Кілька незаселених островів у Південній Азії можуть стати причиною великої війни в Тихому океані, пише Павло Сивокінь у №22 журналу Корреспондент від 6 травня 2014 року.
На початку травня флотилія з 80 китайських суден впритул підійшла до акваторії островів Парацельса і почала геологорозвідувальні роботи в регіоні. Вже наступного дня до них підпливли кораблі берегової охорони В'єтнаму, який вважає цей архіпелаг зі 100 островів загальною площею 5 кв. км своєю територією, і спробували водометами витіснити китайців у відкрите море.
«Кораблі проходили так близько, що кілька разів ми чекали зіткнень. А потім з'явилися наші есмінці і почали поливати в'єтнамців з водометів. Тоді ми боялися, що вони почнуть стріляти у відповідь», – каже Корреспонденту старший помічник капітана одного з китайських нафторозвідувальних суден, який брав участь в операції.
Після кількох днів постійного лавірування в морі сторони розійшлися, а основні події перемістилися на сушу. Там група в'єтнамців увірвалася на територію китайського технопарку на півдні країни і почала громити цехи. У підсумку загинуло двоє людей і ще 140 отримали поранення. Пекіну довелося спішно евакуювати понад 4.000 своїх працівників. За кілька днів заворушень, за повідомленнями ЗМІ, загинуло понад 20 осіб.
Тоді ж схожа ситуація склалася і трохи північніше, біля островів Сенкаку. Тут на кілька скель в океані претендували Японія і Китай – сторони також вислали туди кораблі і були готові атакувати противника. Минулося без погромів, але прем'єр Японії Сіндзо Абе заявив, що тепер його країна має бути готова захистити себе, а отже військовий бюджет потрібно збільшувати.
Регіон Тихого океану стає ареною боротьби між кількома державами, які поступово нарощують свою військову могутність. 2014-й може стати роком перших збройних зіткнень
На думку професора Інституту Східної Азії Бо Жиуе, регіон Тихого океану стає ареною боротьби між кількома державами, які поступово нарощують свою військову могутність. Вчений вважає, що 2014-й навіть може стати роком перших збройних зіткнень.
І якщо Японія, В'єтнам і Філіппіни хочуть тільки отримати контроль над нафтоносними районами океану, то Китай прагне показати всьому світу, що має не тільки глобальний економічний, а й військовий потенціал. За останні роки Пекін наростив витрати на створення авіаносців і підводних човнів на 175% і тепер готовий продемонструвати всім свою силу, а також, цілком можливо, зробити Тихий океан зоною своєї відповідальності.
Зрозуміло, що в Токіо і Ханої китайцям намагатимуться завадити.
Порожня акваторія
Після Другої світової війни більшу частину Тихого океану контролювали американські військові. Для цього в 1947 році кілька ескадр, які брали участь у війні з Японією, були перетворені на Тихоокеанське командування ВМС США.
Ці військово-морські сили брали участь у корейській та в'єтнамській війнах, а також протягом другої половини ХХ століття суперничали з флотами СРСР в Тихому океані. До 2000 року загальна кількість їхніх кораблів досягла 96 одиниць, серед яких було кілька атомних авіаносців.
«Ніхто не міг конкурувати з такою силою. У Китаю у 2000-му було максимум 50 військових кораблів, та й ті застарілі», – каже Корреспонденту Кері Браун з University of Sydney China Studies Centre.
Браун також нагадує, що саме до американців звернулися країни Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва у 2006 році, коли проблема піратства в Південно-Китайському морі постала особливо гостро. Тоді, за даними Міжнародної морської організації, пірати захоплювали кожне десяте судно, що йшло через Малаккську протоку. За кілька років патрулювання американські військові зуміли знизити кількість нападів на 30%.
Крім того, Тихоокеанське командування гарантувало територіальну цілісність і безпеку Тайваню і Японії, які після війни відмовилися від військового флоту. Японія до 2000 року витрачала на так звану берегову охорону тільки $ 15 млрд, у той час як Америка вже тоді віддавала понад $ 80 млрд.
Але в останні кілька років усе почало змінюватися. США поступово скорочували свою присутність у Тихому океані. Їхній флот відходив далі на схід, до Австралії чи Гавайїв.
Одночасно і бюджет флоту почали урізати. Так, у 2014 році загальні оборонні витрати в США повинні бути знижені на $ 10 млрд, до $ 495,6 млрд, і значна частина цього урізання припаде на флоти. Особливо, за словами Лена Едвардса з Centre for International Governance Innovation, постраждає регіон Тихого океану.
«Більше половини американців не хоче, щоб їхній уряд зараз втручався у велику політику, а тим більше починав нові війни або навіть гарантував безпеку своїм далеким союзникам», – каже експерт Корреспонденту.
Тому зона відповідальності американців поступово скорочуватиметься. Значна частина Тихого океану буде безконтрольною, і тоді свою силу там спробують показати інші країни.
Приватні острови
Перший великий конфлікт в Тихому океані розпалився у 2010 році між Китаєм і Японією. Його ареною стали дрібні (загальною площею трохи більше 5 кв. км) острови Сенкаку. До цього вони належали приватній особі, яка купила їх в уряду Японії в 1974-му, і нікого особливо не цікавили.
Але у 2009-му Американська геологічна служба вперше заявила, що в їхній акваторії можуть залягати запаси нафти і газу, і справа набула іншого повороту. У Токіо відразу запропонували власникам архіпелагу 2 млрд ієн ($ 1,9 млн) і націоналізували острови.
Через кілька років прем'єром Японії став Абе, який заявив, що острови – пряма власність Токіо і там потрібно встановити прикордонний гарнізон. У квітні 2014 року Японія почала здійснювати свій план, що розлютило Китай.
«Пекін втратив острови Сенкаку в 1895-му після принизливої війни з Японією. Комуністи ніколи не визнавали цього. Тому заселення островів для них – додаткове приниження», –каже виданню Брайан Бриджес з Lingnan University.
Тим більше зараз лідер Піднебесної Сі Цзіньпін зробив націоналізм однією з основ китайської ідеології, і тому поступитися островами означає визнати свою слабкість.
У підсумку обидві країни перебувають на межі холодної війни. Наступного року Токіо планує розпочати шельфове буріння в цих водах, де, за попередніми даними, може залягати понад 2 трлн кубометрів газу.
У Пекіні на це відповіли, що готові ввести туди свої прикордонні сили і зірвати буріння будь-якими способами. Щоб показати свою рішучість, КНР вивела в Тихий океан на навчання свій єдиний авіаносець.
Другим фронтом у Тихому океані вже стали острови Парацельса й острови Спратлі – невеликі архіпелаги в Південно-Японському морі. Там також не було б нічого цікавого, якби не величезні запаси нафти на шельфі.
За острови Парацельса змагаються В'єтнам і Китай – китайці окупували їх у 1974-му, коли їхній південний сусід був зайнятий громадянською війною. Але у 2013 році там знайшли нафту, В'єтнам заявив свої претензії і зажадав повернути частину його території.
Звичайно, в Пекіні відмовилися і перевели на острів Хайнань, де розташована найближча військово-морська база, додатково десять есмінців для охорони кордону. З цього моменту навколо островів постійно тривають сутички із застосуванням водометів.
«Всі тільки чекають моменту, коли судна зіткнуться в ході небезпечних маневрів, щоб розпочати гарячу фазу конфлікту», – вважає Жиуе.
І ніхто не бажає поступатися своїми позиціями.
З островами Спратлі схожа ситуація. Їх також окупував Китай, але тепер свої права на них висунули Філіппіни. У 2010 році вони значно розширили видобуток нафти на острові Палаван, розташованому лише за 600 км від Спратлі. Торік Китай направив туди ескадру і почав патрулювання.
«За три роки кількість бойових кораблів в південній частині Тихого океану зросла у півтора рази. І всі зайняті тільки побудовою нових фрегатів та есмінців», – каже Бріджес.
Найбільше досяг успіху в цьому Китай, який, за приблизними даними, має у 2014-му витратити на флот $ 100 млрд і до 2020 року побудувати додатково мінімум два атомних авіаносці.
Ці зусилля, особливо на тлі планів скорочення Тихоокеанського флоту США на 10% найближчим часом, можуть зробити Китай наймогутнішою військово-морською силою в регіоні. Офіційний Пекін вже зробив політичну заяву, що готовий взяти на себе відповідальність за безпеку всього океану.
Зрозуміло, що цим дуже незадоволені його сусіди. Особливо Японія, яка теж зважилася дати більше грошей на флот: у 2015-му витрати на його утримання сягнуть рекордних $ 51 млрд.
У Токіо також хочуть вперше з 1945 року зняти заборону на розміри свого флоту і армії. На думку аналітиків, ця країна готується захищати свої інтереси в Тихому океані.
Нарешті, держави нової індустріалізації в Південно-Західній Азії останніми роками нарощують військові бюджети. В'єтнам, Філіппіни та Індонезія активно будують кораблі і засновують військові бази.
Одночасно з цим у всіх державах триває зростання націоналізму – він стає державною доктриною. Все це ставить Тихий океан на межу холодної війни, яка в будь-який день може перерости у справжню.
***
Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 6 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.