для Європи.
Російський "Газпром" і Китайська національна нафтогазова корпорація (CNPC) підписали договір про продаж російського газу Китаю за східним маршрутом. Свідками підписання були російський президент Володимир Путін та лідер Китаю Сі Цзіньпін.
"Ціна є прийнятною для обох сторін. Вона прив'язана, як і в наших інших міжнародних контрактах, зокрема, і з партнерами у Західній Європі, до ринкової ціни на нафту і нафтопродукти", - заявив після підписання контракту президент Путін.
Передбачається, що обсяги поставок будуть на рівні 38 млрд кубів на рік із можливим збільшенням до 60 млрд кубометрів. Для постачання газу за східним маршрутом "Газпром" має намір побудувати газопровід "Сила Сибіру" до Примор'я, де також планується розпочати виробництво скрапленого газу.
Глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що вартість 30-річного контракту з Китаєм щодо газу становить 400 млрд дол. Він наголосив, що це є найбільшим контрактом "Газпрому", який передбачає постачання до Китаю 38 млрд кубометрів газу за рік.
"Такого контракту немає з жодною компанією", - заявив керівник російського газового монополіста.
Рамкову угоду щодо постачання російського газу до Китаю було підписано ще у 2009 році, і з того часу між сторонами точилися суперечки щодо ціни. Ще у вівторок повідомлялося, що представники китайської компанії відмовлялися його підписувати. Це підтвердив і Олексій Міллер, заявивши, що лише о четвертій годині ранку за китайським часом (опівночі за московським) у середу стало зрозуміло, що "всі принципові питання вирішені".
Водночас керівник "Газпрому" відмовився назвати журналістам ціну на газ для Китаю, пославшись на комерційну таємницю.
Саме на це найперше звертають увагу експерти, коментуючи підписання угоди. Вони припускають, що зовнішні обставини, зокрема, і європейські санкції проти Росії, дали Китаю шанс наполягати на максимально низькій ціні. Дехто навіть не виключає, що ціна у щойно підписаному контракті, так само, як і у рамковій угоді 2009 року, залишилася невизначеною.
Оглядачі також зауважують, що російський газ може дійти до Китаю не раніше 2020 року, а сам проект вимагає величезних інвестицій.
Гордон Кван, голова Аsia Oil Recearch, Nomura
Це має бути вигідною угодою (для Китаю - Ред.), хоча ми і не знаємо остаточну ціну. Очевидно, ціна визначатиметься формулою, яка має застрахувати від майбутніх коливань у ціні.
Китай мав сильну позицію під час переговорів, особливо з огляду на кампанію боротьби із корупцією - PetroChina і CNPC вже не можуть дозволити собі підписувати невигідні угоди.
Крім того, з огляду на санкції ЄС проти Росії, не думаю, що "Газпром" мав можливість виставляти надто високу ціну на свій газ.
До того ж, Китай має справжній "прорив" із видобутком власного газу у Сичуані та будівництвом LNG-терміналу для імпорту скрапленого газу із Північної Америки. Все це дуже важливо, особливо з огляду на те, що російський газ не надійде до Китаю раніше 2019-2012 року.
Тревор Сікорські, керівник газових досліджень у британській консалтинговій компанії Energy Aspects
Головним є те, що це є довготерміновим проектом, оскільки вимагає величезних інвестицій від "Газпрому" у будівництво газопроводів, а також у розвиток видобутку у Східному Сибіру. Реальний газ ми можемо побачити лише під кінець десятиріччя. Для "Газпрому" це (підписання контракту із Китаєм - Ред.) було життєво важливим, як можливість нарешті отримати якусь диверсифікацію своїх зовнішніх ринків.
Майкл Мейден, директор британської консалтингової компанії China Matters
Є два варіанти. Або китайці зробили якусь передоплату і не хочуть розкривати цифри, аби не створювати прецедент. Але я особисто у це не дуже вірю, адже це не вкладається у загальний стиль поведінки китайців.
Інший варіант полягає у тому, що вони підписали угоду, але так і не домовилися щодо базової ціни. Гадаю, що найгіршим наслідком цього підписання є те, що воно потрапить у заголовки, і Путін отримає гарну історію. Але неузгодженості і надалі залишаються невирішеними.
Джон Лоу, програма з питань Росії та Євразії, Chatham House
У цій угоді явно багато політики, і навіть оцінюючи спільну російсько-китайську заяву з цього приводу, стає зрозуміло, що Росія і Китай налаштовані на досить тісну стратегічну співпрацю.
Також із спільної заяви зрозуміло, що багато чого у цій співпраці буде налаштовано проти Сполучених Штатів. Відтак, для Росії, яка нині переживає серйозну кризу у відносинах із Заходом, для поглиблення співпраці з Китаєм настав дуже слушний момент.
Олександр Тодійчук, голова Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club
Підписання угоди з Китаєм ще раз підтвердив той факт, що європейський ринок дедалі менше зацікавлений у дорогому російському газі, поставки якого останнім часом стали ще й проблемними через газові війни між Україною та Росією. Тому керівники Євросоюзу впровадили низку заходів із диверсифікації джерел постачання, і це дало свій результат: на заході Європи, де з'явилася альтернатива, ціни на газ є значно нижчими, ніж у Східній Європі, яка переважно споживає російський газ.
Україні також варто рухатися цим шляхом, і її реальна участь у європейському енергетичному ринку мінімізує усі ризики від можливого зменшення транзиту російського газу українською територією. Але природно, що у цій ситуації і "Газпром" шукає диверсифікації і для себе. Звісно, Росія використовуватиме цей контракт для певного шантажу Європи. Крім того, ми ще не знаємо, яку остаточну ціну закладено у ці контракти. За цим контрактом у "Газпрому" значно зростуть транспортні витрати, а відтак, зменшиться прибуток.
Ми також дуже добре пам'ятаємо первинну вартість і строки запуску "Північного потоку", які потім багато разів переглядалися у бік збільшення і подовження. Те саме і щодо "Південного потоку".