Комуністична змова була головною страшилкою західного світу протягом майже всього XX століття. Боротьба з нею, на думку конспірологів, забрала не одне життя видатних діячів США, пише Дмитро Громов у №25 журналу Корреспондент від 27 червня 2014 року.
Ранок 22 травня 1949 року у військово-морському госпіталі Бетесда (штат Огайо) був затьмарений надзвичайною подією. Один з його пацієнтів викинувся з вікна і розбився на смерть. Ним виявився колишній перший міністр оборони США Джеймс Форрестол. Його тіло було знайдене в жахливій позі на виступі третього поверху, куди він впав з 16-го. Пояс його халата був туго зав'язаний навколо шиї вузлом.
Згідно з офіційною заявою госпіталю, екс-міністр наклав на себе руки, прив'язавши пояс до батареї і вистрибнувши у вікно. Він страждав на важку форму депресії, а за версією ЗМІ, ще й мав параною, хоча такий діагноз йому не ставили.
У пресі з'явилася фраза Форрестола, нібито виголошена ним під час нападу хвороби: «Росіяни йдуть, росіяни йдуть. Вони скрізь. Я бачив російських солдатів».
Відомий американський дослідник теорій змови Ральф Епперсон вважає, що військовому екс-міністру допомогли випасти з вікна. Хоча детальні результати експертизи не публікувались, за версією Епперсона, на місці події не було знайдено жодного клаптика пояса, який би свідчив, що його прив'язували і він рвався у момент передбачуваного повішення. А як головне обґрунтування навмисного вбивства дослідник наводить слова сімейного священика Форрестола Моріса Шихі.
«Багато, багато разів у своїх листах до мене Джим Форрестол схвильовано, з острахом і гіркотою писав про величезне зло, що творилося і невпинно твориться людьми, які обіймають високі пости в уряді США, – казав Шихі. – Вони, на його переконання, були комуністами або перебували під впливом комуністів, і, за його словами, формували політику уряду Сполучених Штатів таким чином, щоб допомагати Радянській Росії і шкодити Штатам».
Всесвітня змова марксистів, які прагнуть просочитися в усі уряди, з метою поширити соціалістичний режим на всю планету, – одна з найпоширеніших і найбільш впливових конспірологічних теорій. Це не дивно, адже сама теорія світової революції була відкрито вписана в партійні маніфести і після жовтневого перевороту 1917 року в Росії стала означати експорт радянської моделі на решту світу.
Їй не суперечила і поточна політика СРСР, щедро присмачена пропагандою, що засуджувала західний спосіб життя та вихваляла радянський. Конспірологією антибільшовизму були натхненні навіть найкращі уми людства.
«Усі пролетарські рухи, включаючи і комуністів, діють (хоча ідеалісти в їхньому керівництві цього і не усвідомлюють) в інтересах грошей [тобто фінансових сил], вибираючи угодний грошам курс на угодний грошам термін», – писав відомий німецький філософ й історик Освальд Шпенглер.
Американська трагедія
У комуністів була вагома причина ненавидіти Форрестола, вважає Епперсон, оскільки той ненавидів їх. За час Другої світової він, тоді ще міністр ВМС США, склав велику особисту картотеку, заповнену назвами журналів, організацій та окремих осіб, що перебували під впливом червоних.
Міністр оборони протидіяв в ході війни кожній поступці СРСР з боку уряду США, боровся зі спробами примусити главу Китайської республіки Чан Кай-ши об'єднатися з китайськими комуністами і протистояв чиновникам Держдепу, які намагалися віддати за підсумками післявоєнного розділу Європи частину Середземномор'я Радянському Союзу.
Форрестол також критикував надмірне зближення президента Франкліна Рузвельта з генсеком Йосипом Сталіним. В американському істеблішменті було чимало таких людей – наприклад, член верховного суду США, колишній генпрокурор цієї країни Френк Мерфі.
«Ми приречені! Приречені Сполучені Штати! Комуністи заправляють усім. Вони отримали контроль над Рузвельтом», – наводить Епперсон слова Мерфі.
У судді були підстави для паніки. Весною 1943 року представники Абверу, які організували змову проти Адольфа Гітлера, вели переговори зі США про капітуляцію німецьких збройних сил. Зрадники мали намір захопити владу і здатися союзникам, але за однієї умови: ті не повинні дати СРСР просунутися до Центральної Європи.
Однак Рузвельт, на думку прихильників теорії змови, сподівався очолити після війни світовий уряд, яким, як вони припускали, стане ООН, що виникла в червні 1945-го.
«Хворий і ненадійний Рузвельт, чий розум був уже пошкоджений, загорівся грандіозними ідеями світової держави, яку він очолюватиме», ООН пише у своїй книзі Мак Артур, чи війна проти Японії письменник Фрейзер Хант. Тому, коли Рузвельт зустрівся зі Сталіним у Ялті, він обіцяв йому все, чого б той не побажав.
По суті, американський президент дозволив СРСР «комунізувати» країни Східної Європи під прикриттям війни, вважає Епперсон. Оскільки радянська армія просувалася зі сходу повільніше, ніж очікувалося, союзники були змушені надати їй більше часу – так конспірологи пояснюють знамениту затримку з відкриттям США і Великобританією другого фронту в Західній Європі.
Зі свого боку апологети зворотної змови – Заходу проти комуністів – хрестоматійно пояснюють цю затримку бажанням союзників, щоб СРСР якомога довше залишався один на один з Німеччиною та Японією, і вони перебили б один одного. У підсумку Мерфі та Форрестол, викривачі комуністів як агентів впливу на Рузвельта, погано закінчили.
Перший у 1949 році потрапив до лікарні в Детройті і помер від серцевого нападу – саме перед тим, як його мали намір виписати через видужання. Конгресмен Мартін Дієс, голова Комісії Палати представників з антиамериканської діяльності, був переконаний, що Мерфі вбили.
Інший закінчив життя на карнизі госпіталю, а в його палаті знайшли уривок з трагедії Софокла Аякс. Вона оповідає про те, що після смерті Ахілла його обладунки були присуджені не Аяксу, а іншому герою Троянської війни – Одіссею. Після чого Аякс в нападі божевілля перерізав худобу, прийнявши її за своїх недоброзичливців, а потім, побачивши власну ганьбу, наклав на себе руки.
Комі-вояжери
Однак щоб відшукати коріння «червоної зарази», слід повернутися на 200 років назад, коли 1 травня 1776 року в Баварії було засноване знамените таємне товариство – орден Ілюмінатів.
«Так званий сучасний комунізм, очевидно, не що інше як лицемірна світова змова для знищення цивілізації, початок якій поклали ілюмінати», – наводить Епперсон уривок зі звіту 1953 року Комітету з освіти Каліфорнійського сенату.
Дату заснування ордена він вважає одним з доказів зв'язку ілюмінатів з комуністами, які в ході Паризького конгресу II Інтернаціоналу в 1889-му оголосили 1 травня Днем міжнародної солідарності трудящих.
Ще один розхожий символ, що зв'язує «комі» з ілюмінатами, – ватажок повстання давньоримських рабів Спартак. У XVIII столітті його ім'я як «партійний» псевдонім узяв професор юриспруденції університету Інгольштадта Адам Вейсгаупт – засновник баварського товариства. Спартаківцями називали себе німецькі комуністи, а в СРСР його ім'я красувалося на вивісках спортивних установ.
Ілюмінати спочатку нараховували лише п'ять членів, але незабаром їхні лави поповнила мало не вся професура університету, а з часом орден став однією з найвпливовіших організацій в Європі.
Товариство заперечувало традиції церкви та світської освіти. «Людина є поганою тому, що її розбещують релігія, держава і погані приклади. Коли, нарешті, розум стане релігією людства, тоді всі проблеми будуть вирішені», – вважав Вейсгаупт.
Засновуючи орден ілюмінатів, він і замислював створення нової релігії, мріючи замінити людину релігійну на людину освічену (назва товариства походить від слова «освітлювати»), яка вирішує проблеми цивілізації за допомогою розуму.
Британська дослідниця теорій змови Неста Вебстер виділяла основні цілі ілюмінатів: знищення монархії, приватної власності, прав успадкування та релігії, ліквідація таких понять, як патріотизм і націоналізм, сім'я і шлюб, запровадження громадської освіти дітей.
У конспірологів не викликає сумніву, що саме ці принципи пізніше лягли в основу комуністичних маніфестів. Німецька влада, мабуть, відчула це ще тоді, і через десять років існування ілюмінатів заборонили товариство як таке, що загрожує державним засадам. Участь у ньому стала вважатися злочином, що карається смертю.
Епперсон припускає, що після оголошення їх поза законом поборники культу розуму не зникли безслідно, а розчинилися в близьких їм за духом європейських громадських рухах – зокрема, заснували Паризький союз знедолених.
Пізніше від нього відбрунькувався Союз справедливих – ліворадикальна організація-попередниця всіх європейських компартій, в яку в 1847 році вступили головні ідеологи комунізму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.
Секс, наркотики, КПРС
Маркса конспірологи вважають класичним всесвітнім змовником, маючи на увазі його репутацію борця «з подвійним дном» – проповідував одне, а жив зовсім інакше.
Познайомившись в університеті з Енгельсом, сином великого підприємця текстильної промисловості, засновник марксизму швидко пізнав радість володіння незаробленого багатства, адже приятель практично утримував його разом з сім'єю.
«У Маркса не викликали цікавості традиційні форми праці, щоб самому заробляти, натомість він покладався на щедрість свого друга Енгельса, щоб протриматися цим майже все своє свідоме життя», – пише Епперсон.
Захисник пригноблених і знедолених від класу власників жив за рахунок прибутків, одержуваних з капіталістичної фабрики
Таким чином, захисник пригноблених і знедолених від класу власників жив за рахунок прибутків, одержуваних з капіталістичної фабрики. Якби Маркс був вірним своїм принципам, йому варто було б відмовитися від цих грошей, вважає багато правих, зокрема, Вебстер. Однак єдиною офіційною роботою, яку Маркс коли-небудь мав, була робота кореспондента газети, та й то протягом недовгого часу.
Ідею Шпенглера про те, що справжніми ляльководами комуністичних рухів є грошові мішки, незабаром використовував нацистський ідеолог Альфред Розенберг, а після Першої світової – американське Товариство Джона Берча.
Ця праворадикальна політична група, створена в 1958-му в США, була названа на честь американського проповідника-баптиста, убитого китайськими комуністами. А її засновник Роберт Велч, фабрикант кондитерської галузі, казав: «Комунізм, всупереч його претензіям, – аж ніяк не рух пригноблених мас, що піднялися проти правлячих класів, які їх експлуатують. Він – пряма протилежність цього».
Погляди Велча були, м'яко кажучи, екстравагантними. Наприклад, він виступав проти хлорування води, називаючи це провокацією червоних, а пісні Beatles та інших представників англо-американської субкультури вважав написаними комуністами.
Втім, у теорії більшовицької диверсії у вигляді рок-н-рольного та наркотичного протесту на Заході проти системи були «підстави». Рух хіпі та молодіжні бунти, а також зростання популярності марксизму на Заході підживила війна у В'єтнамі, яку бунтарі ставили в провину своєму уряду. У той час як, на думку конспірологів, абсолютно не потрібна США в'єтнамська кампанія, навпаки, була нав'язана Америці комуністами.
Одним з найбільш яскравих молодіжних протестних рухів були йіппі – такі собі політизовані хіпі. «Ми бачимо секс, рок-н-рол і наркотики як частину комуністичного задуму для захоплення Америки, – писав їхній лідер Джеррі Рубін, який називав марихуану у схвальному тоні комуністичним зіллям. – Забава для йіппі – повалення уряду. Йіппі – маоїсти [прихильники глави Компарії Китаю Мао Цзе-дуна]».
АР
Лідер йіппі Джеррі Рубін вважався у США "агентом" комунізму
Поведінка молодих бунтарів цілком відповідала, на думку Епперсона, так званим Дюссельдорфським правилам для революції – відомому конспірологічному документу, виявленому союзними військами після закінчення Першої світової в штаб-квартирі однієї з революційних організацій.
«Розбещуйте молодь: відвертайте її від релігії, зацікавлюйте її сексом, робіть її поверхневою, знищуйте її стійкість», – говорило, зокрема, одне з цих правил.
Цікаво, що у ворожому Заходу соцтаборі та сама субкультура, а також наркотики і пропаганда сексу були оголошені ідеологічною зброєю капіталізму проти радянської системи. У таких виворітних тлумаченнях тих самих явищ відомий американський політолог Даніель Пайпс бачить найважливіший універсальний принцип, який відрізняє будь-яку теорію змови: ті, хто здаються ворогами, – насправді друзі.
Червона магія
Російський філософ, фахівець з конспірології Олександр Дугін називає теорію світового панування комуністів «змовою убогості». Мовляв, особливий і досить поширений тип людей, які не мають здібностей ні до бізнесу, ні до найманої праці, але не вдоволений своїм маргінальним становищем, прагне одержати реванш і встановити диктатуру жебраків.
Особливий і досить поширений тип людей, які не мають здібностей ні до бізнесу, ні до найманої праці, але не вдоволений своїм маргінальним становищем, прагне одержати реванш і встановити диктатуру жебраків
Характер і наслідки жовтневого перевороту в Росії цілком підтверджують цю теорію – диктатурою пролетаріату, ненавистю до реакційних буржуазних елементів і професіоналів середнього класу, та й звичайною шариківщиною з її гаслом Взяти все, та й поділити!
«Власне, початкова реальність більшовицьких революцій відповідала саме такому «люмпенівському» сценарію, і лише потім цинічні пройдисвіти, які прийшли до влади, починали використовувати прагматично елементи більш позитивних соціальних програм», – пише Дугін.
Оскільки маргінальні елементи є у всіх суспільствах, то після перемоги більшовиків у Росії західна політична еліта і середній клас цілком обґрунтовано побоювалися експорту їхньої теорії і практики в свої держави.
Після створення табору країн соціалістичної співдружності за підсумками Другої світової загроза більшовицької змови стала для західного суспільства ще більш відчутною. Світове панування комуністів набуло відчутних форм у вигляді радянської пропаганди і спецслужб. Саме тоді склався антибільшовицький конспірологічний міф про всюдисущість КДБ, який набув статусу всесильної секретної організації, мало не таємного товариства, цілі якого тягнулися значно далі охорони режимів радянських країн.
У США почалося справжнє полювання на відьом. У 1947 році президент Гаррі Трумен видав указ, що заборонив прийом на роботу неблагонадійних елементів. Трохи пізніше в сенаті з'явився звіт ФБР про радянську шпигунську діяльності у США, в яку було втягнуто велику кількість службовців Держдепу, в тому числі дуже високого рангу. У таємних агентів більшовизму була велика програма прикриття комуністичних кадрів на високих постах і зведення до нуля заходів контррозвідки.
Однак широка кампанія з боротьби з «чужими» в американському суспільстві почалася після того, як документи ФБР про шпигунські мережі в уряді США лягли на стіл сенатору Джозефу Маккарті.
«У мене на руках 57 прикладів осіб, які, як з’ясувалося, або мають членський квиток, або безумовно є вірними Комуністичній партії, але які, незважаючи ні на що, все ще допомагають формувати нашу іноземну політику», – сказав він у своїй промові перед виборцями.
Сенсаційні звинувачення Маккарті з'явилися у всіх газетах країни. З часом маккартісти почали зачищати від передбачуваних червоних агентів не тільки органи влади, а й профспілки, промисловість, університети і навіть кіноіндустрію Голлівуду.
У якийсь момент Маккарті став занадто небезпечним для змови, яку він спробував розкрити, вважає Епперсон, тому його діяльність спочатку розкритикували в пресі як порушення громадянських прав, а потім усунули і самого сенатора.
Випадково чи ні, але Маккарті помер від токсичного гепатиту в 1957 році у 48 років у тому самому госпіталі, де Форрестол наклав на себе руки. Хоча Маккарті був алкоголіком, ряд дослідників біографії борця з «більшовицькою заразою» припускають, що його токсичний гепатит був викликаний не спиртом, а іншою отруйною речовиною – хлороформом, ртуттю, розчинником або зміїною отрутою.
І якщо з часом, в епоху так званого розвиненого соціалізму, комуністичний режим, показавши себе всьому світу і з позитивних сторін, втратив флер нелюдяності та став занадто буденним для конспірологів, то КДБ, а також його наступниця ФСБ, все ж залишаються самостійним суб'єктом теорії змови.
І тут знову маячить тінь ілюмінатів. Інтерес певних кіл в радянському брежнєвському керівництві до неооккультізму породив концепцію існування в надрах радянських спецслужб такого собі інституту чорної магії, що використовує містичні практики для психічного контролю всередині країни і для організації планетарних психодиверсій на світовому рівні, пише Дугін.
***
Цей матеріал опублікований в № 25 журналу Корреспондент від 27 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.