Едуард Шеварднадзе, який помер 7 липня, був першопрохідцем у багатьох починаннях кінця 1980-х – початку 1990-х років. Корреспондент знайшов десять «перших місць» екс-президента Грузії, пише Павло Сивокінь у №27 видання від 11 липня 2014 року.
В останні роки життя Едуард Шеварднадзе не брав участі у великій політиці. Він вирощував виноград і писав мемуари, у яких говорив, що зробив все можливе для мирного завершення холодної війни і розпаду СРСР, а потім і для своєї країни. Він не зміг уникнути поразки в абхазькій війні, так і залишившись для багатьох проросійським політиком, нездатним реформувати економіку. І все ж Шеварднадзе виділявся з когорти пострадянських партійних діячів, які очолили свої республіки, так і залишившись авторитарними правителями.
Корреспондент зібрав десять політичних подій кінця XX століття, в яких екс-президент Грузії виявився першопрохідцем.
Перший радянський дипломат проти війни в Афганістані
До 1985-го стало зрозуміло, що вторгнення в Афганістан не принесло СРСР бажаного ефекту. Цього року радянські втрати наблизилися до 10.000 осіб, а маріонетковий уряд Мухаммеда Наджібулли не контролював більшу частину території країни. На півдні все більшої сили набував рух Талібан, що спонсорувався американцями. У США теж втомилися від війни, що поглинула за п'ять років понад $ 200 млн. Тому коли Шеварднадзе, який недавно зайняв посаду міністра закордонних справ СРСР, запропонував своєму американському колезі Джорджу Шульцу підписати меморандум і почати виведення радянських військ, США відразу погодилися.
Першим домовився зі США про завершення холодної війни
У мемуарах Шеварднадзе згадував: найважче було переконати Кремль розпочати діалог зі США і зупинити гонку озброєнь. Але в парі з Михайлом Горбачовим йому це вдалося. У 1986 році завдяки зусиллям МЗС СРСР в Ісландії відбулася зустріч радянського і американського лідерів Горбачова і Рональда Рейгана, які домовилися знизити напруженість у відносинах. Для завершення глобального протистояння Шеварднадзе зробив понад 60 візитів у західні країни, у тому числі понад десять у США. Також при ньому розпочалася робота з ядерного роззброєння, результатом якої стало підписання в 1991 році договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
Першим з керівництва СРСР виступив за єдину Німеччину
У 1988 році у світі розуміли, що найближчим часом Берлінська стіна впаде. Але ніхто точно не міг сказати, як саме повинні об'єднатися дві Німеччини. У радянському керівництві наполягали на тому, що НДР може жити окремо і виводити звідти війська зарано. Все повинно було вирішитися під час візиту канцлера ФРН Гельмута Коля в Москву. І тоді Шеварднадзе одним з перших висловився за те, щоб Німеччина об'єдналася без особливих умов, а армія СРСР була виведена звідти в найкоротші терміни. Саме ця позиція МЗС дозволила безкровно провести злиття. Також перемогою Шеварднадзе стало визнання всім світом без'ядерного статусу нової країни.
Першим визнав біловезькі угоди та створення СНД
Після того як президенти України, Росії та Білорусі підписали угоду про розпад СРСР і утворення СНД, інші республіки не поспішали визнавати цей документ. Більшість партійних лідерів на місцях боялася, що в разі перемоги реакційних сил у Росії Радянський Союз відновлять і тоді потрібно буде відповідати за свої рішення. У світі теж з побоюванням дивилися на біловезький договір: було незрозуміло, чи зможуть окремі республіки забезпечити у себе стабільність і контроль над ядерними арсеналами. Але вже через кілька днів Шеварднадзе, який на той момент вже вийшов з КПРС і неофіційно очолив Грузію, заявив, що його країна готова визнати документ.
Першим спробував врегулювати етнічний конфлікт у СНД
Взимку 1992 року в Грузії стався збройний переворот, в ході якого був скинутий президент Звіад Гамсахурдія. Парламент країни запросив керувати Грузією Шеварднадзе. Майже одночасно Абхазія проголосила суверенітет і заявила про вихід зі складу Грузії. Унаслідок кровопролитної війни 1992-1993 років загинуло до 10.000 осіб. Спочатку грузинські війська зуміли окупувати Абхазію, але потім були відкинуті. Через великий потік біженців Росія закрила кордон. У 1993-му стало зрозуміло, що республіку втримати не вдасться, і Шеварднадзе зважився за посередництва Росії укласти перемир'я. У травні 1994 року договір підписали в Москві.
Перший член Політбюро, який став президентом
Лише троє з представників Політбюро ЦК КПРС стали в підсумку президентами у своїх республіках – Іслам Карімов в Узбекистані, Нурсултан Назарбаєв у Казахстані та Едуард Шеварднадзе в Грузії. Але тільки останній увійшов до складу правлячого комуністичного органу ще в 1980-х роках – решта лідерів республік опинилися в Політбюро вже під час розпаду СРСР. Крім того, Шеварднадзе став єдиним представником цього правлячого органу, здатним не тільки очолити рідну республіку, а й не отримати ярлика «диктатор» від західного світу. Щоправда, всупереч очікуванням, не зміг швидко провести реформи, і рівень життя в країні почав падати.
Перший лідер країни СНД, який попросив США про військову присутність
У 1994 році Шеварднадзе здійснив перший візит до США вже в ранзі президента Грузії. Там він почав переконувати американського президента Білла Клінтона, що Тбілісі потребує присутності міжнародних миротворчих сил – переважно щоб розмежувати сторони конфлікту в Абхазії. Вашингтон відреагував на ці прохання досить стримано: американці не хотіли злити Москву, яка і так була незадоволена просуванням НАТО на схід (в той час в Альянс просилися країни Балтії). Тому на прохання Шеварднадзе у США відповіли, що про це ще зарано говорити, а поки варто почати військову співпрацю та переоснащення армії Грузії.
Перший лідер країни СНД, який пережив збройний напад
У лютому 1998 року кортеж Шеварднадзе, проїжджаючи по центру Тбілісі, зазнав озброєному нападу. Спочатку постріл з гранатомета підбив машину охорони, яка заблокувала шляхи відходу. Потім нападники почали стріляти по машині президента з автоматів. У місті зав'язався бій, двоє охоронців глави держави й один з нападників були вбиті. Президента від поранень врятувала броньована машина, яку йому подарував міністр закордонних справ Німеччини Клаус Кінкель. До цього на пострадянських президентів, у тому числі на самого Шеварднадзе, теж здійснювалися замахи, але все обмежувалося бомбами на шляху їхнього прямування.
Першим ініціював будівництво нафтопроводу на Кавказі
Офіційно Транскавказький нафтопровід Баку – Тбілісі – Джейхан почав реалізовуватися після підписання декларації в Туреччині у 2002 році. Тоді президенти Казахстану, Азербайджану, Грузії і Туреччини погодилися побудувати і наповнити нафтою цю трубу. Але сама ідея нафтопроводу виникла ще в 1998-му в Грузії. Тоді Грузія планувала створити ще й газопровід, щоб знизити залежність від Росії в постачаннях газу. Адже Москва не могла гарантувати стабільність на Північному Кавказі і в Чечні, через які йшли основні напрями постачань газу і нафти в Грузію. У 2006 році по новому трубопроводу почалося прокачування нафти.
Став першою жертвою кольорової революції в СНД
До листопада 2003 року економічна ситуація в Грузії остаточно втратила стабільність. Прожитковий мінімум у країні постійно падав, і на президентських виборах більшість населення підтримала молодого Михайла Саакашвілі. Але офіційно президентом оголосили Шеварднадзе. До 22 листопада в центрі Тбілісі проходили мітинги проти фальсифікацій, натовп увірвався в будівлю парламенту, який і прийняв постанову про неконституційність голосування. Шеварднадзе не підтримали ні армія, ні поліція, і наступного дня він подав у відставку. Безкровний характер революції троянд він вважав своєю заслугою.
Міністр і президент
Коротка біографія Едуарда Шеварднадзе
25 січня 1928 року Народився в селі Маматі Ланчхутського району Грузинської РСР
1968-1972 роки Міністр внутрішніх справ Грузинської РСР
1972-1985 роки Перший секретар ЦК Компартії Грузії
1985-1990 роки Член Політбюро ЦК КПРС, міністр закордонних справ СРСР
1991 рік Глава Асоціації зовнішньополітичних відносин
19 листопада – 26 грудня 1991 року Міністр зовнішніх зносин СРСР
10 березня – 4 листопада 1992 року Глава державної ради Грузії
6 листопада 1992 – 26 листопада 1995 року Глава грузинської держави
1995-2003 роки Президент Грузії
7 липня 2014 року Помер на 87-му році життя
Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в №27 журналу Корреспондент від 11 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.