У 2001-му Аргентина відсунула крах економіки за рахунок міжнародних кредитів, як це зараз намагається зробити Україна. Але через популізм влади латиноамериканська країна знову опинилася під загрозою дефолту, пише Павло Сивокінь у №26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року.
Карлос Монторо, старший аналітик Bank for International Settlements в Аргентині, 13 років тому був простим студентом і брав участь у «марші порожніх каструль» у місті Мендоса в розпал економічної кризи 2001 року.
«Ми крокували вулицями з кухонним начинням у руках і вимагали відставки президента Фернандо Де ла Руа. Нас не лякали навіть новини про те, що в Буенос-Айресі поліція розігнала таку маніфестацію, і загинуло більше десятка осіб», – каже він Корреспонденту.
За словами Монторо, люди вірили, що всі економічні біди їхньої країни можна буде вирішити тільки зміною влади або отриманням від міжнародного співтовариства економічної допомоги. Після ще одного кривавого розгону маніфестації президент Руа дійсно пішов у відставку.
Але його наступнику довелося оголосити найбільший у світі дефолт – Аргентина виявилася нездатною обслуговувати сукупні боргові зобов'язання на $ 132 млрд. Більш ніж на п'ять років держава занурилася в економічну кризу, яка обвалила її ВВП на 30% і вивела за межу бідності понад половину населення. За даними Світового банку, у 2002 році понад 54% аргентинців не могли собі дозволити купити навіть речі першої необхідності.
Через кілька місяців Аргентина отримала міжнародний транш від МВФ у розмірі $ 10 млрд і заговорила про необхідність корінних реформ. Але в підсумку країна не змогла вирішити свої економічні проблеми, і тепер знову може стати жертвою популістської політики власних лідерів, які постійно відкладали реформи і ділили посади. І це дуже повчально для України, яка нещодавно уникла долі Аргентини, але поки що не поспішає реформувати свою економіку.
Зараз ситуація в Аргентині показує, що боргова криза може повторитися в будь-який момент. У понеділок Буенос-Айрес пропустив призначений судом Нью-Йорка термін виплати за своїми борговими розписками двом американським хедж-фондам більш на $ 1,5 млрд.
«Сума не така велика. Але якщо Аргентина заплатить, це створить прецедент, й інші власники її розписок зажадають заплатити за рахунками», – пояснює професор Абрахам Ловенталь з Університету Південної Кароліни.
На його думку, тоді сума боргів зросте до $ 40 млрд. А зараз у бюджеті країни є тільки третина необхідної суми, і взяти решту грошей немає звідки. До 1 липня Аргентина повинна спробувати домовитися з кредиторами. Якщо цього не трапиться, держава відмовиться платити за рахунками і фактично оголосить технічний дефолт. Це означатиме, що жодна країна або приватний інвестор не погодяться дати Аргентині грошей, а наявні борги уряду доведеться погашати з бюджету, урізуючи всі соціальні виплати.
Таким чином, країна опинилася біля нового витка, здавалося б, давно забутої кризи. Уже зараз іноземні інвестори почали спішно страхувати свої папери від дефолтного сценарію, не вірячи заявами влади, що домовленості з кредиторами будуть досягнуті. Бізнес воліє перестрахуватися або вивести свої активи звідти. А населення готується до нових «маршів каструль».
Недорого купили
Витоки конфлікту між Аргентиною й американськими хедж-фондами слід шукати ще у 2002 році. Відразу після дефолту і тривалих переговорів кредитори погодилися віддати свої розписки за 70% їхньої вартості. Тоді ж країна зобов'язалася поступово проводити виплати – і до 2014-го вже змогла віддати частину грошей. Так, з одним зі своїх найбільших кредиторів, Паризьким клубом, Буенос-Айрес домовився про реструктуризацію $ 9,7 млрд і має розпочати виплати навесні 2015 року.
Але американські фонди NML Capital і Aurelius відмовилися продавати боргові розписки зі знижкою і вирішили звернутися до суду, щоб вимагати їхню повну вартість. Тим більше що відразу після оголошення дефолту кредитні папери Аргентини впали в ціні на 40-60%, тому що компанії і країни не сподівалися отримати там прибуток.
«В цей час Aurelius і NML Capital почали скуповувати ці зобов'язання. Швидше за все, сподіваючись з часом зажадати всі гроші й отримати високий відсоток», – каже Корреспонленту Вільям Хаббард з University of Baltimore Law School. Він вважає, що ці фонди спробують і нині таємно перепродати частину аргентинських паперів, щоб отримати додатковий прибуток.
Гостроту кризі надав і федеральний суд Нью-Йорка, до якого фонди звернулися кілька років тому з вимогою змусити Аргентину розплатитися. У червні суд визнав їхні аргументи законними й ухвалив виплатити перший транш у розмірі $ 539 млн 1 липня.
Буенос-Айрес проігнорував цю вимогу. Поки там визнають тільки наявність розписок і наполягають на їхньому викупі за 50% вартості. У хедж-фондах, у свою чергу, хочуть отримати все.
У сторін є тільки місяць на те, щоб дійти згоди. Цікаво, що Аргентина може і не визнавати рішення суду іншої країни. Але якщо цього не зробити, буде створений небезпечний прецедент – тоді жодна країна або компанія не погодиться дати республіці в борг.
Погоджуватися на виплати також небезпечно, оскільки інші кредитори можуть зажадати гроші негайно, забувши про всі домовленості з реструктуризації боргів, які вони підписували раніше.
«Аргентина багато років переконувала кредиторів, що у неї немає грошей. А тепер її змушують платити за рахунками», – пояснює Абрахам Ловенталь.
Після того, як у понеділок виплати не почалися, інвестори відразу звернулися до світових рейтингових агентств в очікуванні того моменту, коли вони поставлять Буенос-Айресу показник D, що означатиме очікування дефолту. Але поки ні Moody's, ні Fitch не зважилися зменшувати рейтинги цієї країни. Аналітики сподіваються, що переговори почнуться вже днями, й Аргентина зможе переконати всіх почекати, оскільки оголосити ще один дефолт вона не може собі дозволити – для її економіки це буде катастрофою.
Над прірвою
У 2005 році, коли економіка Аргентини почала виходити з кризи й були досягнуті перші домовленості, політики обіцяли, що країна підхопить хвилю розвитку членів БРІКС (Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки) і темпи зростання її ВВП складуть 10-15% на рік. Дійсно, багато хто тоді сподівався, що Аргентина стане новим центром сили в Південній Америці.
Тим більше, позитивний приклад у регіоні вже був – Бразилія зважилася припинити політику виплати невмотивовано великої допомоги бідним і почати залучати іноземних інвесторів. А головне – істотно розширити посадки цукрової тростини: до 2009 року в США постійно зростав попит на біопаливо, а тростина був придатною сировиною для нього.
Особливо актуальною ця сільгоспкультура стала після того, як тоді ще кандидат у президенти США Барак Обама пообіцяв до 2015 року перевести понад 30% всіх автомобілів країни на екологічно чистіше паливо. Компанії почали закуповувати тростину і будувати в Бразилії заводи з її переробки.
В Аргентині приблизно те саме хотіли зробити з виробництвом м'яса, яке було важливою галуззю вже багато років. На початку 2000-х кон'юнктура була відповідною – добробут жителів Азії стрімко зростав, і їхні харчові звички змінювалися: з 2005 по 2010 рік споживання традиційного рису в Азії впало на 15%.
Тому в Латинській Америці розраховували залучити інвестиції, щоб наростити свою м'ясопереробну промисловість. Президенту Нестору Кіршнеру потрібно було створити привабливий для іноземних інвестицій режим й урізати витрати на соціальні програми. Він не наважився на жоден з цих кроків.
Експерт: Багато хто в Аргентині звинувачув іноземні компанії в кризі 2001 року і тому виступав проти пільг для американців чи європейців. Хоча потрібно було не обмежувати приплив грошей
«Багато хто в Аргентині звинувачув іноземні компанії в кризі 2001 року і тому виступав проти пільг для американців чи європейців. Хоча потрібно було не обмежувати приплив грошей, а тільки зробити зрозумілими правила гри », – каже Вільям Хаббард.
Крім того, президент не зважився проводити радикальні реформи чи знижувати соціальні виплати. У підсумку, навіть з урахуванням міжнародної фінансової допомоги, валютні резерви Аргентини до 2010 року впали на 15%.
Проте Кіршнер користувався у своїх виборців величезною популярністю і зміг спокійно передати свою посаду дружині Крістіні у 2007 році. На виборах вона отримала більше 50% голосів виборців і, продовжуючи політику чоловіка, постійно збільшувала розмір соціальних програм.
Фото АР
Крістіна Кіршнер отримала посаду президента після свого чоловіка Нестора Кіршнера і продовжила його популістську політику
У підсумку валютні резерви країни до 2014 року впали до семирічного мінімуму у $ 29 млрд. При цьому Крістіна Кіршнер постійно потрапляла в центр скандалів, пов'язаних з надмірно дорогими покупками в європейських столицях, куди вона часто їздила з офіційними візитами. Так, за інформацією видання New-York Post, у 2013 році вона витратила на туфлі і сумки в Парижі понад $ 100 тис. за день.
Аргентинський соціалізм виявився країні не по кишені. Кіршнер виграла свої другі вибори у 2011 році, але навряд чи зможе повторити такий самий успіх через два роки.
Навіть якщо країна не оголосить дефолт і зможе стримати своїх громадян від демонстрацій з порожніми каструлями, економічного дива також не трапиться. За словами Монторо, повторення дефолту не є таким страшним для них, як те, що Аргентина зупинилася в своєму розвитку і застрягла на рівні 2001 року.
На краю
Країни, які найближче підійшли до дефолту
Греція
Зовнішній борг – 197% ВВП
Афіни з нетерпінням чекають нового траншу допомоги від ЄС. Інакше до вересня вони не зможуть виплатити більше € 3 млрд за своїми зовнішніми зобов'язаннями. Минулого тижня Греція заявила також, що сподівається на викуп Європейським Центробанком більшості її боргових зобов'язань – в іншому разі країна змушена буде покинути зону євро й оголосити дефолт уже до кінця 2014 року.
Пакистан
Зовнішній борг – 106% ВВП
Ця держава на Сході не може встановити контроль над значними частинами своєї території, тому іноземні інвестори її оминають. Особливо це стало помітно в останні роки, коли США знизили свою активність в Афганістані і перестали допомагати Ісламабаду грошима. Тепер Пакистану потрібно переконати Паризький клуб реструктуризувати $ 6,7 млрд боргу до вересня.
Венесуела
Зовнішній борг – 90% ВВП
Знаменитий соціалізм екс-президента Уго Чавеса зазнав поразки. Націоналізувавши нафтовидобувну промисловість, Венесуела втратила всіх іноземних інвесторів. Зараз наступнику Чавеса Ніколасу Мадуро потрібно швидко придумати, звідки взяти $ 10 млрд на виплату зовнішніх боргів, і при цьому не принижуватися до кредитування в ідеологічного супротивника – США.
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.