Шотландія готується до історичного референдуму, який обіцяє принести їй незалежність від Великобританії. Досвід шотландців можуть перейняти й інші британські землі, пише Павло Сивокінь у №32 журналу Корреспондент від 15 серпня 2014 року.
Едвард Стюарт більше десяти років працює доглядачем меморіалу Вільяма Уоллеса – національного героя Шотландії, відомого кіноманам за фільмом Хоробре серце. Стюарт вшановує пам'ять далекого предка, який у XIII столітті підняв народ на боротьбу за незалежність від Англії. Проте сам він у вересні 2014-го голосуватиме проти незалежності.
«Не треба плутати середньовічну історію і реальність, – каже шотландець Корреспонденту. – Наша країна поки не готова жити самостійно, і не помічати цього означає підігравати націоналістам».
Приблизно такої самої думки дотримується значна частина шотландців. За місяць до історичного референдуму, який має відбутися 18 вересня, понад 60% населення півночі Британських островів не хоче відділятися від єдиної країни і проголошувати незалежність. Навіть пафосні Ігри співдружності, що відбулися в липні в Единбурзі, не змінили ситуацію.
Якщо 20 років тому сепаратистські партії, що активізували діяльність, підтримувала більшість населення, то тепер, перед самим референдумом, ситуація зовсім інша. Лідер сепаратистів Алекс Селмонд у ході політичних дебатів з представниками Лондона не зміг чітко відповісти на запитання про те, як має намір жити незалежна Шотландія.
Маленька країна повинна буде вводити власну валюту, створювати платоспроможну банківську систему і думати про те, на які гроші жити після того, як вичерпається основне джерело її багатства – родовища нафти і газу біля її берегів. За даними ОПЕК, в Північному морі за нинішніх темпів видобутку вуглеводнів вистачить на 20-30 років, а потім грошовий потік закінчиться.
Тим не менш у Селмонда ще є шанс стати першим президентом незалежної Шотландії. Потрібно тільки мобілізувати своїх виборців і переконати тих, хто вагається, що без Лондона всі податкові надходження залишатимуться в Единбурзі. І що навіть якщо голосування провалиться, націоналісти залишаться головною політичною силою в країні і продовжать боротьбу за повне відділення. Тим більше що Великобританія вже пішла їм на поступки – з 2013 року понад 30% всіх доходів держави залишається в північній автономії.
Приклад Единбурга вже вразив інші британські землі. Про розширення автономії заговорила влада Оркнейських і Шетландських островів, які, бачачи наміри Шотландії, також хочуть отримати більше влади і грошей. І, на думку Джима Роло з аналітичної організації Chatham House, щоб не допустити дроблення своїй території, Англія буде дуже згідливою.
У вересні 2014-го історія про національне пробудження довжиною в два десятиліття ввійде в нову стадію, коли розмова про незалежність стане вже предметною. За Едінбургом незабаром можуть піти й інші регіони Європи, які вірять у те, що бути маленькою і незалежною країною краще, ніж складати частину імперії, нехай навіть великої.
Сини Уоллеса
«Ні для кого не секрет, що багато в чому пробудження самосвідомості Шотландії збіглося з появою фільму Мела Гібсона Хоробре серце. У нас втричі зросла кількість туристів, – пояснює Корреспонденту Філіп Ліпсі зі Стенфордського університету. – А в британському парламенті через рік після виходу картини в прокат вперше підняли питання про відділення».
До цього патріотичний порив виявлявся хіба що під час футбольних матчів за участю команд Англії або Уельсу. За словами вченого, цьому навіть дали назву «патріотизм на 90 хвилин». В цілому ж шотландців ситуація влаштовувала.
Але в 1995 році Голлівуд показав, як шотландський національний герой Уоллес б'ється проти англійських окупантів і гине в нерівній боротьбі. У фільму мало спільного з історичною реальністю, але все ж він став поштовхом до того, щоб в Единбурзі скликали позачергову сесію парламенту, на якій було прийнято рішення домагатися незалежності.
Після фільму у країні різко зріс інтерес до її історії, потік туристів до місць битв з англійцями збільшився в кінці 1990-х втричі. При цьому мало хто пам'ятав, що держава добровільно ввійшла до складу Великобританії у 1707 році
У країні різко зріс інтерес до її історії, потік туристів до місць битв з англійцями збільшився в кінці 1990-х втричі. При цьому мало хто пам'ятав, що держава добровільно ввійшла до складу Великобританії у 1707 році, а її королі довгий час правили в Лондоні.
«Настрої були дуже райдужні. Ми готувалися проголосити незалежність найближчими роками», – каже Джон Кертіс з Університету Стратклайд у Глазго.
Саме на цій хвилі у 2007 році Шотландська національна партія перемогла на виборах, а її лідер Селмонд став главою уряду країни.
Цікаво, що Лондон майже не чинить опору цим змінам. Там заявляють, що приймуть будь-яке рішення шотландців, але вихід зі складу Великобританії стане для Единбурга економічною та соціальною катастрофою.
Проте у 2009-му, спираючись на дані опитувань, які давали за незалежність 40-50% голосів, Селмонд заявив: потрібно провести референдум у вересні 2014 року. Мабуть, політик і тут хотів взяти собі в помічники історичні аналогії, оскільки цього року відзначають 700-річчя битви при Беннокберні, де Роберт Брюс розбив англійців і поклав початок Шотландському королівству.
З наближенням дати голосування ставало все зрозуміліше: націоналісти поки що не готові відповісти на головні запитання шотландців – переважно про те, як молода країна зароблятиме гроші
Але з наближенням дати голосування ставало все зрозуміліше: націоналісти поки що не готові відповісти на головні запитання шотландців – переважно про те, як молода країна зароблятиме гроші.
Зараз найбільше коштів Единбург отримує від видобутку нафти і газу на морському шельфі. Видобуток почався ще в 1970-х роках, коли в Лондоні вирішили, що власні бурові установки в морі стануть гарантією енергетичної незалежності держави. Тим більше що в той час постійні конфлікти на Близькому Сході сприяли зростанню цін на нафту і Британія хотіла вберегти себе від додаткових витрат.
Зараз біля берегів Шотландії, за приблизними оцінками, залягає 40 млрд бар вуглеводнів. Цього вистачить років на 20 інтенсивного видобутку. Але в британському парламенті вже підрахували, що до 2017-го прибутки від нафти впадуть на 38% і далі будуть тільки знижуватися.
У морі є нові поклади нафти, але зараз видобувати їх дуже дорого, оскільки компаніям вигідно перейти на доступніші родовища в Африці чи Азії. У 2010 році, передбачаючи такий розвиток подій, у Великобританії почалася кампанія з будівництва нового покоління атомних станцій, в які вже інвестували $ 12 млрд. Але більша частина цих установок розташована в Англії та Уельсі, і Шотландії у разі відділення вони не дістануться.
Крім того, Единбургу доведеться ввести власну валюту і домовитися, щоб банки почали її приймати. Це може стати великою проблемою. На думку Роло, зараз фінансисти не підтримують ідею створення нових грошових одиниць на території ЄС.
Коли у 2011-му Греція хотіла відмовитися від євро і ввести назад свою драхму, в Брюсселі попередили, що це закінчиться для Афін гіперінфляцією і дефолтом, оскільки ці гроші нічим не забезпечені. Схожа ситуація може скластися і в Шотландії.
Нарешті, Едінбург повинен вирішити проблему інтеграції з ЄС. Поки незрозуміло, чи стане країна членом Євросоюзу в день проголошення незалежності або їй потрібно буде вести довгі переговори з Єврокомісією про членство. Якщо так, то зараз ЄС не рветься приймати нових членів до своїх лав, навіть якщо це будуть давні європейські країни. Приміром, Ісландія вже кілька років марно намагається зрушити з мертвої точки переговорний процес щодо вступу в ЄС.
Зараз шотландці серйозно замислилися над тим, чи варто залишати Великобританію. І поки Селмонд і його партія можуть набрати тільки 40% підтримки на референдумі
Тому зараз шотландці серйозно замислилися над тим, чи варто залишати Великобританію. І поки Селмонд і його партія можуть набрати тільки 40% підтримки на референдумі.
Але навіть у разі поразки вони отримають вагомий втішний приз, змусивши Лондон передати їм більше повноважень. Уже відомо, що у 2015-му податок на продаж нерухомості, який зараз перераховується в центральний бюджет, замінять місцеві збори. Країна поступово набуватиме все більше рис незалежної республіки, хоча формально, швидше за все, залишиться у складі Великобританії.
Європейська луна
Шотландські події привели до зростання націоналістичного градуса і на інших британських територіях – особливо серед жителів Оркнейських і Шетландських островів. На них живуть лише 45 тис. осіб, але саме там зосереджено понад 70% нафти, на яку так розраховують націоналісти.
Поки що місцева влада заявляє про свою лояльність до Лондона. Але у випадку, якщо Единбург проголосить незалежність, острови можуть також спробувати стати суверенними державами. У 1970-х роках вони вже говорили про це й отримали від Великобританії привілеї в розмежуванні районів рибного лову й частку нафтових прибутків. Тепер ситуація може повторитися.
Якщо ж в Единбурзі не проголосують за незалежність, то це все одно допоможе Оркнеям і Шетландам стати більш самостійними. На думку Кертіса, зараз Європа переживає кризу великих держав.
«Політика універсалізації ЄС призвела до зворотного ефекту. Національні кордони все більше стираються, і райони та області хочуть незалежності», – каже експерт.
Тому, за даними Інституту Брукінгса, до 2020 року в Євросоюзі, ймовірно, з'явиться ще кілька держав. Цікаво, що старт процесу може покласти не тільки Шотландія, а й сама Великобританія, де до 2016-го розраховують провести референдум про вихід з ЄС.
Пізніше до параду суверенітетів можуть приєднатися іспанська Каталонія або бельгійська Фландрія. У період економічного зростання національної автономії готові були терпіти владу центру в обмін на економічні привілеї. Але тепер, коли ВВП Європи росте максимум на 1% на рік, в республіках думають, що самі зуміють краще вирішити свої проблеми.
Референдум в Шотландії стане показником того, наскільки Единбург дійсно готовий боротися з економічними труднощами. Адже одного лише культу Уоллеса для цього недостатньо.
***
Цей матеріал опубліковано в №32 журналу Корреспондент від 15 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.