Французький злодій, що виріс у дитячому притулку, 20 років водив за ніс голлівудських зірок і магнатів Старого і Нового Світу, зачаровуючи їх магією відомих прізвищ і свого акторського дару, пише Дмитро Громов у №29 журналу Корреспондент від 25 липня 2014 року.
У 2013 році на світовий екран вийшов художній фільм Зловживання слабкістю французького режисера Катрін Брейя, яка зняла Інтимні сцени (2002) і Порнократію (2004). Автор стрічки розповідає про особистий досвід спілкування з Крістофом Роканкуром – знаменитим аферистом, відомим як «фальшивий Рокфеллер».
Брейя познайомилася з Роканкуром напередодні початку роботи над іншою своєю картиною, Дурне кохання (2011), де в головних ролях режисер збиралася знімати свого нового друга і його тодішню пасію – темношкіру топ-модель Наомі Кемпбелл.
Брейя потоваришувала з чарівним французом, який уже встиг підкорити Голлівуд, приблизно в той самий час, коли лікарі поставили їй важкий діагноз, а трохи пізніше вона взагалі перенесла інсульт. Біди посипалися на режисера одна за одною: Роканкур, скориставшись безпорадним становищем Брейя, взяв у неї завдаток за роль, € 850 тис., і зник у невідомому напрямку.
Француженка, мабуть, була погано обізнаною про заокеанську «кар'єру» свого кривдника: таким самим способом він «розводив» Голлівуд протягом останніх 20 років. Причому його жертвами стали зірки набагато більшого розміру – наприклад Міккі Рурк і Жан-Клод ван Дамм.
Під масками родичів знаменитостей Роканкур втирався в довіру до зірок і великих бізнесменів, обіцяючи допомогти їм заробити. Потім брав у них гроші, які обіцяв багаторазово примножити, і зникав.
Він був то принцем-спадкоємцем престолу, то родичем знаменитого продюсера, то відомим спортсменом, то другом голлівудських суперзірок. Треба сказати, багаті і знамениті світу кіно справді липли до нього.
Секрет Роканкура був простим: бездоганна акторська гра плюс ставка на слабкість більшості людей перед золотим телям та їхня готовність повірити заради цього в будь-яку нісенітницю
Секрет Роканкура був простим: бездоганна акторська гра плюс ставка на слабкість більшості людей перед золотим телям та їхня готовність повірити заради цього в будь-яку нісенітницю. Заразом шахрай-лицедій підробляв документи і провертав афери з фінансами та нерухомістю у Франції, Швейцарії, Канаді та США. Збиток, завданий ним, оцінюється у $ 40 млн.
«Бути французьким громадянином, ледь розмовляти англійською і приїхати в Америку, – з усмішкою описує свої пригоди Роканкур в одному з інтерв'ю. – Я говорив: «Гей, я тут. Ідіть сюди. Давайте влаштуємо тут ігрища!». Так, за все моє хренове життя я зробив кілька доларів».
Артист з глибинки
Майбутній голлівудський «улюбленець» народився в портовому містечку Онфлер на півночі Франції. До провінційної атмосфері, в якій ріс Роканкур, додалося неблагополучне дитинство: його мати була повією, а батько – алкоголіком. Як часто буває в таких сім'ях, дитина дуже скоро стала для них зайвою, і її здали в притулок.
«Я пам'ятаю, як мій батько привів мене в цей дитячий будинок і я востаннє бачив його, – згадує аферист. – Я плакав – і він пішов».
Потрапивши з дитбудинку в прийомну сім'ю, він дуже недовго прожив там й у 1985 році втік з Онфлера в Париж у пошуках щасливого життя. А щастя в уявленні хлопця полягало лише в тому, щоб швидко розбагатіти.
Не знаходячи у себе ніяких особливих талантів, 18-річний Роканкур брався за будь-які заняття. Всі вони мали кримінальний характер – крадіжки, підробка банкнот, нальоти на магазини.
В юності Роканкур п'ять разів потрапляв за ґрати і зрозумів, що пересічний кримінал не для нього, тому поступово знайшов власний, неповторний стиль. Для початку він заготовив запас підроблених документів для «торгівлі» нерухомістю.
Шахрай, представляючись спадкоємцем російського дворянського роду, зумів всучити одному наївному покупцеві великий будинок у Парижі, що належав йому лише на папері.
«Весь будинок повністю. За $ 1,4 млн десь», – згадує Роканкур, як у 23 роки зірвав свій перший великий куш.
У 1991-му успішний аферист вирушив на «гастролі» до Женеви, де повернувся до банального злочинного промислу – пограбував ювелірний магазин, потрапивши в поле зору швейцарських сищиків. Відразу спливла і справа про аферу з нерухомістю. Однак поки поліцейські Франції та Швейцарії спільно ламали голову над тим, як посадити Роканкура у в'язницю, він залишив Європу і вирушив у Лос-Анджелес.
Спершу він розтринькав награбоване в Женеві в казино Лас-Вегаса, а потім взявся за пошук нових жертв. Ними виявилися заможні дами. Тут і почалися нескінченні рольові ігри француза.
Роканкур видавав себе то за брата загиблого в автокатастрофі разом з принцесою Діаною у 1997 році Доді аль-Файєда, продюсера і сина єгипетського мільярдера Мухаммеда аль-Файєда. То «перетворювався» на сина італійської кінозірки Софі Лорен, то називався племінником продюсера Діно де Лаурентіса, який співробітничав з провідними європейськими та американськими режисерами.
«Крістофер був відомий під багатьма іменами, і він вибирав правильних осіб, які мають вагу в суспільстві, щоб грати з ними у свою гру біржового маклера», – розповідає Джордж Мюллер, головний слідчий офісу окружного прокурора Лос-Анджелеса, який стежив за Роканкуром усі ці роки і знав про нього набагато більше, ніж його жертви.
Шахрай водив багатьох жінок у розкішні ресторани, спокушав їх, а потім обкрадав. Розуміючи, що для подальшої роботи йому необхідний інтелектуальний антураж, дамський улюбленець швидко перейшов і на артистів фабрики мрій.
Голлівудський фарс
Найвдалішим і найбільш прибутковим на той момент з усіх образів лицедія був «племінник де Лаурентіса». Француз розповідав знаменитостям з Беверлі-Хіллс, що може вкласти їхні гроші в якійсь із фільмів, і брав завдаток. Своїх жертв він пригощав найдорожчим шампанським у найкращих ресторанах, не скупився на щедрі подарунки. Ніхто і не здогадувався, що всі ці задоволення були куплені на ті самі задатки.
«Крістоф сказав мені: «Я заробляю гроші для інших». І зробив мені таку пропозицію: «Ви дасте мені $ 20 тис. і через два-три тижні будете заробляти $ 90 тис., – розповідає американський актор Бадді Очоа. – Я дістав $ 10 тис., але коли мова зайшла про завершення угоди, він заявив, що конкурс вимагає особливих умов, з'явилися якісь перешкоди ...».
З того часу Очоа довелося забути про свій аванс. Зате він згодився самому Роканкуру, щоб продовжувати будувати фінансову піраміду, – саме до цього виду шахрайства відносять діяльність знаменитого француза. Правда, піраміда «артиста» була своєрідною: він не накопичував свої капітали, а відразу з легкістю їх тринькав.
Скоро його обличчя замиготіло поруч зі знаменитостями на перших сторінках таблоїдів. Він жив у найдорожчих готелях, їздив на лімузині Hummer – але нечасто, тому що переважно літав на персональному вертольоті.
У сильця шахрая потрапляли птахи все вищого польоту. Ван Дамму, чия кар'єра в ті роки вже подавала явні ознаки руху до заходу, Роканкур пообіцяв $ 40 млн на зйомки власного фільму і на новий спортивний клуб.
Прийнявши псевдоплемянніка оскароносного де Лаурентіса всерйоз, майстер бойового жанру в кіно ходив з ним по нічних клубах – тим більше що весь цей бенкет був за рахунок мільйонера-перевертня.
За тим самим сценарієм Роканкур зблизився із зіркою Дев'яти з половиною тижнів Рурком. Шахрай застав актора у напівживому стані за столиком в одному з нічних закладів та наплів зірці все про ті ж родинні зв'язки з ді Лаурентісом. Тепер у Роканкура з'явилася потрібна для випа компанія – зіркові друзі, в одного з яких він навіть на деякий час оселився.
Між Рурком, Роканкуром і папарацці, які застали їх на виході з клубу біля шикарного Hummer, відбулася розмова, що була записана на відео і потрапила у ЗМІ. Журналіст запитав, чия це машина, на що аферист відповів, що раніше вона належала аль-Файєду.
«Це хлопець [Роканкур], який збирається трахнути мене прямо тут, – чи то жартома, чи то всерйоз вступив у розмову явно нетверезий Рурк. – Це мій фінансист».
Для довершення ілюзії шахраєві не вистачало лише дружини-фотомоделі, а й за нею справа не забарилася. Він одружився на Марі Пії Райєс, філіппінській зірці Playboy кінця 1980-х. Причому красуня познайомилася з «племінником ді Лаурентіса», а пішла під вінець із самим Рокфеллером.
Вони обідали в найкращих ресторанах, переміщалися на лімузинах, жили в номері за $ 70 тис. на добу в Beverely Wilshire Hotel – історичному готелі, де мешкали також Елвіс Преслі, Джон Леннон, Аль-Пачіно, Майкл Дуглас, Барак Обама, імператор Хірохіто і далай-лама.
Акцент на багатстві
Фінансова піраміда Роканкура працювала як злагоджений механізм. Магнати з Беверлі-Хіллз несли йому чеки на різні проекти – від купівлі нерухомості до відкриття нічних клубів. Аферист нікуди їх не вкладав, а просто просаджував, очікуючи приходу чергового «інвестора», і його грошима покривав попередній борг.
Часто «дорогий» гість готелів і ресторанів користувався в них кредитом, в якому їх власники не могли відмовити. Вже хто-хто, а цей точно поверне, міркували вони, адже у нього такі друзі, а крім того – власна авіакомпанія і купа маєтків у Франції та Італії. Причому про всю його власність вони знали тільки зі слів самого Роканкура або з документів його ж виготовлення.
У 1998 році француз став учасником перестрілки в Беверлі-Хіллз. «Продюсер» сам з'явився до поліцейського відділку і поскаржився, що на нього напали. Незабаром слідство з'ясувало, що зброя, якою захищався потерпілий, ніде не зареєстрована, а підозрювані в нападі – місцеві наркодилери.
Роканкур так захопився своїми пригодами, що у ролі чергової жертви обману вибрав собі серйозних тіньових ділків. У цій ситуації захищати вже відомого їм пройдисвіта каліфорнійські правоохоронці не стали.
Адже роком раніше його вже звинувачували у несплаті рахунків і підробці паспортів. До цього тепер додалося незаконне володіння зброєю. Солодким життям шахрая поліція зацікавилися давно, і Роканкур з дружиною вирішили тікати. Дружина внесла заставу, і подружжя переїхало в Іст-Хемптон, штат Нью-Йорк.
Неподалік від одного з фінансових центрів світу Роканкур швидко зметикував, що історія з родичами кінозірок добре працювала лише з кіношниками, а серед фінансистів успішною не буде, і вирішив перекваліфікуватися.
Заповнюючи реєстраційну картку в черговому фешенебельному готелі, цього разу в Hampton готельної корпорації Hilton, Роканкур без вагань додав до свого імені прізвище Рокфеллер.
На запитання, який ефект це справило на персонал, а потім і на решту людей, яким він представлявся сином знаменитої династії мільярдерів, аферист відповідав просто: «Це було як морозиво, що розтануло. Люди просто танули».
Француз не забув і для «бізнесу» скористатися прізвищем, що стало синонімом багатства. Липовий нащадок знаменитого роду збирав пул інвесторів і вкладав їхні гроші в перспективні проекти. На якусь частку секунди вони готові були засумніватися, але запах грошей притупляв їхній нюх.
«Вони чули гроші, як акула чує кров, і більше нічого. Причому вони навіть не чекали виконання свого замовлення», – розповідав Роканкур.
Він не відчував ні симпатії, ні співчуття щодо заможних людей, у яких хитрістю виманював гроші. Мовляв, вони повинні були дивитися на речі реально: якщо ти «лоханувся», визнай це
За словами шахрая, він не відчував ні симпатії, ні співчуття щодо заможних людей, у яких хитрістю виманював гроші. Мовляв, вони повинні були дивитися на речі реально: якщо ти «лоханувся», визнай це.
Про таке його амплуа Робіна Гуда було відомо хіба що дружині. І це їй лестило: Райєс була єдиною людиною, хто знав, що її чоловік ніякий не кінопродюсер і не син Лорен, а колишній кишеньковий злодій з Парижа. Але розкіш, яку їй забезпечував чоловік, перекреслювала всі недоліки подвійного життя.
«Він міг робити гроші», – пояснювала Райєс.
Втім, родині доводилося переїжджати з місця на місце, адже афери деколи давали осічки. У 2000-му шахрай увійшов у довіру до одного іспанського художника і спробував застосувати свій найбільш ходовий сценарій. Але обізнаний творець відразу щось запідозрив і вивів липового мільярдера на чисту воду.
Роканкур лише дивувався, чому викриття відбуваються не настільки часто.
«На хвилиночку, як ви можете серйозно це [мою легенду] сприймати?! – вигукував шахрай. – Знаючи історію, потрібно було сказати: «Рокфеллер з французьким акцентом?!». У Франції не існує Рокфеллера! Давайте, включайте свій мозок!»
Одним з небагатьох, хто таки «включив мозок», був сценарист, продюсер і актор Кевін Маккері. Він потрапив у роканкурівський список персон, з ким шахраєві довелося пообідати, але відразу поставив собі запитання: чому у цього Рокфеллера французький акцент? Маккері вистачило розуму не передавати «продюсеру» свої інвестиції, а спершу зазирнути в інтернет, де на одному з сайтів було розміщене родове дерево знаменитої династії.
«І там дійсно відшукався єдиний Крістофер Рокфеллер, але він помер у 1790 році», – підсумував Маккері.
Show must go on
За свої шахрайства в Новому Світі Роканкур вперше опинився в наручниках, прибувши до Канади на гірськолижний курорт. Там він «продав» черговий недобудований будинок місцевому бізнесменові за $ 10 млн, і той подав заяву в поліцію.
Злочинець отримав два роки в'язниці і за цей час написав свою першу автобіографію Я, Крістоф Роканкур, сирота, плейбой і ув'язнений. Потім його чекала екстрадиція до США і новий термін. На суді у США в березні 2002 року француз погодився з трьома пунктами звинувачення з 11. Суд визнав його винним в обмані 19 осіб і присудив до штрафу на суму $ 9 млн.
Голлівудський спритник був звільнений у 2005-му, і коли він відвідав після довгих років відсутності рідну Францію, то, вийшовши з літака, був вражений: в аеропорту його зустрічали десятки репортерів. Книга Роканкура на батьківщині стала бестселером.
Книга Роканкура стала бестселером
Аферист, який тепер завоював справді всенародну славу, підписав контракт з видавцями на нову біографію, запустив власну лінію одягу, Rocancourt Jeans, а також записав сингл і навіть встиг попрацювати ведучим телешоу, яке транслювалося на одному з всесвітньо відомих каналів.
Але навіть непідробний тріумф не змінив фальшивого Рокфеллера, адже його шоу мало тривати. Причому браку в людському матеріалі він, як і раніше, не відчував. І в травні 2008-го він уже йшов по червоній доріжці Каннського фестивалю під ручку з «чорною пантерою» Наомі Кембелл, одягненою в білосніжне плаття. Та й не підозрювала, що поруч з нею аферист.
«Бути в Канні – це щось. Це не становило великих труднощів, – згадував шахрай. – Це просто трохи смішно – те, що я зробив з Наомі. Ух, і ти знаєш, вона висока. Скільки чоловіків не хотіли б опинитися в ліжку з голою Наомі?»
У Роканкура був ще й шанс зіграти з Кемпбелл в одному фільмі, але французу він навряд чи був потрібен, адже йому вистачало ролей у реальному житті. Акторство стало його першою й останньою натурою, витіснивши дрібного паризького зловмисника.
«Я думаю, ви не можете бути великим шахраєм, але ви знаєте, що існують акторські курси, – казав він. – Я думаю, що я був великим актором. Тому що ви можете про це тільки мріяти. Ви можете літати. Так високо, як вам подобається. Ви можете бути кимось ще заради задоволення, розумієте?»
Правда, високі польоти загрожували постійними падіннями, й у 2012-му Роканкур знову опинився на лаві підсудних у Парижі за позовом Брейя. Його засудили на 16 місяців позбавлення волі. Він відсидів лише частину терміну і за цей час закінчив другу книгу – Моє життя.
«Життя занадто коротке, щоб не наслідувати його спосіб життя», – зовсім неюридично виправдовує походеньки чарівного шахрая його колишній адвокат, Рашид Сайєд.
Слідчий Мюллер налаштований в тому самому ключі: він не вірить, що гра Роканкура колись закінчиться, і вважає, що Роканкур знову і знову робитиме те, що він робить.
«Люди можуть думати: треба припинити мріяти стати поганим хлопцем, жити гангстерським життям. Але я був там [у вищому світі], і я завжди думав, що це круто, просто тупо круто. Це просто життя задля задоволення», – підводить французький аферист підсумок свого життя – ймовірно, тільки проміжний.
***
Цей матеріал опублікований в № 29 журналу Корреспондент від 25 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.