Щонайменше п'ять країн світу офіційно торгують своїм громадянством - придбати паспорт можна в обмін на інвестиції.
У всіх шпигунських фільмах, від Бонда до Борна, повторюється та сама тема: шпигун без проблем тікає від переслідувачів, маючи повну валізу готівки й паспорти на будь-який колір і смак.
Утім, дедалі частіше другий паспорт бажають отримати не шпигуни, а звичайні люди, так звані "економічні громадяни".
Крістіан Калін, фахівець з питань громадянства компанії Henley and Partners, консультує клієнтів з приводу того, на який паспорт краще витратити гроші. За його оцінкою, щорічно декілька тисяч осіб витрачають сумарно близько 2 млрд доларів на придбання другого, а то й третього паспорту до своєї колекції.
"Люди прагнуть урізноманітнити своє інвестиційне портфоліо – так само корисно мати різні паспорти", – пояснює він. Інвестиції у громадянство нині популярні серед громадян Китаю, Росії, а також країн Близького Сходу.
Держави ж, яким бракує грошей, взяли це на замітку. Лише за останній рік в Антигуа і Барбуді, Гренаді, Мальті, Нідерландах та Іспанії відкрилися нові програми, що дозволяють багатим інвесторам отримати громадянство відразу ж у обмін на інвестицію або іншим спрощеним шляхом.
Утім, не всі задоволені прозорістю таких програм та звітністю за їхніми підсумками.
У січні віце-президент Європейської комісії Вів’єн Редінг сказала в одній з промов: "Громадянство не має виставлятися на продаж".
Проте наразі багатіям щастить: півдюжини країн пропонують їм прямий шлях до громадянства через інвестиції, без вимоги постійно проживати у їхній країні.
Отже, у реальному житті громадянство таки продається.
Домініка
Найдешевше своє громадянство віддає крихітний карибський острів Домініка.
Варто лише зробити інвестицію розміром 100 тисяч доларів плюс ще деякі додаткові платежі, а також пройти особисту співбесіду на острові – і ви станете громадянином Домініки.
Однак консультанти застерігають: оскільки комісія, що проводить співбесіди, збирається лише раз на місяць, на отримання паспорта Домініки може піти від 5 до 14 місяців.
Оскільки ця країна входить до Співдружності Націй, її громадяни мають особливі привілеї у Великій Британії, а також можуть без візи подорожувати до 50 країн, у тому числі Швейцарії.
Сент-Кіттс і Невіс
Карибські острови Сент-Кіттс і Невіс запровадили програму громадянства через інвестиції (ПГІ) найпершими у світі – ще у 1984 р.
Вони пропонують два шляхи отримання громадянства. Дешевший – це зробити доброчинний внесок без права відшкодування у сумі 250 тисяч доларів на користь Фонду диверсифікації цукрової промисловості Сент-Кіттс і Невісу.
Другий варіант – інвестувати щонайменше 400 тисяч доларів у нерухомість на території країни.
На цю програму нещодавно звернуло увагу Міністерство фінансів США, яке хвилюється, що іранці, отримавши паспорти Сент-Кіттс і Невісу, можуть подорожувати з ними до США і навіть робити там інвестиції, що буде порушенням американських санкцій (Сент-Кіттс закрив свою програму для іранців у грудні 2011 р.).
Однак пан Калін з Henley and Partners, який допомагав у розробці цієї програми, стверджує, що, попри деякі складнощі, "програма Сент-Кіттсу працює відносно добре – певною мірою, її можна вважати зразковою".
Він додає, що паспорти карибських країн – чудовий проміжний щабель для "громадян світу", які планують далі укріпити свій статус через ПГІ таких країн, як Португалія чи Сінгапур.
Антигуа і Барбуда
Антигуа і Барбуда запровадили свою ПГІ наприкінці 2013 р., зі схожими вимогами, як у Сент-Кіттс: 400 тисяч доларів інвестицій у нерухомість або 200 тисяч – внесок у доброчинність.
У промові з приводу відкриття програми прем’єр-міністр Болдвін Спенсер назвав причину, через яку дедалі більше країн продає громадянство: сповільнення економіки і "майже повне зникнення традиційних джерел фінансування".
Як приклад він навів не тільки Сент-Кіттс, а й США, де іноземцям дозволяється отримати візу EB-5 (яка в свою чергу дає право на ґрін-карту) за умови, що вони вкладуть 500 тисяч доларів у "цільовий об’єкт працевлаштування" і створять 10 робочих місць. (З 1990 р. іноземці інвестували у США понад 6,8 млрд доларів і отримали 29 тисяч віз EB-5; на ці візи встановлено річний ліміт у 10 тис. одиниць).
Утім, пан Спенсер зазначив: "Це не означає, що програма громадянства через інвестиції Антигуа і Барбуди відкрита для всіх, кому заманеться".
Мальта
"Безперечно, програми громадянства через інвестиції зараз дуже популярні, особливо в Європі", – каже Аєлет Шахар, професор юриспруденції з Університету Торонто.
Невеличка Мальта нещодавно викликала всезагальне обурення, оголосивши про плани видавати паспорти за інвестиції в розмірі 650 тисяч євро, без вимоги проживання. Адже з такою програмою мальтійський паспорт став би найдешевшим серед країн ЄС.
Прем’єр-міністр Джозеф Мускат підрахував, що за перший рік за громадянством може звернутися близько 45 осіб, що принесе 30 млн євро прибутку.
Під тиском посадовців з ЄС мальтійські керівники змінили правила: тепер потенційні отримувачі паспортів мають прожити в Мальті один рік й інвестувати не менше ніж 1,15 млн євро.
Ця історія підняла на поверхню розбіжності у розумінні того, що таке громадянство, зауважує пані Шахар.
"Перед нами постає найважливіше й найделікатніше питання для будь-якої політичної спільноти: як визначити, хто належить – чи має належати – до її членів?" – каже вона.
"Якщо керуватись програмами громадянства через інвестиції, то відповідь залежатиме лише від товщини гаманця охочих. Це підриває традиції, адже процес натуралізації завжди спирався на встановлення істинного зв’язку між людиною та її новою батьківщиною", - додає пані Шанхар.
Кіпр
Ще одна країна ЄС, яка пропонує громадянство в обмін на інвестиції, – це Кіпр.
У березні вартість програми знизили до 2 млн євро, почасти щоб утішити інвесторів (головним чином росіян), які втратили гроші, коли Кіпр був змушений прийняти суворий план виходу з кризи, запропонований ЄС.
(Ціна у 2 млн євро діє лише тоді, коли інвестор належить до об’єднання, яке спільно інвестує понад 12,5 млн євро. Незалежний пошукувач громадянства має інвестувати у нерухомість або банк щонайменше 5 млн євро).
Але пан Калін не радить користатися пропозицією Кіпру, адже спочатку громадянство цієї країни оцінюували у 28 млн євро, потім у 10 млн і нарешті в 5 млн.
"Це хороший приклад того, як не слід робити: вводити продукт на ринок за неадекватною ціною, а потім знижувати її щопівроку. Це смішно", – іронізує він.