Поки західний світ поглинув конфлікт в Україні, на очах Європи розгортається ще один конфлікт - між енергетичним партнером Заходу Азербайджаном і союзником Росії Вірменією.
Поки західний світ поглинув конфлікт в Україні, на очах Європи розгортається ще один - між енергетичним партнером Заходу Азербайджаном і союзником Росії Вірменією.
Згідно з однією з версій, Москва може спробувати скористатися цим конфліктом, переслідуючи власні інтереси в регіоні.
У минулі вихідні між сторонами конфлікту пройшли найбільш кровопролитні зіткнення з часу перемир'я 1994 року, в результаті яких загинуло 18 військовослужбовців.
Раптова ескалація конфлікту, який часто називали "замороженим", змусила звернути увагу на небезпеку війни і нестабільності в регіоні.
На цьому тижні президенти Вірменії та Азербайджану повинні провести зустріч в Сочі під крилом Кремля, і деякі аналітики кивають на Москву, яка, на їхню думку, намагається утримати вплив в регіоні і може отримати для себе вигоду, якщо збройний конфлікт поновиться.
Можливість війни
Минулого тижня Азербайджан вперше побачив свої дорогі танки, куплені на нафтові гроші, в дії, а не на військовому параді.
По соціальних мережах розлетілися фотографії військової техніки, яка, ймовірно, прямує в бік лінії фронту. З обох сторін надходять повідомлення про зіткнення, які тривають, але напруга відразу спала після того, як стало відомо, що Росія організувала зустріч президентів Вірменії та Азербайджану в Сочі.
"На жаль, це може бути початком нової війни, - каже експерт з конфліктів Сабіна Фрейзер, старший науковий співробітник Атлантичної ради НАТО. - Якщо так піде і далі, це буде вкрай загрозливо".
Існує думка, що причиною недавніх запеклих зіткнень стало нервове напруження в Баку і Єревані, викликане безплідними зусиллями міжнародної дипломатії.
"Азербайджан засмучений відсутністю прогресу в мирних переговорах", - каже політичний аналітик Річард Гірагосян з Вірменії та попереджає про "випадкове розв'язання" війни.
Мінська група, яку курують російські, американські та французькі дипломати, з 2009 року не змогла досягти прогресу, а обидві сторони конфлікту вдавалися до військової риторики і наполягали на силових рішеннях.
В останні роки відбулося кілька зіткнень, за якими слідували заклики західних країн до сторін конфлікту уникати застосування сили.
Що вирізняє нещодавні зіткнення, так це кількість жертв: Азербайджан заявив про втрату 13 своїх солдатів, Міністерство оборони невизнаної Нагірно-Карабахської республіки повідомило, що в боях, які, за повідомленнями, тривали три дні, загинуло п'ять солдатів і семеро були поранені.
"Зазвичай, стільки гине за весь рік", - говорить Фрейзер.
Азербайджан, який позиціонує себе як альтернативного постачальника нафти і газу для Заходу трубопроводами BP, останнім часом вкладав великі кошти в бюджет оборонної сфери і погрожував повернути свою землю силою.
Вірменія, головний союзник Росії в цьому регіоні, теж вдавалася до військової риторики, погрожуючи відплатою у відповідь на будь-яке застосування сили. Добре озброєні Росією, Азербайджан і Вірменія звинувачують один одного у недавній ескалації військових дій.
На діжці з порохом
Дві сусідні країни перетворилися на ворогів наприкінці 1980-х років через Нагірний Карабах, спірну територію, яка перед розпадом Радянського Союзу належала Азербайджану, але була населена здебільшого вірменами.
Тисячі людей з обох сторін покинули свої будинки в результаті конфлікту, що забрав життя 30 тисяч людей за шість років війни, яка завершилася 20 років тому перемир'ям, досягнутим за допомогою Росії.
В результаті війни Нагірний Карабах і сім інших азербайджанських регіонів перейшли під де-факто контроль Вірменії.
"Ми сидимо на пороховій діжці, яка може розпалити великомасштабну війну", - каже азербайджанський політолог Рашад Ширін.
"Великі армії стоять обличчям до обличчя без будь-яких миротворчих механізмів і переговорників, а мирне вирішення конфлікту залежить тільки від того, чи прагнуть миру уряди двох країн", - заявив Ширін.
Термін "миротворчі сили" деякі експерти використовують, щоб описати інтереси Росії в регіоні.
"Нова небезпека полягає в тому, що після Криму Росія використовує цей конфлікт для того, щоб грати в свою власну гру, в тому числі, можливо, спробувати ввести російських миротворців в регіон", - говорить Річард Гірагосян.
Підозри
Що спровокувало недавню ескалацію конфлікту? Є версія, що винуватцем може бути Росія, яку можна назвати однією зі сторін конфлікту як постачальника зброї обом сторонам. Інші вважають, що ці підозри є безпідставними.
Азербайджанські політологи підозрюють найбільшого сусіда країни на півночі - Росію, яку звинувачують у підтримці збройних сепаратистів на сході України.
За словами Рашада Ширіна, Росія намагається тиснути на азербайджанський уряд, щоб зменшити його скептичне ставлення до приєднання до Євразійського союзу - проекту Володимира Путіна:
"Все це прокладає доріжку до бажаного для Росії результату - переговорів в Сочі. Ця невеличка пауза між зіткненнями і незапланованою зустріччю президентів - підозріла".
Президент Росії планує зустрітися з президентами Азербайджану і Вірменії в Сочі цього тижня, оголосив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.
"Нагірний Карабах - не єдина мета зустрічі. Вона може бути використана як передумова до переговорів або для тиску на уряди", - наголошує Рашад Ширін.
Сабін Фрейзер вважає, що Росію звинувачувати важко, оскільки вона бере участь у мирному врегулюванні, але відзначає, що поведінка Росії, яка втрутилася одразу після зіткнень, виглядає дуже підозрілою.
"Росія, можливо, намагається відвернути увагу від України, - каже вона. - Вона хоче показати світу, що відіграє важливу роль не тільки в Україні, а й на Кавказі".
Колишній депутат російської Держдуми Сергій Марков, нині довірена особа Володимира Путіна, заперечує всі заяви про можливу причетність Росії до недавніх зіткнень, а також припускає, що Росія швидше зацікавлена в залагодженні конфлікту поблизу своїх кордонів на півдні.
За його словами, реальна причина - це те, що мирні переговори зайшли до глухого кута.
"Баку розчарований тим, що ніяких кроків щодо можливого вирішення конфлікту так і не було зроблено", - говорить він.
Москва з цієї причини намагається звести зіткнення до мінімуму, щоб допомогти азербайджанцям і вірменам мирним шляхом вирішити свій конфлікт, і має намір влаштувати зустріч президентів цих країн, додає пан Марков.
"Конфлікт був у стадії "заморозки" занадто довго, і його результати відображають співвідношення сил Азербайджану та Вірменії станом на 20 років тому. Зараз Азербайджан значно сильніший Вірменії і не задоволений такою "замороженою "ситуацією", - говорить московський експерт.
Зустріч президентів
Згадок про те, що в зустрічі в Сочі візьмуть участь двоє інших представників Мінської групи, немає.
"Це справжня перевірка того, чи збирається Росія продовжувати роботу з Францією і США, партнерами по Мінській групі, або ця одностороння російська ініціатива спрямована на посилення впливу Росії в регіоні", - говорить Річард Гірагосян.
Росія може використати конфлікт для того, щоб залучити на свій бік президента Азербайджану Ільхама Алієва
Росія, яка постраждала від санкцій Заходу через Україну, можливо, вирішила піти у "самостійний політ" щодо врегулювання конфлікту і залучити Азербайджан на свою сторону.
Азербайджан стверджує, що не збирається приєднуватись до Євразійського Союзу. Вірменія, що відклала під тиском Росії плани про підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, незадоволена поставками російської зброї і до Євразійського Союзу не приєдналася.
Обсяг торгівлі зброєю між Росією і Азербайджаном складає 4 мільярди доларів. Тоді як Росія за прийнятною ціною поставляє зброю і Вірменії.
Хоч бойові дії вщухли, ситуація на лінії зіткнення вірменських та азербайджанських військ залишається напруженою, а всі погляди прикуті до прийдешньої зустрічі Путіна з лідерами двох країн.