Японія нарощує військові витрати і готується вступити в боротьбу за Тихий океан з Китаєм, пише Павло Сивокінь у №30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року.
Професор Токійського університету Мейдзі Гайкун вважає, що японський мілітаризм поступово відроджується, і це доводить не лише політика влади, а й захоплення націоналістичними організаціями серед його студентів.
«Все більше молоді вступає до лав братств підтримки армії, а партії, що говорять про велич Японії, дуже популярні», – каже дослідник Корреспонденту.
Тільки в одному Братстві Ямато у 2013 році нараховувалося понад 10 тис. членів, а ця організація закликає Японію повернути собі гідне місце в регіоні Тихого океану і в усьому світі.
Аналітики вже порівнюють цей процес з економічним і військовим відродженням перед Першою світовою війною, коли держава стрімко відкривалася світу і хотіла отримати нові колонії в Азії. Тепер економіка країни також прокидається після 20-річної рецесії і готується знову зайняти гідне місце у світовому виробництві.
Водночас зростають і військові амбіції Японії. Там вже заявили, що готові нарощувати витрати на оборону на 10% в рік і до 2020-го увійти в п'ятірку країн за розмірами армії і флоту. І головне, в липні уряд запропонував переписати конституцію і прибрати звідти статті про позаблоковий статус держави і заборону мати свою армію.
Ці норми були прийняті в 1947 році під тиском США, які диктували умови Японії, що програла війну. Пізніше Токіо намагався створити свої війська, назвавши їх «силами самооборони», але тепер і цього замало: пробудження економіки і самосвідомості вимагає від політиків задовольняти запити суспільства.
До того ж що на мілітаризацію Японії впливає і тиск з боку Китаю. Пекін в останні роки різко наростив витрати на свої армію і флот і явно готується стати найпотужнішою державою в регіоні. А контракт на постачання газу з Росії повинен забезпечити Китай недорогими енергоресурсами і тому дозволить йому ще більше витрачати на оборону.
За даними дослідницької служби конгресу, до 2020 року Китай витрачатиме на армію не менше $ 300 млрд, що зробить його другою у світі військовою силою. За цих умов Японія не може залишатися країною без армії.
Крім того, в Токіо почали форсувати створення регіонального оборонного союзу, неофіційно спрямованого проти Пекіна. За попередніми даними, в цю організацію, ймовірно, увійдуть Тайвань, Філіппіни, В'єтнам та Індонезія.
Нарешті, до 2018-му Японія хоче підписати новий договір про військову співпрацю зі США і отримувати від Америки допомогу у створенні власної армії. У підсумку через кілька років Японія навіть думає отримати право на створення ядерної зброї, щоб нарешті стати повноправним світовим лідером.
Нова реставрація
Останні 20 років японські політики навіть не згадували про відродження армії. Тоді ця тема була занадто спекулятивною, тим більше що економічна ситуація в країні залишала бажати кращого.
Єдине, чого вдалося домогтися уряду, – це отримати від парламенту згоду на відправлення з’єднань японського флоту у складі міжнародного контингенту в 1991 році в Ірак. Але й там кораблі виконували тільки допоміжну функцію й участі в бойових діях не брали.
«У нас були й армія, і флот, але для країни з 127-мільйонним населенням їхньої кількості у 250 тис. осіб недостатньо, в той час як Китай може мобілізувати понад 3 млн солдат», – каже Корреспонденту професор Інституту Східної Азії Бо Жуе.
Водночас військові витрати країни постійно падали, особливо після початку економічної кризи, коли у 2010 році Токіо зміг проспонсорувати свою армію тільки на $ 45,9 млрд, що стало найнижчим показником серед держав, що входять до п'ятірки провідних світових економік.
Такі низькі показники пояснювалися ще й тим, що держава вже багато років жила в умовах економічної депресії. З 2000-го, за даними Світового банку, середній показник зростання ВВП Японії становив не більше 1%. Між тим економіка її сусідів активно розвивалася, не менше на 8-10% на рік. А держборг Японії у 2011 році досяг астрономічної позначки – квадрильйона ієн (близько $ 10,3 трлн), і тільки на покриття відсотків країна змушена щороку витрачати понад $ 800 млн.
Але у 2013-му економічна ситуація почала змінюватися. Прем'єром став Сіндзо Абе, який проголосив радикальний курс на оздоровлення економіки. Уряд під його керівництвом почав закачувати гроші в економіку і проводити масштабні будівництва, щоб стимулювати купівельну спроможність населення і розкрутити інфляцію, яка до цього була на від'ємному показнику.
У підсумку Абе зміг наростити динаміку ВВП до 1,5% у 2013-му і хоче розігнати інфляцію до 2% до 2015-го. Якщо йому це вдасться, японська економіка зростатиме з прискоренням 3-5% на рік, що знову виведе її на провідні позиції у світі.
Разом з економікою стали зростати і політичні амбіції Японії. Торік, за даними статистичного департаменту цієї країни, кількість патріотичних товариств там подвоїлася. І правляча Ліберально-демократична партія все частіше говорить про необхідність посилення контролю над Тихим океаном і створення великого флоту. Тим більше що Токіо відчуває, як в регіоні наростає напруженість і боротьба за сфери впливу, і не хоче залишатися осторонь.
Союзники і конкуренти
У нинішньому році стало зрозуміло, що США активно згортають свої сили по всьому світу і більше не хочуть відповідати за контроль над Тихим океаном. У Вашингтоні не поспішають підписувати новий договір про військову співпрацю з Тайванем, який постійно ворогує з материковим Китаєм, і заявили, що не хочуть втручатися в територіальні суперечки за острови в Південно-Китайському морі.
Як заявив виданню Дуглас Елліотт з Брукінгського інституту, політики США вже зараз починають готуватися до виборів президента у 2016 році.
«Війни в Іраку й Афганістані підточили популярність президента-демократа і його партії, і тому втягуватися в нове протистояння ніхто не хоче», – каже експерт.
Крім того, США наступного року збираються скоротити свій військовий контингент на японському острові Окінава і перекинути 800 морських піхотинців в Австралію. Нарешті, 7-й флот США, що відповідає за Тихий океан, чекає на скорочення бюджету на $ 10 млрд.
У цій ситуації Китай стає все агресивнішим, від навчань ракетних військ і свого авіаносця недалеко від берегів Японії до збільшення на 110% військового бюджету за останні десять років. До 2020-го в ООН прогнозують, що Пекін побудує найпотужніший військовий флот у світі.
Дуже хвилює Токіо і військова активність Північної Кореї, яка кілька разів уже запускала ракети у бік Японії і проводила ядерні випробування. За оцінками ради із зовнішньої політики, якщо на Корейському півострові розпочнеться війна, то Пхеньян може вдарити і по Японії.
Всі ці події і прогнози змушують спішно озброюватися країни регіону. У 2012 році Індонезія і Філіппіни на 30% наростили свої військові бюджети, а В'єтнам почав програму з переоснащення армії. Тепер на цей шлях вступає і Японія.
За новою програмою розвитку збройних сил до 2016-го країна планує побудувати чотири атомні ударні авіаносці, десять есмінців і більше восьми морських баз на островах. До цього ж терміну Токіо має намір завершити переозброєння армії.
Також в країні хочуть посилити підготовку резервістів, щоб наростити чисельність солдат для призову до 1-5 млн осіб. Одночасно уряд веде пропаганду про велике минуле Японії, намагаючись підвищити інтерес молодих людей до військової служби.
Останній рубіж
Але навіть якщо повне переозброєння армії Японії буде завершено за планом, то залишиться ще одна зброя, поки що недоступна Токіо, – ядерна. Після Другої світової війни Японія стала без'ядерною зоною і ніколи не прагнула цей статус змінити.
А тепер, після того як деспотична Північна Корея отримала ядерну зброю і провела кілька випробувань, в Токіо заговорили, що Японії потрібна бомба.
«Японія може і самостійно створити таку зброю. Але тоді це зіпсує її відносини зі США і європейськими союзниками», – каже Жуе.
Адже ці країни гарантували недоторканність території Японії.
Останнім часом в Токіо кажуть, що можна створити атомну зброю не афішуючи цього, як вчинили Пакистан чи Індія, і зізнатися тільки після її випробувань
Хоча останнім часом в Токіо кажуть, що можна створити атомну зброю не афішуючи цього, як вчинили Пакистан чи Індія, і зізнатися тільки після її випробувань. Прем'єр Абе поки що не коментує це питання, але в парламенті воно вже неофіційно обговорюється.
Причому за наявного рівня промисловості Токіо потрібно інвестувати в розробки військового атома лише $ 50 млрд, що для такої великої країни не дуже значна сума.
Експерти вважають, що японська атомна зброя може з'явитися дуже скоро, особливо якщо Китай і Північна Корея продовжать гонку озброєнь у Тихому океані, яка змушує і їхніх сусідів реагувати відповідно.
***
Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.