На тлі кризи і нерішучості політиків у багатьох країнах світу зростає популярність монархії як форми державного устрою, пише Павло Сивокінь у №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року.
На іспанський престол сходить новий монарх – Філіп IV. Його коронацію спішно призначили після того, як парламент країни проголосував за зречення від трону його батька Хуана Карлоса.
Ця швидка рокіровка в домі правителів викликала безліч питань про те, чи потрібна взагалі Іспанії королівська влада. Тим більше що опозиційна соціалістична партія наполягала на проведенні цього року референдуму про перетворення Іспанії на республіку. Тільки позиція прем'єра Маріано Рахоя дозволила уникнути цього і просто відправити старого короля у відставку, замінивши його на престолі сином.
Цікаво, що востаннє правитель з таким самим ім'ям очолював Іспанію в кінці XVI століття – Філіп III також отримав престол найпотужнішої імперії того часу від свого батька, а в підсумку привів її до гіперінфляції і краху. Його правління поклало початок багатовіковим громадянських війнам, які в підсумку послабили монархію і привели до її падіння.
Тепер новий володар отримує одну з найбільш економічно слабких країн Євросоюзу. За даними Світового банку, зростання ВВП Іспанії у 2013 році склало лише 0,4%, що виглядає дуже погано навіть на тлі решти єврозони, яка переживає перманентну економічну кризу. Крім того, в найближчі роки Мадриду потрібно буде отримати не менше € 35 млрд макрофінансової допомоги від Брюсселя.
Нарешті, деякі частини Іспанії, такі як Каталонія, вже відкрито вимагають загального плебісциту з питання незалежності. І, на думку експертів Інституту Брукінгса, у каталонців дуже високі шанси мобілізувати своє населення в ході голосування і таки здобути незалежність.
У цій ситуації Філіпу IV потрібно буде стати не просто символом нації і брати участь у протокольних засіданнях парламенту. Він повинен підняти престиж монархії на нову висоту і стати символом єдності країни. Можливо, для нього це виявиться не таким вже й складним завданням. Адже в Європі останнім часом довіра до монархій серед населення поступово зростає.
«В епоху кризи люди сприймають королів і королев як символ стабільності у політичних баталіях», – каже Корреспонденту Патрік Коссерон з France's Alliance Royale, дослідницького інституту при монархічній партії Франції.
На думку експерта, зараз багато країн Європи зберігають свою єдність тільки завдяки повазі до традицій.
Гарант від розпаду
Така сама тенденція спостерігається і в інших частинах світу. Це не дивно: у період кризи народ віддає перевагу сильній владі, і віра в королів зростає.
«Європейські монархії переживали своєрідну кризу на початку XX століття, коли більшість населення Землі підтримувало ліберальну демократію», – каже професор Вінсент де ла Сала з Університету Тренно в Італії.
Тоді ж Австралія ледь не проголосувала за незалежність від Великобританії. А за даними Eurostat, в Європі підтримка жителями монархічного ладу впала до мінімуму після Другої світової війни. Експерти пояснюють це тим, що в роки зростання економіки європейці ставляться до монархії як до чогось екзотичного.
З іншого боку, в цей період почали з'являтися дані про розкішне життя королів за бюджетні гроші. У 2007 році принца Бельгії Лорана звинуватили у фінансових махінаціях і кілька разів допитували в прокуратурі. Далеко справа не зайшла, але удару по престижу дому правителів було завдано значного.
У 2008-му в газеті The Guardian з'явилися дані опитування, згідно з якими довіра британців до інституту монархії впала на 10% за останні 15 років. А в Шотландії, де все частіше говорили про здобуття незалежності, хотіли заснувати республіку і вийти з Британської співдружності націй.
Але з початком кризи суверенних боргів ситуація в ЄС почала змінюватися. На тлі падіння зарплат і соціальних виплат громадяни все більше почали любити монархію. Особливо в країнах, що опинилися на межі розпаду.
У Бельгії всі давно забули про скандал з принцом і дозволили королю Філіпу стати арбітром у суперечці між фламандською і валлонською частинами. У підсумку, постійно змінюючи прем'єрів, монарх зміг утримати країну від поділу.
«Звичайно, його роль була номінальною. Він не керував країною безпосередньо, але був дуже важливий як символ єдності», – вважає Коссерон.
Крім того, європейські політики, як праві, так і ліві, занадто захопилися розділом повноважень між центром ЄС у Брюсселі та національними периферіями. У підсумку вони перестали сприйматися багатьма громадянами як належні представники народу.
У підсумку у 2013 році популярність королівського дому в Британії знову досягла свого максимуму – 66% англійців вважали монархію благом. При цьому лише 35% готові були голосувати за чинного прем'єра Девіда Кемерона. 43% британців були згодні, щоб держава і надалі виділяла на утримання своїх номінальних правителів 36,1 млн фунтів стерлінгів щорічно. А понад 10% навіть вважали, що цю суму можна і збільшити.
Навіть іспанці, які критикували Хуана Карлоса за любов до розкоші під час кризи, вірять, що Філіп IV зможе вдихнути нове життя в інститут монархії і не дати країні розвалитися на частини.
Реальна сила
На відміну від Європи, де інститут монархії давно став декларативним, на Близькому Сході султани й королі в останні роки зміцнили владу, але вже справжню.
Як не дивно, цьому допомогла арабська весна. У ході протестів більшість населення арабських країн виступала за демократизацію та надання свобод. У підсумку шейхи змушені були піти на деякі поступки, щоб заспокоїти населення, хоча врешті-решт опинилися тільки у виграші.
Королі регіону переважно діяли двома способами. По-перше, змінювали неугодних міністрів і вводили часткову демократизацію. Як було в Марокко, де Мухаммед IV заявив про перехід до конституційної монархії і дозволив провести вибори до парламенту. У підсумку демократичні партії не змогли домовитися про спільну діяльність, і влада перейшла до ісламістських рухів, які підтримували посилення короля.
По-друге, багаті шейхи Перської затоки просто купували лояльність своїх підданих. У 2011 році, в ході громадянської війни в сусідньому Ємені, у Саудівській Аравії на 40% підняли зарплати і пенсії, а також провели одноразові виплати всім громадянам країни. Після цього там вже не було чути про жодні революції.
Коли ж стало зрозуміло, що арабська весна провалилася і жодна країна не змогла стати більш демократичною, а багато з них взагалі занурилося в хаос громадянської війни, жителі регіону знову побачили надію на стабільність в монархії.
На іншому кінці Азії, в Японії, імператорська влада зміцнюється на тлі зростання націоналізму. Там з 2012 року, коли прем'єр-міністром став Сіндзо Абе, уряд всіляко підтримує національну гордість японців. Деякі дослідники навіть говорять про відродження мілітаризму в державі. І символом всього, що відбувається, крім прем'єра, є також імператор. Особливо чітко це видно на тлі протистояння Токіо і Пекіна за нафтоносні райони Тихого океану.
На думку де ла Сали, в найближчі роки мода на посилення монархій навряд чи пройде. Республіканські політики поки що не можуть запропонувати світові сильні дії і харизматичне лідерство, ось населення і тягнеться до королів і королев. Які, можливо, і не мають всієї повноти влади, але можуть як мінімум стати її символом у період кризи.
Найбільш короновані
Географія незвичайних світових монархій
Найдавніша монархія
Японія
Династія: Ямато
Рік заснування династії – 600 до н. е.
Річні витрати на утримання монарха – $ 44 млн
_________________________
Наймолодша монархія
Іспанія
Династія: Бурбон
Відновлена в 1975 році
Річні витрати на утримання монарха – $ 6,8 млн
_________________________
Найдорожча монархія
Таїланд
Династія – Чакрі
Заснування монархії – 1350 рік
Витрати на утримання короля – $ 367 млн на рік
__________________________
Найбільш густонаселена монархія
Великобританія
Династія – Віндзор
Загальне населення Британської Співдружності – 2 млрд осіб
Заснування монархії – 827 рік
Річні витрати на утримання монарха – $ 65,7 млн
__________________________
Найменша монархія
Ліхтенштейн
Династія – Ліхтенштейн
Територія країни – 164,4 кв. км
Заснування монархії – 1866 рік
Річні витрати на утримання монарха – $ 0,03 млн
__________________________
Найбагатша монархія
ОАЕ
Династія – Аль-Нахайян
Загальний розмір багатства династії – понад $ 5 млрд
Заснування монархії – 1971 рік
Річні витрати на утримання монарха – $ 2,4 млн
__________________________
Найчисленніша монархія
Саудівська Аравія
30 тис. членів династії
Династія – Саудити
Заснування монархії – 1932 рік
Річні витрати на утримання монарха – $ 12,2 млн
___________________________
Остання монархія, що позбулася трону
Непал
Королівство скасували у 2008 році
Династія – Шах
Заснування монархії – 1962 рік
Річні витрати на утримання монарха – $ 0,69 млн
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.