Ситуація на Сході України залишається складною. Чи зможе візит Меркель до Києва, а також зустріч Порошенка з Путіним у Мінську наступного тижня призвести до якихось змін, запитує у матеріалі для DW Кристоф Гассельбах.
Ідеться про дві ініціативи на найвищому політичному рівні, котрі буде здійснено за короткий проміжок часу. У суботу, 23 серпня, до Києва, як очікується, прибуде канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вона має провести в українській столиці переговори з президентом України Петром Порошенком і прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком. Це буде перший візит німецької канцлерки в Україну від початку кризи в державі. Меркель прибуде до Києва напередодні святкування Дня незалежності України, але водночас цей візит припадає і на 75-ті роковини підписання документу, який у Німеччині називають "пактом Сталіна-Гітлера", а в Україні - "пактом Молотова - Ріббентропа".
На думку німецького депутата Європараламенту Міхаеля Галера, візитом саме у цей день Меркель також хоче підкреслити, що "нинішня Німеччина ніколи не укладе з іншою державою в Європі пакт на шкоду третій країні".
Згодом, у вівторок, 26 серпня, у Мінську планується проведення зустрічі президентів обох сторін конфлікту - України та Росії. Петро Порошенко та Володимир Путін востаннє зустрічались і розмовляли один з одним на початку червня у Франції на урочистостях з нагоди ювілею висадки військ союзників у Нормандії. У зустрічі в Мінську очікується також участь представників євразійського митного союзу, куди входять Росія, Білорусь і Казахстан, а крім того, - представників ЄС: головної дипломатки Кетрин Ештон, єврокомісарів з питань торгівлі Карела де Гухта і з питань енергетики Гюнтера Еттингера.
Бої тривають
Сам факт проведення конференції у Мінську, якщо вона справді таки відбудеться, став би маленькою сенсацією. Адже з часу зустрічі Путіна з Порошенком на початку літа ситуація з боями на сході України загострилась. Крім того, ЄС наклав на Росію суттєві економічні санкції, на які Москва вже відреагувала забороною на ввезення європейських продуктів харчування. Отже, відносини ускладнились у багатьох площинах. Того, хто сподівався, що оголошення про зустріч державних лідерів трохи зніме напругу у цій ситуації, було введено в оману, адже бої продовжуються з незмінною силою.
Експерт з питань Східної Європи з брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол не вірить, що "хтось очікує масштабного прориву від цих двох зустрічей", але, на її думку, важливо, щоб канали комунікації залишались відкритими. Сумніви у шансах на успіх пояснюються і тим, що обидві сторони, очевидно, мають різні уявлення про те, про що взагалі має йтися у Мінську. Порошенко, за його словами, насамперед хоче говорити про "стабілізацію ситуації" на сході України, а Путін, за даними його речника, - про погіршення там гуманітарного становища. Багато хто у Києві та в Брюсселі має підозру, що Путін використовує гуманітарне питання лише для того, щоб мати змогу напасти на схід України, ймовірно, навіть увести війська.
Тріщини у Митному союзі
Роль ЄС у Мінську не в останню чергу можна визначити за допомогою єврокомісарів, які туди їдуть. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттингер, зокрема, хоче спробувати допомогти знайти компроміс у газовій суперечці Москви та Києва, котра хоч і не прямо, але стосується і ЄС, адже транзит газу до Європи йде через Україну. Єврокомісар з питань торгівлі де Гухт може висвітлити питання угоди про асоціацію з Україною, до якої належить і угода про створення зони вільної торгівлі.
Він спробує пояснити росіянам, що угода не спрямована проти Росії, а, навпаки, Москва навіть може опинитись у виграші. Натомість Росія безрезультатно тиснула на Україну, щоб Київ ухвалив рішення у торговельно-політичній площині на користь Митного союзу з колишніми радянськими республіками, а не на користь зближення з ЄС.
Участь двох інших країн з Митного союзу - Казахстану та Білорусі - могла би полегшити досягнення компромісу, вважає Аманда Пол, оскільки вони мають "інші уявлення", ніж Росія. Євродепутат Міхаель Галер сподівається, що Путін втямить, що "своєю поведінкою він шкодить не лише Росії, а й іншим державам у своєму Митному союзі". Російський президент, за його словами, не повинен думати, що ЄС з огляду на санкції та санкції у відповідь колись стане поступливим. Натомість Кетрин Ештон скаже йому, що ЄС в разі крайньої потреби буде змушений розширити санкції, щоб повернути російського президента до здорового глузду, переконаний політик.
Роль Меркель
Утім, багато залежатиме від попередньої "роботи" канцлерки ФРН у Києві. Меркель говоритиме з українськими представниками про те, що ЄС очікує від українського керівництва, а також про можливості підтримки України з боку ЄС.
Утім, вона буде змушена дещо охолодити бажання України вступити до ЄС, не кажучи вже про вступ до НАТО. Адже ЄС докладає максимум зусиль для пошуку виходу з конфронтації, чого за умови тісної західної інтеграції України не досягти. Тому одна з загроз візиту Меркель - якраз та, що українці занадто багато очікують.
Критично розглядає роль Меркель і німецька євродепутатка, представниця Зелених Ребекка Гармс, котра востаннє була в Україні наприкінці липня. У неї склалось враження, що Меркель в Україні сприймають, радше, як дружньо налаштованого до Росії політика. За її словами, там ідеться і про враження, що "Німеччина лише тоді підтримала рішення про санкції, коли знову вже було запізно".
Утім, Гармс загалом підтримує німецькі спроби посередництва у конфлікті, а також так само, як і Галер, бажає, щоб ЄС як спільнота відігравав сильнішу роль. Водночас, як зауважує Галер, Меркель їде до Києва не лише як німецька канцлерка, а і як представниця всіх європейців. Експертка з питань Східної Європи Аманда Пол розцінює роль Меркель як "головної дійової особи і посередниці між Росією та Україною". Саме від неї значною мірою залежить, якою буде зустріч Порошенка і Путіна.
Джерело: Українська служба DW